Едіакарій


Середня концентрація кисню (O2) впродовж періоду бл. 8 %[1]
(40 % від сучасного рівня)
Середня концентрація вуглекислого газу (CO2) впродовж періоду бл. 4500 ppm[2]
(у 16 разів більше доіндустріального періоду)


Едіакарій (венд, вендська система, вендський комплекс) — підрозділ верхнього протерозою, представлений комплексом пізньопротерозойських гірських порід, які лежать безпосередньо під породами кембрійської системи. Віковий інтервал — від 635 до приблизно 542,0±1,0 млн років тому, загалом тривавши 94-96 млн років[3]. Період названий на честь пагорбів Едіакара в Південній Австралії, назва пагорбів походить від слова "Ediacara" або "Idiyakra" з мови одного з аборигенних племен в районі хребта Фліндерс. Перш за Все пагорби Едіакара відомі залишками строматолітів та дикінсонії

Багато вчених вважають що перший вибух біорізноманіття був саме у едіакарському періоду, тому є припущення початок цього періоду називати Едіакарським Вибухом, або ж Псевдо Вибух, псевдо тому що біорізноманіття (яке по більшості складалось з млинцеподібних без кісткових організмів) не було настільки неподібне,як у Кембрії (в цей період зявляются черви,молюски,базальні головоногі та ортоцерасів і базальні ракоподібні)

Палеозоологічно та Палеогеографічно Едіакарій чітко відособлений від рифею і кембрію, але більш тяжіє до раннього фанерозою, ніж до протерозою. Породи едіакарію простежені на всіх континентах. На території України гірські породи едіакарію поширені в межах Волино-Подільської плити, де представлені льодовиковими відкладами (тилітами) потужністю до 50 м, на яких залягає потужна, до 550 м, товщина вулканогенних порід, перекритих осадовими, переважно морськими, відкладами. У відкладах едіакарського періоду виявлено рештки давніх організмів і водоростей.Офіційну назву було затверджено Міжнародною спілкою геологічної науки в березні 2004 і оголошено в травні того ж року.

Відомий перш за все по реформації Форчун-Гед — мис, розташований приблизно за 1,6 км (0,99 милі) від міста Форчун на півострові Бурін , на південному сході Ньюфаундленду, представляє межу між докембрійськими періодами та кембрійським періодом, 538,8 мільйонів років тому

Едіакарська фауна ред.

Землю населяли м'якотілі істоти — перші з відомих і широко поширених багатоклітинних тварин. У відкладеннях цього періоду залишки живих організмів є рідкістю, тому що тоді ще не було організмів, що мали скелет, що дає редуцентам та природі швидко знищувати залишки організмів. Тим не менш у деяких місце знаходженнях у формаціях збереглося немало відбитків м'якотілих істот.

 
Представники Проартикулятів
 
Велика кількість організмів були схожі на інші види організмів, наприклад рослини, нажаль всі подібні організми вимерли, наприклад Чарнія
 
Клада Кнідарії появились одні з перших у Едіакарському періоді
 
Отойя - один з представників примітивних червяків
 
Вигляд на можливу фауну з поверхні води

Примітки ред.

Література ред.

  • Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
  • Малаховская Я. Е., Иванцов А. Ю. Вендские жители земли. Архангельск, изд-во ПИН РАН : 2003. 48 с. (рос.)
  • Оновлені стратиграфічні схеми нижнього і верхнього венду України / В. Я. Веліканов, В. Г. Мельничук // Геологічний журнал. – 2014. – № 4. – С. 43–56.