Геохімія

наука, що застосовує інструменти хімії до геологічних систем

Геохі́мія — наука про хімічний склад Землі і закони поширення, поєднання руху атомів хімічних елементів та їх стабільних ізотопів у різних оболонках земної кулі.

За визначенням В. І. Вернадського, геохімія — наука, що вивчає «історію хімічних елементів планети», досліджує хімічний склад Землі, окремо геосфер, порід і мінералів, на хімічній основі пояснює походження та історію Землі.

Геохімія як наука виникла на початку XX століття. Розвиток і становлення геохімії пов'язані з іменами В. І. Вернадського, О. Є. Ферсмана, О. П. Виноградова та інших.

Складається з регіональної геохімії, геохімії елементів і процесів, геохімії ізотопів, гідрогеохімії, біогеохімії, радіогеохімії та ін. Методологія геохімії: метод глобальних і локальних геохімічних констант — кларків елементів; геохімічний цикл; геохімічного картування і районування, датування — абсолютна геохронологія; методи фізико-хімічного аналізу парагенезисів мінералів.

Геохімічні дослідження в Україні проводить Інститут геохімії, мінералогії та рудоутворення імені М. П. Семененка НАН України, Інститут геології і геохімії горючих копалин НАН України та відповідні кафедри вузів.

Див. також ред.

Література ред.

  • Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
  • В. Н. Загнитко, И. П. Луговая. Изотопная геохимия карбонатных и железисто-кремнистых пород УЩ. — Киев: Наукова думка, 1989. — 315 с.
  • Загальна геологія з основами геохімії та палеонтології: цикл лекцій для студ. хіміко-біол. та геогр. фак. (заочна форма навчання) / Й. М. Свинко. — Тернопіль: ТНПУ, 2008. — 111 с.

Посилання ред.