Відкрити головне меню

Морфологія, анатоміяРедагувати

Завдовжки від декількох сантиметрів (веретеноподібні тварини) до 1 м (донні форми).

Найпримітивніші з черепних. Немає справжніх щелеп і парних кінцівок.

Хорда зберігається протягом всього життя. Внутрішній скелет хрящовий (у вимерлих був зовнішній кістковий скелет). Зябра у вигляді мішків з пелюстками ентодермального походження. Зябровий скелет має вид ґрат (немає типових дуг, як у риб), розташований під шкірою. Ніздряний отвір у більшості непарний. Півкруглих каналів у внутрішньому вусі 1 або 2. Рот смоктального типу.

Природна історіяРедагувати

Мешканці морських і прісних вод. Рештки безщелепних відомі від кембрію до пізнього девона Великої Британії, Норвегії (Шпіцберген), Німеччини, США, Китаю, Австралії. Далі в геологічній історії безщелепних існує пропуск в 300 млн років до теперішніх круглоротих. Розквіт в пізньому силурі і ранньому девоні. Мешканці прісних і солоноватих вод, прибережної зони морів, були пристосовані до пасивного живлення (всмоктували або підхоплювали дрібні частинки їжі разом з водою).

СистематикаРедагувати

Круглороті — один сучасний надклас — круглороті (міксини та міноги). Включають два класи: непарноніздрьові (Monorhina, Cephalaspidomorphi) з підкласами остеостраків, анаспид та парноніздрьові (Diplorhina, Pteraspidomorphi) з підкласами гетеростраків і телодонтів. Керівні викопні девону.

До безщелепних також відносять низку груп нижчих хребетних, відомих під спільною назвою конодонти.

ФілогеніяРедагувати

ЛітератураРедагувати

ДжерелаРедагувати

  • Биологический энциклопедический словарь / Гл. ред. М. С. Гиляров; Редкол.: А. А. Баев, Г. Г. Винберг, Г. А. Заварзин и др. — М.: Сов. энциклопедия, 1986.—831 с., ил., 29 л. ил.