Внутрішнє вухо
Внутрішнє вухо (лат. auris interna) — один з трьох відділів органів слуху. У хребетних внутрішнє вухо виконує функції слухосприяття і рівноваги[1], у ссавців воно складається з кісткового лабіринту хитромудрої форми[2][3] у товщі скроневої кістки зі системою ходів, що охоплює дві головні функціональні частини:[4] завитку (орган слуху) і вестибулярний апарат (орган рівноваги).
| Внутрішнє вухо | |
|---|---|
 Завитка та присінок (передвер'я). | |
| Деталі | |
| Артерія | Лабіринтна артерія |
| Ідентифікатори | |
| Латина | auris interna |
| Анатомія Грея | subject #232 |
| MeSH | D007758 |
| TA98 | A15.3.03.001 |
| TA2 | 6935 |
| FMA | 60909 |
| Анатомічна термінологія | |
Анатомія ред.
Кістковий лабіринт ред.
Кістковий лабіринт складається з присінку, завитки (спірально закручений в 2,5 оберти канал) і півколових каналів[5]. Завитка знаходиться попереду, а півколові канали позаду, між ними розташована порожнина неправильної форми — присінок.
Перетинчастий лабіринт ред.
Всередині кісткового лабіринту знаходиться перетинчастий лабіринт, який має також три частини, але менших розмірів, а між стінками обох лабіринтів знаходиться невелика щілина, заповнена прозорою рідиною — перилімфою.
Функція ред.
Кожна частина внутрішнього вуха виконує певну функцію:
- Завитка є органом слуху.
Звукові хвилі, які з зовнішнього слухового проходу через середнє вухо потрапляють у внутрішній слуховий прохід, у вигляді вібрації передаються рідині, що заповнює завитку. Всередині завитка знаходиться основна мембрана (нижня перетинчаста стінка), на якій розташований кортіїв орган — скупчення особливих слухових волоскових клітин, які через коливання перилімфи сприймають слухові подразнення в діапазоні 16-20000 Гц, перекодовують їх у нервові імпульси і передають на нервові закінчення VIII пари черепномозкових нервів — присінково-завиткового нерва; далі нервовий імпульс надходить у корковий слуховий центр головного мозку.
- Присінок і півколові канали — органи відчуття рівноваги і положення тіла в просторі.
Півколові канали розташовані у трьох взаємно перпендикулярних площинах і заповнені напівпрозорою драглистою рідиною; всередині каналів знаходяться чутливі волоски, занурені в рідину, і при найменшому переміщенні тіла або голови в просторі рідина в цих каналах зміщується, натискає на волоски і породжує імпульси в закінченнях вестибулярного нерва — в мозок надходить інформація про зміну положення тіла. Робота вестибулярного апарата дозволяє людині точно орієнтуватися в просторі. Навіть при найскладніших рухах — наприклад, стрибнувши у воду з трампліна і при цьому кілька разів перекинувшись в повітрі, у воді нирець миттєво дізнається, де знаходиться верх, а де низ.
Посилання ред.
- ↑ Torres, M., Giráldez, F. (1998) The development of the vertebrate inner ear. Mechanisms of Development 71 (1-2) pg 5-21
- ↑ Неттер Ф. (2004). Атлас анатомії людини (переклад Цегельского А.А.). Львів: Наутілус. с. 592. ISBN 966-95745-8-7.
- ↑ Human Anatomy & Physiology (вид. 7th). Benjamin Cummings. 2006. ISBN 978-0805359091.
- ↑ J.M. Wolfe et al. (2009). Sensation & Perception. 2nd ed. Sunderland: Sinauer Associated Inc
- ↑ Кістковий лабіринт. Архів оригіналу за 17 травня 2009. Процитовано 29 березня 2010.