Сакмарський ярус
| Система/ Період |
Відділ/ Епоха |
Ярус/ Вік |
Вік (млн років) | |
|---|---|---|---|---|
| Тріас, T | Нижній/Ранній, T1 | Індський, T1i | молодше | |
| Перм, P | Лопінгій, P3 | Чангсінзький, P3c | 251,902 | 254,14 |
| Вучапінзький, P3v | 254,14 | 259,1 | ||
| Гваделупій, P2 | Кептенський, P2c | 259,1 | 265,1 | |
| Вордійський, P2w | 265,1 | 268,8 | ||
| Роудський, P2r | 268,8 | 272,95 | ||
| Цисуралій, P1 | Кунгурський, P1k | 272,95 | 283,5 | |
| Артинський, P1art | 283,5 | 290,1 | ||
| Сакмарський, P1s | 290,1 | 295,0 | ||
| Ассельський, P1a | 295,0 | 298,9 | ||
| Карбон, C | Верхній/Пізній, C3 | Гжельський, C3g | древніше | |
| Підрозділи Тріасової системи наведені згідно МКС, станом на 2018 рік[1]. | ||||
Сакмарський вік і ярус, сакмарій (рос. сакмарский ярус; англ. Sakmarian; нім. Sakmar) — другий знизу ярус нижнього відділу пермської системи. Найзва походить від річки Сакмара (притока річки Урал). Стратотипом сакмарського ярусу є гора Курмаїн на Південному Уралі.
Виділений геологом В. Е. Руженцевим у 1936 р. Підстилається ассельським і перекривається артинським (яхташським) ярусами.
Поширення
ред.Сакмарський ярус ділиться на тастубський і стерлітамакський горизонти. Відкладення сакмарського ярусу поширені на Східно-Європейській платформі, західному схилі Уралу і в Середній Азії, рідше трапляється в Західній Європі (Карнійські Альпи), в Північній Америці і в Західній Австралії.
Біота
ред.-
Диметродон -
Хаптодус-палеогаттерія
Примітки
ред.- ↑ Chart/Time Scale : [англ.] : [арх. 22 червня 2019 року] // stratigraphy.org. — International Commission on Stratigraphy. — Дата звернення: 22 червня 2019 року.
Література
ред.- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2013. — Т. 3 : С — Я. — 644 с.
Посилання
ред.
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Сакмарський ярус
- (англ.) Міжнародна стратиграфічна шкала на сайті Міжнародної комісії з стратиграфії.
- GeoWhen Database — Sakmarian
| ← |
|
||||||||||