Сумчасті[1][2] або торбуни[3] (Marsupialia) — інфраклас ссавців, які виношують потомство в утробі лише кілька тижнів, а надалі доношування відбувається у зовнішній сумці. Більшість сучасних сумчастих поширені в Австралії, два ряди — в Америці.

Сумчасті
Період існування: 66–0 млн р. т. палеоценнаш час
Mother-pademeon-with-kid.jpg
Мати-падемелон з малям, що виглядає з сумки
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Клада: Нижчі звірі (Metatheria)
Інфраклас: Сумчасті (Marsupialia)
Illiger, 1811
Надряди / ряди
Commons-logo.svg Вікісховище: Marsupialia

ПоходженняРедагувати

Згідно з теорією еволюції, така сумка — одне з рішень проблеми відторгнення плоду організмом матері. (В майже всіх інших ссавців — включаючи і людину — плід захищає від імунної системи матері плацента, через що наш підклас зветься плацентарним.)

У сумчастих ледве розвинутий плід народжується після лише кількох тижнів від моменту зачаття та потрапляє в сумку, де розвивається далі годуючись, як усі ссавці, молоком.

Чому саме цей підклас вижив майже лише в Австралії, а решту світу «завоювали» плацентарні тварини — точно невідомо.

СистематикаРедагувати

Упродовж значного періоду зоологічних досліджень сумчастих розглядали як ряд ссавців. За останні два десятиліття класифікація суттєво змінилася у бік її подрібнення. Одна з поширених версій така[4]:

надряд австралодельфи (Australidelphia)

надряд америдельфи (Ameridelphia)

старі класифікаціїРедагувати

див. Багаторізцеві сумчасті (Polyprotodontia = Didelphidae + Dasyuridae + Peramelidae)

Відомі представникиРедагувати

Кенгурові — одні з найвідоміших представників цього підкласу. До цієї групи також входять вомбати, посуми та їхні не-австралійські родичі: опосуми, тасманійські дияволи та інші.

Сумчасті однопрохідніРедагувати

Представники суміжної ще примітивнішої групи ссавців — (Єхидна та качконіс — також мають сумку, але, на відміну від інших сучасних ссавців, вони відкладають яйця. До сумчастих вони не належать, а належать до окремого підкласу однопрохідних).

Народження та розвитокРедагувати

 
Новонароджений кенгуру на соску всередині сумки
 
Маля виглядає на світ

Під час народження малюк ще сліпий, несформований та без хутра, але знаходить дорогу до сумки та приліплюється до соска. З часом він розвивається, та через кілька місяців, вкритий хутром, вже здатний вистрибувати та навіть додавати «дорослу» їжу до молока. В деяких тварин мати в цей час вже може вигодовувати наступного малюка. В цьому разі її організм виробляє різне молоко для дітей на різних стадіях розвитку.

 
Зверніть увагу на широко розкриту сумку

СумкаРедагувати

Вхід в сумку оточений м'язом, схожим на м'яз людського сфінктера. Мати може міцно закрити або широко відкрити сумку. Під час небезпеки, наприклад, сумку може бути закрито, якщо мати ховається, або сподівається втекти. І навпаки, коли переслідувач (наприклад, людина на всюдиході) наближається, кенгуру може виштовхнути дитину, полегшуючи собі порятунок. Коли небезпека минає, мати може повернутися шукати малюка.

Розмноження сумчастих відбувається від одного до декількох разів на рік. Дитинчата народжуються недорозвиненими. Відразу після народження в сумці вони підвішуються до сосків, і харчуються материнським молоком до двох місяців. Із сумки дитинчата виходять через 7-8 місяців.

На відміну від більшості інших, сумка вомбата розчиняється назад, оскільки вомбати живуть у виритих норах. В таку сумку попадає менше бруду.

Сумчасті та автомобіліРедагувати

Досить часто тварини гинуть на дорогах Австралії. Гуманна традиція вимагає від водія перевірити сумку вбитої тварини. Якщо малюк цілий, та вже має хутро, то його легко врятувати. Керуючись інстинктом, він сам стрибне в будь-яку сумку понижену до рівня, де була б сумка матері. Годувати його можна звичайним молоком корови, але без лактози, від якої він може втратити зір. Після кількох місяців таку тварину випускають.

Труп також не слід залишати на дорозі, а треба віднести вбік. Інакше хижаки, що харчуються ним (тасманійський диявол, наприклад), можуть, в свою чергу, загинути під ще чиїмись колесами.

ПриміткиРедагувати

  1. Харчук, С.; Загороднюк, І. Родини ссавців світу: огляд таксонів та їхні українські назви // Geo & Bio. — 2019. — Вип. 17. — С. 85–115. — DOI:10.15407/gb.2019.17.085.
  2. Маркевич, О. П. Номенклатура // Маркевич О. П., Татарко К. І. Російсько-українсько-латинський зоологічний словник. — Київ : Наук. думка, 1983. — С. 249.
  3. Шарлемань, М. Ссавці. — Плазуни. — Земноводяні. — Київ : Держ. вид-во України, 1927. — С. 21.
  4. Українські й уніфіковані та типифіковані наукові назви наведено за: [1]
  5. Дворізцеві — одна з назв родини Diprotodontidae (з типовим родом Diprotodon), яка входить до складу ряду кускусоподібних (Phalangeriformes = Diprotodontia).

ПосиланняРедагувати