Відкрити головне меню

Філарет (Денисенко)

Патріарх Київський і всієї Руси-України, предстоятель Української православної церкви Київського патріархату
(Перенаправлено з Філарет (патріарх Київський))

Філарет (в миру: Михайло Антонович Денисенко; нар. 23 січня 1929, Благодатне, Амвросіївський район) — український православний церковний діяч, архієрей. Патріарх Української православної церкви Київського патріархату (УПЦ КП), Патріарх Київський і всієї Руси-України[1], з 15 грудня 2018 року носить титул «почесний патріарх»[2] ПЦУ.[3][4] Герой України (2019). Випускник Московської духовної семінарії Російської православної церкви.

Філарет
Патријарх Филарет.jpg
Патріарх Філарет у 2018 році
Архієпископ і Митрополит Києва — Матері міст Руських, Галицький, Патріарх всієї Руси-України, Свято-Успенських Києво-Печерської та Почаївської лавр Священноархімандрит
20 жовтня 2018 — 15 грудня 2018
Церква: Українська православна церква — Київський патріархат
Православна церква України
Попередник: він сам як Святіший Патріарх Київський і всієї Руси-України
Наступник: митрополит Київський і всієї України Епіфаній
Святіший Патріарх Київський і всієї Руси-України
22 жовтня 1995 — 20 жовтня 2018
Церква: Українська православна церква — Київський патріархат
Попередник: Володимир (Романюк)
Наступник: він сам як Архієпископ і Митрополит Києва — Матері міст Руських, Галицький, Патріарх всієї Руси-України, Свято-Успенських Києво-Печерської та Почаївської лавр Священноархімандрит
заступник Патріарха Київського і всієї України
25 червня 1992 — 22 жовтня 1995
Церква: Українська православна церква — Київський патріархат
Митрополит Київський і всієї України
26 жовтня 1990 — 27 травня 1992
Церква: Українська православна церква (Московський патріархат)
Попередник: сам же
Наступник: Володимир (Сабодан)
митрополит Київський і Галицький, екзарх України
(до 25 лютого 1968 — архієпископ)
16 травня 1966 — 26 жовтня 1990
Церква: Російська православна церква
Український екзархат
Попередник: Іоасаф (Лелюхін)
Наступник: сам же
єпископ Дмитровський
12 грудня 1964 — 14 травня 1966
Церква: Російська православна церква
єпископ Віденський і Австрійський
16 листопада 1962 — 12 грудня 1964
Церква: Російська православна церква
 
Ім'я при народженні: Михайло Антонович Денисенко
Народження: 23 січня 1929(1929-01-23) (90 років)
с. Благодатне, Амвросіївський район, Сталінська округа, Українська РСР, СРСР
Батько: Антон Денисенко
Мати: Меланія Пилипівна Денисенко
Священство: 18 червня 1951
Чернецтво: 1 січня 1950
Єп. хіротонія: 4 лютого 1962
 
Автограф: Автограф
 
Нагороди:
Герой України (орден Держави)
Орден Свободи — 2009
Орден Князя Ярослава Мудрого І ступеня
Орден князя Ярослава Мудрого ІІ ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого ІІІ ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого IV ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Хрест Івана Мазепи
Орден Трудового Червоного ПрапораОрден Дружби народів
Філарет у Вікісховищі?

1950 року прийняв чернецтво. Єпископ Лузький (1962), Віденський і Австрійський (19621964), Дмитровський (19641966); митрополит Київський і Галицький, екзарх України Російської православної церкви (19661990). Після смерті московського патріарха Пимена в 1990 році став місцеблюстителем московського патріаршого престолу. Був одним із кандидатів на нового патріарха, але вибори програв. Ініціював перейменування Українського екзархату РПЦ на Українську православну церкву Московського патріархату (УПЦ МП), залишився її митрополитом (19901992). Внаслідок здобуття Україною незалежності 1991 виступив поборником відновлення української церковної самостійності та за надання автокефалії православній церкві в Україні. Добився від РПЦ для Української православної церкви прав незалежності і самостійності в управлінні та права широкої автономії (що не є тотожним канонічному статусу автономії, яким володіють, наприклад, Церкви Фінляндії чи Японії).

1992 узяв участь у відновленні автокефалії — Української православної церкви Київського патріархату.

Московська патріархія з політичних мотивів наклала на нього анафему (1997)[5]. Сам патріарх Філарет вважає що накладена на нього «анафема має політичне підґрунтя, а за політичні наміри анафема не накладається. Анафема накладається за єресь, за розкол, за відступлення від морального вчення християнського чи за грубе порушення канонів. А я нічого цього не робив. Тому претензій до мене з цього боку немає»[6]. 11 жовтня 2018 року на синоді Вселенського патріархату анафему було визнано недійсною.[7][8][9]

Служив заступником київського патріарха (19921995), зберігши титул Митрополита Київського. Після смерті предстоятеля Святійшого Патріарха Київського та всієї Руси-України Володимира був інтронізований на предстоятеля церкви. Виступає за міжцерковний діалог в Україні з метою повернення до єдиної української помісної православної церкви інших ортодоксальних деномінацій, насамперед неканонічно розгорнутих за кордонами РФ структур РПЦ.

Зміст

ЖиттєписРедагувати

Юність і молоді рокиРедагувати

 
Батьки патріарха Філарета, 1920-ті рр.

Народився Михайло в 1929 році в селі Благодатному Амвросіївського району Сталінської округи у родині шахтаря Антона Дмитровича Денисенка (1903—1943) і його дружини Меланії Кирилівни. Дід Михайла загинув від Голодомору, батько Антон Денисенко в складі 103-го гвардійського стрілецького полку 34-ї гвардійської стрілецької дивізії загинув під час битви за Дніпро в бою за село Коновалова 24 вересня 1943 року, де й був похований.[10] Смерть батька дуже вплинула на світогляд Михайла і його вибір стати священиком.

1946 року, після закінчення середньої школи, вступив до 3-го класу Одеської духовної семінарії (до досягнення необхідних за радянським законодавством повних 18 років — в перші повоєнні роки ця норма не завжди дотримувалася в УРСР[11]). Михайло закінчив семінарію з відзнакою 1948 року, того ж року вступив до Московської духовної академії.

1 січня 1950 року навчаючись на II курсі академії прийняв чернечий постриг з ім'ям Філарета і призначений виконуючим обов'язки доглядача Патріарших покоїв в Троїце-Сергієвій лаврі.

15 січня 1950 року Святійшим Патріархом Алексієм був рукопокладений у сан ієродиякона, а в 1951 році 18 червня (у день Св. Тройці), — у сан ієромонаха. У 1952 році закінчив курс Московської Духовної Академії з вченим ступенем кандидата богослів'я і був призначений викладачем Священного Письма (Новий Завіт) в Московській духовній семінарії. Одночасно виконував обов'язки благочинного Троїце-Сергієвої Лаври. З 1953 року викладав у Московській Духовній Академії.

У 1953—1954 навчальному році Вчена Рада Московської духовної академії присвоїла звання доцента. У тому ж 1953 році був призначений на посаду старшого помічника академії. У 1956 році призначений інспектором Саратовської Духовної Семінарії із зведенням у сан ігумена. У 1957 році переведений на посаду інспектора Київської Духовної Семінарії, а 12 липня 1958 року зведений у сан архімандрита і призначений ректором Київської духовної семінарії.

1960 року призначений керівником справами Українського Екзархату і настоятелем Володимирського кафедрального собору м. Києва, а з червня 1961 року по січень 1962 року був настоятелем подвір'я Російської Православної Церкви при Александрійському Патріархаті у місті Александрії (ОАР).

12 січня 1962 року ухваленням Святійшого Патріарха Алексія і Священного Синоду був обраний єпископом Лузьким, вікарієм Ленінградської єпархії, з дорученням керувати Ризькою єпархією. 4 лютого 1962 року відбулася хіротонія на єпископа в м. Ленінграді, у якій взяли участь митрополит Пимен (Ізвєков), архієпископ Никодим (Ротов), єпископ Кипріан (Зернов), єпископ Михаїл (Воскресенський), єпископ Михаїл (Чуб) і єпископ Никодим (Руснак).

3 червня 1962 року по жовтень 1962 року виконував обов'язки Екзарха Середньої Європи. Після утворення на території Австрії єпархії Російської Православної Церкви у жовтні 1962 року призначений єпископом Віденським і Австрійським. 12 грудня 1964 року призначений єпископом Дмитровським, вікарієм Московської єпархії, ректором Московської духовної академії і семінарії. 14 травня 1966 року зведений у сан архієпископа і призначений постійним членом Священного Синоду, Екзархом України, архієпископом Київським і Галицьким. 25 лютого 1968 року Святійшим Патріархом Алексієм зведений у сан митрополита.

1971 року Святійшим Патріархом Пименом удостоєний права носіння двох панагій.

 
Монах Філарет читає богослужбову літературу.

За церковні заслуги нагороджений орденами Російської Православної Церкви, Александрійського, Антіохійського, Єрусалимського, Болгарського та Грузинського, Польського, Чехословацького Патріархатів та Церков.

22 січня 1979 року Указом Президії Верховної Ради СРСР за патріотичну діяльність на захист миру нагороджений орденом «Дружби народів».

Митрополит Філарет брав участь в конференції ЮНЕСКО, присвяченій святкуванню 1000-ліття Хрещення Русі. Через хворобу Патріарха Пимена, всю роботу з підготовки та проведення святкування 1000-ліття хрещення Руси-України вів митрополит Філарет.

Створення УПЦРедагувати

 
Перше облачення Святійшого Патріарха Філарета
 
Ієродиякон Філарет. Тройце-Сергієва лавра. 1950 р.

Після смерті Патріарха Пимена 3 травня 1990 року Священним Синодом таємним голосуванням був обраний Місцеблюстителем Московського Патріаршого Престолу. 5 червня 1990 року Архієрейським Собором Російської Православної Церкви таємним голосуванням був обраний Місцеблюстителем на Московський Патріарший Престол. Пізніше він заявляв, що його обрання було несподіванкою для керівництва СРСР.[12]

Був головою Помісного собору РПЦ 7-8 червня 1990 року. Єпископат Української Православної Церкви, за ініціативою митрополита Філарета, прийняв звернення до Патріарха Московського і всієї Русі Алексія II і архієреїв Російської Православної Церкви про надання Українській Православній Церкві самостійності і незалежності в управлінні.

25-27 жовтня 1990 року Архієрейський Собор РПЦ надав УПЦ самостійність і незалежність в управлінні, а митрополит Філарет, як одноголосно обраний українським єпископатом став предстоятелем Української Православної Церкви з титулом «Митрополит Київський і усієї України». 26 жовтня 1990 року, у Софійському соборі після Божественної літургії Патріарх Алексій II оголосив рішення архієрейського собору РПЦ і вручив митрополиту Філарету Патріаршу Грамоту на право бути предстоятелем Української православної церкви.

Українська Православна Церква — Київський ПатріархатРедагувати

Після прийняття рішення Верховною Радою України 24 серпня 1991 року Акту про проголошення України незалежною державою, митрополит Філарет 1-3 листопада 1991 року скликав Помісний Собор УПЦ, який одноголосно прийняв рішення про повну канонічну незалежність, тобто автокефалію Української Православної Церкви. Собор звернувся до патріарха Алексія II і єпископату РПЦ з цим рішенням, але Архієрейський Собор РПЦ 1-2 квітня 1992 року прийняв рішення розглянути питання створення автокефальної української православної церкви на наступному помісному соборі РПЦ. Такі кроки митрополита Філарета розгнівали керівництво РПЦ[13], тому архієрейський собор прийняв до відома заяву митрополита Філарета про те, що він заради церковного миру, подасть прохання про відхід з київської митрополичої кафедри на найближчому Архієрейському соборі УПЦ. Проте після повернення до Києва митрополит відкинув свою обіцянку, публічно заявивши, що ці слова з нього були взяті під тиском.

На архієрейському соборі РПЦ 11-го червня 1992-го року, за порушення клятви перед Хрестом та Євангелієм та за інші самочинні дії, митрополит Філарет був позбавлений всіх ступенів священства. Тоді Філарет подав апеляцію на це рішення до Вселенського патріарха Варфоломія І, який має повноваження своєрідної апеляційної інстанції у православ'ї згідно канонів православної церкви[13].

 
Закладення наріжного каменя на місці відбудови. У центрі (справа наліво): мер Києва (1999—2006) О. Омельченко, Патріарх Філарет, архітектор Янош Віг, о. Сергій Ткачук

Філарет не визнав за собою вини і не підкорився рішенню Собору, вважаючи його неканонічним і незаконним.

25 червня 1992 року відбувся Всеукраїнський Православний Собор, на якому відбулося об'єднання незначної частини контрольованих Філаретом громад Української православної церкви і Української автокефальної православної церкви в «Українську православну церкву — Київський патріархат». Собор визнав незаконним рішення Архієрейського собору РПЦ — і Митрополита Філарета обрано заступником патріарха Київського і всієї Руси-України Мстислава (Скрипника).

Філарет попри всі нападки та інтриги продовжував боротися за створення в Україні «Помісної православної церкви Київського патріархату».

Після смерті Володимира (Романюка) і його скандального поховання біля входу до Софії Київської 22 жовтня 1995 р. на Всеукраїнському Помісному Соборі митрополита Філарета обрано Патріархом Київським і всієї Руси-України. З того часу плідно працює над розбудовою Помісної православної церкви в Україні, роблячи чимало і для об'єднання православних віруючих України в лоні Української православної церкви Київського патріархату.[13]

У 1997 році за поданням єпископату УПЦ (МП) Архієрейський Собор РПЦ видав «Акт про відлучення від Церкви монаха Філарета (Денисенка)»[14][13] (сану митрополита його було позбавлено на Соборі УПЦ (МП) в 1992[14]), мотивуючи це «продовженням розкольницької діяльності». Філарет оскаржив і це рішення, доповнивши свою попередню апеляцію до Вселенського патріархату. Тоді Вселенський Патріархат та інші помісні православні церкви не дали ні ствердної, ні заперечної відповіді[15][16].

 
Патріарх на вул. Грушевського 25 лютого 2014 року, під час Євромайдану
 
Патріарх у 2008 році

У березні 2013 р. від імені Української православної церкви Київського патріархату закликав українців та поляків до взаємного прощення за трагедію польсько-українського конфлікту в роки Другої світової війни.[17]

Під час подій грудня 2013 — січня 2014 року неодноразово висловлювався на підтримку Євромайдану.[18]

Патріарх Філарет вважає що церква допомогла постраждалим студентам, які сховались в Михайлівському монастирі бо вона має виконувати християнські заповіді: «Люби ближнього свого, як самого себе. І, оскільки, ці люди, які постраждали від міліції і не мали можливості, де сховатися, тому, вони звернулися до нас, в Михайлівський монастир, і монастир прийняв їх, напоїв чаєм, тобто, дав їм притулок. І народ це дуже високо оцінив, згадав давні часи, коли під час монгольської навали гнані татаро-монголами ховалися в храмах, зокрема, в Десятинній церкві, яка були зруйнована і загинули люди, які там рятувалися»[19].

Під час розв'язаної російськими спецслужбами війни на сході України виступив 29 серпня 2014 року у програмі Шустер Live, і виголосив проповідь про війну та мир, правду і брехню[20]. Зокрема, дав пояснення, чому Бог попустив цю війну, умови, коли Україна за одну мить переможе. 5 вересня 2014 року опублікував заяву «Новий Каїн»[21].

14 квітня 2015 року під час інтерв'ю виданню «Апостроф» порівняв дії російської влади з діями радикальних ісламістів з терористичної організації «Ісламістська держава»[22]. Крім того він висловив сподівання, що війна на Донбасі зможе об'єднати українські православні церкви[23].

Освятив пам'ятник Івану Мазепі у Полтаві та храм на честь Святого великомученика Юрія Переможця у Кобеляках[24].

2018 рікРедагувати

20 лютого у Михайлівському Золотоверхому соборі відслужив разом з духовенством та владиками Агапітом та Епіфанієм панахиду за спокій душ розстріляних мирних учасників Революції Гідності[25].

28 лютого прийняв у своїй резиденції родичів загиблих захисників України — військовослужбовців 128-мої окремої гірсько-піхотної Закарпатської бригади і посмертно нагородив медалями «За жертовність та любов до України» воїнів, які загинули на війні з Росією. Вручаючи відзнаки вдовам та рідним загиблих Патріарх, зокрема, сказав:

«Дякую, що виховали таких синів, чоловіків, які незважаючи на свою любов до вас, віддали своє життя за Україну. Завдяки їх подвигу ми маємо свободу, а за їхню любов Господь помістить їх там де люблячі — в Царстві Небесному»[26].

2 березня зустрівся з мамою вбитої Аміни Окуєвої, журналістом за фахом Іриною Камінською на її прохання[27].

6 березня року Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет зустрівся з оборонцями Донецького аеропорту. На початку зустрічі військовий священик Максим Бервінов вручив Предстоятелеві Київського Патріархату Подяку за молитовну та матеріальну підтримку захисників Батьківщини. Також Голова ГО Всеукраїнська спілка учасників бойових дій в АТО «Побратими України» Микола Михайлович Миньо нагородив його орденом «Захисник Української землі»[28]. 29 березня прийняв у своїй резиденції дітей з Донбасу[29]. 30 березня зустрівся із Ніком Вуйчичем[30]. 2 квітня Патріарх Філарет освятив та передав паски для бійців АТО.[31] 1 вересня разом з митрополитом Іоаном освятив капличку Архістратига Божого Михаїла в Національній академії СБУ[32][33].

 
18 квітня 2018 року на зустрічі з президентом України
 
Блаженнійший митрополит Київський і всієї України Епіфаній та почесний патріарх Філарет на обкладинці газети «Культура і життя»

18 квітня разом з Макарієм та Онуфрієм зустрівся з Петром Порошенком та офіційно передав підписи 40 архієреїв Київського патріархату, 12 архієреїв автокефальної церкви і близько 10 архієреїв Московського патріархату до Вселенського Патріарха про надання Томосу про автокефалію Української церкви[34].

19 вересня виступив із публічною лекцією в Атлантичній раді[35] та відвідав Державний департамент Сполучених Штатів Америки. Владика за участю Посла України Валерія Чалого провів зустріч із помічником Державного секретаря США у справах Європи і Євразії Уесом Мітчелом, під час якої були обговорені питання підтримки України в забезпеченні свободи, демократії, вільного сповідування віри, відстоюванні територіальної цілісності, а також значення для національної безпеки України постання визнаної Вселенським Православ'ям незалежної єдиної помісної Православної Церкви тощо[36].

21 вересня в день свята Різдва Пресвятої Богородиці Марії, Патріарх Філарет благословив початок діяльності парафії та звершив першу Божественну літургію в Свято-Миколаївському храмі м. Вадсворт штату Огайо[37].


10 жовтня, коли КПЦ розглядала питання про надання УПЦ автокефалії, патріарх Філарет сказав такі слова:

« Якби в Україні була одна церква, війни б не було, тому що Путін не мав би підтримки в Україні. Зараз вона у нього є — це Московський патріархат. Не просто словами, а діями допомагають, духовенство і віруючі Московського патріархату, сепаратистам і агресорам. »

— Філарет (Денисенко), [38]


16 листопада взяв участь у святкуванні 75-річчя Мустафи Джемілєва.

23 листопада взяв участь у пам'ятних заходах до 85-х роковин Голодомору 1932—1933 років у Верховній Раді де пояснив причини голодомору так: «Перша: це те, що на той момент  перепис населення показав, що українців — 85 млн, а росіян — 65 млн. Тому безбожне радянське керівництво вирішило знищити українців, щоб не переважали над росіянами. В результаті того Голодомору, перепис 1939 року вже показав, що кількість українців становила лише 65 млн, а росіян — збільшилася. Друга: Зробила свою справу цитата Бухаріна: „Хто володіє хлібом, той має владу“. А хлібом володіли українські селяни. Почався процес, щоб хліб передати у руки радянської влади, а українські селяни відмовлялися йти в колгоспи». Також подякував державам світу за визнання Голодомору в Україні Геноцидом: «Визнання Голодомору Геноцидом — це те, що сьогодні утверджує нашу державу. Український народ укріпляється і зміцнюється. Нас знищували, а ми живі і не тільки живі, а й утверджуємося. Наші молоді хлопці на сході України захищають нашу  державу, віддаючи і тіло, і душу за нашу свободу. Це правда, бо в рабстві жити ми не хочемо і не будемо»[39].

Титул ПатріархаРедагувати

Екзарх КПЦ Даниїл (Зелінський) каже що Вселенський патріархат це не турбує і що носіння куколя і титулу «патріарх» «це є внутрішня справа ПЦУ». «Він був лідером, ми його називаємо колишнім митрополитом, і всередині своєї країни він може зберігати за собою той титул, котрий він мав» — впевнений екзарх. «Той титул, котрий він мав — через повагу до його старечого віку, через повагу до його служіння церкві й так далі. Але для загалу він є колишнім митрополитом Київським» — сказав єп. Даниїл[2]. Наприкінці травня вселенський патріарх Варфоломій І сказав "11 жовтня 2018 року Синод Вселенського патріархату, після тривалих прохань Філарета і Макарія, відновив канонічність двох лідерів канонічних груп, визнавши їхнє архієрейство, але не їх ранг. Це означає, що Філарет більше не є київським патріархом, а колишнім київським митрополитом, і Макарій не є архієпископом Львова, а скоріше колишнім львівським архієпископом[40].

2019Редагувати

У звязку з написанням патріарха Кирила листа Варфоломію І в якому просив не з'єднуватися із "розкольниками": патріарх Філарет сказав що: “Московські патріархи йшли проти волі Божої і терплять крах. От останній виступ патріарха Кирила проти Вселенського патріаха. Я коли прочитав те, що написав патріарху Варфоломію патріарх Кирил, подумав: до якої низькості опустився патріарх, що виступає проти свого співбрата - Вселенського патріарха, і так його принижує. І це є ознака слабкості. Сильна людина, сильна держава ніколи не погрожує” [41]

23 січня у Національному палаці мистецтв «Україна» — відбулася урочиста академія з нагоди 90-літнього ювілею Патріарха Філарета. Його привітали предстоятель ПЦУ блж. Епіфаній (Думенко), предстоятель УГКЦ архієп. Святолав (Шевчук), Мустафа Джемілієв, Володимир Гройсман, Петро Порошенко та перша леді Марина Порошенко, капелани ЗСУ та НГУ, Андрій Парубій, військові ЗСУ та інші політики, вчені і громадські діячі.[42] У свої промові владика Філарет розповів про те, як у дитинстві він ще у шкільні роки був атеїстом але смерть батька змусила його повірити в Бога так як він любив його навіть після смерті на фронті, а «любити пусте місце неможливо». Розповів також про те як йому погрожували працівники Міністерства державної безпеки СРСР і хотіли його розстріляти через відмову у співпраці (хотіли щоб розповів таємницю сповіді) але він відмовився співпрацювати сказавши що «я не боюсь смерті, бо мені немає різниці коли вмерти зараз чи потім».

«Ви, Ваша Святосте, зробили перші кроки до автокефалії тоді, коли її необхідності більшість з нас ще просто не усвідомлювала» — написав у привітанні з нагоди дня народження президент України Петро Порошенко[13].

14 березня 2019 року Святійший Патріарх Філарет взяв участь у розширеному засіданні Координаційної ради добровольців і волонтерів Національного форуму «Трансформація України». Привітав добровольців із словами: «Завдяки вашій жертовності ми маємо сьогодні свободу і Українську Державу».[43]

22 березня 2019 року відбулась робоча зустріч Святійшого Патріарха Філарета з президентом Академії політичних наук Петром Мироненком і директором Центрального державного архіву громадських об'єднань Ольгою Бажан.[44]

29 березня 2019 року взяв участь у презентації об'єднаного штабу «Контроль за виборами. Громадянське суспільство в дії». Він наголосив на тому, що Церква була, є і буде з українським народом та молиться за чесні вибори.[45] За кілька днів до дебатів і другого туру виборів сказав, що «На виборах треба голосувати за збереження Української Держави, за її незалежність і свободу, за яку віддають своє життя на Донбасі наші кращі сини і дочки»[46]

Конфлікт між Філаретом та ЕпіфаніємРедагувати

Перші розбіжності між Почесним Патріархом Філаретом і Митрополитом Епіфанієм почались одразу після отримання томоса про автокефалію. Філарет вважав, що не можна поминати предстоятеля РПЦ Кирила у диптиху помісних церков. Натомість Епіфаній відповідно до настанов Вселенського патріарха під час першої служби поминав Кирила разом з предстоятелями інших помісних церков[47]. У першій половині травня 2019 року Філарет розіслав архієреям колишньої УПЦ КП запрошення на 13-14 травня до Києва на «урочисте молитовне спілкування» в пам'ять про священномученика Макарія на бланках УПЦ КП.[48] А вже 9 травня сам Почесний Патріарх заявив, що Українська православна церква Київського патріархату досі існує.[49] Незважаючи на те, що він сам поставив відповідний підпис на Об'єднавчому соборі 15 грудня 2018 року.[50][51] Натомість, Міністерство культури України ввечері 10 травня 2019 року, спростувало заяву про нібито відновлення діяльності в Україні такого релігійного об'єднання, як Українська православна церква Київського патріархату. Зазначається, що релігійне об'єднання УПЦ КП і релігійна організація «Київська патріархія УПЦ» після створення і реєстрації статуту релігійної організації «Київська митрополія ПЦУ» фактично та юридично припинили свою діяльність.[52][53][54]

12 травня Філарет в інтерв'ю DW заявив, що митрополит Київський Епіфаній рідко з ним спілкується. За словами Філарета, у ПЦУ може статися розкол.[55] Натомість Івано-Франківсько-Галицька[56], Чернівецька[57], Одеська[58], Херсонська, Тернопільська, Тернопільсько-Бучацька, Харківсько-Полтавська, Черкаська та Хмельницька єпархії ПЦУ виступили з відозвами на підтримку Митрополита Епіфанія (Думенка).[59][54]

Голова департаменту у справах національностей і релігій Міністерства культури Андрій Юраш розказав,[60] що патріарх Варфоломій у бесіді з ним 6 травня прямо сказав, що «до тих, хто буде чинити розкол, будуть застосовані засоби церковного покарання».[54]

14 травня на запрошення почесного Патріарха Філарета вшанування священномученика Макарія та «дружньої бесіди» приїхали тільки чотири єпископи.[61] З понад 40 єрархів колишньої УПЦ КП на Богослужінні журналісти помітили архиєпископа Сімферопольського і Кримського Климента, а також групу єрархів Київського Патріархату з Росії: митрополит Білгородський і Обоянський Іоасаф (Шибаєв), його вікарій Петро (Москальов) та єпископ Адріан (Старина). Архиєпископ Климент (Кущ) приїхав на святкування із поваги до Філарета. Під час літургії Філарет помянув у диптиху предстоятелів помісних православних церков митрополита Київського і Всієї України Епіфанія. Це означає, що Філарет визнає предстоятельство Епіфанія.[62] Але офіційний сайт УПЦ КП опублікував звернення Філарета, в якому він закликає предстоятеля ПЦУ митрополита Епіфанія «нічого не робити всередині церкви» без його згоди.[63][64] Також там зазначалося що, "попередньо була досягнута домовленість, що Предстоятелем буде митрополит Епіфаній, кандидатуру якого висунув Патріарх Філарет, але керівництво Церквою в Україні буде продовжувати Патріарх. Предстоятель буде представляти Церкву у Православному світі, тому що УПЦ отримує статус митрополії, а також він буде допомагати Патріарху в керуванні Церквою, але керівництво Церквою залишається за Патріархом…Ця домовленість порушена і не виконується на ділі. Тому в церкві виникло розділення…А для того, щоб нам продовжувати об'єднання в Єдину Помісну Українську Православну Церкву, треба жити і трудитися для визнання майбутнього патріархату. Тому ми для зовні — митрополія, а в середині України ми продовжуємо бути Патріархатом… Що сьогодні відбувається в Українській Православній Церкві? Розділення, двовладдя, яке може привести до печальних наслідків. Чому це відбувається? Тому, що новообраний Предстоятель УПЦ митрополит Епіфаній не дотримується тих домовленостей, які були досягнуті до Собору 15 грудня 2018 р. у соборі св. Софії. Яка реакція Москви на події в УПЦ? Москва задоволена станом справ в УПЦ. Те, чого вона не могла досягти різноманітними зусиллями, досягає нині ділами нинішнього Предстоятеля УПЦ.[65]

Підсумовуючи все в зверненні пише:«Для того, щоб виправити положення, а його можливо виправити, треба виконувати ті домовленості, які було досягнуті перед Собором в присутності президента П. О. Порошенка і з архієреями. А це означає, що Предстоятель несе відповідальність за зовнішнє представництво УПЦ, а Патріарх відповідає за внутрішнє церковне життя в Україні, але у співпраці з Предстоятелем. Предстоятель нічого не робить всередині Церкви без згоди Патріарха. Патріарх головує на засіданнях Священного Синоду і на Соборах УПЦ заради збереження єдності, її зростання і утвердження»[65].

На прес-конференції 15 травня Філарет звинуватив президента Порошенка та митрополита Епіфанія у невиконанні своїх обіцянок, які вони за його словами дали йому напередодні проведення Об'єднавчого Собору 15 грудня в Києві.[66] Деякі ЗМІ вважають що до підбурення такої активності Філарета причетний Ігор Коломойський.[67]

Релігієзнавець Юрій Чорноморець вважає, що лише через постать Патріарха Філарета, який розпочав новий виток конфлікту за владу з новообраним митрополитом Епіфінієм в травні 2019[66], у Об'єднавчому Соборі 15 грудня 2018 року взяло участь всього два єрархи Московського Патріархату. Зокрема, зазначається що подібна поведінка й пов'язані з цим проблеми тривають від початку перемовин про об'єднання з 1999 року.[68]

16 травня Православна церква України офіційно підтвердила ліквідацію УПЦ КП на Об'єднавчому соборі 15 грудня 2018 року, опублікувавши відповідну постанову за підписом патріарха Філарета.[69]

Доктор філософських наук, релігієзнавець Олександр Саган, аналізуючи конфлікт Філарета та Епіфанія, висловив думку, що стратегія подальшого розвитку ПЦУ уже визначена. Йдеться фактично про конфлікт двох моделей розвитку православ'я в Україні: авторитарна та соборноправна.[70]

23 травня почесний патріарх Православної церкви України, колишній предстоятель УПЦ КП Філарет заявив, що не виконуватиме умов положень томосу щодо переходу закордонних парафій колишньої УПЦ Київського патріархату до складу Вселенського патріархату, відмовляється від заборони варити миро і відмовляється вирішувати конфліктні ситуації внутрішнього характеру виключно за погодженням із Фанаром.[71]

У липні єпископ Філарет заявив що “Якби було поставлено питання про те, що я відстороняюся від управління церквою, я б на такі умови не пішов"[72], а також що його "президент обдурив, і митрополит Епіфаній"[72]. На думку Євстратія (Зорі) “Користуючись хворобою патріарха, Москва принижує і нищить його, а він цього вже не здатен зрозуміти. Спецслужби Кремля мстяться за те, що він колись порвав з ними. Зараз, через багато років, з‘явилася нагода відплатити, зробивши так, що їхній ворог сам себе нищить і принижує”, – додав речник ПЦУ, пояснивши свою думку тим, що “здорова українська людина не дає інтерв’ю «Россия 24»”.[72]

Звершені хіротоніїРедагувати

список архієреїв МП, в хіротонії яких брав участь архієпископ і митрополит Філарет[73]:

  1. Володимир (Котляров), єпископ Звенигородський, вікарій Московської єпархії (30 грудня 1962)
  2. Антоній (Вакарик), єпископ Смоленський і Дорогобузький, хіротонія (12 лютого 1965)†
  3. Борис (Скворцов), єпископ Рязанський і Касімовський (21 лютого 1965)†
  4. Мелхіседек (Лебедєв), єпископ Вологодський і Великоустюзький (17 червня 1965)†
  5. Філарет (Вахромеєв), єпископ Тихвінський, вікарій Ленінградської єпархії (24 жовтня 1965)
  6. Іонафан (Копилович), єпископ Тегільський, вікарій Берлінської єпархії (28 листопада 1965)†
  7. Іоан (Сничов), єпископ Сизранський, вікарій Куйбишевської єпархії (12 грудня 1965)†
  8. Ювеналій (Поярков), єпископ Зарайський, вікарій Московської єпархії (26 грудня 1965)
  9. Іриней (Зуземіль), єпископ Західнонімецький (30 січня 1966)†
  10. Діонісій (Лукін), єпископ Роттердамський (20 березня 1966)
  11. Володимир (Сабодан), єпископ Звенигородський, вікарій Московської єпархії (9 липня 1966)†
  12. Гермоген (Орєхов), єпископ Подільський, вікарій Московської єпархії (25 листопада 1966)†
  13. Феодосій (Дикун), єпископ Переяслав-Хмельницький, вікарій Київської єпархії (4 червня 1967)†
  14. Сава (Бабинець), єпископ Переяслав-Хмельницький, вікарій Київської єпархії (30 березня 1969)†
  15. Макарій (Свистун), єпископ Уманський, вікарій Київської єпархії (7 червня 1970)†
  16. Максим (Кроха), єпископ Аргентинський і Південноамериканський (26 березня 1972)†
  17. Вікторин (Беляєв), єпископ Пермський і Солікамський (3 червня 1973)†
  18. Платон (Удовенко), єпископ Аргентинський і Південноамериканський (16 грудня 1973)
  19. Йов (Тивонюк), єпископ Зарайський, вікарій Московської єпархії (3 січня 1975)
  20. Кирило (Гундяєв), єпископ Виборзький, вікарій Ленінградської єпархії (14 березня 1976); нині Патріарх Московський і всієї Русі, РПЦ.
  21. Гліб (Смирнов), єпископ Орловський і Брянський (9 травня 1976)†
  22. Валентин (Міщук), єпископ Уфимський і Стерлітамацький (25 липня 1976)
  23. Никанор (Юхим'юк), єпископ Подольський, вікарій Московської єпархії (30 листопада 1979)†

Список архієреїв Українського екзархату, УПЦ КП та УПЦ МП, хіротонії на єпископа яких очолив спочатку як Екзарх України в сані митрополита, згодом — як заступник Патріарха, а з 1995 у сані Патріарха — Філарет.

  1. Микола (Бичковський), єпископ Курський і Білгородський (28 липня 1971)†
  2. Варлаам (Ільющенко), єпископ Переяслав-Хмельницький, вікарій Київської єпархії (22 жовтня 1972)†
  3. Агафангел (Саввін), єпископ Вінницький і Брацлавський (16 листопада 1975)
  4. Севастіан (Пилипчук), єпископ Кіровоградський і Миколаївський (16 жовтня 1978)
  5. Іоан (Боднарчук), єпископ Житомирський і Овруцький (23 жовтня 1978)†
  6. Лазар (Швець), єпископ Аргентинський і Південноамериканський (18 квітня 1980)
  7. Антоній (Москаленко), єпископ Переяслав-Хмельницький, вікарій Київської єпархії (13 жовтня 1986)
  8. Паладій (Шиман), єпископ Переяслав-Хмельницький (8 лютого 1987)†
  9. Марк (Петровцій), єпископ Кременецький, вікарій Львівської єпархії (28 липня 1988)
  10. Іоанникій (Кобзєв), єпископ Слов'янський, вікарій Донецької єпархії (13 грудня 1988)
  11. Іонафан (Єлецьких), єпископ Переяслав-Хмельницький, вікарій Київської єпархії (22 квітня 1989)
  12. Євфимій (Шутак), єпископ Мукачівський і Ужгородський (28 липня 1989)†
  13. Василій (Васильцев), єпископ Кіровоградський і Миколаївський (1 жовтня 1989)†
  14. Варфоломій (Ващук), єпископ Волинський і Рівненський (24 лютого 1990)
  15. Нифонт (Солодуха), єпископ Хмельницький і Кам'янець-Подільський (31 березня 1990)
  16. Андрій (Горак), єпископ Львівський і Дрогобицький (18 квітня 1990)†
  17. Гліб (Савін), єпископ Дніпропетровський і Запорізький (2 серпня 1990)†
  18. Василій (Златолінський), єпископ Сімферопольський і Кримський (2 грудня 1990)
  19. Онуфрій (Березовський), єпископ Чернівецький і Буковинський (9 грудня 1990), нині предстоятель УПЦ (МП)
  20. Яків (Панчук), єпископ Почаївський, вікарій Київської єпархії (14 грудня 1990)†
  21. Сергій (Генсіцький), єпископ Кременецький, вікарій Тернопільської єпархії (17 лютого 1991)
  22. Іларіон (Шукало), єпископ Івано-Франківський і Коломийський (29 вересня 1991)
  23. Аліпій (Погребняк), єпископ Донецький і Луганський (6 жовтня 1991)
  24. Спиридон (Бабський), єпископ Переяслав-Хмельницький, вікарій Київської єпархії (7 червня 1992)†
  25. Варсонофій (Мазурак), єпископ Івано-Франківський і Коломийський (8 червня 1992)†
  26. Антоній (Масендич), єпископ Переяславський і Січеславський (9 вересня 1992)†
  27. Володимир (Романюк), єпископ Білоцерківський (10 вересня 1992)†
  28. Софроній (Власов), єпископ Вінницький і Брацлавський (15 вересня 1992)
  29. Роман (Балащук), єпископ Рівненський і Острозький (16 вересня 1992)
  30. Серафим (Верзун), єпископ Житомирський і Овруцький (25 вересня 1992)†
  31. Нестор (Куліш), єпископ Черкаський і Чигиринський (15 листопада 1992) (†?)
  32. Полікарп (Гуц), єпископ Донецький і Луганський (10 квітня 1993)†
  33. Олексій (Царук), єпископ Миколаївський (7 липня 1993)†
  34. Володимир (Ладика), єпископ Вінницький і Брацлавський (13 березня 1993)
  35. Олександр (Решетняк), єпископ Білоцерківський, вікарій Київської єпархії (16 січня 1994)
  36. Даниїл (Чокалюк), єпископ Вишгородський, вікарій Київської єпархії (23 січня 1994)†
  37. Адріан (Старина)ка, єпископ Запорізький і Дніпропетровський (6 лютого 1994)
  38. Ізяслав (Карга), єпископ Нікопольський, вікарій Дніпропетровсько-Запорізької єпархії (11 вересня 1994)
  39. Феодосій (Пецина), єпископ Дрогобицький і Самбірський (4 грудня 1994)†
  40. Варлаам (Пилипишин), єпископ Чернігівський і Сумський, хіротонія (14 грудня 1994)
  41. Іоасаф (Шибаєв), єпископ Білгородський і Обоянський (19 лютого 1995)
  42. Варух (Тищенков), єпископ Тобольський і Єнісейський (23 лютого 1995)
  43. Іов (Павлишин), єпископ Кременецький і Збаразький (11 травня 1995)†
  44. Григорій (Качан), єпископ Мелітопольський, вікарій Дніпропетровської єпархії (10 жовтня 1995)†
  45. Геронтій (Хованський), єпископ Сумський і Охтирський (24 березня 1996)
  46. Іоан (Зінов'єв), єпископ Донецький і Луганський (18 липня 1996)
  47. Антоній (Махота), єпископ Сімферопольський і Кримський (21 липня 1996)
  48. Володимир (Поліщук), єпископ Івано-Франківський і Коломийський (23 лютого 1997)
  49. Іоасаф (Василиків), єпископ Донецький і Луганський (6 квітня 1997)
  50. Панкратій (Тарнавський), єпископ Вінницький і Брацлавський (27 липня 1997)†
  51. Христофор (Сітсас), єпископ Сурозький (2 жовтня 1997) (†?)
  52. Никон (Калембер), єпископ Кіцманський і Заставненський (12 жовтня 1997)†
  53. Даміан (Замараєв), єпископ Херсонський і Таврійський (19 жовтня 1997)
  54. Петро (Петрусь), єпископ Львівський і Яворівський (30 жовтня 1997)
  55. Юрій (Юрчик), єпископ Донецький і Луганський (14 травня 1999)
  56. Тимофій (Кутальянос), єпископ Корсунський (26 березня 2000)†
  57. Димитрій (Рудюк), єпископ Переяслав-Хмельницький, вікарій Київської єпархії (16 липня 2000)
  58. Климент (Кущ), єпископ Сімферопольський і Кримський (23 липня 2000)
  59. Михаїл (Зінкевич), єпископ Сумський і Охтирський (22 жовтня 2000)
  60. Флавіан (Пасічник), єпископ Харківський і Богодухівський (5 листопада 2000)†
  61. Паїсій (Дмоховський), єпископ Одеський і Балтський (30 вересня 2001)
  62. Степан (Біляк), єпископ Бориспільський, керуючий Українським православним вікаріатом УПЦ КП в США і Канаді (19 травня 2002)†
  63. Євсевій (Політило), єпископ Полтавський і Кременчуцький (7 липня 2002)†
  64. Сергій (Горобцов), єпископ Слов'янський, вікарій Донецької єпархії (14 грудня 2002)
  65. Всеволод (Матвієвський), єпископ Луганський і Старобільський (28 березня 2003)
  66. Іоан (Яременко), єпископ Черкаський і Чигиринський (30 березня 2003)
  67. Кирило (Михайлюк), єпископ Ужгородський і Закарпатський (3 серпня 2003)
  68. Мефодій (Срібняк), єпископ Сумський і Охтирський хіротонія (6 червня 2004)
  69. Феодосій (Пайкуш), єпископ Чернігівський і Ніжинський (28 липня 2004)†
  70. Хризостом (Бакомітрос), єпископ Херсонеський (14 травня 2005)†
  71. Філарет (Панку), єпископ Фалештський і Східно-Молдовський (31 липня 2005)
  72. Онуфрій (Хаврук), єпископ Дерманський, вікарій Рівненської єпархії (30 жовтня 2005)
  73. Михаїл (Бондарчук), єпископ Полтавський і Кременчуцький (1 січня 2006)
  74. Нестор (Писик), єпископ Тернопільський і Бучацький (5 березня 2006)
  75. Федір (Бубнюк), єпископ Полтавський і Кременчуцький (12 листопада 2006)
  76. Севастіан (Возняк), єпископ Чернігівський і Ніжинський (14 грудня 2006)
  77. Матфей (Шевчук), єпископ Дрогобицький і Самбірський (17 грудня 2006)
  78. Іларіон (Процик), єпископ Чернігівський і Ніжинський (14 травня 2008)
  79. Євстратій (Зоря), єпископ Васильківський, вікарій Київської єпархії (25 травня 2008)
  80. Петро (Москальов), єпископ Валуйський, вікарій Білгородської єпархії (13 грудня 2008)
  81. Марк (Левків), єпископ Кіровоградський і Голованівський (1 лютого 2009)
  82. Павло (Кравчук), єпископ Тернопільський і Теребовлянський (30 березня 2009)
  83. Епіфаній (Думенко), єпископ Вишгородський, вікарій Київської єпархії (15 листопада 2009), нині предстоятель ПЦУ
  84. Симеон (Зінкевич), єпископ Дніпропетровський і Павлоградський (21 листопада 2009)
  85. Тихон (Петранюк), єпископ Луганський і Старобільський (22 листопада 2009)
  86. Марк (Гринчевський), єпископ Чернівецький і Кіцманський (17 грудня 2009)[74]
  87. Агапіт (Гуменюк), єпископ Вишгородський, вікарій Київської єпархії (8 серпня 2010)[75]
  88. Афанасій (Яворський), єпископ Луганський і Старобільський (21 серпня 2011)[76].
  89. Юліан (Гатала), єпископ Коломийський і Косівський (19 лютого 2012)[77].
  90. Митрофан (Бутинський), єпископ Харківський і Богодухівський (25 серпня 2013)[78].
  91. Фотій (Давиденко), єпископ Запорізький і Мелітопольський (17 грудня 2014)[79].
  92. Варсонофій (Руднік), єпископ Ужгородський і Закарпатський (25 січня 2015)[80]
  93. Паїсій (Кухарчук), єпископ Житомирський і Овруцький (29 січня 2017)[81]
  94. Павло (Юристий), єпископ Одеський і Балтський (28 січня 2018)[82]

перелік архієреїв, висвячених після відновлення УПЦ КП у 2019 року, хіротонії не визнаються ПЦУ:

  1. Ілля (Зеленський), єпископ Харківський і Богодухівський (22 червня 2019)[83][84]
  2. Андрій (Маруцак), єпископ Васильківський (23 червня 2019)[85]

НагородиРедагувати

УкраїнаРедагувати

  • Звання Герой України з врученням ордена Держави (8 січня 2019) — за видатну історичну роль у становленні незалежної Православної Церкви України, діяльність, спрямовану на відродження духовності Українського народу, піднесення авторитету православ'я, утвердження ідеалів милосердя і міжконфесійної злагоди[86][87]. Вручення атрибутів нагороди відбулося на прийомі з нагоди Дня соборності і століття проголошення Акту злуки УНР і ЗУНР[88].
  • Орден Свободи (23 січня 2009) — за багатолітню плідну церковну діяльність та утвердження ідеалів духовності, милосердя і злагоди в суспільстві[89]
  • Орден князя Ярослава Мудрого:
     
    Нагороди Патріарха Філарета на виставці в Андріївській церкві
    • I ступеня (22 липня 2008) — за визначний особистий внесок в утвердження духовності, гуманізму та милосердя, багаторічну плідну церковну діяльність та з нагоди 1020-річчя хрещення Київської Русі[90]
    • II ступеня (18 жовтня 2006) — за визначний особистий внесок у розбудову помісної православної церкви в Україні, багатолітню церковну діяльність в утвердження ідеалів духовності, милосердя і міжконфесійної злагоди в суспільстві[91]
    • III ступеня (23 січня 2004) — за визначний особистий внесок в утвердження православ'я в Україні, розвиток міжконфесійних зв'язків, багаторічну плідну релігійну, миротворчу і благодійну діяльність та з нагоди 75-річчя від дня народження[92]
    • IV ступеня (25 червня 2002) — за визначні особисті заслуги перед Україною в сфері державно-церковних відносин, багаторічну плідну релігійну діяльність[93]
    • V ступеня (21 серпня 1999) — за багаторічну плідну церковну діяльність, вагомий особистий внесок в утвердження засад християнської моралі в суспільстві[94]
  • Відзнака Президента України — Хрест Івана Мазепи (20 січня 2010) — за визначний особистий внесок у духовне збагачення українського народу, багатолітню плідну церковну діяльність[95]
  • У 2010 році Прем'єр-міністр України Юлія Тимошенко вручила Святішому Владиці найвищу урядову нагороду — Почесну грамоту Кабінету міністрів України.
 
Нагороди Філарета

22 січня 2014 року відмовився від ордену «За заслуги» І ступеня, яким його нагородив Віктор Янукович[96] та ордена святого апостола Іоана Богослова, яким його нагородив Священний Синод Київського патріархату у зв'язку з його 85-літтям, та заявив: в умовах, які сьогодні склалися в Україні, коли загинули люди, а в центрі Києва триває жорстоке протистояння, я прошу не вручати мені нагород[97].

  • Орден «Єдність і честь»
  • Орден спілки офіцерів України «За заслуги».
  • Медаль «Японсько-Українська дружба»
  • Почесна відзнака «Золотий клейнод родини Мазеп».
  • Відзнака «Микільський військовий собор».
  • Золота Медаль Тараса Шевченка (СВУ).
  • Орден пошани.
  • Відзнака «Благовіщенська церква при Київо-Могилянській академії».
  • Відзнака «Князь Іван Мазепа».
  • Нагорода Головного управління культурної спадщини «Церква Успіння Богородиці Пирогощої» І ступеня.
  • орден «Захисник Української землі» (6 березня 2018 рік[28])
 
Нагороди Філарета

СРСРРедагувати

Церковні нагородиРедагувати

За церковні заслуги нагороджений орденами Російської Православної Церкви, Александрійського, Антіохійського, Єрусалимського, Болгарського та Грузинського, Польського, Чехословацького Патріархатів та Церков.

В 1999 році згідно з рішенням Священного Синоду Української Православної Церкви Київського Патріархату Святійшого Патріарха Філарета нагороджено Орденом Святого Рівноапостольного князя Володимира Великого І ступеня.

У 2004 році згідно з рішенням Священного Синоду Української Православної Церкви Київського Патріархату Святійшого Патріарха Філарета нагороджено Орденом Святого апостола Андрія Первозваного.[98][99][100]

ВідгукиРедагувати

Журналістка Ірина Камінська мати Аміни Окуєвої при зустрічі з патр. Філаретом, висловилась так: «Все чим займаєтеся Ви — це спроба вирватися від ярма Росії і я прекрасно розумію наскільки це небезпечно. Також я знаю, що свобода вартує тоді чогось, коли є люди, які готові віддати своє життя. Моя Аміна віддала своє життя за свободу українського народу»[27].

«Я думаю, владика Філарет зараз має шанс увійти в історію як один з будівничих помісної ПЦУ, як людина, яка протягом свого життя зробила величезну роботу і з великою честю і гідністю відійшла убік, ставши духовним дідусем цієї церкви. Або він має шанс зруйнувати все, про що говорить, що він будував усе своє життя. Вибір за ним.» — сказав в інтервю БіБіСі на початку січня 2019 р. владика Даниїл.[101]

ПриміткиРедагувати

  1. Статут про управління Української Православної Церкви Київський патріархат Архівовано 12 May 2015 у Wayback Machine., IV. ПАТРІАРХ, пункт 1: «Предстоятелем Української Православної Церкви Київського Патріархату є Патріарх, який носить титул: „Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України“.»
  2. а б Червоненко, Святослав Хоменко, Віталій (2019-01-11). Екзарх Константинополя Даниїл: Православна церква України може стати патріархатом (en-GB). Процитовано 2019-04-05. 
  3. Філарет став почесним патріархом Православної церкви України. РБК-Украина (ru). Процитовано 2019-04-05. 
  4. З точки зору Константинопольської православної церкви — митрополит колишній Київський.
  5. Акт об отлучении от Церкви монаха Филарета (Денисенко): Архиерейский Собор 2008 Русской Православной Церкви[недоступне посилання з 01.03.2019]
  6. Філарет пояснив, чому Вселенський патріархат заговорив про анафему Мазепі (uk). Архів оригіналу за 2018-09-22. Процитовано 2018-09-22. 
  7. Вселенський патріархат зняв анафему з Філарета й Макарія і визнав їх канонічними. Укрінформ. 11 жовтня 2018. Архів оригіналу за 11 October 2018. 
  8. The Ecumenical Patriarchate of Constantinople: Announcement (11/10/2018) (англ.). The Ecumenical Patriarchate of Constantinople - Official Website. 11 жовтня 2018. Архів оригіналу за 11 October 2018. Процитовано 11 жовтня 2018. 
  9. Andreas, Loudaros (11 жовтня 2018). BREAKING NEWS: EP reinstates Ukraine’s Patriarch Filaret, Archbishop Makariy (англ.). Orthodoxia.info. Архів оригіналу за 11 October 2018. Процитовано 11 жовтня 2018. 
  10. Денисенко Антон Дмитриевич красноармеец. https://pamyat-naroda.ru. Архів оригіналу за 16 December 2018. Процитовано 6 June 2018. 
  11. Навпаки, в Ленінграді ровесник Михайла Денисенка Олексій Рідігер (майбутній Патріарх) не був зарахований до духовної семінарії в 1946 році за «малолітством»
  12. "Они хотят расколоть, а мы будем объединять": Патриарх Филарет дал эксклюзивное интервью ТСН.Тижню. ТСН.ua (ru). Процитовано 2019-04-05. 
  13. а б в г д Ювілей патріарха: Філарету виповнилося 90 років. Ключові факти з його життя (en-GB). 2019-01-23. Процитовано 2019-04-05. 
  14. а б (рос.) «Акт про відлучення від Церкви монаха Філарета (Денисенка)» (1997) Архівовано 12 August 2011 у Wayback Machine.
  15. Добровольский М. Положение церковных дел на Украине // Вестник Русского Студенческого Христианского Движения. — Париж — Нью-Йорк, 1992. — II-1992, № 165. — С. 238—247.
  16. Официальная часть // Журнал Московской Патриархии. — 1992. — № 8. — С. VII—X.
  17. Філарет від імені УПЦ КП попросив пробачення у поляків і пробачив їм. Архів оригіналу за 3 January 2014. Процитовано 28 March 2013. 
  18. Архівована копія. Архів оригіналу за 31 January 2014. Процитовано 30 January 2014. 
  19. Филарет. Интервью / Филарет. Эхо Москвы (ru). Архів оригіналу за 2018-09-20. Процитовано 2018-09-20. 
  20. Патріарх Філарет на Шустер Live 29 08 2014 Архівовано 18 February 2015 у Wayback Machine. // youtube
  21. Патріарх Філарет закликає кремлівського Каїна отямитися. Інакше — прокляття і вічне осудження. Архівовано 6 September 2014 у Wayback Machine. // 05 вересня 2014, 19:19
  22. Патріарх Філарет порівняв Кремль із терористами «Ісламської держави». Архів оригіналу за 15 April 2015. Процитовано 14 April 2015. 
  23. Филарет: Церкви объединяются на фоне событий в Донбассе. Архів оригіналу за 14 April 2015. Процитовано 14 April 2015. 
  24. Дубина, Олег. Погляд через об’єктив: Філарет. doa.in.ua (uk-ua). Архів оригіналу за 2017-02-13. Процитовано 2017-02-12. 
  25. Філарет про Героїв Небесної сотні: "Доки в Україні будуть такі мужні сини та дочки - Україна незборима" - Релігійна правда Архівована копія. Релігійна правда (uk-UA). 2018-02-20. Архів оригіналу за 2018-04-03. Процитовано 2018-04-02. 
  26. Посмертне нагородження захисників України. www.cerkva.info. Архів оригіналу за 2018-04-03. Процитовано 2018-04-02. 
  27. а б Патріарх Філарет зустрівся з мамою Аміни Окуєвої. www.cerkva.info. Архів оригіналу за 2018-04-03. Процитовано 2018-04-02. 
  28. а б Оборонці Донецького аеропорту нагородили Патріарха Філарета. www.cerkva.info. Архів оригіналу за 2018-04-03. Процитовано 2018-04-02. 
  29. Діти Донбасу завітали до Предстоятеля Української Церкви. www.cerkva.info. Архів оригіналу за 2018-04-03. Процитовано 2018-04-02. 
  30. Патріарх Філарет зустрівся з Ніком Вуйчичем (Відео). www.cerkva.info. Архів оригіналу за 2018-04-03. Процитовано 2018-04-02. 
  31. Патріарх Філарет освятив та передав паски для бійців АТО. www.cerkva.info. Архів оригіналу за 2018-04-03. Процитовано 2018-04-02. 
  32. Під захистом Архістратига. suvd.com.ua. Процитовано 2018-09-03. 
  33. України, Академія СБ. В Академії СБУ освятили каплицю на честь Архистратига Михаїла (відео). Академія СБ України (en). Архів оригіналу за 2018-09-03. Процитовано 2018-09-03. 
  34. Процедура отримання Томосу про автокефалію ще триває - Філарет (uk). Архів оригіналу за 2018-09-20. Процитовано 2018-09-20. 
  35. Патріарх Філарет виступив з лекцією в Атлантичній раді (Atlantic Council) (+ВІДЕО). www.cerkva.info. Архів оригіналу за 2018-09-23. Процитовано 2018-09-22. 
  36. Предстоятель Київського Патріархату відвідав Державний департамент Сполучених Штатів Америки. www.cerkva.info. Архів оригіналу за 2018-09-23. Процитовано 2018-09-22. 
  37. Божественна літургія у Свято-Миколаївському храмі м. Вадсворт штату Огайо. www.cerkva.info. Архів оригіналу за 2018-09-23. Процитовано 2018-09-22. 
  38. Якби не УПЦ МП, в Україні не було б війни — Філарет. Суспільство (uk). Процитовано 2019-03-20. 
  39. Патріарх Філарет, як очевидець Голодомору, назвав причини Геноциду українців у 1932-1933 роках. risu.org.ua (en). Архів оригіналу за 2019-01-24. Процитовано 2018-11-24. 
  40. Вселенський патріарх: Присутність Московського патріархату шкодить інтересам української нації. glavcom.ua (uk). Процитовано 2019-05-31. 
  41. Погрози Кирила Вселенському патріарху є ознакою слабкості - Філарет. www.ukrinform.ua (uk). Процитовано 2019-05-31. 
  42. Ювілейна Академія з нагоди 90-ліття Святійшого Патріарха Філарета (ВІДЕО). www.cerkva.info. Архів оригіналу за 2019-01-24. Процитовано 2019-01-24. 
  43. Патріарх Філарет: Завдяки жертовності добровольців ми маємо сьогодні свободу і Українську Державу. www.cerkva.info. Процитовано 2019-04-05. 
  44. Відбулася зустріч з директором Центрального державного архіву громадських об’єднань Ольгою Бажан. www.cerkva.info. Процитовано 2019-04-05. 
  45. Церква молиться за чесні вибори, – Патріарх Філарет. www.cerkva.info. Процитовано 2019-04-05. 
  46. Патріарх Філарет: «На виборах треба голосувати за збереження Української Держави». Радіо Свобода (uk). Процитовано 2019-04-19. 
  47. Філарет проти Епіфанія: чи є розкол в ПЦУ і що буде з томосом. bbc.com/. Процитовано 15 May 2019. 
  48. Філарет запрошує архиєреїв екс-УПЦ КП до Києва для братернього спілкування. https://risu.org.ua/. Релігійно-інформаційна служба України. 2019-05-08. Процитовано 10 травня 2019. 
  49. “Київський патріархат не ліквідовано” — Владика Філарет. https://risu.org.ua/. Релігійно-інформаційна служба України. 2019-05-09. Процитовано 10 травня 2019. 
  50. Владика Філарет сам поставив підпис за розпуск Київського патріархату, - учасник об'єднавчого собору. https://risu.org.ua/. Релігійно-інформаційна служба України. 2019-05-10. Процитовано 10 травня 2019. 
  51. Будь-які кроки щодо відновлення УПЦ КП похоронять авторитет України, - Експерт. https://risu.org.ua/. Релігійно-інформаційна служба України. 2019-05-10. Процитовано 10 травня 2019. 
  52. Заяви про нібито відновлення діяльності в Україні церкви Київського патріархату не відповідають дійсності, - Міністерство культури. https://espreso.tv/. Еспресо TV. 2019-05-11. Процитовано 11 травня 2019. 
  53. Віталій Портников: Філарет формує нові правила. https://espreso.tv/. Еспресо TV. 2019-05-13. Процитовано 13 травня 2019. 
  54. а б в Володимир Бурега (2019-05-13). Патріарх Філарет: "приручений" чи "витіснений"?. https://ukr.lb.ua/. Лівий берег. Процитовано 13 травня 2019. 
  55. Почесний Патріарх Філарет допускає розкол у Православній церкві України. https://risu.org.ua/. Релігійно-інформаційна служба України. 2019-05-13. Процитовано 12 травня 2019. 
  56. Не допустимо ізоляції ПЦУ!, - Івано-Франківська єпархія виступила на підтримку предстоятеля Епіфанія. https://risu.org.ua/. Релігійно-інформаційна служба України. 2019-05-13. Процитовано 12 травня 2019. 
  57. Чернівецька єпархія ПЦУ: Ми залишаємося вірними Томосу Вселенського патріарха. https://risu.org.ua/. Релігійно-інформаційна служба України. 2019-05-13. Процитовано 13 травня 2019. 
  58. Конфликт в ПЦУ: Одесская епархия поддержала Епифания. https://dumskaya.net/. Думська. 2019-05-13. Процитовано 13 травня 2019. (рос.)
  59. Хмельницька єпархія РЦУ підтримала митрополита Епіфанія. https://risu.org.ua/. Релігійно-інформаційна служба України. 2019-05-13. Процитовано 12 травня 2019. 
  60. Філарет запрошує духовенство на братню бесіду, не варто перебільшувати її значення, – Андрій Юраш. https://zik.ua/. ZIK. 2019-05-10. Процитовано 13 травня 2019. 
  61. На запрошення Владики Філарета відгукнулися лише чотири єрархи. https://risu.org.ua/. Релігійно-інформаційна служба України. 2019-05-14. Процитовано 14 травня 2019. 
  62. Невдалий "заколот" Філарета? На його запрошення приїхало тільки 4 єпископи. https://www.bbc.com/. BBC. 2019-05-14. Процитовано 14 травня 2019. 
  63. Філарет закликає Епіфанія «нічого не робити всередині церкви» без його згоди. https://www.radiosvoboda.org/. Радіо «Свобода». 2019-05-14. Процитовано 14 травня 2019. 
  64. Філарет зажадав від Епіфанія не втручатись у внутрішні справи ПЦУ. https://espreso.tv/. Еспресо TV. 2019-05-14. Процитовано 14 травня 2019. 
  65. а б ЗВЕРНЕННЯ ПАТРІАРХА ФІЛАРЕТА ДО ВСІЄЇ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ПАСТВИ. www.cerkva.info. Процитовано 2019-05-15. 
  66. а б Почесний патріарх Філарет звинуватив президента Порошенка та митрополита Епіфанія у зриві домовленостей. https://risu.org.ua/. Релігійно-інформаційна служба України. 2019-05-15. Процитовано 15 травня 2019. 
  67. Філарет: Мене обманули. https://novynarnia.com/. Новинарня. 2019-05-15. Процитовано 15 травня 2019. 
  68. Тепер всі бачать, чому тільки два єрархи УПЦ МП приїхали на об'єднавчий собор, - експерт про звернення Філарета. https://risu.org.ua/. Релігійно-інформаційна служба України. 2019-05-15. Процитовано 15 травня 2019. 
  69. ПЦУ опублікувала постанову про ліквідацію УПЦ КП за підписом Філарета. https://nv.ua/. Новое время. 2019-05-16. Процитовано 16 травня 2019. 
  70. Олександр Саган: Стратегія подальшого розвитку ПЦУ уже визначена. Митрополит Філарет програв. https://risu.org.ua/. Релігійно-інформаційна служба України. 2019-05-19. Процитовано 19 травня 2019. 
  71. Філарет відмовився виконувати три положення томосу. https://novynarnia.com/. Новинарня. 2019-05-23. Процитовано 23 травня 2019. 
  72. а б в “Хвороба змінила його невпізнанно”: Філарет дав телеканалу “Россия 24” розгромне інтерв’ю про томос. Новинарня (uk). 2019-07-07. Процитовано 2019-07-07. 
  73. Щодо ролі патріарха Філарета в архієрейських хіротоніях » Релігія в Україні. Вера и религия. Философия и религия в Украине. www.religion.in.ua (ru). Архів оригіналу за 2018-05-28. Процитовано 2018-05-28. 
  74. Єпископ Одеський і Балтський МАРК. Архів оригіналу за 13 January 2019. Процитовано 13 January 2019. 
  75. «Йди з миром на твій новий послух!»
  76. Українська Православна Церква Київський Патріархат (УПЦ КП). www.cerkva.info. Архів оригіналу за 2018-11-24. Процитовано 2018-11-24. 
  77. Українська Православна Церква Київський Патріархат (УПЦ КП). www.cerkva.info. Архів оригіналу за 2018-11-24. Процитовано 2018-11-24. 
  78. Українська Православна Церква Київський Патріархат (УПЦ КП). www.cerkva.info. Архів оригіналу за 2018-11-25. Процитовано 2018-11-24. 
  79. Українська Православна Церква Київський Патріархат (УПЦ КП). www.cerkva.info. Архів оригіналу за 2018-11-24. Процитовано 2018-11-24. 
  80. Новий архієрей Закарпаття
  81. У Володимирському кафедральному соборі відбулася архієрейська хіротонія архімандрита Паїсія (Кухарчука) на єпископа Житомирського і Овруцького. Архів оригіналу за 19-01-2018. Процитовано 03-03-2019. 
  82. Українська Православна Церква Київський Патріархат (УПЦ КП). www.cerkva.info. Архів оригіналу за 2018-11-24. Процитовано 2018-11-24. 
  83. Філарет почав рукополагати нових єпископів для УПЦ КП. https://www.religion.in.ua/. Релігія в Україні. 2019-06-24. Архів оригіналу за 2019-06-24. Процитовано 24 червня 2019. 
  84. Зеленський став єпископом. https://glavcom.ua/. Главком. 2019-06-22. Архів оригіналу за 2019-06-24. Процитовано 24 червня 2019. 
  85. [1]
  86. Указ Президента України від 8 січня 2018 року № 3/2019 «Про присвоєння звання Герой України»
  87. Президент присвоїв Патріарху Філарету звання Герой України Архівовано 8 January 2019 у Wayback Machine. // Офіційне інтернет-представництво Президента України, 8 січня 2019
  88. Порошенко нагородив Філарета "Золотою зіркою". ukranews_com (ua). 2019-01-22. Архів оригіналу за 2019-01-23. Процитовано 2019-01-22. 
  89. Указ Президента України № 40/2009 від 23 січня 2009 року «Про нагородження орденом Свободи»
  90. Указ Президента України № 653/2008 від 22 липня 2008 року «Про нагородження орденом князя Ярослава Мудрого»
  91. Указ Президента України № 890/2006 від 18 жовтня 2006 року «Про нагородження орденом князя Ярослава Мудрого»
  92. Указ Президента України № 88/2004 від 23 січня 2004 року «Про нагородження орденом князя Ярослава Мудрого»
  93. Указ Президента України № 583/2002 від 25 червня 2002 року «Про нагородження орденом князя Ярослава Мудрого»
  94. Указ Президента України № 1059/99 від 21 серпня 1999 року «Про нагородження відзнаками Президента України»
  95. Указ Президента України № 52/2010 від 20 січня 2010 року «Про нагородження відзнакою Президента України — Хрест Івана Мазепи»
  96. Указ Президента України № 27/2014 від 22 січня 2014 року «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня Соборності та Свободи України»
  97. Прошу не вручати нагород. Архів оригіналу за 25-01-2014. Процитовано 23-01-2014. 
  98. Орден Святого апостола Андрія Первозваного (УПЦ КП) — невідомий ?
  99. наградная система Украинской Православной Церкви По состоянию на 1 ноября 2011 года. Архів оригіналу за 4 January 2018. Процитовано 3 January 2018. 
  100. Общецерковные награды Украинской Православной Церкви. Архів оригіналу за 4 January 2018. Процитовано 3 January 2018. 
  101. Святослав Хоменко, Віталій Червоненко. Екзарх Константинополя Даниїл: Православна церква України може стати патріархатом. ББС. Архів оригіналу за 12 January 2019. 

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати

Попередник: РПЦ: Місценаглядач Московського Патріаршого престолу
5 червня10 червня 1990
Наступник:
Пімен
(патріарх)
Алексій II
(патріарх)
Попередник: УПЦ (МП): Митрополит Київський і всієї України
19901992
Наступник:
Володимир (Сабодан)
Попередник: УПЦ-КП: Патріарх Київський і всієї Руси—України
19952018
Наступник:
Володимир (Романюк)