Відкрити головне меню

Томос про автокефалію Православної церкви України

Томос про автокефалію Православної церкви України

«Патріарший і Синодальний Томос надання автокефального церковного устрою Православній Церкві в Україні» (ΠΑΤΡΙΑΡΧΙΚΟΣ ΚΑΙ ΣΥΝΟΔΙΚΟΣ ΤΟΜΟΣ ΧΟΡΗΓΗΣΕΩΣ ΑΥΤΟΚΕΦΑΛΟΥ ΕΚΚΛΗΣΙΑΣΤΙΚΟΥ ΚΑΘΕΣΤΩΤΟΣ ΕΙΣ ΤΗΝ ΕΝ ΟΥΚΡΑΝΙΑι ΟΡΘΟΔΟΞΟΝ ΕΚΚΛΗΣΙΑΝ) — церковний канонічний документ, який був виданий у січні 2019 року[1] Вселенським патріархом Варфоломієм I та Священним Синодом Константинопольської православної церкви для Київської митрополії, що перед цим на синоді 9-11 жовтня 2018 року була повернута в юрисдикцію Константинопольської церкви шляхом скасування синодального листа від 1686 року про передачу митрополії в тимчасове управління до Російської православної церкви[2]. Томос надає Київській митрополії (у складі всіх православних єпископів, священиків і вірних на території України, які згодні з цим) автокефальний статус і робить її 15-тою канонічною автокефальною церквоюПравославною церквою в Україні[3], — яка відтепер стає повноправною і самоврядною адміністративною частиною єдиної Вселенської православної церкви без посередництва інших помісних церков[4].

Зміст

ІсторіяРедагувати

Автокефалія надавалася не УПЦ КП чи УАПЦ, а Київській митрополії Константинопольського патріархату, яка була відновлена на засіданні синоду Константинопольської церкви 9-11 жовтня 2018[2]. Тоді ж було визнано недійсними анафеми, накладені Російською церквою на митрополита Макарія і митрополита Філарета[5] і визнано усі їхні висвячення єпископів для УПЦ КП і УАПЦ.

Усі православні єпископи із кафедрами на території України із жовтня 2018 автоматично опинялися у Київський митрополії Константинопольського патріархату (хоча могли не прийняти це рішення і відмовитися від входження до неї, як і зробили більшість єпископів УПЦ МП)[6]. Для адміністративного впорядкування перед наданням цій митрополії автокефалії 15 грудня 2018 року було проведено Об'єднавчий собор усіх гілок українського православ'я, де було прийнято статут і умови, за яких Константинопольська православна церква погоджувалася надати автокефалію: до нової церкви мали увійти єпископи з усіх трьох українських православних юрисдикцій, митрополит Філарет і митрополит Макарій мали відмовитися від балотування на посаду предстоятеля нової церкви, юрисдикція нової церкви обмежувалася виключно територією України, а всі українські парафії за межами України входили у юрисдикцію відповідних структур Константинопольського патріархату (наприклад, в Українську православну церкву в діаспорі, Українську православну церкву США, Українську православну церкву Канади тощо). На Соборі після саморозпуску УПЦ КП і УАПЦ було прийнято статут, який враховував усі умови, і обрав предстоятелем нової церкви митрополита Епіфанія (Думенка).

6 січня 2019 року у Константинополі (нині — Стамбул) делегація Православної церкви України за участі президента України Петра Порошенка отримала Томос про автокефалію. Томос було вручено предстоятелю ПЦУ митрополиту Епіфанію під час спільної літургії зі Вселенським патріархом. Наступного дня Томос привезли в Україну для демонстрації у Соборі святої Софії. 9 січня на Томосі поставили підписи усі члени Синоду Константинопольської православної церкви під час планового засідання Синоду.

ВиготовленняРедагувати

Томос було виконано іконописцем та каліграфом ієромонахом Лукою у монастирі Ксенофонт на Афоні.

Текст оригіналу записано грецькою у традиційній православній візантійській каліграфії на пергаменті.

ЗмістРедагувати

Назва церквиРедагувати

Назва «Православна церква в Україні» (або просто «Церква в Україні») відображає православну еклезіологію, яка передбачає, що існує лише одна Вселенська православна церква, що адміністративно ділиться за територіальним принципом — Православна церква в Греції, Православна церква в Румунії, Православна церква в Україні. Хоча історично помісні церкви використовували різні назви і цьому не приділялося особливої уваги, але після соборного засудження єресі ентофілетизму у 19 столітті Константинопольский патріархат став наполягати на теологічно правильних назвах, які підкреслюватимуть територіальний, а не етнічний принцип[7]. Саме тому, у внутрішніх церковних документах використовуються назви «Церква (в) [назва території]»[4], навіть якщо юридична назва церкви інша.

У Томосі вживаються різні найменування української церкви, що обумовлено високим візантійським стилем тексту, який передбачає багату мову, синонімічні ряди і звороти. Константинопольська православна церква наполягала на офіційній назві «Православна церква в Україні», але, на прохання української сторони, її було змінено на «Православна церква України» (Ορθόδοξη Εκκλησία της Ουκρανίας), що закріплено у статуті[7].

Автокефальний устрійРедагувати

Докладніше: Автокефалія

У православній церкві автокефалія (буквально — «самоочолюваність») не означає повної незалежності, вона лише означає, що церква самостійно вирішує всі організаційні внутрішні питання, сама обирає свого предстоятеля, і на рівних бере участь у міжправославних нарадах і вселенських соборах. Будь-яка автокефальна церква повинна підпорядковуватися рішенням православних вселенських соборів і, в окремих випадках, рішенням Вселенського патріарха, який має право вищої судової інстанції (це право заперечується окремими церквами, наприклад, Російською церквою). Також не дозволяються самостійні відступи чи зміни православного віровчення, передовсім догматів — такі рішення може приймати лише вселенський собор.

У ранньому християнстві автокефалії надавалися чи підтверджувалися вселенськими соборами (автокефалії Римської, Константинопольської, Александрійської, Антіохійської, Єрусалимської та Кіпрської церков). Усі подальші автокефалії надавалися або затверджувалися одноосібно Константинопольською православною церквою[8] (яка після розколу з Римською церквою отримала першість за честю та служінням серед усіх православних церков).

СоборністьРедагувати

У Томосі і, особливо, у пов'язаним із ним статуті, зроблено акцент на соборності (соборноправності) нової церкви (в управлінні церквою беруть участь усі єпископи і, в деяких питаннях, також священики і миряни), на відміну від російської синодальної моделі (управління церквою здійснюється лише декількома єпископами — постійними членами синоду, роль інших єпископів мінімізована, а священики і миряни взагалі не допускаються до управління). Синодальна модель до цього превалювала у всіх українських церквах. Перехід до соборної моделі явно зіткнувся із труднощами, оскільки українським єпископам, вихованим у радянсько-російських традиціях, виявилося непросто швидко перелаштуватися.

РеакціяРедагувати

УкраїнцівРедагувати

Ставлення українців до надання томосу[9]
100% у стовпчику Україна в цілому Захід Центр Південь Схід Донбас
Дуже позитивно 30,9 43,0 37,5 22,8 14,2 11,8
Скоріше, позитивно 23,3 29,3 25,3 17,1 18,4 12,9
Нейтрально / Ні позитивно, ні негативно 31,2 23,4 26,4 36,6 43,7 41,1
Скоріше, негативно 6,1 1,9 5,3 11,3 9,2 8,8
Дуже негативно 4,8 1,0 2,5 8,7 7,5 18,8
ВАЖКО СКАЗАТИ 3,5 1,3 3,0 3,6 6,6 6,5
ВІДМОВА ВІДПОВІДАТИ 0,1 0,2 0,0 0,0 0,5 0,0
Ставлення українців до наслідків томосу[9]
100% у стовпчику Україна в цілому Захід Центр Південь Схід Донбас
Скоріше, об’єднавчий 50,6 64,5 55,1 40,8 36,2 30,6
Скоріше, роз’єднавчий 30,5 18,4 26,3 40,4 44,9 40,4
ВАЖКО СКАЗАТИ 18,8 17,0 18,6 18,8 18,6 29,0
ВІДМОВА ВІДПОВІДАТИ 0,1 0,0 0,0 0,0 0,3 0,0

ЦерковРедагувати

Російська православна церква відреагувала дуже негативно і не визнала надання автокефалії.

Інші православні церкви переважно утрималися від коментарів, щоби не йти на конфлікт ні з Російської, ні з Константинопольською церквою.

Більшість критики (Польська, Чехословацька, Албанська, Кіпрська церкви, Сербська) на адресу автокефалії зводилася до критики єпископату УПЦ КП і УАПЦ, які склали основу нової церкви, але, з точки зору канонічного православ'я, були розкольниками і, на думку деяких церков, потребували перерукопокладання (хоча з точки зору грецьких церков, зокрема Константинопольської, розкольники мають прийматися у наявному сані, без перерукопокладання). Сама автокефалія і Константинопольський патріархат практично не критикувалися. Також жорсткої критики зазнала Російська православна церква, яка з 2016 року блокує міжправославний діалог і розірвала євхаристійне спілкування з Константинопольським патріархатом.

Прозвучали заклики (Антіохійська, Албанська, Сербська, Кіпрська) щодо вирішення конфлікту на всеправославній нараді або всеправославному соборі, але Константинопольська церква заявила про недоцільність такого собору, оскільки всі попередні міжправославні наради і собори ігнорувалися або блокувалися Російською церквою, і вона продовжує відмовлятися від будь-якого діалогу з цього питання. За словами Вселенського патріарха, всі загальновизнані автокефалії після останнього вселенського собору надавалися або затверджувалися одноосібно Константинопольською православною церквою без жодних міжправославних нарад[8]. Змінити процедуру надання автокефалії може лише вселенський собор (проведення якого у 2016 році було заблоковане РПЦ).

Див. такожРедагувати

ДжерелаРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. 5 січня — підписаний патріархом Варфоломієм, 6 січня — вручений під час спільної літургії предстоятелю Православної церкви України митрополиту Епіфанію, 9 січня — підписаний усіма членами синоду Константинопольської православної церкви.
  2. а б Announcement (11/10/2018) - The Ecumenical Patriarchate. www.patriarchate.org (uk-UA). Процитовано 2019-04-11. 
  3. У статуті, на прохання української сторони, офіційну назву було змінено на «Православна церква України» із дозволом використовувати додаткову назву «Українська православна церква».
  4. а б Οἰκουμενικόν Πατριαρχεῖον. ec-patr.org. Процитовано 2019-04-11. 
  5. Константинопольська церква не визнає його сан патріарха і дозволила використовувати термін лише як почесне титулування. Патріарший статус церкві може надавати тільки Вселенський патріархат або вселенський собор.
  6. Денисов, Святослав Хоменко, Михайло (2018-11-02). Константинополь: Московського патріархату в Україні більше немає (en-GB). Процитовано 2019-04-11. 
  7. а б Кузьменко, Дмитро. Труднощі перекладу: ПЦУ, УПЦ чи СЦУ?. www.religion.in.ua (uk). Процитовано 2019-04-11. 
  8. а б Константинопольська церква може самостійно надавати автокефалію - собор у Стамбулі. www.ukrinform.ua (uk). Процитовано 2019-04-11. 
  9. а б Конфесійна структура населення України і створення Православної Церкви України: травень 2019. Відкритий Православний Університет (uk). 2019-05-24. Процитовано 2019-06-01.