Відкрити головне меню

Митрополит Марк (в миру Микола Іванович Петровцій; нар. 6 грудня 1951, с. Приборжавське) — архієрей УПЦ Московського патріархату[1], митрополит Ху́стський і Виногра́дівський, постійний член Священного Синоду УПЦ (МП).

Марк
Митрополит Марк (Петровцы) в Киеве.jpg
Хустський і Виноградівський
Конфесія: Українська Православна Церква
 
Альма-матер: Московська духовна академія
Науковий ступінь: кандидат богослов'я
Ім'я при народженні: Микола Іванович Петровцій
Народження: 6 грудня 1951
с. Приборжавське, Закарпатська область
Чернецтво: 6 березня 1973
Єп. хіротонія: 7 квітня 1973; 28 липня 1988
Престол: Хустський і Виноградівський
Посада: Митрополит
Єпископства: липень 1988 - єпископ Кременецький, вікарій Львівської єпархії

грудень 1988 - єпископ Тернопільський і Кременецький

1989 - єпископ Аргентинський і Південноамериканський, Патріарший екзарх Центральної і Південної Америк

1993 - єпископ Каширський, керуючий патріаршими парафіями у Канаді

2005 - 2007 архієпископ Сумський і Охтирський

з 14 грудня 2007 митрополит Хустський і Виногрдівський

Марк у Вікісховищі?

Тезоіменитство: 8 травня (25 квітня за старим стилем) в день пам'яті св. ап. Марка.

ЖиттєписРедагувати

ЮністьРедагувати

Микола Іванович Петровцій народився 6 грудня 1951 року в селі Заднєє (нині Приборжавське) Іршавського району Закарпатської області.

Батько — Петровцій Іван Іванович був селянином, православною людиною. Мати — Петровцій (дівоче прізвище — Бодорович) Ганна Андріївна була домогосподаркою, благочестивою жінкою. Уся родина духовно окормлялася у Свято-Серафимівському жіночому монастирі до його закриття. Старший брат Дмитро був єпископом УПЦ (див. Мефодій (Петровцій)) і очолював в свій час новостворену Хустську єпархію УПЦ (МП), яку згодом очолив вже сам Марк (Петровцій).

1958 року пішов у восьмирічну школу. Потім продовжив навчання у Довжанській середній школі. Після школи працював разом із батьком у Довжанському ліспромгоспі.

З травня 1970 року по червень 1972 року служив у лавах Радянської армії.

Початок служінняРедагувати

У серпні 1972 року приїхав до Загорська з наміром готуватися до вступу в Московську духовну семінарію й з вересня того ж року почав працювати у Троїце-Сергієвій Лаврі, де виконував різні послухи: трапезника у братській трапезній, книгодержця, а потім келейника при наміснику Лаври.

У серпні 1973 року вступив до Московської духовної семінарії, був відразу зарахований до 4 класу.

У вересні 1973 року подав прохання на вступ до монастиря. 6 березня того ж року прийняв чернечий постриг з ім'ям Марк, на честь святого апостола і євангеліста Марка.

17 березня того ж року архієпископ Дмитрівський Володимир, ректор Московських духовних шкіл (пізніше — митрополит Київський і всієї України), висвятив його в сан ієродиякона. 7 квітня того ж року в Трапезному храмі Троїце-Сергієвої Лаври був висвячений у сан ієромонаха.

У 1978 році закінчив Московську духовну академію зі ступенем кандидата богослов'я за роботу на тему: «Образ і подоба Божа в людині за вченням Отців і Учителів Церкви Олександрійської школи». Того ж року був призначений викладачем Нового Заповіту в другому класі семінарії.

15 квітня 1982 року возведений у сан архімандрита, а 16 квітня того ж року був призначений благочинним Троїце-Сергієвої Лаври. На цьому послуху, поєднуючи його з викладацькою роботою в семінарії, трудився до червня 1985 року, коли наказом патріарха Московського Пимена від 25 червня був призначений намісником Свято-Успенської Почаївської Лаври.

Архієрейське служінняРедагувати

Рішенням Священного Синоду РПЦ від 19 липня 1988 року ієромонах Марк став єпископом Кременецьким, вікарієм митрополита Львівського й Тернопільського Никодима. Архієрейська хіротонія відбулася в місті Києві 28 липня, у день пам'яті святого рівноапостольного князя Володимира. Хіротонію очолив митрополит Київський і Галицький Філарет (Денисенко), патріарший екзарх України. Йому співслужили митрополит Львівський і Тернопільський Никодим (Руснак), архієпископи Чернігівський і Ніжинський Антоній (Вакарик), Харківський і Богодухівський Іриней (Середній), Волинський і Рівненський Варлаам (Іллющенко), аргентинський і Південноамериканський Лазар (Швець), Патріарший Екзарх Центральної і Південної Америки, єпископи Мукачівський і Ужгородський Дамаскін (Бодрий)[ru], Кіровоградський і Миколаївський Севастіан (Пилипчук), Переяслав-Хмельницький Палладій (Шиман)[ru], а також єпископ (Православна Церква в Америці) на спокої Василій (Родзянко)[ru][2].

Під керівництвом митрополита Никодима трудився до кінця 1988 року, коли рішенням Синоду УПЦ МП від 27 грудня єпископ Марк очолив новостворену Тернопільсько-Кременецьку єпархію.

Рішенням Синоду УПЦ МП від 10 квітня 1989 року єпископ Марк став єпископом Аргентинським і Південноамериканським, Патріаршим Екзархом Центральної й Південної Америки.

1 листопада 1993 року став керуючим Патріаршими парафіями в Канаді з титулом єпископа Каширського.

У квітні 2005 року очолив Сумську кафедру.

31 травня 2007 року у зв'язку із збільшенням кількості єпархій УПЦ (МП) включений до числа постійних членів Священного Синоду УПЦ (МП)[3].

28 серпня 2014 року возведений у сан митрополита[4].

17 серпня 2015 року удостоєний права носіння другої панагії.

25 вересня 2018 внесений до бази даних Центру «Миротворець»[5]

ПраціРедагувати

  • «Образ і подоба Божа в людині за вченням Отців і Учителів Церкви Олександрійської школи» (1978) — кандидатська дисертація

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. У статті на позначення Української Православної Церкви у єдності з Московським Патріархатом використовуються її офіційні назви — Українська Православна Церква, Київська Митрополія або УПЦ
  2. «Марк (Петровцы)» — сторінка сайту «Русское Православие» рос.  — процитовано 31.10.2019
  3. Журнал № 47 засідання Священного Синоду УПЦ (МП) від 31 травня 2007 року) — процитовано 31.10.2019
  4. «В УПЦ ― 5 нових митрополитів та 4 архієпископи. Святкова Літургія в Києво-Печерській Лаврі» — процитовано 31.10.2019
  5. «Петровцы Николай Иванович / Петровци Микола Іванович / Petrovtsy Nikolaj Ivanovich» — сторінка сайту «Миротворець» — процитовано 31.10.2019

ПосиланняРедагувати