Відкрити головне меню

Константинопольська православна церква

у світовому православному суспільстві церква і юрисдикція «першого за честю», першого з настоятелів 15-ти незалежних (автокефальних) помісних церков
(Перенаправлено з Константинопольська Православна Церква)

Константино́польська правосла́вна це́рква (грец. Οικουμενικό Πατριαρχείο Κωνσταντινουπόλεως) також часто згадується просто як Константинопольський патріархат або Вселенський патріархат — у світовому православному суспільстві церква і юрисдикція «першого за честю», першого з настоятелів 15-ти незалежних (автокефальних) помісних церков.

Вселенський Патріархат

Constantinople coat of arms.png
Герб
Собор Святої Софії у Стамбулі. Колишня резиденція Константинопольського Патріарха, нині музей.
Константинопольська православна церква
Засновники Апостол Андрій
Автокефалія/автономія проголошена 381
Автокефалія/автономія визнана 451
Чинний предстоятель Варфоломій I (Архонтоніс)
Центр Стамбул, Туреччина
Основна юрисдикція східна і центральна Туреччина, Крит, Патмос, північно-східна Греція, Корейський півострів
Юрисдикція для діаспори всюди
Літургічна мова давньогрецька, закордоном англійська
Музична традиція Візантійський наспів
Церковний календар Новоюліанський, юліанський
Єпархій ~56
Вірних ~3.500.000 [1]
Офіційний сайт Ecumenical Patriarchat

Зміст

ВизначенняРедагувати

Сам патріарх Варфоломій визначає повноваження Константинопольського архієрея так:

«У нас є привілей бути старшим братом у світовій православній церкві. Константинопольський патріарх представляє у світі Православ’я, є його виразником і несе за нього історичну, канонічну і теологічну відповідальність. Прерогативою Вселенського патріарха є координація роботи світового православ’я, включаючи скликання соборів, а також підтримка міжцерковних і міжконфесійних діалогів, у нього є право арбітра в церковних справах — це право (канон 28) було надано Константинопольському архієпископу в 451 році на IV Вселенському соборі.

Історія церквиРедагувати

Один з Отців Церкви — Константинопольський єпископ св. Григорій Богослов (рік смерті — 389), чимало сприяв становленню Константинопольської церкви, спростуванню єресі аріанства та формулюванню вчення Церкви про Троїчного Бога й Боговтілення. Іншим визначним діячем церкви був Константинопольський єпископ св. Іван Златоуст (рік смерті — 407). Із семи Вселенських Соборів Церкви три збиралися в Константинополі. Це Собори другий (381), п'ятий (553) і шостий (680/681). Крім того, в Константинополі збирався так званий «п'ято-шостий» або «Трульский» Собор (691), що відіграв чималу роль у формуванні канонічної традиції Православної Церкви.

Згодом, дедалі більше зростали суперечності між східною та західною частинами Римської імперії і, відповідно, Східною й Західною Церквами, центрами яких були відповідно Константинополь та Рим. Рим все більше претендував на гегемонію в християнському світі.

Результатом цієї ворожості стало те, що, коли з Заходу почали вирушати хрестові походи з метою звільнення Святих Земель від мусульманського панування, дорогою вони розоряли міста і храми східних християн, сприймаючи їх вже не як братів, а як своїх ворогів. Зрештою хрестоносцями в 1204 році був захоплений Константинополь, що став столицею Латинської імперії. На кафедру православних Константинопольських Патріархів був посаджений латинський патріарх. Таке становище тривало до 1261 року, коли Константинополь був відвойований імператором Михайлом VIII Палеологом (рік смерті — 1282).

Найвизначнішим діячем цього періоду був Константинопольський патріарх св. Фотій (помер бл. 891 року), якого в Греції називають «Великим». Фотій був одним з найбільш учених людей свого часу. Він одним з перших протистояв змінам у церковній традиції, які почали з'являтися на Заході. Ці зміни стосувалися як літургічної та церковної практики, так і вчення Церкви. Св. Фотій зробив докладний аналіз і спростування латинського вчення про те, що Дух Святий походить як від Отця, так і від Сина (так зване вчення про Filioque). Також з ім'ям Фотія пов'язаний початок місії серед слов'ян, що здійснювалася братами свв. Кирилом (розум. 869) і Мефодієм (розум. 884). Таким чином, саме Константинопольській Церкві більша частина слов'янського світу зобов'язана своїм наверненням до християнства.

Вселенські патріархи новітніх часівРедагувати

Святий та Священний СинодРедагувати

 
Двоголовий орел (при вході до Вселенського патріархату) — символ Константинопольської патріархії та Візантійської імперії

Окрім патріарха, дійсними членами синоду є такі митрополити (станом на 10.10.2018)[1]:

  • митрополит Вріульський Пантелеймон
  • митрополит Італійський і Мелітський Геннадій
  • митрополит Германський Августин
  • митрополит Транупольський Герман
  • митрополит Нью-Джерсійський Евангел
  • митрополит Родоський Кирило
  • митрополит Ретимнський і Авлопотамоський
  • митрополит Корейський Амвросій
  • митрополит Сінгапурський Константин
  • митрополит Австрійський Арсеній
  • митрополит Сімійський Хризостом
  • митрополит Чиказький Нафанаїл

Політика Туреччини щодо Вселенського ПатріархатуРедагувати

 
Вселенський патріарх Варфоломій (Деметріос Архонтоніс)

У стамбульському кварталі Фанар є церква Георгія Переможця — це кафедральний храм архієпископа Константинополя—Нового Риму, Вселенського патріарха Варфоломія I, першого за честю православного патріарха у православному світі. Для турецької влади патріарх по-простому: Димитріос Архонтоніс, громадянин Туреччини, 1940-го року народження, — для них неможлива і згадка про Константинополь: не хочуть чути про вселенський статус «грецького», як його тут звуть, патріарха. Іронією долі є те, що Перший Православний престол не має ні богословської школи, ні не є юридичною особою. У європейських столицях про це добре знають — і чекають на зміну політики Анкари.

У Патріарха, як громадянина мусульманської Туреччини, є власний досвід діалогу як і між двома релігіями, так і між двома культурами. Такий досвід дав йому можливість зробити значний внесок, зокрема, у врегулювання військових конфліктів на території колишньої Югославії.

Патріарх Варфоломій: архієпископ Константинополя—Нового РимуРедагувати

Патріарх Варфоломій (Деметріос Архонтоніс) народився в 1940 році в селі Айос-Теодорос (Άγιοι Θεόδωροι) — на острові Імброс (Туреччина). Його батько володів там перукарнею і кав'ярнею. Схильний до наук хлопець вчився в Константинополі, потім у відомій богословській школі Халки, після закінчення якої став дияконом під іменем Варфоломій. Потім диякон Варфоломій служив у турецькій армії, а в 1963 році продовжив навчання у Папському східному інституті Григоріанського римського університету. Темою його дисертації було канонічне право Православної Церкви. Цим навчання майбутнього Патріарха не закінчилось — у вищих навчальних закладах Швейцарії та Мюнхена він продовжує спеціалізуватися в царині церковного законодавства. Патріарх володіє п'ятьма іноземними мовами, окрім, звісно, грецької і турецької. Написав і видав багато друкованих праць.

Повернувшись із Західної Європи до Константинополя, Варфоломій був призначений на посаду помічника декана Теологічної школи в Халки, де невдовзі був висвячений у священика (1969 рік). Через шість місяців Вселенський патріарх Атенагор (той самий Патріарх, який разом з римським папою Павлом VI зняв взаємні анафеми 1054 року) підвищив молодого священика до чину архімандрита Патріаршої каплиці св. Андрія. Патріарх Димитріос, який наслідував Атенагору, зробив Варфоломія директором Патріаршої канцелярії. А в 1973 році в житті 33-річного архімандрита сталася видатна подія — він став єпископом Константинопольської архієпископії, одержавши за якийсь час сан митрополита Халкедонського.

Протягом 19 років митрополит Варфоломій був найближчим помічником і однодумцем Патріарха Димитріоса, а після його смерті, в 1991 році став Архієпископом Константинополя, Нового Рима, і Вселенським патріархом (повний титул Константинопольських патріархів).

По обранні новий Патріарх здійснив ряд закордонних візитів, зустрічаючись з впливовими політичними діячами багатьох країн, виступаючи на сесіях ЮНЕСКО, Європейського парламенту тощо Всюди й послідовно Патріарх виступає за релігійну свободу і права людини. Сам він, незважаючи на високий сан, людина проста і приємна в спілкуванні, має звичку дуже уважно вислуховувати відвідувачів.

За останнє десятиріччя Патріарх Варфоломій відвідав майже всі помісні православні церкви, а також багато інших релігійних об'єднань, докладаючи чимало зусиль для поліпшення відносин між общинами католиків, мусульман, юдеїв і православних в усьому світі. Варфоломій відомий у Європі як «Зелений патріарх», тому що став першим серед релігійних лідерів захисником навколишнього середовища. Він постійно організовує міжнародні семінари, де обговорюються напрями мобілізації всіх можливих засобів для досягнення гармонії між людством і природою.

СтруктураРедагувати

Автономні церквиРедагувати

Назва[2] Єпархіальний центр Очільник (2019) Територія
Естонська православна церква
Ορθόδοξη Εκκλησία Εσθονίας
Таллінн митрополит Стефан   Естонія
Талліннська архієпархія
Αρχιεπισκοπή Ταλλίνης
Таллінн митрополит Стефан
Тартуська єпархія
Επισκοπή Τάρτου
Тарту єпископ Ілля
Пярнуська і Сааремааська єпархія
Επισκοπή Πάρνου καί Σάαρε
Пярну єпископ Олександр
Фінляндська православна церква
Ορθόδοξη Εκκλησία Φιλλανδίας
Гельсінкі архієпископ Лев   Фінляндія
Гельсінська митрополія
Μητρόπολις Ελσιγκίου
Гельсінкі архієпископ Лев
Куопіоська і Карельська митрополія
Μητρόπολις Κουόπιο καί Καρελίας
Куопіо митрополит Арсеній
Оулуська митрополія
Μητρόπολις Όουλου
Оулу митрополит Ілля

Архієпархії та митрополіїРедагувати

Назва[2] Єпархіальний центр Очільник (2019) Територія
Туреччина
Константинопольська архієпархія
Αρχιεπισκοπή Κωνσταντινουπόλεως
Стамбул (р-н Фатіх) Вселенський патріарх,
архієпископ Константинополя — Нового Рима

Варфоломій I
  Туреччина
Халкедонська митрополія
Μητρόπολις Χαλκηδόνος
Стамбул (р-н Кадикей) митрополит Халкедонський
Афанасій
Деркська митрополія
Μητρόπολις Δέρκων
Стамбул (р-н Сариєр) митрополит Деркський
Апостол
Імброська і Тенедоська митрополія
Μητρόπολις Ίμβρου καί Τενέδου
о. Гьокчеада митрополит Імброський і Тенедоський
Кирило
Принкіпоніська митрополія
Μητρόπολις Πριγκηποννήσων
Стамбул (р-н Адалар) митрополит Принкіпоніський
Димитрій
Пісідійська митрополія
Μητρόπολις Πισιδίας
Анталья митрополит Пісідійський
Сотірій
Пруська митрополія
Μητρόπολις Προύσης
Зейтінбаги (Тріглія) митрополит Пруський
Ельпідофор
Адріанопольська митрополія
Μητρόπολις Αδριανουπόλεως
Едірне митрополит Адріанопольський
Амфілохій
Смірнська митрополія
Μητρόπολις Σμύρνης
Ізмір митрополит Смірнський
Варфоломій
Греція
Родоська митрополія
Μητρόπολις Ρόδου
Родос митрополит Родоський
Кирило
  Греція (о. Родос і прилеглі о-ви)
Коська і Нісіроська митрополія
Μητρόπολις Κώου καί Νισύρου
о. Кос митрополит Коський і Нісіроський
Нафанаїл
  Греція (о-ви Кос і Нісірос)
Лероська, Калімноська і Астипалейська митрополія
Μητρόπολις Λέρου, Καλύμνου καί Ἀστυπαλαίας
о. Лерос митрополит Лероський, Калімноський і Астипалейський
Паїсій
  Греція (о-ви Лерос, Калімнос, Астипалея)
Карпатоська і Касоська митрополія
Μητρόπολις Καρπάθου καί Κάσου
о. Карпатос митрополит Карпатоський і Касоський
Амвросій
  Греція (о-ви Карпатос і Касос)
Сімійська митрополія
Μητρόπολις Σύμης
о. Сімі митрополит Сімійський
Хризостом
  Греція (о-ви Сімі, Тілос, Халкі, Кастелорізо)
Патмоський екзархат
Πατριαρχική Εξαρχία Πάτμου
о. Патмос архімандрит Антипа   Греція (о-ви Патмос, Ліпсі, Агатонісіон та Аркі)
Критська православна церква (напівавтономна)
Критська архієпархія
Αρχιεπισκοπή Κρήτης
Іракліон архієпископ Критський
Іриней
  Греція (о. Крит)
Митрополія Гортіни та Аркадії
Μητρόπολις Γορτύνης καί Αρκαδίας
Міре митрополит Гортінський і Аркадійський
Макарій
Митрополія Ретимно і Авлопотамосу
Μητρόπολις Ρεθύμνης καί Αὐλοποτάμου
Ретимно митрополит Ретимнський і Авлопотамоський
Євгеній
Митрополія Кідонії та Апокоронасу
Μητρόπολις Κυδωνίας καί Αποκορώνου
Ханья митрополит Кідонійський і Апокоронаський
Дамаскін
Митпополія Лампі, Сіврітусу і Сфакії
Μητρόπολις Λάμπης, Συβρίτου καί Σφακίων
Спілі митрополит Лампійський, Сіврітуський і Сфакійський
Іриней
Митрополія Ієрапутни і Сітії
Μητρόπολις Ιεραπύτνης καί Σητείας
Ієрапетра митрополит Ієрапутнський і Сітійський
Кирило
Митрополія Петри і Херронісу
Μητρόπολις Πέτρας καί Χερρονήσου
Неаполіс митрополит Петрський і Херроніський
Герасим
Митрополія Кісамосу і Селіно
Μητρόπολις Κισάμου καί Σελίνου
Кісамос митрополит Кісамоський і Селінський
Амфілохій
Митрополія Аркалохорі, Кастеллі і В'яносу
Μητρόπολις Αρκαλοχωρίου, Καστελλίου καί Βιάννου
Аркалохорі митрополит Аркалохорійський, Кастеллійський і В'яноський
Андрій
Єпархії «Нових земель» (36 єпархій Елладської церкви)
Александруполіська митрополія
Μητρόπολις Αλεξανδρουπόλεως
Александруполіс митрополит Александрупольський
Анфім
  Греція
Верійська, Науська і Кампанійська митрополія
Μητρόπολις Βεροίας, Ναούσης καί Καμπανίας
Верія митрополит Верійський і Науський
Пантелеймон
Гуменіська, Аксіуполійська і Полікастрська митрополія
Μητρόπολις Γουμενίσσης, Αξιουπόλεως καί Πολυκάστρου
Гуменіса митрополит Гуменіський, Аксіуполійський і Полікастрський
Димитрій
Гревенська митрополія
Μητρόπολις Γρεβενῶν
Гревена митрополит Гревенський
Давид
Дідімотіська, Орестіадська і Суфлійська митрополія
Μητρόπολις Διδυμοτείχου, Ορεστιάδος καί Σουφλίου
Дідімотіхо митрополит Дідімотіський і Орестіадський
Дамаскін
Драмська митрополія
Μητρόπολις Δράμας
Драма митрополит Драмський
Павло
Дріїнупольська, Погоніаніська і Коніцька митрополія
Μητρόπολις Δρυϊνουπόλεως, Πωγωνιανῆς καί Κονίτσης
Делвінакіон митрополит Дріїнупольський, Погоніаніський і Коніцький
Андрій
Едеська і Пелльська митрополія
Μητρόπολις Εδέσσης καί Πέλλης
Едеса митрополит Едеський, Пелльський і Альмопійський
Іоїль
Еласонська митрополія
Μητρόπολις Ελασσῶνος
Еласон митрополит Еласонський
Харитон
Елефтерупольська митрополія
Μητρόπολις Ελευθερουπόλεως
Елефтеруполі митрополит Елефтерупольский
Хризостом
Зіхнійська і Нейрокопійська митрополія
Μητρόπολις Ζιχνῶν καί Νευροκοπίου
Неа-Зіхні митрополит Нейрокопійський і Зіхнійський
Єрофей
Фесалонікійська митрополія
Μητρόπολις Θεσσαλονίκης
Салоніки митрополит Фесалонікійський
Анфім
Ієріська, Айон-Ороська і Ардамерійська митрополія
Μητρόπολις Ιερισσοῦ, Αγίου Ορους καί Αρδαμερίου
Арнея митрополит Ієріський, Айон-Ороський і Ардамерійський
Феокліт
Янінська митрополія
Μητρόπολις Ιωαννίνων
Яніна митрополит Янінський
Максим
Касандрійська митрополія
Μητρόπολις Κασσανδρείας
Поліїрос митрополит Касандрійський
Нікодим
Касторійська митрополія
Μητρόπολις Καστορίας
Касторія митрополит Касторійський
Серафим
Кітрська митрополія
Μητρόπολις Κίτρους
Катеріні митрополит Кітрський і Катерінійський
Георгій
Лангадська, Літійська і Рентінська митрополія
Μητρόπολις Λαγκαδᾶ, Λητῆς καί Ρεντίνης
Лангадас митрополит Лангадський, Літійський і Рентінський
Іоанн
Лемноська митрополія
Μητρόπολις Λήμνου
Міріна митрополит Лемноський і Айос-Ефстратіоський
Єрофей
Маронійська і Комотінійська митрополія
Μητρόπολις Μαρωνείας καί Κομοτηνῆς
Комотіні митрополит Маронійський і Комотінійський
Пантелеймон
Мітілінійська митрополія
Μητρόπολις Μυτιλήνης
Мітіліні митрополит Мітілінійський, Ересоський і Пломаріонський
Яків
Мітімнська митрополія
Μητρόπολις Μηθύμνης
Каллоні митрополит Мітімнський
Хризостом
Неаполійська і Ставруполійська митрополія
Μητρόπολις Νεαπόλεως καί Σταυρουπόλεως
Неаполі митрополит Неаполійський і Ставруполійський
Варнава
Неа-Крінійська і Каламарська митрополія
Μητρόπολις Νέας Κρήνης καί Καλαμαριᾶς
Каламарія митрополит Неа-Крінійський і Каламарський
Юстін
Нікополійська і Превезька митрополія
Μητρόπολις Νικοπόλεως καί Πρεβέζης
Превеза митрополит Нікополейський і Превезький
Хризостом
Ксанфійська митрополія
Μητρόπολις Ξάνθης
Ксанті митрополит Ксанфійський і Періфеоріонський
Пантелеймон
Парамітійська, Філіатеська і Гіромерійська митрополія
Μητρόπολις Παραμυθίας, Φιλιατῶν καί Γηρομερίου
Парамітія митрополит Парамітійський, Філіатеський і Гіромерійський
Тит
Поліанійська і Кілкіська митрополія
Μητρόπολις Πολυανῆς καί Κιλκισίου
Кілкіс митрополит Поліанійський і Кілкіський
Еммануїл
Самоська та Ікарійська митрополія
Μητρόπολις Σάμου καί Ικαρίας
Ваті митрополит Самоський та Ікарійський
Євсевій
Сервійська і Козанійська митрополія
Μητρόπολις Σερβίων καί Κοζάνης
Козані митрополит Сервійський і Козаніський
Павло
Серреська і Нігрітська митрополія
Μητρόπολις Σερρῶν καί Νιγρίτης
Серрес митрополит Серреський і Нігрітський
Феолог
Сідірокастронська митрополія
Μητρόπολις Σιδηροκάστρου
Сідірокастрон митрополит Сідірокастронський
Макарій
Сісанійська і Сіатістська митрополія
Μητρόπολις Σισανίου καί Σιατίστης
Сіатіста кафедра вакантна
Філіппська, Неаполіська і Тасоська митрополія
Μητρόπολις Φιλίππων, Νεαπόλεως καί Θάσου
Кавала митрополит Філіппський, Неаполіський і Тасоський
Стефан
Флоринська, Преспеська і Еордайська митрополія
Μητρόπολις Φλωρίνης, Πρεσπῶν καί Εορδαίας
Флорина митрополит Флоринський, Преспеський і Еордайський
Феокліт
Хіоська митрополія
Μητρόπολις Χίου
Хіос митрополит Хіоський, Псарський та Інуський
Марк
Європа
Архієпархія Фіатіри і Великої Британії
Αρχιεπισκοπὴ Θυατείρων καί Μεγάλης Βρεταννίας
Лондон архієпископ Фіатірський і Великобританський
Григорій
  Велика Британія,   Ірландія
Галльська митрополія
Μητρόπολις Γαλλίας
Париж митрополит Галльський
Еммануїл
  Франція,   Монако
Германська митрополія
Μητρόπολις Γερμανίας
Бонн митрополит Германський
Августин
  Німеччина
Австрійська митрополія
Μητρόπολις Αὐστρίας
Відень митрополит Австрійський
Арсеній
  Австрія,   Угорщина
Митрополія Швеції і всієї Скандинавії
Μητρόπολις Σουηδίας καί πάσης Σκανδιναυΐας
Стокгольм митрополит Шведський і всієї Скандинавії
Клеопа
  Швеція,   Норвегія,   Данія,   Ісландія
Бельгійська митрополія
Μητρόπολις Βελγίου
Брюссель митрополит Бельгійський
Афінагор
  Бельгія,   Нідерланди,   Люксембург
Швейцарська митрополія
Μητρόπολις Ελβετίας
Шамбезі митрополит Швейцарський
Максим
  Швейцарія,   Ліхтенштейн
Італійська і Мелітська митрополія
Μητρόπολις Ιταλίας καί Μελίτης
Венеція митрополит Італійський і Мелітський
Геннадій
  Італія,   Мальта
Іспанська і Португальська митрополія
Μητρόπολις Ισπανίας καί Πορτογαλίας
Мадрид митрополит Іспанський і Португальський
Полікарп
  Іспанія,   Португалія
Америка
Архієпархія Америки
Αρχιεπισκοπὴ Αμερικῆς
Нью-Йорк архієпископ Американський
Димитрій
  США,   Багамські Острови
Архієпархіальний округ прямого підпорядкування
Ενορίαι άμεσου αρχιεπισκοπής περιφέρειας
Нью-Йорк архієпископ Американський
Димитрій
  США,   Багамські Острови
Чиказька митрополія
Μητρόπολις Σικάγου
Чикаго митрополит Чиказький
Нафанаїл
  США
Піттсбурзька митрополія
Μητρόπολις Πιττσβούργου
Піттсбург митрополит Піттсбурзький
Савва
Бостонська митрополія
Μητρόπολις Βοστώνης
Бруклайн митрополит Бостонський
Мефодій
Денверська митрополія
Μητρόπολις Ντένβερ
Денвер митрополит Денверський
Ісая
Атлантська митрополія
Μητρόπολις Ατλάντας
Атланта митрополит Атлантський
Алексій
Детройтська митрополія
Μητρόπολις Ντητρόϊτ
Трой митрополит Детройтський
Миколай
Сан-Францискська митрополія
Μητρόπολις Αγίου Φραγκίσκου
Сан-Франциско митрополит Сан-Францискський
Герасим
Нью-Джерсійська митрополія
Μητρόπολις Νέας Ιερσέης
Вестфілд митрополит Нью-Джерсійський
Евангел
Торонтська митрополія
Μητρόπολις Τορόντο
Торонто митрополит Торонтський
Сотірій
  Канада
Буенос-Айреська митрополія
Μητρόπολις Μπουένος Άϊρες
Буенос-Айрес митрополит Буенос-Айреський
Тарасій
  Аргентина,   Бразилія,   Чилі,   Уругвай,   Перу,   Еквадор
Мексиканська митрополія
Μητρόπολις Μεξικοῦ
Мехіко митрополит Мексиканський
Афінагор
  Мексика,   Панама,   Венесуела,   Колумбія,   Беліз,   Гаїті,   Пуерто-Рико,   Мартиніка,   Гватемала,   Коста-Рика
Митрополія УПЦ в Канаді
Οὐκρανική Ορθόδοξος Εκκλησία ἐν Καναδᾷ
Вінніпег митрополит Вінніпезький
Юрій[3]
  Канада
Західна єпархія Едмонтон єпископ Едмонтонський
Іларіон
  Канада
Середня єпархія Вінніпег митрополит Вінніпезький
Юрій[3]
Східна єпархія Торонто митрополит Вінніпезький
Юрій (в. о.)[3]
Митрополія УПЦ у США
Οὐκρανική Ορθόδοξος Εκκλησία ἐν HΠΑ
Саут-Баунд-Брук митрополит Ієрапольський
Антоній
  США,   Бразилія,   Венесуела,   Аргентина,   Парагвай
Західна єпархія Чикаго архієпископ Памфільський
Даниїл
  США
Східна єпархія Нью-Йорк митрополит Ієрапольський
Антоній
  США
Південноамериканська єпархія Куритиба архієпископ Аспендський
Єремія
  Бразилія,   Венесуела,   Аргентина,   Парагвай
Митрополія УАПЦ в діаспорі[4] Генк митрополит Ієрапольський
Антоній
  Велика Британія,   Бельгія,   Німеччина,   Франція,   Австралія,   Нова Зеландія
Австралійсько-Новозеландська єпархія Брисбен[5] архієпископ Памфільський
Даниїл (в. о.)
  Австралія,   Нова Зеландія
Великобританська єпархія Лондон архієпископ Памфільський
Даниїл (в. о.)
  Велика Британія
Західноєвропейська єпархія Генк єпископ Парнаський
Іоан
  Бельгія,   Німеччина,   Франція
Американська карпаторуська православна єпархія Джонстаун єпископ Нісський
Григорій
  США,   Канада
Албанська православна єпархія Америки
Αλβανοί Ορθόδοξοι ἐν ταῖς Η.Π. Αμερικῆς
Ньютонвілл[6] єпископ Філомілійський
Ілля
  США,   Канада
Азія, Австралія та Океанія
Австралійська архієпархія
Αρχιεπισκοπὴ Αὐστραλίας
Сідней архієпископ Австралійський
Стиліан
  Австралія
Новозеландська митрополія
Μητρόπολις Νέας Ζηλανδίας
Веллінгтон митрополит Новозеландський
Мирон
  Нова Зеландія,   Фіджі
Гонконзька митрополія
Μητρόπολις Χὸνγκ Κόνγκ
Сянган митрополит Гонконзький
Нектарій
Китай (  Гонконг,   Тайвань),   Філіппіни[7]
Корейська митрополія (Корейська православна церква)
Μητρόπολις Κορέας
Сеул митрополит Корейський
Амвросій
  Південна Корея,   Японія
Сінгапурська митрополія
Μητρόπολις Σιγκαπούρης
Сінгапур митрополит Сінгапурський
Константин
  Сінгапур,   Індонезія,   Малайзія,   Індія,   Пакистан[8]

ІншіРедагувати

Українські митрополії Константинопольського патріархатуРедагувати

Після хрещення Русі у 988 р. св. рівноапостольним князем Володимиром, відповідно до всіх церковних правил та канонів, під зверхністю Константинопольського Вселенського патріархату постала Київська митрополія. Після розпаду Києво-Руської держави на окремі князівства та монголо-татарської навали Київські митрополити (які в більшості своїй були греками-чужинцями) перенесли свою катедру спочатку до Володимира на Клязьмі, а згодом до Москви. При цьому вони зберегли за собою титул Київських митрополитів. Спричинилося до цього не стільки «спустошення» Києва ордами хана Батия, скільки ті пільги, які давали церкві азійські завойовники, та прагнення чинити опір зміцненню Галицького князівства (з його європейською орієнтацією) й утворенню Києво-Галицької митрополії, яка реально мала всі підстави перетворитися на духовний осередок тодішньої Руси-України.

Відзначимо, що православні українці та білоруси в складі Великого князівства Литовського звільнилися від монгольського панування вже у 14 ст., в той час як Московське князівство перебувало в «союзі» з ординцями до кінця 15 ст., успадкувавши від них деспотично-самодержавницький устрій влади. Перебуваючи у складі Литовської держави, українці відновили свою прадавню Київську митрополію. Але й московські ієрархи продовжували називати себе «Київськими» митрополитами, фактично ніякого відношення до Києва не маючи.

Скориставшись складною ситуацією, в якій опинився Константинополь під ударами турків-османів, 15 грудня 1448 р., Москва позбавила сану канонічно поставленого митрополита Ісидора і самочинно, без згоди Вселенського патріарха, оголосила про свою церковну автокефалію, обравши свого власного митрополита з титулом «Московського». Цей вчинок пояснили буцім-то «відпадінням» греків від справжнього православ'я в унію з католицьким Римом, яка була проголошена на Ферраро-Флорентійському соборі 14381439 рр. За це самочинство Константинопольський патріархат наклав на Московську церкву відлучення, яке не скасоване й дотепер. Відомо, що Флорентійська унія проіснувала лише 10 років і була скасована, і в Константинопольській церкві знов було відновлено православ'я.

До Константинопольського патріархату у різні часи належали:

Позиція щодо автокефалії для православних в УкраїніРедагувати

 
Трон Константинопольського патріарха

До російської агресії 2014 року Константинопольський Патріархат не мав єдиної позиції щодо українського питання; існували лише кілька груп, які мали різні погляди на проблему українського православ'я.

Константинопольський Патріархат вважає своєю канонічною територією територію Київської Митрополії у межах до 1686 р., тобто, щонайменше, Україну і Білорусь. Константинопольський Патріархат визнає канонічну територію Московського Патріархату (Російської Православної Церкви) лише в межах 1686 р., тобто до приєднання до нього Київської Митрополії, а також про те, що саме це приєднання було здійснене «без згоди і затвердження Святого і Священного Синоду Великої Церкви Христової», себто Константинопольського Патріархату, у юрисдикції якого Київська Митрополія в той час перебувала.

Константинопольський патріархат двічі своїм соборним рішенням засудив підпорядкування Московській церкві Київської митрополії як неканонічне. 1688 року константинопольського патріарха Діонісія було позбавлено патріаршої катедри собором архієреїв, які побачили в діях патріарха симонію — продаж за гроші «духовних дарованій» (Діонісій отримав 120 соболів та дві сотні золотих за протиканонічне відступлення найбільшої митрополії Константинопольського патріархату). 1924 вселенський патріарх Григорій VII видав томос (декрет) з нагоди визнання автокефалії тих єпархій давньої Київської митрополії, які після Першої світової війни опинилися в складі польської держави.

Див. такожРедагувати

Джерела та літератураРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. ΟΙΚΟΥΜΕΝΙΚΟΝ ΠΑΤΡΙΑΡΧΕΙΟΝ (гр.) Архівовано з першоджерела 10.10.2018.
  2. а б Οἰκουμενικὸν Πατριαρχεῖον — Ἐπαρχίαι τοῦ Θρόνου (гр.)
  3. а б в Повний титул в УПЦК — архієпископ Вінніпезький та Середньої єпархії, митрополит Канадський, первоієрарх Української православної церкви в Канаді, також є місцеблюстителем Східної єпархії
  4. Деякі джерела об'єднують УПЦ в США і УАПЦ в діаспорі в одну — УПЦ в США і діаспорі. Керівником обох церков є митрополит Ієрапольський Антоній, проте церкви проводять окремі собори.
  5. Кафедральний собор у єпархії відсутній, у Брисбені розташована консисторія.
  6. Οἱ ὑπὸ τὸ Οἰκουμενικὸν Πατριαρχεῖον Καρπαθορῶσσοι ἐν ταῖς Η.Π.Ἀμερικῆς (гр.)
  7. Також офіційно:   КНР,   Макао,   В'єтнам,   Камбоджа,   Лаос,   Таїланд,   М'янма,   Монголія, проте парафій у цих країнах нема.
  8. Також офіційно:   Бруней,   Східний Тимор,   Мальдіви,   Бангладеш,   Непал,   Шрі-Ланка,   Афганістан, проте парафій у цих країнах нема.

ПосиланняРедагувати