Патріарх Московський і всієї Русі

Патріарх Московський і всієї Русі (рос. Патриарх Московский и всея Руси) — титул предстоятеля Російської православної церкви.

Патріарх Московський і всієї Русі
рос. Патриарх Московский и всея Руси
Monogram Patriarchy Moskiewskiego i całej Rusi, Cyryla..svg
Монограма патріарха Московського і всієї Русі Кирила
Patriarch Kirill of Moscow.jpg
Посаду обіймає
Кирило

від 1 лютого 2009
Стиль Його Святість
Тип предстоятель
Статус чинний
Член Російська православна церква
Підзвітний Архієрейський собор
Резиденція Свято-Данилів монастир
Місце Москва
Номінує Архієрейський собор
Призначає Архієрейський собор
Термін каденції довічно
Твірний інструмент Патріарша грамота Єремії ІІ Траноса 1589 року, Статутт РПЦ
Попередник Митрополит Московський і всієї Русі
Створення 2 лютого 1589;
4 грудня 1917 (відновлено)
Засновник Борис Годунов, Єремія II Транос
Названо на честь Москва, Русь
Перший на посаді Іов
Скасовано 22 жовтня 1721
Заступник Митрополит Крутицький та Коломненський Ювеналій (в межах Московської єпархії)
Веб-сайт http://www.patriarchia.ru/db/text/547358.html

Історія титулуРедагувати

Становлення патріархатуРедагувати

Патріарший статус московським митрополитам надав 1589 року Вселенський Патріарх Єремія II Транос після піврічного утримання у Москві в неволі 1588 року[1]. Після свого арешту патріарх задовольнив прохання московського царя Бориса Годунова про поставлення патріарха московської Церкви. Константинопольський Собор 1590 року таке поставлення не визнав і лише через три роки московити зуміли добитися визнання. Собор у Константинополі 1593 року визнав Московського патріарха, а за церквою всі права автокефальної інституції. Більше того на соборі була внесено правка у церковний диптих. Московський патріархат був вклинений між Єрусалимським і Грузинським патріархатами і опинився замість логічного, згідно зі своєю появою і статусом шостого місця, на п'ятому. Першим Патріархом став святитель Іов (1589—1605).

СинодРедагувати

1721 року патріарство було скасоване, замість нього Петро I та наступні імператори Російської імперії призначали світських керівників над церквою — обер-прокурорів, які вирішували всі церковні справи та затверджували рішення Духовної колегії, що була згодом перейменована на Святійший Правительствующий Синод, — колегіальний орган вищої церковної влади, що призначався імператором і повністю був залежний від імператора всеросійського та поставленого ним обер-прокурора. В цей період фактично імперська православна церква була державною конторою (відомством) в якій відсутнє таїнство сповіді.

Відновлення патріархату після відречення імператораРедагувати

Патріаршество було відновлене на короткий період рішенням Всеросійського Помісного Собору 28 жовтня (11 листопада) 1917 року і протривало до смерті в 1925 році патріарха Тихона. Патріарх Тихон носив титул — «Патріарх Московський і всієї Росії» (рос. Патриарх Московский и всея России). Після його смерті патріарх не вибирався, а російська православна церква була фактично знищена.

Відновлення патріархату за часів СталінаРедагувати

Титул «Святійший Патріарх Московський і всієї Русі» прийнятий 1943 року патріархом Сергієм за пропозицією Сталіна. Доти патріарх носив титул «Московський і всієї Росії». Заміна Росії на Русь в титулі Патріарха пов'язана з тим, що з виникненням СРСР під Росією офіційно розумілася тільки РРФСР, тоді як експансія Московської Патріархії почала розповсюджуватися і на територію інших республік радянського Союзу.

Відповідно до Статуту Російської православної церкви, прийнятому в 2000 році, Святійший Патріарх Московський і всієї Русі «має першість честі серед епископата Російської православної церкви і підзвітний Помісному і Архієрейському соборам.. має піклуватися про внутрішній і зовнішній добробут Російської православної церкви і управляє нею спільно з Священним синодом, будучи його Головою». Патріарх скликає Архієрейські і Помісні собори і головує на них, а також несе відповідальність за виконання їхніх ухвал. Патріарх представляє Церкву в зовнішніх стосунках, як з іншими Церквами, так і зі світською владою. У його обов'язки входить підтримка єдності ієрархії РПЦ, видання (спільно з Синодом) указів про обрання і призначення єпархіальних архієреїв, він здійснює контроль за діяльністю архієреїв.

Відповідно до статуту, «зовнішніми відмітними знаками патріаршої гідності є білий кукіль, зелена мантія, дві панагії, великий параман і передносний хрест».

Патріарх Московський і всієї Русі є єпархіальним архієреєм Московської єпархії, що складається з міста Москви і Московської області, Священноархимандритом Свято-Троїцької Сергієвої лаври, управляє патріаршими подвір'ями по всій країні, а також так званими ставропигіальними монастирями, підлеглими не місцевим архієреям, а безпосередньо Московській Патріархії.

У Російській Церкві сан Патріарха дається довічно, і це означає, що до самої смерті патріарх зобов'язаний служити Церкві, навіть якщо він важко хворий або знаходиться в вигнанні або ув'язненні.

Список патріархівРедагувати

Перший патріарший періодРедагувати

Портрет Ім'я Початок Кінець Примітки
1   Іов 2 лютого 1589 1605 З 1586 по 1589 — предстоятель російської церкви як митрополит. Зміщений з кафедри за указом Лжедмитрія І.
~   Ігнатій 30 червня 1605 травень 1606 Поставлений Лжедмітрієм I при живому Патріарху Іову і тому не включається в списки законних Патріархів, хоча поставлений з дотриманням всіх формальностей
2   Гермоген 13 липня 1606 27 лютого 1612
3   Філарет 24 червня 1619 1 жовтня 1633
4   Іоасаф І 1 лютого 1634 28 листопада 1640
5   Йосип 27 березня 1642 15 квітня 1652
6   Никон 25 липня 1652 22 грудня 1666 Провів реформу російської церкви, що привела до її розколу. Відсторонений собором 1666 та засланий в монастир.
7   Іоасаф ІІ 10 лютого 1667 27 лютого 1672
8   Питирим 7 липня 1672 19 квітня 1673
9   Іоаким 26 липня 1674 17 березня 1690
10   Адріан 24 серпня 1690 2 жовтня 1700 Останній патріарх досинодального періоду.
~   Стефан (Яворський) 16 грудня 1701 22 жовтня 1721 Місцеблюститель. Пішов у відставку в зв'язку з скасуванням патріаршества.

Другий патріарший періодРедагувати

Далі вказано список патріархів СРСР, а згодом в Росії.

Портрет Ім'я Початок Кінець Примітки
11   Тихон 4 грудня 1917 7 квітня 1925 Перший патріарх після синодального періоду.
~   Митрополит Петро 12 квітня 1925 27 грудня 1936[2] Місцеблюститель як митрополит Крутицький і Коломенський
~   Митрополит Сергій 27 грудня 1936[3] 12 вересня 1943 Місцеблюститель як митрополит Московський і Коломенський. В 1943 став патріархом.
12   Сергій 12 вересня 1943 15 травня 1944 В 1936—1943 — місцеблюститель.
13   Алексій I 4 лютого 1945 17 квітня 1970
14   Пимен 2 червня 1971 3 травня 1990
~   Митрополит Філарет 3 травня 7 червня 1990 Місцеблюститель як митрополит Київський і Галицький, Патріарший екзарх всієї України
15   Алексій II 7 червня 1990 5 грудня 2008
16   Кирило 1 лютого 2009 Чинний.

ПриміткиРедагувати

  1. Саган О. Вселенське православ'я. Суть. Історія. Сучасні реалії. — К. : Світ знань, 2004. — С. 486. — ISBN 966-7742-14-8.
  2. де-факто до грудня 1925 року
  3. Фактично з грудня 1925 як заступник місцеблюстителя

ПосиланняРедагувати