Відкрити головне меню

Мелетій IV (21 вересня 1871 — 28 липня 1935) — 11-й митрополит Елладської православної церкви в 1918—1920 роках (як Мелетій III), 261-й патріарх Константинопольський в 1921—1923 роках (як Мелетій IV), 109-й Папа і Патріарх Александрійський і всієї Африки в 1926—1935 роках (як Мелетій II).

Мелетій IV
Meletios Metaxakis in New York, 1921.jpg
Ім'я при народженні Еммануїл Метаксакіс
Народився 21 вересня 1871(18710921)
с. Парас, Крит
Помер 28 липня 1935
Цюрих
Поховання Каїр
Громадянство
(підданство)
Flag of Egypt (1922–1958).svg Єгипет
Діяльність священнослужитель
Alma mater семінарія Святого Хреста (Єрусалим)
Знання мов Новогрецька
Посада патріарх Константинопольський
Термін 1921—1923 роки
Попередник Герман V
Наступник Григорій VII
Конфесія православ'я

ЖиттєписРедагувати

Початок діяльностіРедагувати

Народився в селі Парас на острові Крит в 1871 році. При народженні звався Еммануїл Ніколау Метаксакіс. У 1889 році вступив до Семінарії Святого Хреста в Єрусалимі, де навчався до її тимчасового закриття в 1891 році. У 1891 році Спиридоном, ігуменом Віфлеємського монастиря і архієпископом Фаворським висвячений на ієродиякона з отриманням ім'я Мелетій. Після відновлення діяльності семінарії знову продовжив навчання там.

У 1900 році закінчив семінарію з відзнакою, після чого Даміан, патріарх Єрусалимський, призначив Мелетія секретарем Священного Синоду Єрусалимської патріархії. У 1908 році патріарх Даміан вигнав Мелетія разом з архімандритом Хризостомом (Пападопулосом) з Святогробського братства за «діяльність проти Святого Гробу», а фактично за участь у позбавленні патріарха Даміана його сану. За твердженням історика Олександра Зервудакіса, офіцера британського Міністерства оборони, в 1909 році архімандрит Мелетій відвідав окупований британцями Кіпр і тут, разом з двома іншими православними священнослужителями, вступив до лав англійської масонської ложі.

У 1910 році стає митрополитом Кітіонійським (Кіпрська православна церква). 1912 року після смерті Іоакима II, Iпатріарха Константинопольського, висував свою кандидатуру на патріаршество, але його кандидатура була відхилена.

Митрополит АфінськийРедагувати

У 1916 році перебрався до Греції, де, за підтримки впливового політичного діяча Елефтеріоса Венізелоса (1917 року той знову став прем'єр-міністром) Мелетія було обрано в 1918 році митрополитом Афінським. Він вважав, що натепер постали сприятливі можливості на зближення із Заходом. Після відходу в 1920 році Венізелоса з влади, 20 листопада був зміщений з кафедри і в лютому 1921 року відбув до США. Користуючись визнанням в якості законного митрополита Афінського (якому в 1908 році доручалося управління грецькими громадами в Північній Америці) з боку кліру в США, керував перетворенням їх 15 вересня 1921 року на Грецьку архієпископія, в 1922 році офіційно визнану штатом Нью-Йорк.

Патріарх КонстантинопольськийРедагувати

1921 року помирає патріарх Герман V. Не гаючи часу Мелетій пПрибув в окупований тоді військами Антанти Стамбул на кораблі під візантійським прапором. 25 листопада 1921 року обраний патріархом Константинопольським. Одним з першим своїх дій було скасування томосу патріарха Іоакима III від 1908. Це сталося 1 березня 1922 року. Цим новий патріарх повертав грецькі парафії в Америці в юрисдикцію патріархії (офіційно оформлено 11 травня 1922 року). Акт не було визнано в Греції, звідки був призначений альтернативний єпископ. В результаті колотнеча тривала до 1931 року.

У березні 1922 року видав томос про право Константинополя на «безпосередній нагляд і управління всіма без винятку православними парафіями, що знаходяться поза межами помісних православних церков в Європі, Америці та інших місцях». Слідом за цим була утворена Фіатирська митрополія з центром у Лондоні, яка стала претендувати на підпорядкування їй всієї православної діаспори в Західній і Центральній Європі. У травні того ж року була заснована архієпископія Північної і Південної Америки з претензією підпорядкувати їй всі православні парафії на Американському континенті. У березні 1923 року Мелетій IV втрутився в церковні справи в Польщі, затвердивши обрання митрополитом Варшавським єпископа Діонісія (Валединського). 1923 року прийняв в свою юрисдикцію Православну Церкву в Естонії (раніше Ревельська єпархія Російської православної церкви) як автономний округ під назвою Автономна митрополія Естонії.

З 10 травня по 8 червня 1923 року, за його ініціативою і під його головуванням в Константинополі проходив Всеправославний конгрес, де розглядалося питання впровадження новоюліанського календаря. Також конгрес позитивно висловився про допустимість вступу кліриків в шлюб після хіротонії, в тому числі і повторний (для вдівців). Також було вирішено скликати всеправославний або навіть вселенський собор.

6 липня 1923 року надав томос про автономію Фінляндської православної церкви в юрисдикції Константинопольського патріархату (отримала назву Православна архієпископія Фінляндії), чим відділив її від Московського патріархату. Це сприяло посиленню Фінляндії як незалежної держави. 8 липня того ж року очолив єпископську хіротонію естонського протоієрея Германа Аава, який незабаром став першим очільником Фінляндської православної церкви.

10 липня 1923 був змушений, під приводом хвороби, зважаючи на невдоволення ним з боку кліру і мирян, залишити Стамбул і перебратися на Афон. 20 вересня того ж року під тиском уряду Греції і внаслідок поразок грецьких військ від турецької республіканської армії склав з себе титул патріарха.

Папа і Патріарх АлександрійськийРедагувати

У 1926 році обирається очільником Александрійської православної церкви. У 1930 році Олександрійським патріархатом було прийнято григоріанський календар і складені папери, які продовжують бути основою її устрою: «Положення про священиче служіння», «Положення про Синоди» (1931 рік), «Органічний закон Греко-православної Олександрійської Патріархії» (1934 рік). Мелетій II зміцнив за патріархатом юрисдикцію над усією Африкою, і, об'їжджаючи континент, заснував кафедри в Йоганнесбурзі 1928 року, Бенгазій Тунісі 1931 року, Судані та Ефіопії. Для підготовки кліру він заснував Свято-Афанасіївський духовне училище в 1928 році, перетворене в 1934 році на вищу духовно-педагогічну семінарію. В період його предстоятельства велося активне зведення нових храмів та благодійних установ.

У 1930 році, в якості глави церковної делегації брав участь і в Ламбетській конференції, де вів перемовини про єдність між англіканцями і православними і визнав силу англіканських хіротоній. Він також взяв участь в Ватопедській міжправославній комісії з питання майбутнього діалогу з нехалкідонськими Східними Церквами.

28 липня 1935 року помер в Цюріху (Швейцарія). Був похований в Каїрі.

ДжерелаРедагувати

  • Batistos D. Proceedings and Decisions of the Pan-Orthodox Council in Constantinople, May 10 — June 8, 1923. — Athens, 1982.
  • А. Буевский. Патриарх Константинопольский Мелетий IV и Русская Православная Церковь. // ЖМП. 1953, № 3, стр. 29. (рос.)
  • Martin Petzolt: Meletios Metaxakis. In: Religion in Geschichte und Gegenwart (RGG). 4. Auflage. Band 5, Mohr-Siebeck, Tübingen 2002, Sp. 1019.