Кано́н (грец. κανών — брусок; прут; лінійка; правило, норма; лат. canon) — «церковне правило, догма; пісня на честь святого; усталена норма»[1], що установлений апостолами, Вселенськими та помісними соборами й Отцями Церкви, церковною Святою Традицією[2], що стосується внутрішнього устрою християнської церкви і правил її стосунків ззовні з іншими[3]; основні релігійні приписи[4]. Слід відрізняти від догматичних постанов (оросів). Канони є джерелом і виявом культу віровчення й церковного права[2], зразком діяльності та світогляду[5].

Церковний канонРедагувати

У християнствіРедагувати

У Православ'ї і в Католицтві поширене використання у чотирьох значеннях терміну «канон»[6]:

  • щодо віровчення, обряду, церковної організації
  • постанови Вселенських соборів про церковне життя
  • сукупності книг Біблії
  • форми богослужбового піснеспіву.

Московська церкваРедагувати

Номоканон містить у собі канони, які перейняла від Константинопольської православної церкви Російська православна церква (РПЦ). Основний канонічний корпус цієї церкви міститься в збірнику, який має титул Книга правил (повна назва: «Книга правил святих апостол, святих соборів вселенських і помісних, і святих отець»); була видана Святішим Синодом РПЦ 1839 року російською мовою, стилізованою під церковнослов'янську.

Канон у буддизміРедагувати

Багатотомним зводом буддійських творів є

Канон у даосизміРедагувати

Основним канонічним текстом даосизму є «Канон дао і де» або «Дао де цзін»[7].

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Етимологічний словник української мови : у 7 т. / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні  НАН України. — Т. 2:  Д—Копці [Архівовано 15 жовтня 2021 у Wayback Machine.]. — К.: Наук. думка, 1985. — 572 с. — Кано́н — С. 365.
  2. а б Релігієзнавчий словник — С. 145.
  3. «Канон» // Толковый словарь Даля [Архівовано 31 грудня 2014 у Wayback Machine.]. — 1863—1866 гг. (рос.)
  4. «Енциклопедія українознавства». У 10-х томах. / Головний редактор Володимир Кубійович. — Львів : Молоде життя-НТШ, 1994. — Т. 3. — С. 950. — ISBN 5-7707-4052-3.
  5. «Католическая энциклопедия», изд. Францисканцев, г. Москва, 2005 г., Т. II (И-Л), С. 744—745 (рос.)
  6. Христианство. Словарь / под. общ. ред. доктора философских наук Л. Н. Митрохина. — М. : Республика, 1994. — С. 187. — ISBN 5-250-02302-9. (рос.)
  7. Малявин В. В. «ДАО ДЭ ЦЗИН» [Архівовано 30 березня 2015 у Wayback Machine.], Церковно-научный центр «Православная Энциклопедия», 9 февраля 2012 г. (рос.)

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати