Відкрити головне меню

Критська православна церква (офіційно Церква Криту, грец. Εκκλησία της Κρήτης) — напівавтономна православна церква в складі Константинопольського патріархату[1]. Статус напівавтономії отримано 20 грудня 1965 року, з 28 лютого 1967 року стала архієпископією. Предстоятель церкви з 30 серпня 2006 року — архієпископ Іриней (Афанасіадіс)[2].

Критська православна церква

Apostle Titus Church in Iraklio (244433163).jpg
Церква Святого апостола Тита в грецькому місті Іракліон на острові Крит, першим єпископом котрого був апостол Тит.
Засновники апостол Тит
Чинний предстоятель Архієпископ Іриней
Центр Іракліон
Основна юрисдикція острів Крит
Літургічна мова грецька
Єпископів 9
Єпархій 9
Навчальних закладів 2
Офіційний сайт iak.gr

ІсторіяРедагувати

Близько 64 року н. е. апостол Павло доручив своєму учневі Титу проповідувати на острові Крит. Саме цей рік вважається роком заснування Критської православної церкви. Поширення православ'я на острові, проте, зустріло сильну протидію з боку місцевих язичників.

З поширенням християнства була організована Критська Церква. Глава церкви мав звання архієпископа Критського і був одним з дванадцяти архієпископів Іллірії.

У період першого візантійського періоду Церква мала центр управління в Гортіне, адміністративному центрі острова з часів Римської Імперії. Тут, ймовірно за царювання Юстиніана, в VI столітті побудували величну базиліку на честь першого єпископа і покровителя Криту апостола Тита.

За часів Візантії Архієпископу Критському підпорядковувалися інші єпископії Криту, число яких в різні періоди коливалося від 12 до 20. 135-річний період мусульманського арабського панування став важким випробуванням для Критської Церкви. Після вигнання арабів з Криту візантійським полководцем Никифором Фокою на острові розпочався другий період розквіту політичного і релігійного життя.

Після початку венеціанського панування в 1204 році для православ'я настали найважчі часи. Венеціанська влада насаджувала католицьких архієпископів і латинських єпископів. Православні архієпископи змушені були проживати поза Критом. Православ'я на Криті в ці критичний часи підтримували численні православні монастирі, активні ігумени і вчені ченці, а також духовенство міст і сіл.

У 1669 році острів завойовує Османська імперія. Церква в цей період отримує відносну свободу. Великою проблемою була відсутність митрополичого собору. Після насилу отриманого дозволу була побудована невелика церква святого Міни (бл. 1735), якій було надано статус митрополичого собору.

Новий період в історії Критської Церкви починається після звільнення острова і проголошення незалежної критської держави в 1898 році. У 1908 році острів де-факто став частиною Грецького королівства, формальне приєднання відбулося в 1913 році. Проте, Критська Церква не стала частиною Елладської Церкви, а залишилася в підпорядкуванні Константинопольської патріархії.

У 1962 році єпархії Критської церкви підвищені до митрополій, а в 1965 році Церква отримує напівавтономію. З 28 лютого 1967 року предстоятель Критської Церкви носить титул архієпископа.

У листопаді 2014 року уряд Греції представив поправки до законопроекту про процедуру обрання архієпископа Критської Православної Церкви і її статус. Була переглянута сама процедура обрання архієпископа Критського — скасовано положення, згідно з яким Міністерство освіти представляло імена трьох митрополитів Критської Церкви для обрання одного з них архієпископом Критським, тепер провінційний Синод буде готувати список з трьох кандидатів, які мають право обиратися на пост архієпископа; надається право юридичної особи для Церкви Криту, яка визначається як напівавтономна Церква в складі Константинопольського Патріархату; уточнюється, що постанови Елладської Православної Церкви, що стосуються парафіяльних церков і їхніх настоятелів, також відносяться і до Церкви Криту[3].

Критській церкві належать церковні навчальні заклади: Вища церковна школа в Іракліоні і Критська духовна академія (заснована в 1968 році митрополитом Кісамскім Іринеєм)[4], а також середня церковна школа в Ханьї. Офіційний друкований орган Критської архієпископії — журнал «Апостол Тит»[1].

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати