Відкрити головне меню

Московсько-Константинопольська схизма (2018)

поточна схизма між православними патріархіями Москви і Константинополя

Московсько-Константинопольська схизма або Мінська схизма — схизма світового православ'я, яку розпочала РПЦ, через процес надання автокефалії Українській православній церкві. Також, як відповідь на викриття Константинопольським патріархатом історичних фальсифікацій РПЦ та Російської влади протягом майже 3-х століть.[1][2] 15 жовтня 2018 р. Священний Синод РПЦ прийняв рішення про заборону своїх кліриків що співслужитимуть із ієрархами і кліриками Константинопольського Патріархату: «Відтепер і надалі до відмови Константинопольського Патріархату від прийнятих ним антиканонічних рішень для всіх священнослужителів РПЦ неможливе співслужіння з кліриками Константинопольської Церкви. [...] Вступ з останніми в євхаристичне спілкування є канонічним злочином і тягне за собою відповідні заборони». Священний Синод УПЦ (МП) 13 листопада 2018 р. продублював рішення з РПЦ: «клірикам УПЦ призупинити євхаристичне спілкування зі священнослужителями Константинопольського Патріархату».[3]

Зміст

ІсторіяРедагувати

Перші п'ять століть більша частина європейської території сучасної Росії входила до складу Київської митрополії і була канонічною територією Константинопольського патріархату.

У 1448 році частина митрополії з центром у м. Москві пішла у розкол з церквою-матір'ю, внаслідок обрання митрополитом на соборі в м. Москві єпископа Рязанського Іони без поставлення в м. Константинополі.

У 15891593 роки московська митрополича кафедра купила «патріаршу гідність» і таким чином формальне визнання автокефалії Московської церкви — від Константинопольського патріарха Єремії II[a] й інших східних патріархів.

Церква з центром у Києві продовжувала залишатися в юрисдикції Константинопольського патріархату; відновлена ​​в 1620 році після Берестейської унії (1596) православна Київська митрополія була загарбана в Московський патріархат грамотою, яка передбачала тимчасову передачу права хіротонії митрополита, даною Вселенським патріархом Діонісієм IV і його синодом в червні 1686 року.

СхизмаРедагувати

15 жовтня 2018 р. синод Російської православної церкви у Мінську прийняв рішення про розрив євхаристійного спілкування з Константинопольською православною церквою у відповідь на дії її синоду, який заявив про намір створити єдину автокефальну помісну церкву в Україні, відновив в церковному спілкуванні лідерів УПЦ КП і УАПЦ і скасував дію соборної грамоти 1686 року про тимчасову передачу права хіротонії Київського митрополита до юрисдикції Московського патріархату, за умови обов'язкового поминання ним Константинопольського патріарха, як свого першоієрарха. Зі свого боку, Константинопольський патріархат заявив, що він не розриває євхаристійного спілкування з Російською православною церквою[4].

13 листопада 2018 р. собор єпископів УПЦ (МП) у Києві ще раз нагадав, що вважає рішення Священного Синоду Вселенського Патріархату від 11 жовтня 2018 року стосовно українського церковного питання недійсними і слідом за РПЦ розірвала відносини з Константинополем.[5][6]

Слід зазначити, що Константинопольський Патріархат не підтримав Московську схизму, не відмовився від євхаристійного спілкування з РПЦ, виконуючи канони православної церкви поминає при богослужінні предстоятеля Російської православної церкви московського патріарха. Цю вимогу також було прописано в Томосі для ПЦУ[7].

Виданий указ про «заборону у священнослужінні без права причастя Святих Христових Таїн» прот. Петру Зуєву, багаторічному керівнику відділу інформації та зв’язків з громадськістю Київської єпархії УПЦ (МП), члену Синодальної комісії по діалогу з УАПЦ та УПЦ-КП. Заборонено саме «за грубе порушення рішень Священного Синоду УПЦ від 13 листопада 2018 року»[8], а синодальна довідка конкретизує причину заборони: «співслужіння з “екзархом” Константинопольського Патріархату». За те ж саме був заборонений у священнослужінні і прот. Георгій Коваленко .[3]

13 лютого 2019 р. керуючий справами УПЦ (МП) митр. Бориспільський Антоній (Паканич) і заступник голови ВЗЦЗ УПЦ (МП) прот. Микола Данилевич взяли участь в урочистостях, пов’язаних з 50-річчям митр. Варненського Іоанна, що проходили у болгарському місті Варна. Окрім архієреїв Болгарської Православної Церкви, в урочистостях взяли участь і ієрархи Константинопольського Патріархату так званих «Нових територій», митрополит Едеський Іоіль та митрополит Еласонський Харитон. Митр. Таким чином 2 клірики УПЦ МП порушили канонічну постанову синоду своєї церкви але не понесли ніяких покарань за співслужіння із є екзархом Вселенської Патріархії у Центральній Македонії митр. Іоілем та Патріаршим Екзархом Олімпу митр. Харитоном.[3] Коли ж журналісти звернули увагу на співслужіння і порушення правила синоду, УПЦ МП дала офіційний коментар в якому пояснила таке співслужіння 7-ма пунктами. [9]

Див. такожРедагувати

ЗауваженняРедагувати

  1. Московська православна церква 141 рік (з 1448 по 1589 роки) не мала офіційного визнання своєї автокефалії. Правитель держави Борис Годунов, для виправлення цього становища, запросив Константинопольського патріарха Єремію II Траноса переїхати з захопленого османами Константинополя до Московії, для відкриття тут своєї резиденції. Патріарх приїхав для переговорів, але на місці виявилося, що Годунов хоче залишити у престольному місті — Москві — власного митрополита, а Патріарху пропонує надати резиденцію у «древній столиці» — Владимирі-на-Клязьмі. Коли Єремія на це не погодився, то Годунов почав вимагати від нього надання неканонічному Московському митрополиту титулу патріарха. Цікаво, що ієрархи Московської митрополії навіть не приймали участі у вирішенні цих питань. Зрештою, під тиском мирської влади та обставин (після піврічного утримання у Москві в неволі у 1588 році) патріарх Єремія був змушений погодитися на умови Бориса Годунова.

ПриміткиРедагувати

  1. Константинополь каже, що ніколи не віддавав Українську церкву Москві. https://www.pravda.com.ua/. Українська правда. 2018-09-28. Процитовано 12 листопада 2018. 
  2. Документи говорять. suvd.com.ua. Процитовано 2018-10-05. 
  3. а б в РПЦ і Орвелл: Клірики Константинополя (?). cerkvarium.org. Процитовано 2019-02-19. 
  4. "Где нам теперь молиться?" Православные за рубежом обсуждают решение РПЦ (en-GB). BBC News Русская служба. 2018-10-23. Процитовано 2018-10-26. 
  5. УПЦ МП розірвала зв’язок з Константинополем і відмовилася змінити свою назву. https://zaxid.net/. zaxid.net. 2018-11-13. Процитовано 13 листопада 2018. 
  6. УПЦ МП розірвала відносини з Константинополем: подробиці екстреного Собору. https://www.obozrevatel.com/. Обозреватель. 2018-11-13. Процитовано 13 листопада 2018. 
  7. В ПЦУ пояснили, чому Епіфаній поминав патріарха Кирила на літургії з томосом. https://www.unian.ua/. Уніан. 08 січня 2019, 13:42. Процитовано 03-02-2019. 
  8. За ухилення в розкол заборонені в служінні дванадцять кліриків Київської єпархії УПЦ | Київська Митрополія Української Православної Церкви. mitropolia.kiev.ua. Процитовано 2019-02-19. 
  9. Коментар ВЗЦЗ УПЦ щодо публікації сайту “Церкваріум” під назвою “Митрополит Московського патріархату співслужив з представниками Константинополя” — Відділ зовнішніх церковних зв'язків УПЦ. vzcz.church.ua. Процитовано 2019-02-19. 

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати