Грамота

(Перенаправлено з Грамоти)

Гра́мота (від грец. γράμματα (ґраммата)— «лист», «писальний папір») — офіційний письмовий акт правового значення, документ, що свідчить або встановлює що-небудь[1]. Також — документ, яким нагороджують за успіхи в якійсь справі[1]. У джерелознавстві — лист, послання або який-небудь запис до XVI ст.

Грамота
CMNS: Грамота у Вікісховищі

Класифікація

ред.

Історичні грамоти

ред.

У Київській Русі грамота — це будь-який письмовий документ, згодом (з 15 ст.) — тільки акт правового значення, тобто документ, що визначав майнові та інші права, привілеї або обов'язки окремих осіб, церков, монастирів тощо. Грамоти складалися князями й царями (або за їх дорученням), а також церквою і приватними особами.

Грамоти поділялися на урядові (жалувані грамоти, указні, судні), приватні (роздільні, мінові, купчі та ін.), церковні (настольні, тарханні та ін.). Серед перших розрізняють жалувані Грамоти — на виняткові права станам, монастирям, церквам та окремим особам; уставні — про діяльність органів місцевого управління (напр. Двінська 1397, Білозерська 1539) і судні — про діяльність суду (напр. Новгородська і Псковська судні грамоти).

Спершу грамоти писалися на бересті, дошках, лубі, пергаменті, а з 14–15 ст. — на папері з позначенням дати, підписом і печатками осіб, що їх давали (князів, царів, церкви та ін.). Найдавнішою грамотою, відомою в Київській Русі є згадувана в літопису під 996 р. грамота великого князя Володимира Святославича київській церкві Богородиці на володіння землею.

Нагороджувальні

ред.
 
Грамота Київської організації НСПУ

Документ, що свідчить про відзначення (наприклад, Почесна грамота Кабінету Міністрів України).

Дипломатичні

ред.

Певні дипломатичні документи — вірчі грамоти, відкличні грамоти.

Типи

ред.

Примітки

ред.

Бібліографія

ред.

Джерела

ред.

Довідники

ред.

Посилання

ред.