Платон (Удовенко)

	Митрополит Платон; Володимир Петрович Удовенко
	Митрополит Феодосійський і Керченський
	Митрополит Феодосійський і Керченський
з 20 грудня 2012
Церква:	Російська православна церква
Попередник:	єпархія заснована
	Митрополит Аргентинський та Південноамериканський; до 29 лютого 2004 — архієпископ
	Митрополит Аргентинський та Південноамериканський; до 29 лютого 2004 — архієпископ
1 січня 1993 — 26 липня 2012
Церква:	Українська православна церква (Московський патріархат)
Попередник:	Марк (Петровцій)
Наступник:	Юстиніан Овчинников; Леонід Горбачов
	Архієпископ Ярославський та Ростовський
	Архієпископ Ярославський та Ростовський
26 грудня 1984 — 2 листопада 1993
Попередник:	Іоан (Вендланд)
Наступник:	Олександр Могилев; Міхей Хархаров
	Архієпископ Свердловський та Курганський, управляючий Челябінською єпархією
	Архієпископ Свердловський та Курганський, управляючий Челябінською єпархією
8 серпня 1980 — 26 грудня 1984
Попередник:	Климент (Перестюк)
Наступник:	Мелхіседек (Лебедєв)
	Архієпископ Аргентинський та Південноамериканський; до 6 жовтня 1977 — єпископ
	Архієпископ Аргентинський та Південноамериканський; до 6 жовтня 1977 — єпископ
16 грудня 1973 — 20 березня 1980
Попередник:	Максим (Кроха)
Наступник:	Лазарь (Швец)
Діяльність:	священник
Народження:	17 листопада 1940 (84 роки); Успенка, Луганська область
Священство:	17 квітня 1971
Чернецтво:	14 квітня 1971
Нагороди:
	;
	Платон у Вікісховищі

Митрополит Платон (в миру Володимир Петрович Удовенко; 17 листопада 1940, селище Успенка, Луганська область) — архієпископ та екзарх Центральної та Південної Америки РПЦ, від 2012 митрополит Феодосійський і Керченський РПЦвУ. Громадянин Росії^[1].

Тезоіменитство — 5 квітня (18 квітня), преподобного Платона Студита

Життєпис

Після школи у 1957 поступив послушником до Одеського Успенського монастиря, де рік працював у свічній майстерні.

1958 — навчався у Київській духовній академії, після її закриття у 1960 — в Одеській духовній семінарії.

1961—1964 — відбував службу в радянській армії, потім продовжив навчання в семінарії.

1965 — поступив в Ленінградську духовну академію, захистив дисертацію з богослов'я за темою: «Исторический обзор взаимоотношений Русской и Римско-Католической Церквей».

Працював референтом у відділі церковних відносин Московського патріархату. Продовжив навчання в аспірантурі Московської духовної академії.

1971 — постриг на чернецтво, у тому ж році став ієродияконом та ієромонахом.

1972 — став архімандритом і відправлений митрополитом до Аргентини.

Архієрейство

16 грудня 1973 патріарх Пимен очолив архієрейську хіротонію архімандрита Платона, призначеного єпископом Аргентинським і Південноамериканським.

6 жовтня 1977 – став архієпископом та екзархом Центральної та Південної Америки.

1980 — архієпископу Платону довелося змінити на Свердловській та Курганській кафедрі архієпископа Климента (Перестюка), (який захворів), одночасно від отримав у тимчасове управління Челябінську єпархію. Результатом його діяльності на Уралі стало відкриття у 1983 приходу в Камишлові – перший в єпархії за 30 років^[2].

1984 — зайняв Ярославську та Ростовську кафедру. Будучи архіреєм повернув 8 храмів в Ярославлі і більше 50 по області, почав відновлення Толгського та Спасо-Яковлевського монастирів, знайшов мощі князів Федіра Ростиславовича Чорного, Давида та Костянтина Федоровичів, Василя Всеволодовича та Костянтина Всеволодовича, святителів Дмитра Ростовського, Інокентія Іркутського та Ігнатія (Брянчанинова), преподобного Аврамія.

1990 — брав участь у Помісному соборі РПЦ. Вніс пропозицію про зниження числа голосів, що необхідні кандидату від Помісного собору для включення в остаточний список кандидатів у патріархи, але прийнята не була. Сам архієпископ Платон запропонував кандидатуру Питирима (Нечаєва).

1 січня 1993 вдруге керував Аргентинською та Південноамериканською єпархією.^[3].

2000 — брав участь у Архієрейському соборі РПЦ, на якому висловився проти обмежень повноважень Помісного собору^[4].

29 лютого 2004 возведений в сан митрополита.

2010 — 26 липня 2012 — 2-й віце-голова Православного єпископського збору Південної Америки.

26 липня 2012 — звільнений від управління Аргентинсько-Південноамериканською єпархією та переведений до УПЦ МП із подальшим призначенням на Феодосійську та Керченську кафедру.^[5].

20 грудня 2012 — призначений управляючим новоствореної Керченської єпархії.^[6].

Нагороди

2000 — Орден дружби (Росія)
2021 — «почесний громадянин міста-героя Керчі»^[7].

Церковні нагороди

Нагороди Єрусалимської православної церкви

1982 — Орден Святої Єрусалимської Церкви

Нагороди Російської православної церкви

1977 — Орден святого рівноапостольного великого князя Володимира ІІ ступеня
1980 — Орден преподобного Сергія Радонезького II ступеня
1996 — пам'ятна панагія
1997 — Орден святого благовірного Данила Московського ІІ ступеня
1999 — Медаль преподобного Макарія Унженського
2000 — Ювілейна Патріарша грамота 2000-річчя Різдва Христового
2000 — Орден преподобного Сергія Радонезького І ступеня
2003 — Орден святителя Інокентія, митрополита Московського та Коломенського ІІ ступеня]]
2006 — пам'ятна панагія
2010 — Орден святого преподобного Серафима Саровського II ступеня
2010 — Патріарша медаль на честь 30-річчя заснування художньо-виробничого підприємства «Софрино»
2010 — Медаль благовірного князя Ярослава Мудрого
2012 — Медаль «В память 200-летия победы в Отечественной войне 1812 года»
2012 — Медаль святої великомучениці Катерини
2013 — ювілейна панагія
2013 — почесна відзнака «1025-річчя Хрещення Київської Русі»

Нагороди Польської православної церкви

1985 — Орден Святої Марії Магдалини

Санкції

24 січня 2023 року, на тлі вторгнення Росії в Україну, потрапив до санкційного списку України з блокуванням активів, обмеженням торговельних операцій, блокуванням виведення капіталів за межі країни і позбавленням державних нагород України.^[8]

Джерела

Лінки

[1] Реєстр церковних лідерів УПЦ МП зі зв'язками в росії — OSINT-розслідування. molfar.com. Процитовано 20 квітня 2024.

[2] К 125-летию Екатеринбургской и Верхотурской епархии

[3] Журналы заседания Священного Синода от 26 июля 2012 года (Журнал № 68)

[4] Федотов А. Русская Православная Церковь в 1943—2000 гг.

[5] ЖУРНАЛЫ заседания Священного Синода от 26 июля 2012 года / Официальные документы / Патриархия.ru

[6] Журнали засідання Священного Синоду Української Православної Церкви від 20 грудня 2012 року (журнал № 102)

[7] Ivankopylov (31 серпня 2021). Митрополиту Феодосийскому и Керченскому ПЛАТОНУ присвоено звание "Почетный гражданин города-героя Керчи»" - Новости. Феодосийская епархия (ru-RU) . Процитовано 1 вересня 2021.

[8] УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №43/2023 Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 24 січня 2023 року "Про внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)".

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]

[8]