Відкрити головне меню

Митрополит Нестор (Куліш) (нар.25 листопада 1925 року) — єпископ Черкаський і Чигиринський УПЦ КП, митрополит Переяславський УПЦ КП, митрополит Одеський та Балтський УПЦ КП[1]. Митрополит Української Апостольської Православної Церкви.

Нестор Куліш
Митрополит Одеський, Екзарх Молдавії
Конфесія: РПЦ МП,
УПЦ КП,

Українська апостольська православна церква

 
Альма-матер: Московська духовна академія
Національність: українець
Громадянство: Україна Україна
Народження: 25 листопада 1925(1925-11-25) (93 роки)
Сірогози, Херсонщина
Чернецтво: 1992
Єп. хіротонія: 15 листопада 1992

ЖиттєписРедагувати

Народився 25 листопада 1925 р. в селі Піщанка[2] Херсонській області (с. Сірогози Мелітопольської округи на Херсонщині в УРСР).

У 1951 р. — закінчив Одеську духовну семінарію.

У 1954 р. — закінчив навчання в Московській духовній академії. Після прийняття пресвітерського сану здійснював парафіяльне служіння в Одеській єпархії Російської Православної Церкви[3].

1992 р. — увійшов до УПЦ КП, де був пострижений у чернецтво і 15 листопада (за іншими даними — 15 або 25 вересня) 1992 р. висвячений на єпископа Черкаського і Чигиринського.

У його архиєрейській хіротонії брали участь наступні ієрархи:

  1. Філарет (Денисенко), митрополит Київський і всієї України;
  2. Антоній (Масендич), митрополит Переяславський і Січеславський;
  3. Володимир (Романюк), єпископ Білоцерківський, вікарій Київської єпархії.

1994 р. єпископ Нестор Куліш зведений у сан Архиєпископа, митрополит Переяслав-Хмельницький[4]​​, 1995 р. — вікарія Київської єпархії.

1997 р. призначений Архиєпископом Одеським і Балтським УПЦ КП (до 19 лютого 1998 р.)[5], потім Митрополитом Переяславським і Богуславським[6].

19 лютого 1998 — митрополит Нестор зрадив єпископській присязі, після чого виведений за штат УПЦ КП, після чого проживав як емерит в місті Києві.

2001 р. — митрополит Нестор Куліш увійшов до складу новоствореної Української Апостольської Православної Церкви, де був наділений титулом «Митрополита Одеського, Екзарха Молдови». Хоча храмів своїх не мали і церковні служби правили в приватних приміщеннях[7]

Останній раз під цим титулом згадувався 2003 р. (не пізніше серпня 2005 р.[8]).

Певний час перебував у Румунії, де намагався увійти до кліру Румунської Православної Церкви.

ПриміткиРедагувати

  1. Ісіченко Ігор, «Історія Христової Церкви в Україні», наукове видання 5-е, вид. «Акта», Х., 2014. // Іменний покажчик. Нестор Куліш, єпископ, 658, PDF — C.751. — ISBN 966-7021-72-6.
  2. Нестор (Куліш)
  3. Лозовий Марко, «Ієрархія ряджених» (№ 22 — Нестор Куліш), Україна Православна, 01.02.2002. // Вестник № 5.
  4. журнал «Людина і світ». — 1997. — № 8. — С.2-6. // «Без єпископа нема Церкви» — RISU, 25-08-2010.
  5. Одесько-Балтська єпархія УПЦ КП // 2017 Храм святого великомученика Георгія Побідоносця.
  6. Кандидати на митрополичу кафедру, 17.09.2017 // Тернопільська єпархія УАПЦ.
  7. (рос.)Ростислав Ярема, «Раскольнические движения в украинском Православии в ХХ-ХХI веках». — М.: 2008. — С.116.
  8. (рос.)Проткол заседания Священного Синода Истинно-Православной Церкви 22 июня 2005 года // Централизованная религиозная организация Истинно-Православная Церковь.