Відкрити головне меню

Юрій Павлович Чорноморець (нар.26 квітня 1974, Київ) — доктор філософських наук, професор, професор кафедри богослов'я та релігієзнавства НПУ ім. Драгоманова[1], український релігієзнавець і філософ.

Юрій Павлович Чорноморець (Диба)
Yuri Chornomorets (2).jpg
Ю. П. Чорноморець
Основні відомості
Народження 26 квітня 1974(1974-04-26) (45 років)
Київ
Країна: СРСР СРСР
Україна Україна
Альма-матер: Київський університет
Заклад: Педагогічний університет ім. Драгоманова
Конфесія: ПЦУ
Праці й досягнення
Рід діяльності: релігієзнавство, історія філософії
Основні інтереси: філософія, релігієзнавство
Звання: професор
Ступінь: доктор філософських наук
Чорноморець Юрій Павлович у Вікісховищі?

Зміст

ЖиттєписРедагувати

Народився в Києві. Походить із роду українських священиків, останній із яких — протоієрей Микола Радецький.

2016 року перейшов з УПЦ МП до УГКЦ, 14 жовтня 2018 — до УПЦ КП та згодом до ПЦУ.

Освіта та наукова діяльністьРедагувати

1997 — закінчив філософський факультет Національного університету ім. Шевченка із дипломною роботою на тему «Метафізика грецької патристики».

2002 — захистив кандидатську дисертацію (із спеціальності 09.00.05 — історія філософії) на тему «Антропологія східної патристики».

З 2005 року — доцент кафедри філософії та політології, Національний університет державної податкової служби України.

2011 — захистив докторську дисертацію (із спеціальності 09.00.11 — релігієзнавство) на тему: «Еволюція візантійського неоплатонізму».

З 2012 року — професор кафедри культурології Педагогічного університету ім. Драгоманова.

З вересня 2018 року — професор кафедри богослов'я та релігієзнавства Педагогічного університету ім. Драгоманова.

Голова спеціалізованої вченої ради Д 26.053.21 у НПУ із захисту кандидатських і докторських дисертацій із спеціальностей 09.00.14 — богослов'я та 09.00.11 — релігієзнавство.

Член комісії Міністерства освіти і науки України Комісії з державного визнання документів про наукові ступені та вчені звання, отримані у вищих духовних закладах.

З 2012 року — член редколегії філософського журналу «Sentetiae», редактор спеціальних випусків журналу «Філософська думка» (спільно із журналом «Sentetiae») на теми: «Антична і середньовічна філософія» (2010), «Теологія і філософія релігії» (2011), «Християнська теологія і сучасна філософія» (2012), «Перспективи філософії та теології» (2013). Член редколегії філософського журналу «Схід».

Наукові поглядиРедагувати

У філософії розвиває ідеї феноменології, кантіанства, онтології Ніколая Гартмана, комунікативної прагматики Карла Апеля.

У православній теології працює в двох парадигмах. У межах неопатристики розвиває ідеї теологів о. Георгія Флоровського та о. Думитру Станілоае. У межах православної радикальної ортодоксії («постнеопатристики», «літургійного евангелізму») розвиває ідеї Девіда Бентлі Харта, о. Джона Манусакіса та митрополита Антонія Сурожського.

Однодумець теолога Буреги Володимира Вікторовича, виступав на його захист[2].

Громадська діяльністьРедагувати

З 2004 критикує російський церковний шовінізм. Його публіцистичні виступи часто набували дуже гострої форми із прямою критикою Патріарха Московського, вищих церковних чинів РПЦ, етнофілетичної ідеології «Російського світу» тощо. На думку деяких православних публіцистів, Чорноморець є одним з головних ідеологів автокефалістського крила УПЦ[джерело?]. З 2010 р. висловлює загальне розчарування у всій церковній політиці, відмовляється від критики Патріарха Московського та всіх інших церков. Вважає, що для церкви головне — бути християнською, а національні форми і навіть помісність в умовах постмодерну будуть розмиті і самі по собі не можуть мати цінності для православних вірних[джерело?].

Постійно виступає за активне співробітництво українських церков в області теології, поєднує екуменізм із активною апологетикою православної теології. Є одним із ідеологів підтримки українськими церквами створення християнського громадянського суспільства, заснованого на реалізації принципів Декларації трьох церков Київської традиції від 1 грудня 2011 року. Критикує церкви за відсутність підтримки розвитку теології та християнського громадянського суспільства.

Активно виступає на заходах різних церков України, а тому вплив своїх ідей зумів поширити навіть на протестантське та греко-католицьке середовище.

В 2012 р. несподівано виступив із різкою критикою традиційного томізму під час публічного диспуту із Андрієм Баумейстером, тим самим знівелювавши підозри у власній прихильності до католицизму. В 2009—2010 рр. активно критикував католицьке вчення про примат папи Римського. В 2012—2013 роках запропонував концепцію третьої хвилі феноменології релігії у релігієзнавстві, пропонуючи в аналізі релігій як життєсвітів застосовувати феноменологію пізнього Гусерля і Маріона, герменевтику «Божих імен» (трансценденталій) Ареопагіта і Максима Сповідника, Девіда Харта і Дж. Манусакіса, комунікативної прагматики Карла Апеля.

Згідно із Чорноморцем, лише єдність феноменології, герменевтики та комунікативної прагматики може забезпечити надійний фундамент для філософії, теології та релігієзнавства у часи постметафізичного мислення, дозволяє уникнути релятивізму та агностицизму.

Активно відстоює повернення теології в Університет, доводячи можливість відкриття теологічних факультетів із трьома відділеннями: православної теології, католицької теології, протестантської теології. Але при цьому виступає за збереження саме традиційної церковної теології, характерної для трьох конфесій, активно критикує спроби підміни конфесійних теологій єдиною «світською теологією». Виступає за повернення до повноцінного викладання всім студентам України предмету «релігієзнавство», за викладання всім студентам предметів «Основи християнської культури» та «Основи соціального вчення християнства». Активно бореться за розширення викладання у школах України «Основ християнської етики». Відстоює автономію традиційної церковної освіти (семінарії, академії), але виступає за підвищення якості викладання та за визнання державою церковної освіти та її результатів (дипломів, дисертацій). Виступає за розвиток філософської теології як окремої дисципліни в дусі православного філософа і богослова Р. Суінберга.

ПубліцистикаРедагувати

З 2005 року — постійний автор статей на сайті «Релігійно-інформаційна служба України».

У 2009-2010 роках Чорноморець був секретарем сайту[джерело?] «Релігія в Україні» (головний редактор — Алла Дмитрук). З 14 вересня 2010 по 14 вересня 2011 — шеф-редактор сайту «Богословський портал».

У 2011 році визнаний отримав премію ім. Кароля Войтили як найкращий релігійний журналіст України.

Під час подій Помаранчевої революції Чорноморець разом з чотирма кліриками УПЦ (священики Петро Зуєв, Богдан Огульчанський та Андрій Дудченко, диякон Андрій Глущенко) підписав прокламацію — «рос. Обращение к клирикам и мирянам Украинской Православной Церкви», від 26 листопада 2004: «рос. Призываем вас поддержать народ, осудив нарушителей Заповедей Господних, крадущих миллионы голосов избирателей, лжесвидетельствующих в средствах массовой информации и уже готовых нарушить заповедь «не убий!». Защита народом своих попранных прав и свобод может и должна быть поддержана Православной Церковью».

Дане звернення поширювалося серед парафіян у тимчасовому наметовому храмі УПЦ МП, який за підтримки о. Петра Зуєва та о. Андрія Дудченка діяв біля будівлі Київської міської ради на Хрещатику, в період масових акцій протесту прихильників Ющенка у листопаді-грудні 2004 року.

У 2010 р. активну підтримку Чорноморцю надав Предстоятель УПЦ МП митрополит Володимир Сабодан. З благословення митрополита Володимира весною 2010 р. було розпочато діяльність актуального богословського клубу «Софія», що при храмі «Всіх Святих», на території майбутнього кафедрального собору м. Києва.

30 вересня 2010 р. Предстоятель УПЦ митрополит Володимир, відкриваючи засідання організованих Чорноморцем, як одним з кураторів, «Успенських читань» на території «Софії Київської», виступив із програмною промовою «Завдання православного богослов'я в Україні на сучасному етапі». Наступного дня Юрій Чорноморець у галереї «Соборна», що при храмі «Всіх Святих», на території майбутнього кафедрального собору м. Києва розпочав цикл публічних лекцій про сучасне православне богослов'я, з 1 жовтня до 5 листопада науковець провів 17 богословських зустрічей.

Також Чорноморець критично ставиться до УАПЦ та УПЦ КП.[3].

В 2012—2013 роках Чорноморець почав схвально відгукуватися про нове покоління єпископату УПЦ КП і його досягнення. Щодо УАПЦ, то він передбачає її швидку деструкцію.

Автор низки історико-теологічних досліджень, серед яких найпомітнішою на сьогодні є фундаментальна монографія «Візантійський неоплатонізм від Діонісія Ареопагіта до Геннадія Схоларія» (надрукована у рамках програми «Діалог традицій» видавництва «Дух і Літера» спільно з Асоціацією «Духовне відродження» та Донецьким християнським університетом) (К.,2010), де, зокрема, ареопагітичний корпус вперше у світовій патрології обґрунтовано приписується візантійському філософу Йоану Філіпону. Головною постаттю у монографії, однак, виступає св. Максим Сповідник, теологія і філософія якого вважаються нормативними. Поняття візантійський неоплатонізм характеризує мову теології святих отців та візантійських авторів — тобто вживається у обмеженому значенні, аналогічно до терміну «християнський аристотелізм» у відношенні до Томи Аквіната. Чорноморець визнає відносність такого роду термінів, особливо — у теології, яка має справу із статичним змістом, який знаходить різне мовне значення (у статті «Необхідність пізнання традиції» в 15 номері «Трудів КДА»). Аналіз проблемних положень теології св. Григорія Палами не завадив Чорноморцю захищати паламізм у його витлумаченні Миколаєм Кавасилою у пізніших статтях та диспутах.

В цілому, як у межах неопатристики, так і «радикальної ортодоксії» притримується строго православного вчення, критикує православний екзистенціалізм (особливо вчення про пріоритет іпостасі над сутністю) та російську релігійну філософію (особливо — софіологію).

ПраціРедагувати

МонографіяРедагувати

 
Ю. П. Чорноморець. Візантійський неоплатонізм (2010)

Бібліографія статейРедагувати

  • Необхідність пізнання традиції // Труди Київської духовної академії. — № 15. — К. 2012. — с. 349—359.
  • Візантійський неоплатонізм Каліста Ангелікуда / Ю. Чорноморець // Українське релігієзнавство: Бюлетень Української Асоціації релігієзнавців і Відділення релігієзнавства Інституту філософії НАНУ. — № 57. — 2011. — С. 84-93.
  • Легітимізація теології як науки в пострадянському православному ландшафті // Філософська думка-Sententiae: Спецвипуск № 2 (2011) «Теологія і філософія релігії». — Вінниця: ВДТУ, 2012. — сс. 7-14.
  • Православна теологія на шляху до нової парадигми // Філософська думка-Sententiae: Спецвипуск № 3 (2012) «Християнська теологія і сучасна філософія». — Вінниця: ВДТУ, 2013. — сс. 74-88.
  • Теологічне повернення до традиції на початку третього тисячоліття як шлях відкритості та діалогу // Філософська думка-Sententiae: Спецвипуск № 3 (2012) «Християнська теологія і сучасна філософія». — Вінниця: ВДТУ, 2013. — сс. 8-14.
  • Евристичний потенціал теологічного проекту Г. У. фон Бальтазара // Філософська думка: Науково-теоретичний часопис. — 2012, № 4 / Попович, Мирослав (гол. ред.) / Пролеєв, Сергій (гол. ред.): К.: Інститут філософії НАН України, 2012. — с. 83-93.
  • Чорноморець Ю. П. Новітні тенденції у православній теології // Інтелект. Особистість. Цивілізація: темат. зб. наук. пр. із соц.-філос. проблематики. Вип. 10 / голов. ред. О. О. Шубін. — Донецьк: ДонНУЕТ, 2012. — с. 177—185.
  • Чорноморець Ю. П., Шеремета О. Традиція українського неотомізму в діаспорі // Українське релігієзнавство: Бюлетень Української Асоціації релігієзнавців і Відділення релігієзнавства Інституту філософії НАНУ. — № 62-63. — 2012. — С. 59-77.
  • Позитивні тенденції у розвитку українського православ'я сьогодні: нова якість освіти та наукових розвідок конфесійних вчених // Державно-конфесійні відносини в Україні: сучасний стан та тенденції розвитку / Зб. наукових праць всеукраїнської науково-практичної конференції. Київ, Національний педагогічний університет ім. М. П. Драгоманова, 2012, с. 499—515.
  • Майбутнє філософії релігії // Українське релігієзнавство: Бюлетень Української Асоціації релігієзнавців і Відділення релігієзнавства Інституту філософії НАНУ. — № 64. — 2012. — С. 124—133.
  • Виникнення візантійського неоплатонічного есенціалізму // Мультиверсум. Філософський альманах: Зб. наук. праць / Відп. ред. В. В. Лях. — Вип. 72. — К.: Укр. центр дух. культури, 2008. — сс. 34-45. — 0,5 д. а.
  • Виникнення світів за Максимом Сповідником / Юрій Чорноморець // Sententiae: наукові праці Спілки дослідників модерної філософії (Паскалівського товариства). Зб. наук. праць / Відп. ред. О.Хома. — Вип. XIX—XX (2, 2008 — 1, 2009). — Вінниця: ВНТУ, 2009. — C. 91-107.
  • Вольова здатність душі та свобода людини в антропології східної патристики // Philosophia prima: метафізичні питання: Щорічник / Ред. рада: В. П. Загороднюк та ін.; Наук. ред. Я. М. Стратій. — К.: Вид-во «Кайрос», 1999. — сс.46-57 — 0,8 д. а.
  • Вчення Максима Сповідника про трансцендентальні властивості першопринципу як регулятиви розвитку світу // Sententiae: наукові праці Спілки дослідників модерної філософії (Паскалівського товариства). Зб. наук. праць / Відп. ред. О.Хома. — Вип. 14. — Вінниця: ВДТУ, 2007. — сс. 101—112. — 0,7 д. а.
  • Вчення про Бога в Собі за «Містагогією» Максима Сповідника// Практична філософія. — К.: Парапан, 2006, № 2, сс. 174—180 — 1,1 др.арк.
  • Вчення про природне споглядання в антропології східної патристики // Мультиверсум. Філософський альманах: Зб. наук. праць / Відп. ред. В. В. Лях. — Вип. 21. — К.: Укр. центр дух. культури, 2001. — сс.3-12 — 0,8 д. а.
  • Вчення Прокла про головні атрибути Божественного і філософська теологія Максима Сповідника // Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова. Серія № 7. Релігієзнавство. Культурологія. Філософія. Зб. наук. праць. Київ: Вид-во Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова, 2008. — № 17 (30). — сс. 97-106. — 0,7 д. а.
  • Вчення Томи Аквінського про Бога 0,7 д.а.// Релігія в Україні. 27.10. 2009. [1].
  • Докази існування Бога в грецькій патристиці // Мультиверсум. Філософський альманах: Зб. наук. праць / Відп. ред. В. В. Лях. — Вип. 67. — К.: Укр. центр дух. культури, 2008. — сс.188-197. — 0,5 д. а.
  • Інтелектуалістичний характер містичної теогносії у творчості Максима Сповідника // Мультиверсум. Філософський альманах: Зб. наук. праць / Відп. ред. В. В. Лях. — Вип. 68. — К.: Укр. центр дух. культури, 2008. — сс.92-101. — 0,5 д. а.
  • Логіка Іоанна Дамаскіна — фундамент філософії візантійського есенціалізму / Юрій Чорноморець // Філософська думка. Історико-філософський спецвипуск. Sententiae. Наукові праці Спілки дослідників модерної філософії (Паскалівського товариства). XXI (1–2010). Київ, Вінниця: Інститут філософії ім. Г. С. Сковороди НАНУ, ВНТУ, 2010. — С. 113—123.
  • Філософія як коментар: свобода мислення у затінку авторитетів (Методологія філософської теології Максима Сповідника) // Вісник Харківського Національного університету імені В. Н. Каразіна. 2007. — № 791. — Серія: теорія культури і філософія науки. Вип. 33. — С. 131—139. — 0,7 д. а. (також: [2]).
  • Основні категорії патристичної метафізики // Мультиверсум. Філософський альманах: Зб. наук. праць / Гол. ред. В. В. Лях. — Вип. 42. — К.: Укр. центр дух. культури, 2004. — сс.3-12 — 1 д. а.
  • Пізнавальні здібності душі та theian episteme в «Містагогії» Максима Сповідника // Philosophia prima: метафізичні питання: Щорічник / Ред. рада: В. П. Загороднюк та ін.; Наук. ред. Я. М. Стратій. — К.: Вид-во «Кайрос», 1998. — сс.26-43 — 1,25 д. а. (русс. перевод: Познавательные способности души и θεία επιστήμη в «Мистагогии» св. Максима Исповедника // Синопсис: богослов'я, філософія, культурологія. № 4-5. — Київ, 2001. — С. 238—252).
  • Поняття любові згідно зі св. Максимом Сповідником // Колегія: Альманах християнської традиції: Щоквартальник / Ред. рада: О.Ярош та ін. — К.: ВІПОЛ, 2000. — № 1. — сс.25-29 — 0.25 д. а.
  • Проблема авторства Ареопагітик // Практична філософія. / Київ: Інститут філософії ім. Г. С. Сковороди НАН України, Центр практичної філософії, 2008. № 2, 2008. — сс. 142—151. — 0,9 д. а.
  • Проблема індивідуації людини в творчості св. Григорія Нисського. // Дні науки 10-11 квітня 1997 року. Матеріали наукових доповідей та виступів студентів, аспірантів, докторантів, викладачів (частина перша). Ред. колегія: Конверський А. Є. та ін. — К.: Редакційно-видавничий центр «Київський уніветситет», 1997. — сс.3-7 — 0,3 д. а.
  • Східна патристика про ідею досконалої людини // Мультиверсум. Філософський альманах: Зб. наук. праць / Відп. ред. В. В. Лях. — Вип. 11. — К.: Укр. центр дух. культури, 2000. — сс.52-71 — 2,2 д. а.
  • Філософська теологія Ареопагітик // Мультиверсум. Філософський альманах: Зб. наук. праць / Відп. ред. В. В. Лях. — Вип. 69. — К.: Укр. центр дух. культури, 2008. — сс.130-140. — 0,6 д. а.
  • Свобода і права людини: сучасний православний дискурс //Релігійна свобода. Науковий щорічник Відділення релігієзнавства Інституту філософії імені Г. С. Сковороди НАН України, № 16, с. 180—188.
  • Чорноморець Ю., Христокін Г. Особистість і теологія отця Георгія Флоровського. Ч. І. 0,5 д.а. // Релігія в Україні. 16.09.2009. [3].
  • Чорноморець Ю., Христокін Г. Особистість і теологія отця Георгія Флоровського. Ч. II. 0,5 д.а. // Релігія в Україні. 16.12.2009. [4]
  • Чорноморець Ю., Христокін Г. Підсумки розвитку православної теології у XX столітті. 1,5 д.а. // Богословський вісник. Видання Науково-богословського Інституту святого Андрія Первозванного, № 1, 2009. Київ. — сс. 146—168. [5], [6]
  • Чорноморець Ю., Шеремета О. Неотомізм: шлях до сьогодення. 0,6 д.а. // Релігійно-інформаційна служба України, Український католицький університет. [7]
  • Чорноморець Ю., Шеремета О. Християнський солідаризм Андрея Шептицького 0,6 д.а. // Релігійно-інформаційна служба України, Український католицький університет. [8]
  • Неможливість «надконфесійної світської теології» 15 09 2011 [9]
  • Ідеал філософії в інтерпретації св. Максима Сповідника 7 02 2011 [10]
  • Методологія православної теології: джерела, розвиток, сучасність 20 09 2010 [11]
  • Православная теология Девида Бентли Харта — новое начало в эпоху постмодерна [12]

ПубліцистикаРедагувати

  • Як можлива релігійна теологія в Університеті? 6 09 2011 [13]
  • Яку теологію потрібно викладати в Університетах? 30 08 2011 [14]
  • Сучасні проблеми з релігійною ідентичністю: трагедія православ'я 26 05 2011 [15]
  • Митрополит Володимир: трагедія і тріумф українця [16]
  • Богослов'я в університеті: чи існує готовність до системних зусиль? [17]
  • Проблема разделения украинского православия сегодня и будущее христианства [18]
  • Чи є шанси в майбутньому на єдину Православну Церкву в Україні? [19]
  • Релігійний фактор в українському громадянському протистоянні [20]
  • Христианский консерватизм Патриарха Варфоломея и фундаментализм Патриарха Кирилла: существенные противоречия и угрозы для будущего [21]
  • Существуют ли библейские основания для католического учения о примате Петра? [22]
  • План Кирилла для Януковича. Следует ожидать активизации попыток Патриарха Кирилла подтолкнуть государственную власть Украины к нарушению статус-кво и дестабилизации [23]
  • Українське православ'я: двадцять років на роздоріжжі [24]
  • Ідеологічні війни у православній Україні. Ч. І [25]
  • Ідеологічні війни у православній Україні. Ч. ІІ [26]
  • Богословське і філософське невігластво в праці Тараса Борозенця «Сучасне християнське богослов'я і науково-технічний прогрес» [27]
  • Спекуляції благодаттю [28]
  • Патріарх Кирилл бачить себе православним Іоаном-Павлом ІІ. Ці фантазії можуть знищити православ'я. [29]
  • Объективных препятствий к рассмотрению РПЦ МП вопроса о Мазепе не существует. Несмотря на неадекватную реакцию со стороны сторонников политического единства России и Украины [30]
  • РПЦ і просвітницький абсолютизм [31]

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Кафедра культурології. ifon.npu.edu.ua. Інститут філософської освіти і науки. Процитовано 5 грудня 2014. 
  2. Чорноморець Юрій, Про автокефалистов в УПЦ МП, которых нет. И про фантазеров, лгущих ежедневно // Релігійно-інформаційна служба України.(рос.)
  3. «Сьогодні влада дуже тісно співпрацює з УПЦ Московського патріархату» — експерт // Радіо «Свобода»

ПосиланняРедагувати