Відкрити головне меню

Пустові́ти — село в Україні, в Миронівському районі Київської області. Населення, згідно перепису 2001 року, становило 1177 осіб. Орган місцевого самоврядування — Пустовітська сільська рада.[1]

село Пустовіти
Pustovity myr gerb.gif
Герб
Країна Україна Україна
Область Київська область
Район/міськрада Миронівський
Рада/громада Пустовітська сільська рада
Код КОАТУУ 3222986301
Основні дані
Засноване 1590-ті
Населення 1177[1]
Площа 65,8 км²
Густота населення 17,89 осіб/км²
Поштовий індекс 08840
Телефонний код +380 4574
Географічні дані
Географічні координати 49°40′21″ пн. ш. 30°52′12″ сх. д. / 49.67250° пн. ш. 30.87000° сх. д. / 49.67250; 30.87000Координати: 49°40′21″ пн. ш. 30°52′12″ сх. д. / 49.67250° пн. ш. 30.87000° сх. д. / 49.67250; 30.87000
Середня висота
над рівнем моря
145 м
Водойми р. Росавка
Найближча залізнична станція Пустовіти
Місцева влада
Адреса ради 08840, Київська обл., Миронівський р-н, с. Пустовіти, вул. Івана Франка, 26, тел. 4-41-42[1]
Сільський голова Чалий Дмитро Миколайович[1]
Карта
Пустовіти. Карта розташування: Україна
Пустовіти
Пустовіти
Пустовіти. Карта розташування: Київська область
Пустовіти
Пустовіти
Мапа

ГеографіяРедагувати

Село розкинулося по обидва боки річки Росавка.

НазваРедагувати

Отримало свою назву від назви урядовців, вихідців з міст, в яких вони займали різні громадські посади, але змушені були звідти переселитися через знищення міських прав для українців при польському урядуванні. Багато хто з них були у містах війтами або суддями, а тут їх називали «пустовійтами» або позаштатними війтами.

ГербРедагувати

На червоному срібне берло вилучене.

Червоний колір — від святого покровителя села — «вісника небесного вогню» Івана Богослова. Саме йому та його брату Господь дав ім’я «синів грому», вказуючи на полум’яний, жертовний характер християнської любові, проповідником якої був апостол.

Появу пустих війтів спричинила відмова польської корони утримувати за рахунок казни місцеве самоврядування. Срібне берло (жезл) —  традиційний середньовічний символ влади війта. Вилучене берло — «пустий війт».                                                                                                            

Берло у геральдиці — вкорочена коса смуга, завширшки близько 1/12 ширини щита. Вилучена фігура — лише її контур.

Рослинний орнамент — звичайна середньовічна прикраса, що навіяна карбуванням зброї. Нічого не значить, але у цьому випадку перегукується з тлумаченням назви села як «гілки, що не вродили».

ІсторіяРедагувати

Село вперше згадане у документах кінця XVI століття. У 1740 році було 20 дворів, у 1790 році 85 дворів і 888 мешканців. На 1884 рік мешканців обох статей: православних 1724, римських католиків 17. У XIX столітті через село пролягала велика караванна дорога, землі навколо села степові з рясним чорноземом, що твердіє при найменшій посусі. Через це врожаї хлібних зернових культур часто були невисокі, і селяни займалися ткацтвом у вільний від панщини час.

РелігіяРедагувати

У селі є православний храм святого апостола і євангелиста Івана Богослова, який належить до Київського Патріархату.

Перша в селі церква Івана Богослова була закладена 1746 року,[2] як видно з візиту Богуславського деканату. Першим її парохом був Петро Мужаловський, а потім, до кінця століття, його син Кирило. У 1862 році стараннями священика Меляницького була закладена нова дерев'яна церква.

Пам'ятки і пам'ятникиРедагувати

 
Вітряк у Пустовітах
  • У селі й досі діє вітряк, зведений 1902 року.[3]
  • пам'ятник жертвам Голодомору 1932—1933 років, відкритий 1990 року. Він являє собою чотиригранну пірамідку з православним хрестом, а поруч — два кам’яні стовпи, як символи невгасних свічок народної пам’яті.[4]
  • пам'ятник українському письменникові та громадському діячеві Іванові Франку освячений архиєпископом Переяслав-Хмельницьким Димитрієм 8 жовтня 2006 року.

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати