Радомисльський повіт
Ра́домисльський пові́т — адміністративно-територіальна одиниця у складі новоствореного Ізяславського намісництва Російської імперії (після другого поділу Речі Посполитої у 1793 році). З 1795 року у складі Волинського намісництва[1]. З 1797 року у складі Київської губернії Російської імперії. Повітовий центр — місто Радомисль.
| Радомисльський повіт | ||||
_(1796).gif) | ||||
_radomishl.PNG) | ||||
| Губернія | Київська губернія | |||
|---|---|---|---|---|
| Центр | Радомисль | |||
| Створений | 1797 рік | |||
| Скасований | 7 березня 1923 | |||
| Площа | 8 468 км² | |||
| Населення | 315 629 чоловік (на 1897 рік) осіб | |||
Історія ред.
Повіт займав північно-західну частину губернії і мав вкрай неправильний контур у вигляді двох чотирикутників, сполучених між собою одним з кутів і розташованих уздовж течії Тетерева. Природна межа — по Дніпру — була тільки з східної сторони, впродовж 85 верст (біля 90 км). На півночі повіт межував з Мінською, на заході — з Волинською губерніями, на сході — з Чернігівською губернією і Київським повітом і з Сквирським повітом на півдні. Площа повіту становила 775 081 десятин (8 468 км²).
За даними 1885 року в повіті налічувалось 818 населених пунктів, в тому числі 8 містечок і 330 сільських поселень[2].
У червні 1919 року на північно-східних теренах шляхом розукрупнення Радомисльського повіту створений Чорнобильський повіт[3].
У складі Радомисльського повіту залишилися такі волості: Брусилівська, Вишевицька, Водотиївська, Кичкирівська, Коростишівська, Малинська, Розважівська та Стремигородська. До цих волостей додалися нові — Горбулівська, Потіївська (Облітківська), Ставищенська та Чоповицька.
7 березня 1923 року повіт було ліквідовано, його територія увійшла до складу Малинського району Малинської округи, Коростишівського та Радомисльського районів Житомирської округи, Брусилівського району Київської округи.
Устрій ред.
на 1861 рік ред.
Волості: Брусилівська, Вепринська, Вільнянська, Вирлівська, Вишевицька, Водотійська, Ворсівська, Горбулівська, Городоцька, Дивинська, Заболоцька, Кам'янська, Кичкирівська, Коростишівська, Кочерівська, Красятицька, Кухарська, Коленцівська, Малинська, Мигальська, Мижиріцька, Нижилівська, Озерянська, Пинязевицька, Потіївська, Солов'ївська, Ставицька, Староселецька, Стремингородська, Унинська, Хабенська, Чайківська, Яновецька.[4]
кінець XIX ст. ред.
Наприкінці XIX ст. в адміністративному відношенні повіт поділявся на 5 станів (16 волостей)[5], станові пристави вказані на 1891 рік[6]:
- перший — станова квартира у м. Брусилові (дві волості: Брусилівська, Водотиївська), колезький асесор Степан Васильович Литвиненко;
- другий — станова квартира у м. Коростишеві (дві волості: Коростишівська, Кичкирівська), колезький асесор Павло Павлович Чериванський;
- третій — станова квартира у м. Малині (три волості: Малинська, Вишевицька, Потіївська), титулярний радник Василь Антонович Лященко, у тому ж році приставом був призначений околоточний наглядач Київської міської поліції колезький реєстратор Шапко-Шапченко;
- четвертий — станова квартира у м. Іванкові (п'ять волостей: Іванківська, Красятицька, Розважівська, Хабенська та Мартиновицька), титулярний радник Антон Іванович Сисецький;
- п'ятий — станова квартира у м. Чорнобилі (чотири волості: Чорнобильська, Горностайпільська, Шепелицька, Прибірська), титулярний радник Андрій Георгійович Безпалов.
У мировому відношенні повіт поділявся на 2 дільниці. Місця проживання мирових посередників: 1 дільниця — Радомисль, 2 дільниця — Чорнобиль.
У судово-мировому відношенні повіт поділявся на 5 дільниць. Місця проживання мирових суддів та знаходження камер: 1 дільниця — Радомисль, 2 дільниця — Коростишів, 3 дільниця — Малин, 4 дільниця — Іванків, 5 дільниця — Чорнобиль. У 1865—1895 роках дільничним мировим суддею 3-ї дільниці в м. Малині у статському (цивільному) чині колезького секретаря був Сергій Миколайович Миклуха — старший брат Миколи Миколайовича Миклухи-Маклая[7].
У судово-слідчому відношенні повіт поділявся на 3 дільниці. Місця проживання судових слідчих: 1 та 2 дільниці — Радомисль, 3 дільниця — Чорнобиль.
У призовному відношенні, по відправленню військової повинності, повіт поділявся на 5 дільниць: 1 та 2 дільниці — Радомисль, 3 дільниця — Малин, 4 дільниця — Іванків, 5 дільниця — Чорнобиль.
У військово-кінському відношенні повіт поділявся на 17 дільниць. Повітове місто Радомисль становило 1-у дільницю, а волості — дільниці з 2-ї до 17-ї.
| № | Волості | Стан | Дільниці | ||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Мирового посередника |
Судового слідчого |
Мирового судді |
Призовні, по відправленню військової повинності |
Військово- кінські | |||
| 1 | Брусилівська | 1 | 1 | 2 | 2 | 2 | 2 |
| 2 | Водотиївська | 1 | 1 | 2 | 2 | 2 | 3 |
| 3 | Вишевицька | 3 | 1 | 1 | 3 | 3 | 8 |
| 4 | Горностайпільська | 5 | 2 | 3 | 4 | 5 | 16 |
| 5 | Іванківська | 4 | 2 | 3 | 4 | 4 | 9 |
| 6 | Кичкирівська | 2 | 1 | 2 | 1* | 1 | 5 |
| 7 | Коростишівська | 2 | 1 | 2 | 2 | 1 | 4 |
| 8 | Красятицька | 4 | 2 | 3 | 4 | 4 | 12 |
| 9 | Мартиновицька | 4 | 1 | 3 | 5 | 5 | 14 |
| 10 | Малинська | 3 | 1 | 1 | 3 | 3 | 6 |
| 11 | Потіївська | 3 | 1 | 1 | 3** | 3 | 7 |
| 12 | Прибірська | 5 | 2 | 3 | 4 | 5 | 13 |
| 13 | Розважівська | 4 | 2 | 3 | 4 | 4 | 9 |
| 14 | Хабенська | 4 | 2 | 3 | 5 | 4 | 11 |
| 15 | Чорнобильська | 5 | 2 | 3 | 5 | 5 | 15 |
| 16 | Шепелицька | 5 | 2 | 3 | 5 | 5 | 17 |
| ˣ села Забілоччя, Кочерівка, Царівка, Хвощівка (розташовувалось поряд з Царівкою; сьогодні не існує) та Козіївка знаходились у складі 2-ї дільниці. ˣˣ села Велика Рача, Чудин знаходились у складі 2-ї дільниці. | |||||||
Населення ред.
Мал. П'єра Де ля Фліза, 1848.
| Населення | 1888[5] | 1889[8] | ||
|---|---|---|---|---|
| Чоловіків | Жінок | Чоловіків | Жінок | |
| За суспільним станом: | ||||
| Дворяни потомствені | 597 | 641 | 592 | 640 |
| Дворяни особисті | 608 | 610 | 626 | 629 |
| Духівництво чорне | 1 | — | 1 | — |
| Духівництво біле | 284 | 301 | 296 | 325 |
| Почесні громадяни потомствені |
40 | 50 | 40 | 51 |
| Почесні громадяни особисті |
181 | 195 | 178 | 194 |
| Купці | 60 | 67 | 71 | 100 |
| Міщани | 28278 | 29747 | 27946 | 28935 |
| Селяни | 79842 | 86550 | 80561 | 86908 |
| Колоністи | 1559 | 1632 | 1962 | 2009 |
| Військові, крім тих що перебувають на дійсній службі |
4345 | 4650 | 3832 | 4569 |
| Іноземні піддані | 519 | 525 | 522 | 524 |
| Особи, що не належать до вказаних розрядів |
39 | 48 | 43 | 51 |
| За віросповіданням: | ||||
| Православні | 88630 | 95800 | 88700 | 95620 |
| Розкольники та штундисти |
2365 | 2348 | 2360 | 2374 |
| Католики | 9827 | 10603 | 9478 | 10039 |
| Протестанти (вкл. баптистів) |
1080 (110) |
1089 (113) |
1433 | 1504 |
| Євреї | 14450 | 15176 | 14699 | 15398 |
| Магометани | 1 | — | — | — |
| Всього | 116353 | 125016 | 116670 | 124935 |
| Загалом | 241369 | 241605 | ||
Згідно з переписом населення Російської імперії 1897 року в повіті проживало 315 629 чоловік. З них 78,39 % — українці, 13,08 % — євреї, 3,87 % — росіяни, 2,27 % — німці, 1,94 % — поляки[9].
Маршалки шляхти ред.
Виборними маршалками шляхти Радомисльського повіту були:
- Вайлав Ганський гербу Ґодзава (1807)
- Антон Микола Богданович гербу Могила (1809-1812)
- Онуфрій Галецький гербу Юноша (1817).
Релігія ред.
У 1888 році мешканці повіту різних віросповідань користувались для відправлення своїх релігійних обрядів 159 церквами та іншими спорудами (монастирями, каплицями та ін.) — 10 кам'яними та 149 дерев'яними[5]: православні — 5 кам'яні, 93 дерев'яні; католики — 4 кам'яні, 6 дерев'яні; лютерани — 7 дерев'яні; євреї — 1 кам'яна, 34 дерев'яні; розкольники — 9 дерев'яні.
Скотарство ред.
| Скотарство (голів) | 1888[5] | 1889[8] |
|---|---|---|
| Коні | 29799 | 28636 |
| Рогата худоба | 94717 | 96764 |
| Вівці прості | 73404 | 79539 |
| Свині | 64513 | 64944 |
| Кози | 17478 | 18467 |
| Віслюки та мули | 4 | — |
| Всього | 279915 | 288350 |
У 1889 році в повіті було два приватні кінські заводи у селах Межирічка та Нянівка. На першому у володінні полковника Антона Осиповича Злотницького знаходились коні упряжної породи — 1 арабський жеребець та 15 маток. На другому у володінні дворянина Фоми Людвиковича Гурковського знаходились коні арабської та російської породи — 3 жеребці (2 арабської, 1 російської породи) та 16 маток (1 арабської, 15 російської породи)[8].
Мапи ред.
| Радомисльський повіт у складі різних адміністративно-територіальних утворень | ||
.jpg)
|
|
|
| У 1796 році на мапі Волинського (Ізяславського) намісництва |
У 1821 році на мапі Київської губернії |
На рубежі XIX—ХХ сторіччя на мапі Київської губернії |
Примітки ред.
- ↑ ЦДІАК України, ф. 1508, оп. 2, спр. 1515, арк. 1. Указ Катерини ІІ сенату від 05 липня 1795 року
- ↑ Енциклопедичний словник Ф. А. Брокгауза та И. А. Ефрона. — С.-Петербург, 1890—1907. — Словникова стаття «Радомисль» [Архівовано 20 червня 2010 у Wayback Machine.](рос.)
- ↑ До Київської губернії входив Малинський округ з окружним центром в м. Малин // Малин. Все про місто. Архів оригіналу за 2 грудня 2013. Процитовано 22 листопада 2013.
- ↑ [Кіевскія губернскія вѣдомости № 40, відділ II, частина офіційна від 7 жовтня 1861, с. 492 (рос. дореф.). Архів оригіналу за 20 квітня 2018. Процитовано 19 квітня 2018. Кіевскія губернскія вѣдомости № 40, відділ II, частина офіційна від 7 жовтня 1861, с. 492 (рос. дореф.)]
- ↑ а б в г «Пам'ятна книжка Київської губернії на 1890 рік», Київ, Київська Губернська Друкарня, 1890, «Довідковий розділ». Архів оригіналу за 23 липня 2016. Процитовано 12 лютого 2011.
- ↑ «Пам'ятна книжка Київської губернії на 1891 рік», Київ, Київська Губернська Друкарня, 1891, стор. 145. Архів оригіналу за 23 липня 2016. Процитовано 12 лютого 2011.
- ↑ Адреса-календарі та пам'ятні книжки Київської губернії за 1865—1895 роки. Архів оригіналу за 23 липня 2016. Процитовано 12 лютого 2011.
- ↑ а б в «Пам'ятна книжка Київської губернії на 1891 рік», Київ, Київська Губернська Друкарня, 1891, «Статистичний розділ». Архів оригіналу за 23 липня 2016. Процитовано 12 лютого 2011.
- ↑ Дані перепису населення 1897 року по Київській губернії. Архів оригіналу за 19 листопада 2008. Процитовано 15 квітня 2009.