Філарет (Амфітеатров)

Митрополит Філарет (в миру Федір Георгійович Амфітеатров; 17 квітня 1779, с. Високе, Орловська губернія — 21 грудня 1857 (3 січня 1858), Київ) — український церковний діяч, митрополит Київський і Галицький (1837—1857).

Митрополит Філарет
Ім'я при народженні	Федір Георгійович Амфітеатров
Народився	17 (28) квітня 1779 або 1779 Кромський повітd, Орловське намісництво, Російська імперія
Помер	21 грудня 1857 (2 січня 1858) або 1857 Київ, Російська імперія
Національність	росіянин
Діяльність	церковний діяч
Галузь	pastoral cared, православна церква, ecclesiastical hierarchyd і Православне богослов'я
Науковий ступінь	доктор богослов'я
Знання мов	російська
Суспільний стан	духовенство
Титул	митрополит Київський
Посада	митрополит і єпископ
Попередник	Євгеній (Болховітінов)
Наступник	Ісидор (Нікольський)
Конфесія	православ'я
Батько	Георгій Нікітич Амфітеатров
Брати, сестри	Semyon Raichd
Нагороди
Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

Народився у родині сільського священика. 1789 року вступив до Орловського духовного училища, 1795 року переведений до богословського класу Севської семінарії, яку закінчив 1797 року.

1798 року прийняв чернечий постриг з іменем Філарет. Працював викладачем Севської семінарії, а 1802 року став її ректором. 1804 року переведений до Уфи, призначений ректором Оренбурзької духовної семінарії. У 1810 році став ректором Тобольської духовної семінарії. 1813 року переведений у Санкт-Петербург, а 1814 року призначений інспектором Московської духовної академії.

1819 року отримав сан єпископа. Єпископ Калузький (1819—1825), Рязанський (1825—1828). З 1826 року — архієпископ, з 1828 до 1836 років — архієпископ Казанський.

Київська кафедра

18 квітня 1837 року призначений митрополитом київським.

За 20-річне служіння виявив себе як добрий пастир, що поєднував у собі усі християнські чесноти та суворо дотримувався чернецького статуту.

Уся Україна на початок 40-х рр. ХІХ ст. перебувала у глибокій соціальній та економічній кризі. Під важким ярмом кріпосного права задихалось українське православне селянство, а духовенство було пасивним свідком цього жахливого становища своєї пастви.

У 40-х рр. ХІХ ст. через напружені відносини між поміщиками і кріпаками спалахнула низка селянських заворушень у Київській губернії. Як правило, поміщиками були поляки-католики, тому вони підозрювали православних сільських священиків у причетності до заворушень. Владика Філарет рішуче виступив на захист свого духовенства. Митрополит вказував на те, що справжня причина селянських повстань — це надмірно важке і нестерпне їх становище під владою поміщиків-поляків.

Слід зазначити, що преосвященний Філарет взагалі дуже гаряче любив селянство, свідченням цього є випадок, коли владика Філарет допоміг бідному селянинові з похороном дружини.

За прикладом свого святого покровителя — преподобного Філарета Милостивого, митрополит вночі виїжджав у місто, щоб таємно подати милостиню до будинків тих сімей, які найбільше відчували матеріальну скруту. Протягом свого служіння у Києві, він виділив близько 43 000 руб для дітей-сиріт, а також усе своє грошове утримування з Лаври віддавав бідним.

Збереглась одна його резолюція:

Священика Н., який утискував удовиць і сиріт, піддати забороні у священнослужінні до того часу, поки він не вибачиться і не задовольнить потреб ображених ним людей, від тих прибутків, що належать йому.

Він заборонив відволікати братію монастиря на польові роботи, суворо стежив за моральним станом братії, постійно наставляв їх своїми добрими і мудрими повчаннями. Незабаром і братія стала ставитися до свого Архіпастиря з побожним шануванням і любов'ю. Сучасники говорили про владику:

Ми знали його як доблесного подвижника, встигав до того ж і виховувати подвижників.

Митрополит Філарет (Амфітеатров), будучи строгим аскетом, вимагав від усіх своїх підлеглих найперше плодів послуху і благочестя.

Митрополит написав «Дев'ять Правил» для монахів Лаври, які мали підняти молитовно-аскетичний дух української святині. Так, між іншим, 7-е правило нагадує ченцям, що вони повинні поводитись «згідно з вимогами монастирського життя» і «достойно святості місця Києво-Печерської Лаври», інакше будуть вигнані з неї.

Святитель володів даром духовного зцілення, даром чудотворення, даром чудової пам'яті і відважної молитви. Він удостоївся багатьох благодатних одкровень і видінь.

Одним з висловів його було:

Йти завжди прямим шляхом, це було моїм постійним правилом, і було добре. Часто траплялося мені, з найперших пір служби, бувати у великій тісноті обставин, і зверху тиснуть і з боку тиснуть, а я все тримався одного прямого шляху і так міркував: як люди не хитрують, ні силуюються, а Бог всіх перемудрить і пересилить.

Відновив Голосіївську та Китаївську пустині, створив Києво-Софійське духовне училище.

Найголовнішу увагу було звернено на благоустрій Києво-Печерської Лаври. Перед побудовою кам'яних храмів, на думку святителя Філарета, потрібно розбудувати внутрішні храми у серцях ченців і настоятелів монастирів.

У зв'язку зі збільшенням чисельності послушників і ченців Лаври було добудовано ряд братських корпусів, а також збільшено ризницю. Разом з тим було звернено увагу на Лаврську друкарню, яка була на той час чи не єдиним духовним органом у Києві. За наказом митрополита її корпус перебудували, а на території Лаври відкрили крамницю для продажу церковних книг. У 1851 р. було збудовано новий будинок, який мав стати складом для зберігання книг.

У 1856 р. митрополит Філарет відсилає замовлення у Берлін на закупівлю восьми друкарських верстатів. Після цього справа з книгодрукуванням вийшла на зовсім інший рівень. З благословення владики у друкарні було видано значним накладом Часослови і Псалтирі. 42 000 екземплярів цих видань розійшлись одразу ж після випуску. За цими книгами навчалось грамоти усе підростаюче покоління часів митрополита Філарета не тільки України, але й сусідніх з нею білоруських і російських губерній.

Особливо урочисто було відсвятковано при владиці Філареті облаштування благоустрою Михайлівського Золотоверхого монастиря.

Не без впливу митрополита, відома тодішня благодійниця — графиня Анна Орлова пожертвувала 40 000 руб. на влаштування срібної раки і гробниці для мощей св. Варвари.

Хвороба

У грудні 1855 року Високопреосвященний Філарет сильно захворів. Після вельми тяжкої хвороби Філарет став знемагати, піддаватися частим недугам, але переносив їх з дивовижним терпінням і добродушністю, знаючи, що вони наближають жаданий для нього час переселення в життя вічне.

Упокоєння

Напередодні своєї смерті митрополит Філарет (Амфітеатров) запросив у свою кімнату усіх духовних осіб Лаври та Академії і, благословивши їх іконою, попрощався з ними до зустрічі у небесному житті.

21 грудня (3 січня) 1857 року на сімдесят шостому році життя, святитель Філарет, який очолював Київську кафедру протягом двадцяти років, відійшов у блаженну вічність.

Було прочитано «передсмертний заповіт» митрополита Філарета, згідно з яким усі особисті речі (ряси, панагії, підрясники, ризи і митри) віддано у Києво-Печерську Лавру, особисту бібліотеку — Духовній Семінарії, а з коштів, які майже всі роздав протягом свого земного життя, звелів поділити на три частини: третину на похорон, третину убогим і третину на Києво-Софійське духовне училище та «Єпархіальне Опікунство бідного духовенства».

Похований у Хрестовоздвиженській церкві у Лаврі.

Мощі

Мощі святителя знайдені в 1994 році і перенесені в Дальні печери Києво-Печерської Лаври.

Праці

1. Бесіди на Євангеліє від Матвія;
2. Бесіди на Євангеліє від Іоанна;
3. Слова й речі сказані в різні часи;
4. Слово в день тезоіменитства благочестивого государя-імператора Миколи Павловича сказане в Києво-Печерській Лаврі 6 грудня 1854 року;
5. «Дев'ять Правил» для монахів Лаври
6. Переписка з патріархами Єрусалимським, Константинопольським, Олександрійським і Дамаським;
7. Курс лекцій по догматичному богослов'ю і тлумаченню Святого Письма;
8. Слово на новий 1822 рік;
9. Слово в день Вознесіння Господнього. 1814 р.;
10. Євгеній, митроп. Київський і Галицький;

Пам'ять

Святитель Філарет Київський. Ікона, Преображенський В., Київ, 2018

День пам'яті — 28 липня, 21 грудня.

23 жовтня вшановується день знайдення нетлінних мощей святителя Філарета.

Див. також

• Києво-Печерська лавра
• Києво-Печерські святі

Джерела

• Василевский Сергий, архим. Высокопреосвященный Филарет, митрополит киевский и галицкий и его время. Казань, 1888;
• Макаров Анатолий. Киевская старина в лицах. XIX век. К.,"Довіра", 2005;
• Протоієрей Миколай ЙОСИФЧУК. «Архіпастирська діяльність святителя Філарета (Амфітеатрова) (1779—1857), митрополита Київського у 1837—1857 рр.» Труди Київської Духовної Академії, 2014.296 с.;
• Русский биографический словарь. А. А. Половцов

Посилання

• Филарет (Амфитеатров) // Энциклопедия Древо
• Православная энциклопедия"Азбука веры"