Комітет бідноти

Комітет бідноти (комбід) — орган радянської влади на селі в часи «Воєнного комунізму».

Революція 1917 року в Росії Червоний прапор
Громадські процеси
До лютого 1917 року: Передумови революції Лютий - жовтень 1917: Земельне питання Після жовтня 1917 року: Продрозкладка Громадянська війна в Росії Воєнний комунізм
Установи та організації
Совдеп Тимчасовий уряд Росії Комітет бідноти
Збройні формування
Червона гвардія
Події
Лютий - жовтень 1917: Лютнева революція П'ята Галицька битва (1917) Корніловський заколот Жовтневий переворот 1917 Після жовтня 1917 року: II Всеросійський з'їзд Рад робітничих і солдатських депутатів Всеросійські установчі збори Берестейський мир
Персоналії
Великий князь Михайло Олександрович Князь Львов Г. Є. Керенський О. Ф. Ленін В. І. Троцький Л. Д. Зінов'єв Г. О. Савінков Б. В.
Споріднені статті
Трудові армії

В деякі періоди комітети відігравали роль надзвичайних органів влади. Створювалися згідно з декретами РНК РСФРР від 8 червня 1918 року та Всерососійського ЦВК від 11 червня 1918 року. Проіснували в Росії до початку 1919 року, після чого були об'єднані з сільськими радами. Комітети займалися розпалюванням класової ворожнечі між бідняцькими і заможними верствами селянства, перерозподілом землі, вилученням продовольчих запасів за продрозверсткою з так званих куркульських господарств.

На українських землях комбіди почали створюватися в ході війни РСФРР і УНР в 1918—1919 роках з ініціативи Тимчасового робітничо-селянського уряду України. Цей уряд видав у листопаді 1918 року^[1] та січні 1919 року два спеціальні положення, які регламентували організацію, склад та функції комбідів.

Сільський комбід складався з трьох осіб, волосний — з п'яти-семи. Взимку 1919 року комбіди створювалися переважно в Лівобережній Україні, де радянська влада змогла закріпитися. Спроби більшовиків розколоти українське село, спираючись на його біднішу частину, фактично провалилися. Селянство відповіло на запровадження «воєнного комунізму» масовим повстанським рухом, який спричинив падіння радянської влади. Після поновлення радянської влади в 1920 році більшовики відмовилися від запровадження комбідів і замінили їх комітетами незаможних селян.

Джерела та література

В. Ф. Верстюк. Комітети бідноти, комбіди [Архівовано 17 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2007. — Т. 4 : Ка — Ком. — С. 485. — ISBN 978-966-00-0692-8.
В. Ф. Верстюк. Комітет бідноти [Архівовано 18 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2024. — ISBN 966-02-2074-X.

Література

III Всеукраїнський з'їзд Рад: Стенографічний звіт. Х., 1932;
Радянське будівництво на Україні в роки громадянської війни (листопад 1918 — серпень 1919). Збірник документів і матеріалів. К., 1962;
Верстюк В. Махновщина: селянський повстанський рух на Україні (1918—1921). К., 1991;
Третій з'їзд Комуністичної партії (більшовиків України): 1—6 березня 1919 року. К., 2002;
Політична історія України. XX століття, т. 2. К., 2003. В. Ф. Верстюк.

Див. також

↑ 29 листопада 1918 р., Временное положение об организации рабоче-крестьянской власти на местах.

[FOOTNOTE29_листопада_1918_р.Временное_положение_об_организации_рабоче-крестьянской_власти_на_местах-1] 29 листопада 1918 р., Временное положение об организации рабоче-крестьянской власти на местах.

[1]