Вознесенське намісництво

Вознесе́нське намі́сництво (рос. Вознесенское наместничество) — адміністративно-територіальна одиниця в Російській імперії в 17951796 роках. Адміністративний центр — Новомиргород (до 1796), Вознесенськ1796). Створене 13 червня 1795 року на основі трьох повітів Катеринославського намісництва. Складалося з 12 повітів. 12 грудня 1796 року розподілене між Новоросійською, Подільською та Київською губерніями

Вознесенське намісництво

Герб
Центр Новомиргород (1795), Вознесенськ (1796)
Утворено 17951796
Попередники Катеринославське намісництво
Наступники Новоросійська губернія, Подільська губернія, Київська губернія

Повіти ред.

  1. Вознесенський повіт
  2. Богопільський повіт
  3. Катеринопільський повіт
  4. Єленський повіт
  5. Єлизаветградський повіт, з 1795 року з Катеринославського намісництва
  6. Новомиргородський повіт, з 1795 року з Катеринославського намісництва
  7. Ольгопільський повіт
  8. Тираспільський повіт
  9. Уманський повіт
  10. Херсонський повіт з 1795 року з Катеринославського намісництва
  11. Черкаський повіт
  12. Чигиринський повіт

Історія ред.

Вознесенське намісництво було утворене 13 червня 1795 року з трьох повітів Катеринославського намісництва: Єлисаветградського, Новомиргородського та Херсонського. До намісництва приєднано українські землі, що їх Росія придбала на правому березі Дніпра, до лінії Черкас на півночі. Згодом намісництво складалося з 12 повітів.

Адміністративним центром намісництва в 1795 році був тимчасово Новомиргород, а в 1796 році — спеціально побудоване біля містечка Соколов на річці Південний Буг місто Вознесенськ. Намісником був князь Платон Зубов.

За указом Павла I 12 грудня 1796 року всі намісництва, в тому числі і Вознесенське, були скасовані і території Вознесенського намісництва увійшли до новостворених Новоросійської,Подільської та Київської губерній.

Джерела ред.

Посилання ред.