Вознесенське намісництво

Вознесе́нське намі́сництво (рос. Вознесенское наместничество) — адміністративно-територіальна одиниця в Російській імперії в 1795–1796 роках. Адміністративний центр — Новомиргород (до 1796), Вознесенськ (з 1796). Створене 13 червня 1795 року на основі трьох повітів Катеринославського намісництва. Складалося з 12 повітів. 12 грудня 1796 року розподілене між Новоросійською, Подільською та Київською губерніями

Вознесенське намісництво
Герб
Центр	Новомиргород (1795), Вознесенськ (1796)
Утворено	1795 — 1796
Попередники	Катеринославське намісництво
Наступники	Новоросійська губернія, Подільська губернія, Київська губернія

Повіти

1. Вознесенський повіт
2. Богопільський повіт
3. Катеринопільський повіт
4. Єленський повіт
5. Єлизаветградський повіт, з 1795 року з Катеринославського намісництва
6. Новомиргородський повіт, з 1795 року з Катеринославського намісництва
7. Ольгопільський повіт
8. Тираспільський повіт
9. Уманський повіт
10. Херсонський повіт з 1795 року з Катеринославського намісництва
11. Черкаський повіт
12. Чигиринський повіт

Історія

Вознесенське намісництво було утворене 13 червня 1795 року з трьох повітів Катеринославського намісництва: Єлисаветградського, Новомиргородського та Херсонського. До намісництва приєднано українські землі, що їх Росія придбала на правому березі Дніпра, до лінії Черкас на півночі. Згодом намісництво складалося з 12 повітів.

Адміністративним центром намісництва в 1795 році був тимчасово Новомиргород, а в 1796 році — спеціально побудоване біля містечка Соколов на річці Південний Буг місто Вознесенськ. Намісником був князь Платон Зубов.

За указом Павла I 12 грудня 1796 року всі намісництва, в тому числі і Вознесенське, були скасовані і території Вознесенського намісництва увійшли до новостворених Новоросійської,Подільської та Київської губерній.

Джерела

• Институт генерал-губернаторства и наместничества в Российской Империи: в 2 т. — Санкт-Петербург: Изд-во Санкт-Петербургского университета, 2001. — Т. І.
• Тархов С. А. Изменение административно-территориального деления России за последние 300 лет [Архівовано 8 липня 2018 у Wayback Machine.] // География. — № 15. — 2001.
• Атлас Российской Империи [Архівовано 13 липня 2020 у Wayback Machine.]. — Москва: Типография Сытина, 1792.
• Малий словник історії України / відпов. ред. В. А. Смолій. — К. : Либідь, 1997. — 464 с. — ISBN 5-325-00781-5.

Посилання

• В. В. Панашенко. Вознесенське намісництво [Архівовано 3 червня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 601. — ISBN 966-00-0734-5.
• ФОРМУВАННЯ АДМІНІСТРАТИВНО-ТЕРИТОРІАЛЬНОГО УСТРОЮ КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ [Архівовано 28 травня 2007 у Wayback Machine.]
• Український об'єднаний портал^{[недоступне посилання з червня 2019]}