Вікіпедія

Повітряні сили Збройних сил України

Повітряна складова Збройних сил України
(Перенаправлено з Повітряні сили України)

Пові́тряні си́ли Збро́йних сил Украї́ни (абр. ПС ЗСУ) — вид збройних сил у складі Збройних сил України, який має на озброєнні винищувальну, бомбардувальну і транспортну авіацію, а також зенітні ракетні війська і радіотехнічні війська. Військово-повітряні сили у цьому вигляді були створені у 2004 році шляхом об'єднання двох видів: Військово-повітряних сил та Військ протиповітряної оборони України.

Повітряні сили Збройних сил України
Емблема Повітряних сил Збройних сил України
Засновано17 березня 1992 року[1]
Країна Україна
Належність Генеральний штаб
ВидЗСУ Збройні сили
Типповітряні сили
Рольпанування в повітрі,
повітряна розвідка,
авіаційна підтримка
Чисельність37 000[2]
Штаб Вінниця
Штандартблакитний, золотий         
Річниці1-ша неділя серпня
Системи протиповітряної оборониMIM-104 Patriot, FSAF SAMP/T, С-300, IRIS-T SLM, NASAMS, Бук, MIM-23 Hawk, С-125, IRIS-T SLS, Crotale NG
КонфліктиРадянсько-українська війна
Польсько-українська війна
Миротворчі операції
Російсько-українська війна
Командування
Командувач Повітряних сил генерал-лейтенант
Анатолій Кривоножко
Начальник штабу Повітряних сил Українигенерал-лейтенант
В'ячеслав Шамко
Визначні
командувачі		Віктор Павленко
Петро Франко
Микола Олещук
Знаки розрізнення
Прапор
Кругляк
Знак на кіль літаків
Нарукавний знак
Беретний знак
Авіація
Ударні літакиСу-25
Бомбард.Су-24М
ВинищувачіМіГ-29, Су-27, F-16
РозвідникиАн-30, Су-24МР
Навчальні літакиAero L-39 Albatros
ТранспортАн-24, Ан-26, Іл-76
ГелікоптериМі-2, Мі-8, Мі-17
Ударні гелікоптериМі-24
БПЛАBayraktar TB2
Медіафайли на Вікісховищі

Місія

Повітряні сили України — один з головних носіїв бойового потенціалу Збройних сил України. Цей високоманеврений вид збройних сил призначений, спільно з військами Протиповітряної оборони, для охорони повітряного простору держави, ураження з повітря об'єктів противника, авіаційної підтримки власних військ (сил), висадки повітряних десантів, повітряного перевезення військ і матеріальних засобів та ведення повітряної розвідки.

Основні завдання Повітряних сил України :

  1. завоювання переваги у повітрі;
  2. прикриття угруповань військ і об'єктів від ударів противника з повітря;
  3. авіаційна підтримка Сухопутних військ та забезпечення бойових дій Військово-морських сил зрив маневру військ противника та його перевезень;
  4. висадка повітряних десантів та боротьба з десантами противника на землі і у повітрі;
  5. ведення повітряної розвідки;
  6. здійснення повітряних перевезень своїх військ і матеріальних засобів;
  7. руйнування та знищення військових, військово-промислових, енергетичних об'єктів, вузлів і комунікацій противника.

Історія

Радянсько-українська війна

Докладніше: Повітряний флот УНР
 
Анатра Анаде, Аеродром Пост-Волинський, Київ, на озброєнні авіації УНР, березень-квітень 1918 року
 
Nieuport 17c УГА

Ще до початку збройної боротьби за незалежність УНР станом на осінь 1917 року на українській території дислокувались досить значні, як на той час, сили російської військової авіації, що нараховували до 330 бойових літаків.

Вони і склали кістяк української повітряної армії, формування якої проходило в надзвичайно складних умовах. Основними проблемами, які стояли на заваді створенню міцного авіаційного корпусу, були: насамперед — відсутність у політичного керівництва країни чіткої концепції розвитку Збройних сил в цілому і військово-повітряних формувань зокрема, брак кадрів, незадовільний технічний стан і недостатня кількість літаків та іншого авіаційного майна, а також більшовицька агресія щодо України.

Незважаючи на всі незгоди, 13 грудня 1917 року Центральна Рада офіційно утворила Повітряний флот. Його командувачем було призначено підполковника-авіатора Віктора Павленка. Йому підпорядкувались інспектори (командувачі) авіації та повітроплавання: перший завідувач усіма справами, пов'язаними з літаками, другий — діяльністю повітроплавних частин, які на повітряних балонах («ковбасах») піднімалися на велику відстань над землею та здійснювали розвідку і коригування артилерійського вогню.

 
Віктор Олексійович Павленко — командувач української авіації

Важливим завданням українського військового керівництва стала передислокація авіаційних частин з прифронтової смуги, де відчутними були впливи більшовиків, до внутрішніх районів України.

Станом на початок січня 1918 року в реєстрах управління української авіації вже налічувалось 188 літаків різних типів. Командування української авіації вживало максимальних зусиль щодо збереження матеріальних та кадрових ресурсів, але затяжна війна поступово зменшувала кількість боєздатних літаків та пілотів.

Періодом відносного спокою та мирної розбудови Повітряних сил був Гетьманат Павла Скоропадського.

Після приходу до влади Директорії ситуація змінилася: кількість боєздатних літаків зменшилась, але вони продовжували ефективно протидіяти ворогові аж до завершення визвольних змагань.

Друга світова війна

Під час Другої світової війни себе проявили льотчики уродженці та мешканці України, які служили в лавах Червоної армії та отримали найвищу нагороду — звання Героя Радянського Союзу:

  • Іван Микитович Кожедуб (8 липня 1920, Ображіївка, Сумська обл. — 8 серпня 1991, Москва) — тричі Герой Радянського Союзу, маршал авіації. Кожедубом було здійснено 330 бойових вильотів, він взяв участь у 120 повітряних боях і вийшов переможцем у 62 двобоях, один із збитих ним вже в Німеччині літаків був реактивним;
  • Борис Борисович Глінка (14 (27) вересня 1914, Кривий Ріг — 11 травня 1967, Московська область, СРСР). Всього виконав близько 300 бойових вильотів, збив 31 літак супротивника;
  • Дмитро Борисович Глінка (10 грудня 1917; Кривий Ріг — 1 березня 1979, Москва, СРСР), здійснив близько 300 бойових вильотів, брав участь в близько 100 повітряних боїв, збив 50 літаків супротивника;
  • Іван Лазаревич Могильчак (1917, Демидівка, Вінницька обл. — 13 лютого 1945, Будапешт);
  • Анатолій Якович Брандис (12 серпня 1923, Катеринослав — 23 березня 1988, Москва) — двічі Герой Радянського Союзу. Воював в небі Мелітополя, Криму, Білорусі, Литви і Східної Пруссії. Загалом зробив 228 бойових вильотів;
  • Павло Андрійович Таран (18 жовтня 1916, Шолохове, Дніпропетровська обл. — 14 серпня 2005) — двічі Герой Радянського Союзу. За час війни — 368 бойових вильотів. Бомбив військово-промислові об'єкти Німеччини, Фінляндії, Румунії. Екіпаж Павла Тарана знищив на землі 12, в повітряних боях 11 літаків ворога (7 з них вночі);
  • Марія Іванівна Доліна (18 грудня 1922, Шарівка, нині Омська область — 3 березня 2010, Київ, Україна);
  • Іван Ілліч Бабак (26 липня 1919, Олексіївка, Дніпропетровська обл. — 24 червня 2001) — за час участі у німецько-радянській війні Іван Ілліч Бабак збив тридцять п'ять німецьких літаків і чотири у парі;
  • Іван Олексійович Гончар (21 вересня 1921, Нікополь — 20 квітня 1945). Звання Героя Радянського Союзу присвоєно посмертно;
  • Петро Євдокимович Киселенко (1 серпня 1919, Ісайки, Київська обл. — 10 червня 1975) — виконав 106 бойових вильотів;
  • Євдокія Іванівна Носаль (13 березня 1918, Бурчак, нині Запорізька область — 23 квітня 1943, поблизу Новоросійська) — здійснила 354 бойових вильоти на бомбардування об'єктів противника, знищення його живої сили і техніки;
  • Олександр Гнатович Молодчий (27 червня 1920, Луганськ — ?) — двічі Герой Радянського Союзу;
  • Анатолій Костянтинович Недбайло (28 січня 1923, Ізюм — 13 травня 2008, Київ) — двічі Герой Радянського Союзу;
  • Наталія Федорівна Меклін (* 8 вересня 1922, Лубни — † 5 червня 2005, Москва, Росія).

Крім того, слід виділити визначного німецького аса українського походження Роберта Олійника (9 березня 1911 — 29 жовтня 1988), що здійснив 680 бойових вильотів та збив 42 літаки[3].

Після відновлення незалежності

 
Монумент на честь створення Повітряних Сил України (Вінниця)

На базі Військово-повітряних сил СРСР 17 березня 1992 року відповідно до директиви Начальника Головного штабу Збройних сил України було відтворено Військово-повітряні сили України.[4]

На базі штабу 24-ї повітряної армії у м. Вінниця було сформоване Командування ВПС. У 1992 році на території України знаходилося 4 повітряні армії, 10 авіаційних дивізій, 49 авіаційних полків, 11 окремих ескадрилей, 7 авіаційних училищ (у тому числі 3 льотних), спеціальні установи й заклади. Всього близько 669 військових частин, близько 3000 літальних апаратів (з них 1500 бойових літаків), понад 122 тисячі військовослужбовців та 22 тисячі цивільних працівників.[5]

До складу ВПС України перейшли три повітряні армії (1100 бойових літаків):

Розпад СРСР залишив Україні одні з найчисельніших і потужних ВПС в Європі. За кількісним показником військова авіація України 1992 року поступалася лише авіації Сполучених Штатів, Росії й Китаю та була найчисленнішою в Європі.

Також варто зазначити, що більшість сучасних військових аеродромів СРСР перебувала на території України, включаючи місця базування Ту-160, МіГ-29 й Су-27.

Війська ППО України були створені 5 квітня 1992 року на базі частин ППО СРСР, які перебували на території країни. Крім ЗРК в їх складі було сім винищувальних авіаполків, озброєних перехоплювачами Су-15ТМ, МіГ-25ПД\ПДС й МіГ-23МЛД. Однак на озброєнні ці літаки протрималися недовго — в 1993 році були зняті з озброєння МіГ-25, потім й МіГ-23, а до 1997 року на бази зберігання відправили й Су-15.

3 липня 1994 року армійська авіація увійшла до складу Сухопутних військ України, як їх рід і за відносно короткий час свого існування перетворилася з допоміжного в один із основних і перспективних засобів збройної боротьби. Вона була створена на основі техніки і льотно-технічного персоналу семи полків бойових гелікоптерів, двох транспортних і декількох окремих ескадрилей ВПС СРСР. На озброєнні перебувало близько 900 гелікоптерів Мі-2, Мі-6, Мі-8, Мі-26 й Мі-24 (250 од.).

Авіація ППО

24-та повітряна армія ВГК (Південно-Західний ТВД), Вінниця

5-та повітряна армія, Одеський військовий округ

14-та повітряна армія, Прикарпатський військовий округ, Львів

17-та повітряна армія, Київський військовий округ

Авіаційна група дальньої авіації

Докладніше: Авіаційна група дальньої авіації Збройних сил України

Військово-транспортна авіація

Авіаційні центри

БПЛА

1992—2014

У 1992 році частина льотчиків частин ВПС СРСР дислокованих на території України відмовилася складати присягу на вірність народу України, мали місце випадки перегону літаків до Росії[61][62].

 
15 липня 1992 року. Представники України демонструють державний прапор в США після завершення авіашоу в Рокфорді, Іллінойс.

У 1992 році відбувся тур МіГ-29 ВПС України до США та Канади — демонстраційне турне ВПС України Північною Америкою з 8 травня до 5 листопада 1992 року, під час якого провели понад 30 виступів із практичними польотами, загальний наліт становив 103 години, було виконано 207 польотів на літаках МіГ-29 і МіГ-29УБ. Основною задачею було репрезентувати громадянам Сполучених Штатів і Канади нову Україну.[63]

У 1993 році транспортна авіація ВПС брала участь у гуманітарній операції в Грузії.

 
Емблема Серпень-96

У серпні 1996 року на полігоні «Київський — Олександрівський», вперше в історії Військово-повітряних сил України відбулось велике показове льотно-тактичне навчання «Серпень-96». Основною метою навчань було відпрацювання бойових дій бомбардувального авіаполку по аеродромах противника. Головна роль відводилась Су-24 7-го БАП зі Старокостянтинова. Завдання прориву ПВО виконували Су-25, а прикриття Су-27 з 831-ша бригада тактичної авіації. У навчаннях брали участь близько 600 учасників з льотного та інженерно технічного складу. 55 бойових літаків: 20 Су-24М[64], 2 Су-24МР, 4 Су-17МР, 14 Су-25, 8 Су-27, 5 МіГ-29, 2 Ту-22М3. 4 гелікоптери: 2 Мі-8ППА, 1 Мі-8МТ та 1 Мі-24П. Два ВР-2.[65]

Після створення у 1997 році державного підприємства «Українська авіаційна транспортна компанія» частина авіаційної техніки, об'єктів інфраструктури й іншого майна ВПС України були передані до її розпорядження.

24 серпня 1997 року відбулося масштабне авіаційне шоу присвячене Дню проголошення Незалежності України яке пройшло[66] на аеродромі Чайка, у ньому взяли участь 25 типів літальних апаратів. Під час шоу свій перший публічний виступ здійснила пілотажна група «Українські соколи».

 
МіГ-29 пілотажної групи «Українські соколи»

Під час параду відбувся перший і останній показ пілотажної групи «Українські Козаки».[67]

У червні 1998 року в рамках програми «Авіабази-побратими» український військовий льотчик підполковник Іван Черненко на винищувачі Су-27 здійснив трансатлантичний переліт у США — з Миргорода на базу Сеймур-Джонсон 4-го винищувального авіакрила ВПС США.[68]

 
Ту-22М3 (б/н 57) ВПС України на авіашоу RIAT 2000, Англія.

Відновлені Військово-повітряні сили України успадкували ряд стратегічних ракетоносців Ту-160 «Blackjack», які базувалися на авіабазі в Прилуках. Частина з них була передана в Росію, а інша — ліквідована за сприяння уряду США. На території України залишився лише один Ту-160, який знаходиться в Полтавському музеї дальньої авіації[69]. Україна також мала Ту-22М і Ту-95/Ту-142, які за винятком декількох музейних експонатів були списані на початку 2000-х рр.

З 11 по 14 жовтня 1999 року проведені комплексні дослідницькі навчання «Дуель-99». За навчаннями спостерігали 7 міністрів країн СНД, зокрема, глави військових відомств Росії, Грузії, Вірменії, Білорусі, Молдови і Таджикистану.[70] У маневрах, якими керував перший заступник Міністра Оборони України генерал-полковник Іван Васильович Біжан, взяли участь понад 20 командних пунктів і пунктів управління, 30 зенітно-ракетних дивізіонів, 52 літальних апарати.

 
Військовий майданчик аеропорту Бориспіль, перед завантаженням експедиції Північний полюс 2000 в Іл-76. 2000 рік.

З 4 по 21 квітня 2000 р. Іл-76 25 БрТрА брав участь в арктичній експедиції «Україна — Північний полюс — 2000». Вона складалася з перельоту за маршрутом Київ — Хатанга — Північний полюс — Хатанга — Київ і десантування парашутистів з літака Іл-76 на дрейфуючу крижину Північного полюса серед безмежних вод Північного льодовитого океану.[71]

У 2001 році один військово-транспортний літак Ан-26 ВПС України було переоснащено у санітарно-транспортний варіант Ан-26 «Vita».

4 жовтня 2001 року, у ході навчань військ ППО та ВПС сталася катастрофа зі збиттям над Чорним морем російського цивільного пасажирського лайнера Ту-154.

27 липня 2002 року сталася трагедія, під час виконання польоту на авіашоу розбився один Су-27. Головною причиною «львівської» трагедії було недбале злочинно-безвідповідальне відношення до організації та проведення так званого авіаційного «шоу» з боку Командувача ВПС ЗС України генерал-полковника В. І. Стрельнікова та командира корпусу генерал-лейтенанта С. І. Онищенка

2004 року у ході реформування збройних сил України та переходу з 4-х на 3-и видову систему військово-повітряні сили і війська протиповітряної оборони були об'єднанні у єдиний вид — Повітряні сили України. Реформа була завершена в травні 2005 року, а після її завершення чисельність Повітряних сил України склала 59 тис. осіб (з них 50 тис. військовослужбовців)[72]. Першим Командувачем Повітряних сил ЗС України було призначено генерал-полковника Анатолія Яковича Торопчина (колишнього Головнокомандувача Військ ППО України), а першим начальником штабу — першим заступником командувача ПС ЗСУ генерал-лейтенанта Сергія Борисовича Клімова (колишнього командувача 28 корпусу ППО ЗС України). При цьому, матеріальна частина вимагала відновлення, модернізації та оновлення[73] (до 2005 року ремонту потребували 55 % зенітних ракетних систем і комплексів, 53 % автоматизованих систем управління й 45 % радіоелектронної техніки ППО[74])

У 2005 році Іл-78, який раніше перебував на озброєнні 409-го авіаполку в Узині, був придбаний американською приватною військовою компанією «North American Tactical Aviation Inc.»[75][76][77].

У 2006 році один військово-транспортний літак Ан-26 було переоснащено у повітряний командний пункт і після завершення випробувань — офіційно прийнято на озброєння у грудні 2006 року[78].

У 2007 році чисельність повітряних сил складала 45 240 осіб, на озброєнні перебувало 211 бойових і 49 транспортних літаків[79]. Протягом 2007 року для повітряних сил були закуплені і надійшли на озброєння дві радіолокаційні станції 35Д6[80]

У вересні 2008 року президент України Віктор Ющенко повідомив, що боєздатні 31 зі 116 винищувачів Су-27 й МіГ-29, 10 з 24 бомбардувальників Су-24М, 6 з 12 розвідувальних літаків Су-24МР, 8 з 36 штурмовиків Су-25 (близько 30 % номінального складу військової авіації)[81][82].

Навесні 2009 року два Су-27 зі складу ПС України були продані до Сполучених Штатів для навчання американських пілотів, які «готуються до можливості зустрітися з Су-27 в майбутніх повітряних боях»[83].

У вересні 2009 року в. о. міністра оборони України Валерій Іващенко повідомив, що стан справності авіатехніки збройних сил України оцінюється як критичний і має стійку тенденцію до подальшого зниження. Повітряні сили України мали у своєму розпорядженні досить значний парк бойових літаків, проте через катастрофічне недофінансування матеріально-технічна частина в цілому перебувала в небоєздатному стані[84].

У 2009 році був розроблений модернізований варіант навчально-бойового літака L-39С[85], який 17 листопада 2009 був прийнятий на озброєння ПС України під найменуванням Л-39М1 (у 2010 році на озброєння ПС України надійшли перші два Л-39М1, в грудні 2011 року — ще два літаки[86], 26 червня 2012 — ще два літаки[87][88], наприкінці 2013 року почали модернізацію ще одного L-39[89]).

До 2008—2009 роки для відновлення справності та проведення модернізації авіатехніки виділялося лише 1 % від необхідного обсягу фінансування, але в 2010 році обсяги фінансування було збільшено. Це дозволило протягом 2010 року повернути в стрій 36 літаків, 18 безпілотних літальних апаратів і 47 авіаційних двигунів.[90][91]

У березні 2010 року на озброєння ПС України були прийняті модернізований варіант штурмовика Су-25 і його навчально-бойова модифікація Су-25УБ — Су-25М1 й Су-25УБМ1[92] (вартість модернізації одного Су-25 до рівня Су-25М1 становила близько 10 млн гривень[93], в 2010 р. на озброєння 299-ї бригади тактичної авіації надійшли два Су-25М1 та один Су-25УБМ1, в 2011 році — ще два Су-25М1[94], в 2012 — ще один Су-25М1[95]).

У 2011 році чисельність повітряних сил була скорочена до 43 100 осіб, а на озброєнні залишилося 208 бойових і 39 транспортних літаків[96].

Для збереження ресурсу авіапарку навчально-тренувальних літаків Л-39С, 23 грудня 2011 в експлуатацію був введений наземний тренажер підготовки пілотів Л-39С[97].

У 2012 році чисельність повітряних сил знову скоротилася: до 40 000 чоловік, а на озброєнні значилося 160 бойових і 25 транспортних літаків[98]. Проте, в 2012 році ситуація в ПС України покращилася, середній наліт на одного пілота зріс з 14 до 42 годин[99] (для порівняння, середній річний наліт льотчика в ПС Росії за аналогічний період склав 100—120 годин, в країнах-членах НАТО — 120—180 годин[100]), на авіаремонтних підприємствах відремонтували 31 одиницю авіатехніки, ще 69 літальним апаратам був продовжений термін служби у військових частинах[101]

  • так, в лютому 2012 року запорізький авіаремонтний завод передав ПС України перший відремонтований і модернізований Су-27[102] (наприкінці березня 2012 він поступив до 831-ї бригади тактичної авіації[103]), в середині квітня 2012 року було завершено капітальний ремонт ще одного Су-27[104].
  • в березні 2012 року два відремонтованих МіГ-29 передали 114-й бригаді тактичної авіації[105]
  • в червні 2012 року був завершений ремонт ще двох МіГ-29 (вони стали першими, які отримали «цифровий» камуфляж)[106].
  • 30 серпня 2012 року[107] був завершений ремонт одного Су-27УБ (бортовий номер 71), який передали в 831-шу бригаду тактичної авіації[108]
  • у вересні 2012 року був завершений ремонт одного зенітно-ракетного комплексу С-300ПТ[109].
  • в жовтні 2012 року були завершені ремонт і модернізація одного Су-25М1 для 299-ї бригади тактичної авіації[110]. У грудні 2012 року міністр оборони Дмитро Саламатін передав до складу 299-ї бригади тактичної авіації ще два Су-25М1 та повідомив, що тепер в складі ПС України «вперше за багато років з'явилася повністю укомплектована бойова ескадрилья» (14 Су-25 й два Л-39)[111].
  • 20 грудня 2012[112] в війська надійшов ще один відремонтований зенітно-ракетний комплекс С-300[113]
  • крім того, в 2012 році 204-та бригада тактичної авіації ПС України отримала два відновлених МіГ-29, один МіГ-29УБ і чотири L-39M1[114].

Також, в 2012 році був проведений ремонт військового аеродрому в Івано-Франківську[115].

У 2013 році чисельність повітряних сил знову скоротилася: до 36 300 осіб, а на озброєнні значилося 160 бойових і 27 транспортних літаків[116].

19 вересня 2013 року Україна передала один непридатний для подальшої експлуатації гелікоптер Мі-8ПС-9 для Музею авіації м. Кошиці (Словаччина)[117]

30 жовтня 2013 року з озброєння останнього зенітно-ракетного дивізіону (зі складу 540-го зенітно-ракетного полку у Львівській області) були зняті комплекси С-200В. З цього моменту Україна припинила експлуатацію зенітно-ракетних комплексів типу С-200[118].

8 листопада 2013 року міністр оборони України Павло Лебедєв повідомив, що ПС України повністю укомплектовані військовослужбовцями-контрактниками[119] (пізніше, 13 листопада 2013 року, командувач Повітряних сил ЗСУ генерал-лейтенант Юрій Байдак уточнив, що на 100 % контрактниками укомплектовані лише деякі підрозділи, а в цілому військовослужбовці-контрактники складають 71 % від загальної кількості військовослужбовців Повітряних сил України).[120]

24 грудня 2013 40-й бригаді тактичної авіації передали один відремонтований МіГ-29УБ.[121]

   
Пам'ятна монета НБУ присвячена Повітряним силам ЗСУ

20 січня 2014 25-й бригаді транспортної авіації передали один відремонтований Іл-76МД.[122]

29 січня 2014 року, міністерство оборони України оголосило про намір розформувати тренувальний авіаційний полігон «НИТКА».[123]

6 лютого 2014 авіаугруповання ПС України в Криму було посилено двома Су-27 зі складу 831-ї бригади тактичної авіації.[124]

14 лютого 2014 року літак Ан-26 № 0806, що перебував на зберіганні (з 27 вересня 2013 являв собою частково розукомплектований планер V категорії) був знятий з балансу збройних сил і переданий ДСНС України.[125]

Після початку російської збройної агресії

 
23 вересня 2020 року українські МіГ-29 супроводжують стратегічні бомбардувальники B-52 повітряних сил США

На першому етапі війни Повітряні сили ЗС України використовувалися в обмежених масштабах. Основними завдання було швидке перекидання авіацією військ, їх логістичне забезпечення, фото та візуальна повітряна розвідка, демонстраційні дії.

Дозвіл Повітряним силам на застосування зброї був наданий тільки після збиття першого літака — фоторозвідника Ан-30Б. На цьому етапі авіація, в основному, застосовувала некеровані авіаційні ракети С-5, С-8 та С-13, бортову зброю та в окремих випадках — авіабомби калібру 100 кг.

Тактична авіація Повітряних сил, набувши досвіду, почала активно знищувати бази, техніку та живу силу ворога. Для ураження наземних цілей використовувались переважно штурмовики Су-25, в меншому обсязі МіГ-29, Су-27 та Су-24М. Використовувався весь діапазон висот та тактичних прийомів. Літаки лише оминали об'єктову ППО над великими містами Донбасу. В період літа 2014 року авіація Повітряних сил втратила основну кількість своїх літаків — серед них Су-25, МіГ-29, Су-24М.[126]

Протягом 2017 року було відновлено 9 летовищ. На 2018 рік також було передбачено не менші обсяги ремонтних робіт. До російської воєнної агресії Повітряні сили України використовували лише чверть усіх військових летовищ на території країни. На початок 2018 року ця кількість зросла вдвічі. 2017 року після тривалого простою вдалося відновити аеродроми в трьох регіонах. На кожному з них здійснено масштабні роботи: від заміни аеродромних плит штучного покриття до заливання сучасного бетонного моноліту й будівництва стоянок для літаків. Нині цим займається всього кілька інженерно-аеродромних підрозділів. Тож навантаження на особовий склад є надзвичайно великим.[127]

4 Вересня 2020 року стратегічні бомбардувальники B-52 повітряних сил США вперше за 26 років залетіли в Україну, їх супроводжували українські МіГ-29 та Су-27.

У серпні 2021 року з військового сектору аеропорту Бориспіль до Кабула з місією по евакуації громадян України та іноземців вилетів військово-транспортний літак Іл-76МД 25-ї бригади транспортної авіації ПС ЗСУ з підрозділом ГУР МО на борту.[128] Всього літаки бригади виконали шість рейсів та вивезли більше 700 громадян різних країн.[129]

Після відкритого російського вторгнення у 2022 році

Докладніше: Російське вторгнення в Україну (з 2022)
 
Бойові стрільби зенітних ракетних підрозділів
 
IRIS-T SLM Збройних Сил України

Повітряні Сили першими прийняли бій о 4-й ранку. Першими цілями окупантів стали радіолокаційні підрозділи, зенітні ракетні війська, військові аеродроми, командні пункти. У перший же день вторгнення повітряний кордон України перетнула величезна кількість ворожої авіації. Повітряні Сили готувалися до такого сценарію, тому успішно вивели з-під удару майже всю техніку та людей. У перший день українські пілоти на Су-27 у повітряних боях знищили два найсучасніші російські Су-30СМ. На надважливому напрямку поблизу Гостомеля бомбардувальники Су-24М, розвідники Су-24МР, штурмовики Су-25 регулярно завдавали потужних ракетно-бомбових ударів по російському десанту, що намагався утримати стратегічний плацдарм.

Після 10 березня 2022 року російська авіація була вимушена зменшити інтенсивність ударів по цивільній інфраструктурі України, бо на цей момент ЗСУ мали достатню велику щільність ПЗРК, отриманих від партнерів із Заходу. Цілісність покриття української ППО на той момент вдалось відновити суттєвою мірою, зенітні засоби вдалось роззосередити так, щоб вони надійніше прикривали об'єкти інфраструктури та мали менше ризиків потрапити під вогонь росіян. Тому вже за підсумками березня 2022 року відсоток збиття крилатих ракет РФ тримався на рівні 20-30 %.[130]

З жовтня 2022 року Повітряні сили почали отримувати від партнерів зенітні ракетні комплекси NASAMS, IRIS-T, Crotale, Patriot, SAMP-Т, зенітні самохідні установки Gepard та іншу техніку (див. список).[131]

4 травня 2023 року вперше повідомлено про вдале перехоплення «Кинджала». Російську ракету, яку випустив МіГ-31К з території Росії, перехопили українські сили протиповітряної оборони в небі над Київщиною. За заявою генерал-лейтенанта ПС ЗСУ Миколи Олещука, ракету збили за допомогою американського ЗРК Patriot. У виданні Defense Express опублікували й ідентифікували уламки[132][133]. Факт перехоплення «Кинджала» комплексом Patriot також підтвердили урядові джерела США[134] та офіційно речник Пентагону[135]. Військовий оглядач Андрій Тарасенко та оглядач групи «Інформаційний спротив» Олександр Коваленко ідентифікували бойову частину проникного типу подібну до БетАБ-500ШМ. Рештки такої самої бойової частини були знайдені на місці падіння ракети у вересні 2022 року в Ставропольському краї[136][137].

4 серпня 2024 року під час 20-ї річниці створення Повітряних Сил ЗСУ президент України Володимир Зеленський повідомив, що перші винищувачі українські F-16 прибули в Україну для виконання бойових завдань.[138]

Структура

Докладніше: Структура Повітряних сил України

Повітряні сили мають у своєму складі роди військ:

Роди авіації

  •   Бомбардувальна. Має на озброєнні літаки Су-24 та Су-24M. Є основним ударним засобом ВПС і призначена для ураження угрупувань військ, авіації, ВМС, зруйнування важливих воєнних, воєнно-промислових, енергетичних об'єктів у стратегічній і оперативній глибині. У 1991–1999 роках Україна мала на озброєнні літаки Ту-160, і до 2001 року літаки Ту-22М і Ту-95.
  •   Штурмова. Має на озброєнні літаки Су-25. Є засобом авіаційної підтримки військ і призначена для ураження військ, наземних (морських) об'єктів переважно на передньому краї у тактичній глибині.
  •   Винищувальна. Має на озброєнні літаки F-16, Су-27 та МіГ-29. Є одним з основних засобів боротьби з повітряним противником і призначена для ураження літаків, гелікоптерів, крилатих ракет у повітрі, а також ураження наземних (морських) об'єктів.
  • Розвідувальна. Має на озброєнні літаки Су-24 МР, Ан-30. Призначена для ведення повітряної розвідки противника, місцевості та погоди.
  •   Транспортна. Має на озброєнні літаки Іл-76, Ан-12, Ан-24, Ан-26, Ан-30, Ан-32, Ан-70, Ан-72, Ту-134, гелікоптери Мі-6, Мі-8, Мі-17, Мі-26. Призначена для десантування повітряних десантів, перевезення військ і матеріальних засобів повітрям

Організація

 
Повітряні командування ПС ЗСУ[139]
   Повітряне командування «Захід»
   Повітряне командування «Центр»
   Повітряне командування «Південь»
   Повітряне командування «Схід»
   Особливий повітряний район

Організаційно повітряні сили України складаються з таких підрозділів:[140]

До складу повітряних сил також входять:

Чисельність

Військові звання та відзнаки

Докладніше: Військові звання України

Оскільки Україна не є країною-членом, кодування звань армій НАТО наведено для зіставлення

Поточні

Згідно з законами № 205-IX від 17 жовтня 2019 року щодо сержантських звань та № 680-IX від 4 червня 2020 року щодо нових генеральських звань (набрали чинності 01 жовтня 2020 року)

Код НАТО OF-10 OF-9 OF-8 OF-7 OF-6 OF-5 OF-4 OF-3 OF-2 OF-1 OF(D) Student Officer
  Україна
(Ред.) 		                         
Генерал армії
України 		Генерал-полковник Генерал-лейтенант Генерал-майор Бригадний
генерал 		Полковник Підполковник Майор Капітан Старший лейтенант Лейтенант Молодший лейтенант Курсант
Код НАТО OR-9 OR-8 OR-7 OR-6 OR-5 OR-4 OR-3 OR-2 OR-1
  Україна
(Ред.) 		              Без
відповідника 		      Без
відповідника
Головний
майстер-сержант 		Старший
майстер-сержант 		Майстер-сержант Штаб-сержант Головний
сержант 		Старший
сержант 		Сержант Капрал Старший
солдат 		Солдат

Відзнаки 2016—2020

Код НАТО OF-10 OF-9 OF-8 OF-7 OF-6 OF-5 OF-4 OF-3 OF-2 OF-1 OF(D) Student Officer
  Україна
(Ред.) 		        Без відповідника               Без відповідника  
Генерал армії України Генерал-полковник Генерал-лейтенант Генерал-майор Полковник Підполковник Майор Капітан Старший лейтенант Лейтенант Молодший лейтенант Курсант
Код НАТО OR-9 OR-8 OR-7 OR-6 OR-5 OR-4 OR-3 OR-2 OR-1
  Україна
(Ред.) 		            Без
відповідника 		  Без
відповідника 		 
Старший
прапорщик 		Прапорщик Старшина Старший
сержант 		Сержант Молодший
сержант 		Старший
солдат 		Солдат

Оснащення

Повітряна техніка

Докладніше: Повітряна військова техніка України


Інформація про кількість техніки наведена станом на 2024 рік згідно з Military Balance 2024 та World air forces 2024.[155]

Назва Зображення Походження Тип Модель Кількість Зауваження
Перспективна техніка
Dassault Mirage 2000     Франція багатоцільовий винищувач 5
ASC 890
 
   Швеція Літак дальнього радіолокаційного стеження 2
Винищувачі
F-16     США багатоцільовий винищувач F-16 Block 20 MLU 10[156] 20 серпня 2023 року Нідерланди та Данія оголосили про передачу 67 F-16 (див. Коаліція винищувачів).

В серпні 2024 року вже отримали 10 літаків F-16 і планує до кінця року мати загалом до 20 літаків. Ще 60 мають надійти у 2025 році.[156]

МіГ-29     СРСР багатоцільовий винищувач МіГ-29С
МіГ-29А
МіГ-29УБ
МіГ-29МУ1 		47
Су-27     СРСР багатоцільовий винищувач Су-27УБ1М
Су-27УП1М
Су-27С1М
Су-27П1М 		25
Ударна авіація
Су-24     СРСР фронтовий бомбардувальник Су-24М 14
Су-25     СРСР штурмовик Су-25УБ
Су-25К
Су-25УТГ
Су-25М1
Су-25УБМ1 		16
Розвідувальні
Ан-30     Україна повітряна розвідка Ан-30Б 3
Військово-транспортні
Ан-24     Україна пасажирський літак 3
Ан-26     Україна середній вантажний літак Ан-26 — 7
Ан-26Б — 1
Ан-26Ш — 3
Ан-26КПА (Ан-26АСЛК) — 2
Ан-26РТ — 1
Ан-26 «Віта» — 1 		19
Іл-76     СРСР важкий військово-транспортний літак Іл-76МД 0[154]

0[155]

Навчально-тренувальні
Л-39 «Альбатрос»     Чехія навчально-тренувальний літак Л-39М
Л-39С 		44
МіГ-29     СРСР навчально-тренувальний літак 8
Су-27     СРСР навчально-тренувальний літак 6
Су-25     СРСР навчально-тренувальний літак Су-25УБ
Су-25К
Су-25УТГ
Су-25М1 		4
Гелікоптери
Мі-8     СРСР багатоцільовий гелікоптер Мі-8МТ, Мі-8ВКП
Мі-8МСБ
Мі-8МСБ-В
Мі-17 		15
БПЛА
Bayraktar TB2     Туреччина ударний оперативно-тактичний безпілотник 40

Системи протиповітряної оборони

Модель Зображення Походження Тип Модифікація Кількість Зауваження
Повітряні сили
MIM-104 Patriot     США мобільний зенітно-ракетний комплекс/система протиракетної оборони M902 Patriot PAC-3[157] 4 батареї[158]
FSAF SAMP/T     Італія 1 батарея До кінця вересня 2024 року в Україну має надійти друга батарея SAMP/T[159]
С-300     СРСР зенітно-ракетний комплекс середньої дальності С-300ПС

С-300ПТ

С-300ПМУ 		 200 ПУ[157]
8 ПУ[157] 		2012—2013 роках, С-300В були зняті з озброєння через технічне та моральне старіння і були передані на зберігання. У 2017 році, комплекси С-300В1 та С-300ПТ відновлені та повернуті на бойове чергування[160][161].У 2022 році Словаччина передала Україні ракетні комплекси С-300ПМУ[162].
IRIS-T SLM     Німеччина 3 батареї[163][164] + 1 батарею передадуть від Німеччини[163].
NASAMS     Норвегія 2 батареї Передані від США:
  • 2 батареї на січень 2023.[165]
Бук     СРСР 9К37М ЗРК «Бук-M1» 50[157] Трофейні:[166]
  • СВУ 9A317 «Бук-М2» — 1 од. на 09.09.2022
  • ПЗМ 9A316 «Бук-М2» — 3 од. на 09.09.2022
MIM-23 Hawk     США 12 ПУ Військова допомога:
С-125     СРСР С-125М «Печора»[170]
С-125-2Д «Печора-2Д»
С-125МЕ-2 		Для досягнення дальності ураження цілі до 45 км була проведена модернізація окремих пристроїв і впроваджені нові цілісні системи в елементи комплексу. Комплекс постійно оновлюється.
Куб     СРСР
  Україна 		2К12М3 «Куб-М3»
2К12-2Д «Квадрат-2Д» 		89
1
IRIS-T SLS     Німеччина 6[157] Військова Допомога:
  • 6 пускові установки від Німеччини у 2023 році.[157]
  • + 18 пускові установки ще передадуть від Німеччини.

Українські IRIS-T SLS працюють разом із багатофункційним радаром TRML-4D.

Crotale NG     Франція зенітно-ракетний комплекс малої дальності 4[157] Військова допомога:
  • Франція, 2022 рік
Skyguard Aspide     Італія 1 батарея Передана в якості допомоги від Іспанії[171]

Командування

Командувачі військ протиповітряної оборони
Командувачі військово-повітряних сил
Начальники штабу військово-повітряних сил
Командувачі повітряних сил
Начальники штабу повітряних сил

Див. також

 
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Повітряні сили Збройних сил України

Примітки

Література
Джерела
  1. ↑ 17 березня 1992 року були створені Військово-Повітряні Сили України
  2. ↑ The Military Balance, 2024, с. 214.
  3. ↑ Major Robert Olejnik (1911—1988). Архів оригіналу за 26 грудня 2015. Процитовано 25 грудня 2015.
  4. ↑ Военно-воздушные силы Украины: трудный путь в будущее. Архів оригіналу за 23 січня 2017. Процитовано 5 січня 2017.
  5. ↑ Сокаль І.І. Будівництво Військ Протиповітряної Оборони України на основі об’єднання Військово-Повітряних Сил та Військ Протиповітряної Оборони (1992—1996 рр.) // Воєнна історія. — Український інститут воєнної історії, 2004. — № 2.
  6. ↑ 62-й истребительный авиационный полк ПВО. Архів оригіналу за 29 квітня 2014. Процитовано 5 січня 2017.
  7. ↑ 146-й гвардейский истребительный авиационный полк ПВО. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 5 січня 2017.
  8. ↑ 179-й истребительный Ярославский ордена Суворова авиационный полк ПВО. Архів оригіналу за 6 червня 2016. Процитовано 5 січня 2017.
  9. ↑ 636-й истребительный авиационный полк ПВО. Архів оригіналу за 19 серпня 2017. Процитовано 5 січня 2017.
  10. ↑ 737-й истребительный авиационный полк ПВО. Архів оригіналу за 12 лютого 2013. Процитовано 5 січня 2017.
  11. ↑ 894-й истребительный авиационный полк ПВО. Архів оригіналу за 13 листопада 2017. Процитовано 5 січня 2017.
  12. ↑ 933-й истребительный авиационный полк ПВО. Архів оригіналу за 27 серпня 2015. Процитовано 5 січня 2017.
  13. ↑ 7-й бомбардировочный авиационный полк. Архів оригіналу за 17 травня 2017. Процитовано 5 січня 2017.
  14. ↑ 85-й гвардейский истребительный Севастопольский Краснознамённый ордена Богдана Хмельницкого авиационный полк. Архів оригіналу за 9 липня 2017. Процитовано 5 січня 2017.
  15. ↑ 118-й отдельный авиационный полк радиоэлектронной борьбы. Архів оригіналу за 2 серпня 2016. Процитовано 5 січня 2017.
  16. ↑ 168-й истребительный ордена Суворова авиационный полк. Архів оригіналу за 2 серпня 2017. Процитовано 5 січня 2017.
  17. ↑ 230-й бомбардировочный авиационный полк. Архів оригіналу за 23 липня 2017. Процитовано 5 січня 2017.
  18. ↑ 56-й отдельный гвардейский смешанный Сталинградский краснознамённый авиационный полк. Архів оригіналу за 28 квітня 2017. Процитовано 5 січня 2017.
  19. ↑ 511-й отдельный разведывательный Ясский авиационный полк. Архів оригіналу за 3 серпня 2016. Процитовано 5 січня 2017.
  20. ↑ 727-й гвардейский бомбардировочный Черкасский ордена Богдана Хмельницкого авиационный полк. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 5 січня 2017.
  21. ↑ 831-й истребительный Галацкий Краснознамённый ордена Суворова авиационный полк. Архів оригіналу за 9 квітня 2017. Процитовано 5 січня 2017.
  22. ↑ 112-я отдельная смешанная авиационная эскадрилья. Архів оригіналу за 8 січня 2017. Процитовано 5 січня 2017.
  23. ↑ 153-я отдельная смешанная авиационная эскадрилья. Архів оригіналу за 8 січня 2017. Процитовано 5 січня 2017.
  24. ↑ 208-я отдельная вертолётная эскадрилья радиоэлектронной борьбы. Архів оригіналу за 27 квітня 2017. Процитовано 5 січня 2017.
  25. ↑ 208-я отдельная вертолётная эскадрилья РЭБ. Архів оригіналу за 27 квітня 2017. Процитовано 5 січня 2017.
  26. ↑ 642-й гвардейский Братиславский Краснознамённый авиационный полк истребителей бомбардировщиков. Архів оригіналу за 28 травня 2017. Процитовано 5 січня 2017.
  27. ↑ 827-й отдельный разведывательный авиационный полк. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 5 січня 2017.
  28. ↑ 48-й отдельный гвардейский разведывательный Нижнеднестровский ордена Суворова авиационный полк. Архів оригіналу за 12 лютого 2013. Процитовано 5 січня 2017.
  29. ↑ 69-й бомбардировочный авиационный полк. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 5 січня 2017.
  30. ↑ 92-й истребительный Краснознамённый авиационный полк. Архів оригіналу за 2 серпня 2017. Процитовано 5 січня 2017.
  31. ↑ 114-й истребительный Таллинский Краснознамённый авиационный полк. Архів оригіналу за 13 лютого 2013. Процитовано 5 січня 2017.
  32. ↑ 209-я отдельная вертолётная эскадрилья радиоэлектронной борьбы. Архів оригіналу за 28 квітня 2017. Процитовано 5 січня 2017.
  33. ↑ 452-й отдельный штурмовой авиационный полк. Архів оригіналу за 28 липня 2017. Процитовано 5 січня 2017.
  34. ↑ 806-й бомбардировочный ордена Суворова авиационный полк. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 5 січня 2017.
  35. ↑ 228-я отдельная вертолётная эскадрилья радиоэлектронной борьбы. Архів оригіналу за 27 квітня 2017. Процитовано 5 січня 2017.
  36. ↑ 255-я отдельная смешанная авиационная эскадрилья. Архів оригіналу за 8 січня 2017. Процитовано 5 січня 2017.
  37. ↑ Ворошиловградское высшее военное авиационное училище штурманов (ВВВАУШ). Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 5 січня 2017.
  38. ↑ 46-й учебный авиационный полк. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 5 січня 2017.
  39. ↑ 130th Training Aviation Regiment. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 5 січня 2017.
  40. ↑ 228-й учебный авиационный полк. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 5 січня 2017.
  41. ↑ Черниговское высшее военное авиационное училище лётчиков (ЧВВАУЛ). Архів оригіналу за 21 квітня 2017. Процитовано 5 січня 2017.
  42. ↑ 105-й учебный авиационный полк. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 5 січня 2017.
  43. ↑ 701-й учебный авиационный полк. Архів оригіналу за 21 квітня 2017. Процитовано 5 січня 2017.
  44. ↑ 703-й учебный авиационный полк. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 5 січня 2017.
  45. ↑ Харьковское высшее военное авиационное училище летчиков (ХВВАУЛ). Архів оригіналу за 2 серпня 2017. Процитовано 5 січня 2017.
  46. ↑ 443-й учебный авиационный полк. Архів оригіналу за 13 лютого 2017. Процитовано 5 січня 2017.
  47. ↑ 809-й учебный Краснознамённый авиационный полк. Архів оригіналу за 1 березня 2016. Процитовано 5 січня 2017.
  48. ↑ 810-й учебный авиационный полк. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 5 січня 2017.
  49. ↑ 812-й учебный авиационный полк. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 5 січня 2017.
  50. ↑ 37-й военно-транспортный авиационный полк. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 5 січня 2017.
  51. ↑ 338-й военно-транспортный Рижский авиационный полк. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 5 січня 2017.
  52. ↑ 363-й военно-транспортный Черкасский орденов Суворова и Богдана Хмельницкого авиационный полк. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 5 січня 2017.
  53. ↑ 25-й гвардейский военно-транспортный Московский авиационный полк. Архів оригіналу за 24 серпня 2016. Процитовано 5 січня 2017.
  54. ↑ 175-й военно-транспортный авиационный полк. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 5 січня 2017.
  55. ↑ 369-й военно-транспортный Ясский краснознаменный авиационный полк. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 5 січня 2017.
  56. ↑ 1270-й учебный авиационный центр переучивания летного состава. Архів оригіналу за 7 лютого 2016. Процитовано 5 січня 2017.
  57. ↑ 702-й учебный авиационный полк. Архів оригіналу за 27 квітня 2017. Процитовано 5 січня 2017.
  58. ↑ 29-й инструкторский бомбардировочный авиационный полк. Архів оригіналу за 22 квітня 2017. Процитовано 5 січня 2017.
  59. ↑ а б в г Советская Армия в годы «холодной войны» (1945—1991).-Томск: Изд-во Том. ун-та, 2004.-246 с.
  60. ↑ 4-я отдельная гвардейская эскадрилья беспилотных средств разведки. Архів оригіналу за 31 липня 2013. Процитовано 5 січня 2017.
  61. ↑ Украинские самолеты в России: это счастье — путь домой [Архівовано 10 січня 2017 у Wayback Machine.] // «Коммерсантъ», № 107 от 17 февраля 1992
  62. ↑ Утраченная армия обретенной державы. Архів оригіналу за 8 грудня 2016. Процитовано 5 січня 2017.
  63. ↑ Поплавський, Микола (7 травня 2020). Перше міжнародне авіашоу українських льотчиків. АрміяInform. Архів оригіналу за 17 вересня 2021. Процитовано 16 лютого 2023.
  64. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 1 лютого 2020. Процитовано 1 лютого 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  65. ↑ Авиация и Время. — Квітень 1996. — с.39
  66. ↑ Авиация и Время. — Вересень 1997. — с.30
  67. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 25 лютого 2020. Процитовано 25 лютого 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  68. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 18 листопада 2020. Процитовано 16 листопада 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  69. ↑ Музейна експозиція літаків ВПС України. м. Полтава. Архів оригіналу за 27 грудня 2013. Процитовано 27 травня 2012.
  70. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 25 лютого 2020. Процитовано 25 лютого 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  71. ↑ Перша національна експедиція "Україна - Північний полюс - 2000". Із фото. Gazeta.ua. 19 травня 2012. Архів оригіналу за 26 березня 2022. Процитовано 16 лютого 2023.
  72. ↑ «Біла книга України-2005», стр.31-32
  73. ↑ «За 12 років незалежності Збройні сили України закупили для себе: танків вітчизняного виробництва — жодного, літаків та вертольотів — жодного… І хоч у нас сьогодні достатньо бойових літаків МІГ-29 і СУ-27, але ресурс їхній не безкінечний.»
    Є. К. Марчук. Парадокси сучасного українського війська // «Воєнна історія» № 4-6 за 2004 р.
  74. ↑ Максим Гончаренко. Что под «небом Украины» [Архівовано 13 грудня 2016 у Wayback Machine.] // «Военно-промышленный курьер», № 33 (199) от 29 августа 2007
  75. ↑ Bryan Gruley. Intrigue Idles Soviet-Era Jet In Michigan [Архівовано 14 грудня 2021 у Wayback Machine.] // «The Wall Street Journal» от 12 июля 2010
  76. ↑ Ил-78 на ремонте в Николаевсокм АРЗ. Архів оригіналу за 9 січня 2017. Процитовано 5 січня 2017.
  77. ↑ Ил-78 в США. Архів оригіналу за 22 грудня 2015. Процитовано 5 січня 2017.
  78. ↑ Владимир Николаев. Военно-воздушное бессилие [Архівовано 15 березня 2016 у Wayback Machine.] // еженедельник «2000», № 14 (409) от 4 — 10 апреля 2008
  79. ↑ Белая книга ВС Украины, 2007 год (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 8 квітня 2008. Процитовано 8 квітня 2008.
  80. ↑ Белая книга 2007. Оборонная политика Украины стр.107
  81. ↑ Правительству добавили реализма [Архівовано 27 грудня 2013 у Wayback Machine.] // «Коммерсантъ — Украина», № 172 от 29 сентября 2008. стр.1
  82. ↑ К чему готовы украинские Воздушные силы [Архівовано 31 липня 2013 у Wayback Machine.] // «Время» от 14 августа 2009
  83. ↑ Украина продала США два истребителя Су-27 [Архівовано 6 січня 2017 у Wayback Machine.] // LENTA.RU от 11 мая 2009
  84. ↑ Минобороны: Состояние авиатехники украинской армии — критическое [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] // «Корреспондент. NET» от 30 сентября 2009
  85. ↑ Минобороны обновляет самолетный парк [Архівовано 2 жовтня 2016 у Wayback Machine.] // «Сегодня. UA» от 14 июля 2009
  86. ↑ Украинские авиаторы получили 2 одесских самолета (Фото) [Архівовано 4 серпня 2017 у Wayback Machine.] // «Думская. NET» от 20 декабря 2011
  87. ↑ Украинские военные лётчики будут летать на модернизированных самолётах [Архівовано 27 грудня 2014 у Wayback Machine.] // телекомпания «АТВ» (Одесса) от 26 июня 2012
  88. ↑ «Укроборонпром» передав Збройним силам України два літаки Л-39 [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] // «Український мілітарний портал» від 26 червня 2012
  89. ↑ «Идет модернизация учебно-боевого самолета Л-39. Одесский вариант этой популярной чехословацкой машины считается весьма удачным»
    Наш авиапром: в Одессе модернизируют истребители для НАТО и делают современные «кукурузники» (фото, видео) [Архівовано 30 січня 2017 у Wayback Machine.] // «Думская. NET» от 6 декабря 2013
  90. ↑ В 2010 году в строй ВС Украины удалось вернуть 36 самолетов, 18 БПЛА и 47 авиационных двигателей [Архівовано 27 грудня 2013 у Wayback Machine.] // официальный сайт «Укрспецэкспорт» от 4 апреля 2011
  91. ↑ У 2010 до строю ПСУ повернули 36 літаків [Архівовано 7 березня 2016 у Wayback Machine.] // «Український мілітарний портал» от 4 апреля 2011
  92. ↑ Украина приняла на вооружение самолеты Су-25УБМ1 и Су-25М1 [Архівовано 24 вересня 2015 у Wayback Machine.] // «РБК» от 15 марта 2010
  93. ↑ В Запорожье провели модернизацию самолетов ВВС Украины [Архівовано 3 серпня 2016 у Wayback Machine.] // «Подробности. UA» от 24 ноября 2011
  94. ↑ Авіатори з Миколаєва отримали два модернізованих літака Су-25М1 [Архівовано 15 квітня 2015 у Wayback Machine.] // «Український мілітарний портал» від 1 грудня 2011
  95. ↑ Бригада тактической авиации в Николаеве получила еще один модернизированный штурмовик Су-25М1 [Архівовано 1 листопада 2016 у Wayback Machine.] // «Новости ЦАМТО» от 1 октября 2012
  96. ↑ Біла Книга ЗС України, 2011 рік (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 27 квітня 2014. Процитовано 27 квітня 2014.
  97. ↑ На постачання Збройних сил України прийнято стаціонарний комплексний тренажер пілота літака Л39С [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] // «Український мілітарний портал» від 28 грудня 2011
  98. ↑ Біла Книга ЗС України, 2012 рік (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 9 березня 2013. Процитовано 9 березня 2013.
  99. ↑ «Середній наліт на одного льотчика склав на сьогодні понад 42 години, що втричі, або на 28 годин більше за аналогічний період минулого року»
    Середній наліт на одного льотчика склав понад 42 години [Архівовано 22 грудня 2015 у Wayback Machine.] // «Крила України» от 5 ноября 2012
  100. ↑ ВВС России во Второй Чеченской войне. Архів оригіналу за 20 червня 2013. Процитовано 20 березня 2013.
  101. ↑ Віктор Гедз. Э 100 відновлених літальних апаратів! [Архівовано 22 грудня 2015 у Wayback Machine.] // «Крила України» от 22 января 2013
  102. ↑ Олексій Тригуб. З ім'ям Валентина Кальонова на борту [Архівовано 22 грудня 2015 у Wayback Machine.] // «Крила України» от 4 февраля 2012
  103. ↑ Віктор Гедз. З ім'ям на борту [Архівовано 22 грудня 2015 у Wayback Machine.] // «Крила України» от 5 апреля 2012
  104. ↑ Володимир Лазарєв. Добра прикмета, коли додому повертаються птахи… У тому числі і сталеві [Архівовано 22 грудня 2015 у Wayback Machine.] // «Крила України» от 14 апреля 2012
  105. ↑ Ирина Шкапий. Два самолета получила авиабригада в Ивано-Франковске [Архівовано 6 січня 2017 у Wayback Machine.] // УНН от 6 марта 2012
  106. ↑ Тарас Грень. МіГи одягають у «цифру» [Архівовано 22 грудня 2015 у Wayback Machine.] // «Крила України» от 12 июня 2012
  107. ↑ Виктория Милюта. Авиапарк Воздушных сил ВСУ пополнил очередной восстановленный самолет Су 27УБ [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] // УНН от 30 августа 2012
  108. ↑ Володимир Лазарєв. «…З поверненням до бойового строю!» [Архівовано 22 грудня 2015 у Wayback Machine.] // «Крила України» от 14 сентября 2012
  109. ↑ Юрій Ігнат. ЗРК отримують друге життя [Архівовано 22 грудня 2015 у Wayback Machine.] // «Крила України» от 14 сентября 2012
  110. ↑ Авіатори отримали наступний модернізований Су-25М1 [Архівовано 22 грудня 2015 у Wayback Machine.] // «Крила України» от 5 октября 2012
  111. ↑ У Украины появилась полностью укомплектованная боевая эскадрилья, — Саламатин [Архівовано 2 серпня 2016 у Wayback Machine.] // «Подробности. UA» от 5 декабря 2012
  112. ↑ ЗРВ отримали відремонтований С-300 [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] // «Український мілітарний портал» від 28 грудня 2012
  113. ↑ Отремонтированный ЗРК С-300 поступил в зенитные ракетные войска ВС Украины [Архівовано 22 грудня 2015 у Wayback Machine.] // официальный сайт «Укрспецэкспорт» от 28 декабря 2012
  114. ↑ ВВС Украины получили три учебно-боевых самолета [Архівовано 6 січня 2017 у Wayback Machine.] // LENTA.RU от 17 декабря 2012
  115. ↑ Ирина Шкапий. В Ивано-Франковском военном аэродроме начался ремонт [Архівовано 6 січня 2017 у Wayback Machine.] // УНН от 4 апреля 2012
  116. ↑ Белая Книга ВС Украины, 2013 год.[недоступне посилання з квітня 2019]
  117. ↑ Петро Ивасюк. Украина передаст вертолет Ми-8ПС-9 словацкому музею [Архівовано 6 січня 2017 у Wayback Machine.] // УНН от 19 сентября 2013
  118. ↑ Україна остаточно відмовилася від ЗРК С-200 [Архівовано 16 липня 2014 у Wayback Machine.] // «Український мілітарний портал» від 11 листопада 2013
  119. ↑ Міністр оборони України Павло Лебедєв: «Основне завдання на сьогодні — збереження бойової готовності Збройних сил» [Архівовано 12 січня 2018 у Wayback Machine.] // официальный сайт министерства обороны Украины от 8 ноября 2013
  120. ↑ Повітряні ЗСУ України укомплектовані контрактниками на 71 % [Архівовано 12 квітня 2016 у Wayback Machine.] // УНН от 13 ноября 2013
  121. ↑ МіГ-29УБ у подарунок від Діда Мороза [Архівовано 22 грудня 2015 у Wayback Machine.] // «Крила України» от 30 декабря 2013
  122. ↑ Мелітопольські авіатори отримали відремонтований літак Іл-76МД [Архівовано 6 січня 2017 у Wayback Machine.] // официальный сайт министерства обороны Украины от 20 января 2014
  123. ↑ Минобороны может расформировать полигон «Нитка» [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] // УНН от 29 января 2014
  124. ↑ Военные усиливают охрану воздушной границы Украины [Архівовано 3 листопада 2016 у Wayback Machine.] // «Корреспондент. NET» от 6 февраля 2014
  125. ↑ Наказ Міністерства оборони України № 118 від 14.02.2014 «Про безоплатну передачу військового майна до сфери управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій»
  126. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 14 грудня 2021. Процитовано 31 серпня 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  127. ↑ Великий ремонт аеродромів. https://milnavigator.tv/. Military Navigator. 11 січня 2018. Архів оригіналу за 12 січня 2018. Процитовано 11 січня 2018.
  128. ↑ Кліщук, Людмила (18 серпня 2021). Іл-76 Повітряних сил вилетів до Кабула. Чекає дозволу на евакуацію. Новинарня. Архів оригіналу за 3 жовтня 2022. Процитовано 20 лютого 2023.
  129. ↑ Коваленко, Оксана; Коберник, Катерина (1 вересня 2021). «Навколо просто зомбіленд — з тебе все зривають». Як українські спецпризначенці зробили (майже) неможливе — доставили з Кабулу в аеропорт 700 людей. Розповідає учасник спецоперації. Бабель. Архів оригіналу за 8 квітня 2023. Процитовано 3 листопада 2023.
  130. ↑ https://defence-ua.com/army_and_war/jak_rashisti_pochinali_svij_povitrjanij_nastup_24_ljutogo_2022_roku_i_chi_mozhut_voni_tse_povtoriti-10721.html
  131. ↑ Тригуб, Олексій (25 лютого 2023). Повітряні Сили вистояли та ефективно нищать окупантів. АрміяInform. Архів оригіналу за 6 квітня 2023. Процитовано 25 травня 2023.
  132. ↑ Роман Петренко (6 травня 2023). Повітряні сили заявили про збиття "Кинджалу" за допомогою Patriot. Українська правда.
  133. ↑ Повітряні сили підтвердили збиття гіперзвукової ракети «Кинжал». Мілітарний (укр.). Архів оригіналу за 6 травня 2023. Процитовано 6 травня 2023.
  134. ↑ CNN: US officials are confident in Ukraine's claim it used Patriot system to stop a hypersonic missile.(англ.) 7.05.2023
  135. ↑ Pentagon Confirms Ukraine Shot Down Russian Kinzhal Missile With U.S. Patriot. The Aviationist. 10 травня 2023.
  136. ↑ Андрій Тарасенко (10 травня 2023). По поводу «Кинжала». BTVT Info.
  137. ↑ Ніч збитих «Кинджалів» - це для РФ втрата $120 млн плюс знищена репутація. Укрінформ. 16 травня 2023.
  138. ↑ F-16 вже в Україні
  139. ↑ Указ Президента України №39/2016 «Про затвердження військово-адміністративного поділу території України». http://www.president.gov.ua/. Адміністрація Президента України. 5 лютого 2016 року. Архів оригіналу за 15 серпня 2017. Процитовано 5 січня 2017.
  140. ↑ Повітряні сили. Архів оригіналу за 18 серпня 2016. Процитовано 21 серпня 2016.
  141. ↑ {{Cit — 2 чол.
  142. ↑ а б в Історія «оптимізації» військової авіації України. Архів оригіналу за 4 вересня 2019. Процитовано 28 липня 2018.
  143. ↑ Біла книга-2005. Збройні сили України, с. 32. Архів оригіналу за 6 жовтня 2019. Процитовано 16 лютого 2020.
  144. ↑ Біла книга-2006. Збройні сили України, с. 92. Архів оригіналу за 6 жовтня 2019. Процитовано 16 лютого 2020.
  145. ↑ Біла книга-2007. Збройні сили України, с. 111. Архів оригіналу за 6 жовтня 2019. Процитовано 16 лютого 2020.
  146. ↑ Біла книга-2008. Збройні сили України, с. 87. Архів оригіналу за 6 жовтня 2019. Процитовано 16 лютого 2020.
  147. ↑ Біла книга-2009. Збройні сили України, с. 79. Архів оригіналу за 6 жовтня 2019. Процитовано 16 лютого 2020.
  148. ↑ Біла книга-2010. Збройні сили України, с. 69. Архів оригіналу за 6 жовтня 2019. Процитовано 16 лютого 2020.
  149. ↑ Біла книга-2011. Збройні сили України, с. 76. Архів оригіналу за 6 жовтня 2019. Процитовано 16 лютого 2020.
  150. ↑ Біла книга-2012. Збройні сили України, с. 66. Архів оригіналу за 6 жовтня 2019. Процитовано 16 лютого 2020.
  151. ↑ Біла книга-2013. Збройні сили України, с. 67. Архів оригіналу за 6 жовтня 2019. Процитовано 16 лютого 2020.
  152. ↑ Збройним силам України — 30, с. 18 (PDF). Процитовано 16 грудня 2021.
  153. ↑ The Military Balance 2022. IISS (англ.). Процитовано 5 квітня 2023.
  154. ↑ а б The Military Balance, 2024, с. 215.
  155. ↑ а б World air forces 2024
  156. ↑ а б F-16 в українському небі: Зеленський вперше показав західні літаки
  157. ↑ а б в г д е ж The Military Balance, 2024, с. 213.
  158. ↑ 4 Patriot Battery and 2 Patriot Launchers [April and August 2023, 3nd battery pledged in April 2024]
  159. ↑ Італія передасть SAMP/T для України до кінця місяця]
  160. ↑ Stepan Poltorak | Твіттер
  161. ↑ Нові частини ППО стають на захист України
  162. ↑ Словаччина передала Україні ЗРК С-300: 40 років на службі, але ефективна. www.ukrinform.ua (укр.). Процитовано 25 квітня 2022.
  163. ↑ а б Україна отримала другий ЗРК IRIS-T – Spiegel. Мілітарний (укр.). Процитовано 19 квітня 2023.
  164. ↑ Німеччина передала Україні ЗРК IRIS-T SLM. Мілітарний (укр.). Процитовано 10 грудня 2023.
  165. ↑ Канада купує NASAMS для України. Мілітарний (укр.). Процитовано 13 січня 2023.
  166. ↑ Помилка цитування: Неправильний виклик тегу <ref>: для виносок під назвою oryx не вказано текст
  167. ↑ Press conference by NATO Secretary General Jens Stoltenberg following the meetings of NATO Defence Ministers, NATO Website, процитовано 13 October 2022.
  168. ↑ AFP, Staff Writer With (11 листопада 2022). Spain to Send Two More Air Defense Systems to Ukraine. The Defense Post (амер.). Процитовано 11 листопада 2022.
  169. ↑ El presidente ucraniano Zelenski participa en la reunión de ministros de Defensa en formato ‘Ramstein’ a la que asiste la ministra Robles en Bruselas. defensa.gob.es (ісп.). Процитовано 12 жовтня 2023.
  170. ↑ ukroboronprom.com.ua — Випробування ЗРК С-125М «Печора» від "ДККБ «ЛУЧ» та «РАДІОНІКС»
  171. ↑ Українська система ППО посилилася іспанськими ЗРК Skyguard Aspide
  172. ↑ З лютого по червень 2015 р. як т.в.о. командувача, у званні генерал-лейтенант
  173. ↑ Указ Президента України №443/2015 «Про призначення С.Дроздова командувачем Повітряних сил Збройних сил України». http://www.president.gov.ua/. Адміністрація Президента України. 20 липня 2015 року. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 5 січня 2017.
  174. ↑ Указ Президента України від 9 серпня 2021 року № 345/2021 «Про призначення М.Олещука командувачем Повітряних сил Збройних сил України»
  175. ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №600/2024.
  176. ↑ Сирський призначив в.о. командувача Повітряних сил. РБК-Украина (укр.). Процитовано 30 серпня 2024.
  177. ↑ Президент України підписав Указ «Про присвоєння військових звань». Архів оригіналу за 25 серпня 2017. Процитовано 24 серпня 2017.

Матеріали

Посилання

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Повітряні_сили_Збройних_сил_України&oldid=43823474