Ту-22М

дальній стратегічний бомбардувальник-ракетоносець

Ту-22М (за класифікацією НАТО — Backfire) — надзвуковий дальній стратегічний бомбардувальник-ракетоносій зі змінною геометрією крила.

Ту-22М
Ту-22М
Ту-22М
Призначення:стратегічний бомбардувальник-ракетоносець
Перший політ:20 червня 1977
Прийнятий на озброєння:1983
На озброєнні у:Росія ВПС Росії
Розробник:СРСР КБ Туполєва
Виробник:СРСР/Росія Завод № 22 (КАПО ім. Горбунова)
Всього збудовано:497
Роки виробництва:1967—1990
Базова модель:Ту-22К
Модифікації:Ту-22М0, Ту-22М1, Ту-22М2, Ту-22М3, Ту-22МР
Конструктор:Д. С. Марков.
Екіпаж:4 особи
Крейсерська швидкість:930 км/год
Максимальна швидкість (МШ):2300 км/год
МШ біля землі:950 км/год
МШ на висоті:2300 км/год
Бойовий радіус:1500—1850 км
Практична стеля:16 500 м
Бойова стеля:13 300 м
Довжина розбігу:2000—2100 м
Довжина пробігу:1200—1300 м
Довжина:42,46 м
Висота:11,05 м
Кут стрілоподібності крила по лінії ¼ хорд:20°-65°°
Шасі:триопорне
Порожній:68 000 кг
Споряджений:112 000 кг
Максимальна злітна:126 000 кг
Двигуни:2 × НК-25
Тяга (потужність):2 × 14500
Тяга форсажна:2 × 25000
Гарматне озброєння:УКУ-9А-502 з 23-мм гарматою ГШ-23М, з блоком вкорочених стволів й підвищеним темпом стрільби (до 4000 постр/хв.)
Боєзапас:ФАБ-250/500/1500; Х-22/Х-32, Х-15
Кількість точок підвіски:3
Маса підвісних елементів:3 000 кг
Внутрішнє бомбове навантаження:24 000 кг

Ту-22М у Вікісховищі

Розроблений КБ Туполєва в 1960-х роках. Виготовлявся в двох основних модифікаціях: Ту-22М2 (знятий з озброєння в 1990-х роках) та Ту-22М3, який виготовлявся з 1978 по 1993 рік та експлуатується ПКС Росії, станом на 2025 рік.

Історія виникнення серії

ред.

До середини 1960-х років тенденції в області бойового застосування дальньої авіації позначили низьку ефективність однорежимних надзвукових важких бомбардувальників. Необхідно було створювати багаторежимні літаки, здатні виконувати бойові завдання в широкому спектрі висот і швидкостей. Ця мета могла бути досягнута насамперед використанням крила змінюваної в польоті стріловидності.

Робота над проєктом такого дальнього ударного літака почалася в ОКБ Туполєва в 1965 році. Спочатку робота велася без фінансування з державного бюджету на ініціативних засадах і позиціонувалася виключно як глибока модернізація літака Ту-22К. Проєкт спочатку отримав назву «145», або офіційно — машина «АМ», «ЮМ», і остаточна назва «45». На цьому етапі проектування йшли розробки конструкції, вже випробуваної на літаках Ту-22 з розміщенням двигунів над фюзеляжем по обидва боки кіля. Переробки стосувалися практично тільки крила майбутнього літака. Однак до 1967 року з ряду технічних причин конструкція Ту-22М була повністю переглянута і прототип нового бомбардувальника втратив схожість з літаком-попередником. За основу проекту «145» остаточно був узятий проект «106Б». З'являється варіант Ту-22М із середньорозташованим крилом, повітрозабірниками по бортах фюзеляжу і розміщенням двигунів у хвостовій його частини, за типом важкого перехоплювача Ту-128.

28 листопада 1967 вийшла Постанова Уряду СРСР про створення модифікації Ту-22К — Ту-22КМ з двигунами НК-144-22 і крилом змінної стріловидності. Цей варіант конструкції з деякими доробками став основою майбутньої серії Ту-22М. Ця назва підкреслювала спадкоємність з першим надзвуковим важким бомбардувальником Ту-22.

Багато в чому позначення Ту-22М є результатом політики. А. Н. Туполєв на конкурсі пропонував варіант модернізації Ту-22 для економії коштів на розробку з метою отримання замовлення.

Були опрацьовані два основні варіанти літака. Перший варіант передбачав двигуни НК-144-22 (виріб «ФМ»), навігаційно-пілотажне і прицільне обладнання від Ту-22К. У другому варіанті передбачалися двигуни НК-144-11 (виріб «ФМА»), нове і перспективне обладнання літака. Також передбачалося два варіанти в побудові системи оборони — традиційне гарматне з елементами РЕП або розвиненіший комплекс РЕП за рахунок відмови від кормової баштової установки.

Ту-22М0

ред.
 
Ту-22M, Державний музей авіації, Київ

28 листопада 1967 року Рада Міністрів СРСР випустила Постанову № 1098-378, згідно з якою перед ОКБ Туполева ставилося завдання про проектування модифікації Ту-22К — Ту-22КМ з крилом змінної стріловидності і двома ДТРДФ НК-144 (НК-144-2). Цим було покладено початок офіційної стадії розробок серії Ту-22М.

Восени 1967 року за результатами макетної комісії та матеріалами ескізного проекту було ухвалено рішення розпочати будівництво серії літаків Ту-22М0 («45-00») на Казанському авіаційному заводі ім. Горбунова (КАЗ ім. Горбунова, до середини 1960-х завод № 22 МАП). Головним конструктором літака був призначений Д. С. Марков.

За результатами роботи макетної комісії восени 1967 р. було вирішено будувати дослідну серію літаків «45-00» за програмою першого етапу — з устаткуванням від Ту-22К і двигунами «ФМ».

Перший літак Ту-22М0 був побудований до середини 1969 року і 30 серпня 1969 року він здійснив свій перший політ (командир корабля льотчик-випробувач В. П. Борисов). Паралельно з випробуваннями в Казані йшло виробництво серійних літаків Ту-22М0. До кінця 1972 року було побудовано 9 Ту-22М0, п'ять з яких застосовувалися для перепідготовки екіпажів бомбардувальників у Центрі бойової підготовки та застосування Дальньої авіації в Рязані. На заході літаки цієї серії довгий час знали під службовим найменуванням Ту-26.

У ході льотних випробувань з'ясувалося, що основні льотні характеристики нового літака виявилися навіть гіршими, ніж у Ту-22К, і потрібно провести великий обсяг робіт з його модернізації. Командування ВПС вимагало удосконалити льотно-технічні характеристики літака і його бортове обладнання. У грудні 1969 року а на другому етапі доведення Ту-22М ухвалюється рішення щодо модернізації Ту-22М0 в Ту-22М1.

Ту-22М1

ред.
 
Ту-22М1

З 1970 року в ОКБ Туполева велося проектування літака Ту-22М1 («45-01») з урахуванням досвіду розробок і випробувань Ту-22М0.

У ході модернізації вдалося значно (на 3 тонни) знизити масу планера і поліпшити аеродинаміку. Суттєвих змін зазнали конструкція повітрязабірників, механізація і геометрія крил, система оборонного озброєння (була встановлена дистанційно керована гарматна установка 9А-502 з двома гарматами ГШ-23Л і боєзапасом в 1200 снарядів) і схема забарвлення: літак фарбувався в сірий, нижня частину фюзеляжу і площин — у білий «протиатомний» колір. Вперше на літак такого класу була встановлена багатофункціональна автоматична бортова система управління АБСУ-145, з необоротним гідропідсилювачем і електродистанційним каналом по крену. Виконано комплекс робіт з наступальної зброї, зокрема проведена модифікація ракети Х-22 в Х-22М (виріб Д2М), переважно за системою наведення.

Влітку 1971 року на Казанському авіаційному заводі було завершено збирання першого Ту-22М1 з двигунами НК-144-22. 28 липня 1971 року почалися його льотні випробування. Ще до закінчення випробувань, було вирішено почати серійне виробництво літака.

До кінця 1972 року на КАЗ побудували 9 літаків типу Ту-22М1. Частина з них використовували для випробувань при доведенні літака і його систем, частина була передана в 33-й центр бойової підготовки морської авіації.

У стройові частини ВПС СРСР Ту-22М1 не надходив. У великій серії вирішено було будувати Ту-22М2 — подальший розвиток Ту-22М1 з двигунами НК-22(інші мови) (потужністю 20 000 кгс кожен), на якому вдалося позбутися від багатьох недоліків попередніх варіантів Ту-22М.

Ту-22М2

ред.

Ту-22М2, як і подальші розробки ОКБ за темою «45», чисто зовні залишили від Ту-22 тільки передню стійку шасі і частково вантажовідсік з напівутопленною ракетою Х-22Н. Все інше, так чи інакше, зазнало змін.

 
Ту-22М2
 
Orthographic projection of the Tupolev Tu-22M.

Ту-22М2 («45-02») планувалося будувати з поліпшеними двигунами НК-23 (22000 кгс, 0,85 кг/кгс годин) з можливістю їх заміни більш потужними і економічними двигунами НК-25(інші мови), проте всі серійні машини отримали НК-144-22 серії 2, з тягою на форсажі близько 20000 кгс (НК-144 мав форсажну тягу 17500 кгс). Масу літака передбачалося знизити приблизно на 1400—1500 кг. Бортове обладнання ТУ-22М2 було структуровано у кілька взаємопов'язаних бортових систем:

  • Навігаційний комплекс НК-45 з цифровою системою керування «Орбіта-10ТС-45»;
  • Автоматична бортова система керування АБСУ-145М;
  • Панорамно-прицільна радіолокаційна станція ПНА;
  • Оптико-телевізійний бомбардувальний приціл ОПБ-15Т;
  • Стрілецький радіолокаційний приціл ПРС-4КМ;
  • телевізійний стрілецький приціл ТП-1км
  • Система РЕБ — станції «Бузок».

Велася активна робота з поліпшення аеродинамічних якостей літака (особливо в польотах на малих висотах з метою подолання ППО супротивника). Система катапультування екіпажу була модифікована і забезпечувала покидання літака вгору (на колишніх моделях покидання відбувалося вниз, що накладало обмеження на мінімальну висоту при катапультування). У цілому льотно-технічні характеристики літака залишилися на рівні Ту-22М1.

Перший побудований на Казанському авіаційному заводі Ту-22М2 здійснив політ 7 травня 1973 року (випробування і доведення тривали аж до 1975 року).

Вночі 14 травня 1976 року на серійному Ту-22М2 під командуванням В. Борисова був виконаний випробувальний політ на максимальну дальність з однією повітряною дозаправкою. Дальність польоту літака склала близько 7000 км. Політ був зафіксований американськими розвідувальними супутниками, і вже на наступний день карта польоту була надана американською делегацією на переговорах у Женеві щодо скорочення стратегічних наступальних озброєннях ОСО-2. Незважаючи на всі старання делегації СРСР під керівництвом Міністра закордонних справ Андрія Громико, американці наполягли на включенні Ту-22М2 у список стратегічних сил СРСР, хоча, по суті, цей літак не міг працювати по території США. Після довгих і важких переговорів була досягнута домовленість про демонтаж з усіх машин штанг дозаправки і обмеження в темпі виробництва Казанським авіазаводом до 20 машин на рік.

Американці вели активну розвідку і добре знали про ефективність можливого бойового застосування Ту-22М2. Основна зброя літака — протикорабельна гіперзвукова крилата ракета Х-22Н з полегшеною фугасно-кумулятивною бойовою частиною становила значну загрозу для кораблів.

Для керівництва СРСР було влаштовано показ літака, для чого на полігоні збудували макети похідної колони танкового полку. Один Ту-22М накрив площинним бомбовим ударом всю колону і заодно виніс скло на спостережному пункті, де перебувала делегація. Леонід Брежнєв, перебуваючи під величезним враженням від побаченого, нагородив командира екіпажу орденом Червоного прапора.[джерело?]

У серпні 1976 року Ту-22М2 приймається на озброєння Авіації ВМФ і Дальньої авіації (рідкісний випадок, коли нова машина спочатку надходила в морську авіацію). Серійне виробництво Ту-22М2 тривало аж до 1984 року, 1 листопада 1984 року останній Ту-22М2 58-ї серії вийшов з воріт заводу.[1] За цей час було побудовано 211 Ту-22М2.

Одна машина з перших серій Ту-22М2 переобладнана в Ту-22МП — постановник перешкод і носій ракети Х-22МП з напівактивною системою наведення на випромінювання РЛС супротивника — ПГП-К. У носовій частині літака додатково встановлювалася РЛС «Курс-Н». Літак серійно не будувався.

Роботи щодо подальшого розвитку проєкту з поліпшення аеродинамічних показників літака і поява нових, більш досконалих двигунів призвели в подальшому до створення найдосконалішої серійної модифікації Ту-22М — літака Ту-22М3 («45-03»).

Незважаючи на всі виявлені недоліки, Ту-22М2 активно експлуатувався. Абсолютно нормальним вважалося підняти по тривозі 9 з 10 літаків в ескадрильї. Однак у гарнізонах постійно перебували представники промисловості (виїзні бригади) і виконувалися численні доопрацювання.

До середини 90-х років ще далеко не старі Ту-22М2 вже не літали і почали активно утилізуватися. На частині машин були виявлені тріщини в конструкції крила, але причини такого оперативного знищення великого парку літаків були, швидше, політичні.

Ту-22М3

ред.
 
Ту-22М3 з муляжами ракет на підвісці

У січні 1974 року ВПК при Раді Міністрів СРСР ухвалив рішення щодо подальшої модифікації Ту-22М2 під двигуни НК-25. Передбачалося провести заміну двигунів, внести ряд істотних поліпшень у конструкцію і аеродинаміку літака і провести модернізацію більшої частини бортового обладнання та систем, зокрема, передбачалася установка нової РЛС прицільного комплексу. 26 червня 1974 року вийшла Постанова Ради Міністрів СРСР № 534—187, що визначало розвиток Ту-22М з двигунами НК-25, з покращеною аеродинамікою планера, зі зниженою масою порожнього літака і з поліпшеними тактичними та експлуатаційними характеристиками.

У новій модифікації літака, що отримала назву Ту-22М3 («45-03»), були встановлені більш потужні і економічні двигуни НК-25 з електронною системою управління ЕСУД-25. Змінена конструкція каналів повітрозабірників — вхідний пристрій з вертикальною панеллю клина було перероблено на горизонтальний, за ідеологією МіГ-25, що дещо розвантажило крило (повітрозабірники стали «несучими»).

Повністю змінена система електропостачання літака. Встановлено нові безщіточні генератори з електронним управлінням і приводу постійних обертів, демонтовані шість електромашинних перетворювачів. Замість свинцевих акумуляторних батарей 12САМ-55 встановили дві лужні нікель-кадмієві батареї 20НКБН-25У3. Ці заходи істотно підвищили якість електроживлення і помітно зменшили кількість відмов систем літака.

Інші варіанти

ред.

Ту-22МЗМ

ред.

З червня 1990 року був розпочатий проєкт модернізації Ту-22М3 до варіанту Ту-22М3М. За початковим проєктом передбачалося виконати модернізацію бортового радіоелектронного обладнання (БРЕО) з можливістю використання високоточної зброї класу «повітря — поверхня». На початковому етапі робіт планувалось модернізувати радар ПНА-Д шляхом розширення спектру режимів роботи, поліпшення стійкості до завад тощо. Однак невдовзі стало зрозуміло, що цей задум позбавлений сенсу — адже радар ПНА-Д є прямим нащадком «антикварного» ПН, який встановлювався на літаках Ту-22К ще від початку 1960-х рр. То ж вирішено було адаптувати для Ту-22М3М радар «Новела-П38», який був створений для модернізованого протичовнового літака Іл-38Н. Цей варіант РЛС отримав назву НВ-45 «Новела-45». У 2008 р. «Новелу-45» встановили на одному з Ту-22М3 використавши його як літаючий стенд для випробувань РЛС. Згодом вже у 2011 р. з'явився новий задум встановити на Ту-22М3М відповідно модифікований радар Н035 «Ирбис» від винищувача Су-35С, але навесні 2013 р. від цього відмовились, відновивши випробування «Новели-45».[2]

За оголошеними в січні 2012 р. планами передбачалось що до 2020 р. виконати модернізацію до рівня Ту-22М3М 20 літаків. Але 2016 р. міністерство оборони РФ замовило модернізацію до рівня Ту-22М3М всього чотири літаки Ту-22М3. Вони мали отримати радар НВ-45М «Новела-45М», систему управління озброєнням СУРО У001М, модернізований навігаційний комплекс НО-43.03М, приймач системи супутникового позиціонування ГЛОНАСС, комплекс зв'язку С-505-45, комплекс РЕБ Л501 «Редут-45М» (замість старого Л229 «Урал-М»). Бортова електроніка Ту-22М3М на 80 % уніфікована з БРЕО модернізованих бомбардувальників Ту-160М1/М2.[2]

Перший модернізований літак Ту-22М3М розпочав льотні випробування в грудні 2018 р., другий — у березні 2020-го. До кінця 2022 р. була завершена модернізація ще двох літаків. Інформація щодо подальшого ходу програми не публікувалась.[2]

У проміжку виконання робіт по проєкту з модернізації Ту-22М3 було проведено додаткові роботи з модернізації. У 2006 р. була схвалена пропозиція фірми «Гефест і Т» щодо встановлення на Ту-22М3 обчислювально-навігаційного комплексу СВП-22-24, створеного на основі аналогічного комплексу для модернізованих Су-24М. Він включає нові бортові комп'ютери, навігаційне обладнання, а також сучасні засоби відображення інформації. Прототип Ту-22М3 пройшов випробування у 2009 р., у липні 2011 р. була підписана рамкова угода про модернізацію 30 літаків, а у 2012 р. були готові перші Ту-22М3 з СВП-22-24. До 2022 р. ПКС РФ отримали близько 12 таких літаків. До складу озброєння усіх Ту-22М3 замість ракет Х-22 введені сучасніші Х-32.[2]

Після модернізації до рівня Ту-22М3М літак отримує можливість застосовувати керовані авіабомби КАБ-1500 і КАБ-500 з лазерним наведенням, КАБ-500С із супутниковим наведенням, а також іншу високоточну зброю.[2] А також літак отримав можливість дозаправлення у повітрі, бо у модернізованих літаків у ніші над носовою частиною цього Ту-22М3М розміщена висувна штанга для дозаправлення у повітрі.[3]

Ту-22М4

ред.

Початок розробки припав на 1983 рік. Модернізація з установкою нових двигунів НК-32 і зі зміною повітрозабірників двигунів. Модернізація БРЕО шляхом установки нового ПНК, РЛС «Огляд», комплексу РЕП. Розширення номенклатури засобів ураження: 6 КР Х-32 або 10 УР Х-57 (з розміщенням на 6 внутрішніх і 4 зовнішніх точках підвіски) або УПАБ-1500 з телевізійною системою наведення. У 1990 р. був побудований 1 прототип. Роботи в даному напрямку були припинені в листопаді 1991 р.

Ту-22М5

ред.

Початок розробки в 1997 року, було виконано модифікацію обводів крила, поліпшення місцевої аеродинаміки і якості зовнішніх поверхонь з метою зниження ефективної площі розсіювання. Розширена номенклатура засобів ураження: 4 КР Х-101 або 6-8 Х-555. Установка системи управління польотом на малій висоті. Модернізація БРЕО.

Ту-22МР

ред.

У грудні 1985 року почалися літні випробування далекого літака-розвідника Ту-22М3Р (виріб 4509), спроектованого на базі Ту-22М3. У 1989 році літак-розвідник під позначенням Ту-22МР передали в серійне виробництво. Перша експериментальна машина втрачена в авіакатастрофі. Надалі побудовано або переобладнано в розвідувальний варіант з бомбардувальників Ту-22М3 12 літаків. Літак спочатку передбачався для розвідки, постановки перешкод і зазначення цілей ударній групі Ту-22М, проте у зв'язку з розвалом СРСР програма виконана не була. Для забезпечення виконання бойового завдання Ту-22М у 80-х і 90-х роках у штаті полків була ескадрилья Ту-16 у варіантах розвідників і постановників перешкод. Станом на 2011 рік, у зв'язку з загальним розвалом економіки та деградацією кадрів жоден з Ту-22МР не експлуатується.

Виробництво

ред.

До 1983 р. виготовили 211 Ту-22М2 (всі були зняті з озброєння).[2]

У період з 1978 до 1992 р. виготовлено 268 Ту-22М3.[2]

На початку 2013 року в ЗМІ з'явились повідомлення про досягнення згоди між Росією та Китаєм про закупівлю Пекіном виробничої лінії по збиранню бомбардувальників Ту-22М3 на суму 1,5 млрд доларів США. Зібрані в Китаї бомбардувальники надійдуть на озброєння ВМС НВАК під індексом H-10.[4] Літаки Ту-22М3 використовуватимуться для завдавання ударів по морських цілях у режимі польоту на малій висоті (щоб уникнути виявлення радарами). Вони можуть бути використані для створення буферної зони навколо суходолу КНР.[5]

Згідно з цими повідомленнями, Росія поставить машинокомплекти для збирання 36 літаків (та двигунів до них). Перша партія складатиметься з 12 машин, друга — з 24. Ту-22М3 буде поставлятися у модернізованому варіанті з підвищеною дальністю польоту (6800 км) і бойовим навантаженням 24 т.[4] Бомбардувальник-ракетоносець, як і раніше вважається серйозною загрозою для багатьох новітніх систем зброї противника. Ця загроза ще більше зросте, якщо Китаю будуть поставлятися крилаті ракети Х-22 «Буря» (AS-4), виробництва КБ «Радуга» великої дальності.

На кінець 2023 року керівництво авіазаводу в Казані (КАПО) повідомляло про існування планів по виготовленню від кількох до 30 модернізованих Ту-22М3М. Але відомо лише про два замовлених Ту-22М3М та виготовлення відповідно у 2018 та 2023 роках.[6]

Бойове застосування

ред.

Літаки Ту-22М застосовувалися СРСР під час війни в Афганістані (1979—1989) та в російсько-чеченських війнах.[7][8]

Російсько-грузинська війна (2008)

ред.

У війні проти Грузії в 2008 році РФ застосовувала Ту-22М3 в ролі класичних «бомбовозів» для завдання бомбардувань.[9]

За офіційною версією, один Ту-22М3 був збитий на висоті приблизно 6000 м внаслідок застосування засобів ППО Грузії; літак пілотував екіпаж з 52-го важкого бомбардувального авіаполку, що базується в Шайківці. За даними незалежного аналітика Антона Лаврова, лідера групи Ту-22М3 було збито під час повернення після бомбардування бази грузинської піхотної бригади. Після цієї втрати ВПС Росії до кінця конфлікту не використовували дальню авіацію.

Громадянська війна в Сирії

ред.

8 грудня 2015 року Міністерство оборони РФ на офіційному каналі youtube поширило відео під назвою «Масований авіаудар по об'єктах терористів літаками Дальньої авіації та авіагрупи в Сирії». По цьому відео Спільнота InformNapalm ідентифікувала дальній надзвуковий бомбардувальник Ту-22М3 з бортовим номером 24 «червоний», реєстраційний номер RF-94154, під ім'ям «Михайло Шидловський» зі складу 43-го Центру бойового застосування й підготовки льотного складу (рос. — ЦБП ПЛС).[10]

Також у цьому відеоролику МО РФ були зафіксовані й інші Ту-22М3:[10]

  • бортовий 28 «червоний» RF-94157 із 43-ї ЦБЗ ПЛС
  • бортовий 46 «чорний»
  • бортовий 54 «чорний»

Авіація 52-го гвардійського важко-бомбардувального авіаполку, місце базування — Шайківка (Калузька область) використовується в каральній операції проти сирійського народу, про що свідчить інформація з іншого відео МО РФ «Масований удар літаками Дальньої авіації по об'єктах у Сирії», опублікованого 17 листопада 2015 року.[10]

У січні 2017 р. літаки Ту-22М3 знову брали участь у нальотах на позиції ісламістів у Сирії.[8]

Наприкінці травня 2021 року на авіабазу «Хмеймім» було перекинуто три Ту-22М3. Як заявили у міноборони Росії, «після виконання навчальних завдань, бомбардувальники повернуться на аеродроми постійного базування у Росії».[11]

Розташування авіабази «Хмеймім» дає можливість літакам Ту-22М3 здійснювати патрулювання Середземного моря, а радіус застосування без дозаправки в повітрі сягає Лівії, Судану тощо.[12] На оприлюдненому російським Міноборони відео було видно зліт із закріпленою на зовнішній підвісці надзвуковою протикорабельною ракетою Х-22 (або модернізованою Х-32).[13]

Російсько-українська війна

ред.

28 лютого 2022 року по українському Харкову завдав удар російський стратегічний бомбардувальник-ракетоносій Ту-22М3. Про це 1 березня повідомило Командування Повітряних Сил ЗСУ. З літака по мирному місту було випущено 16 ракет класу «повітря — поверхня».[14]

14 квітня Ту-22М3 бомбардували Маріуполь.[15] Іще 10 квітня у проросійських групах у соціальних мережах стали з'являтись повідомлення про застосування некерованих бомб ФАБ-3000 для бомбардування об'єктів «Азовсталі» з бомбардувальників Ту-22М3.[16]

За даними видання Defense Express, у ніч на 9 травня 2022 року, російські агресори застосували до шести ракет Х-22 по об'єктах у містах Донецької області, що знаходяться в прифронтовій зоні. Інших подробиць відомо на той час не було, окрім того, що пусковою платформою для цих крилатих ракет служать літаки Ту-22М3.[17]

9 травня 2022 року з літаків стратегічної авіації Ту-22М3 по цивільних об'єктах в Одеській області було пущено три ракети комплексу «Кинджал». Внаслідок удару завдано поранення двом людям і спричинено руйнування п'яти будівель туристичної інфраструктури.[18][19]

11 травня 2022 року в інтернеті було поширене відео, зняте з кабіни літака Ту-22М3 під час пуску пари крилатих ракет, начебто Х-22 (але могли бути і ззовні ідентичні Х-32). З контексту випливає, що на відео було зафіксовано пуски крилатих ракет по Україні, хоча беззаперечних доказів того, що це пуски саме по Україні, у відео не показано.[20]

5 грудня 2022 року, під час підготовки чергового масованого ракетного обстрілу об'єктів енергетичної інфраструктури в Україні на авіабазах стратегічної авіації «Енгельс» та «Дягілєво» стались вибухи (за твердженнями російського міністерства оборони — авіабази були вражені українськими БПЛА). У результаті ударів на землі залишились кілька стратегічних ракетоносців, у випадку Дягілєво — Ту-22М3 з бортовим номером RF-34110 («02» червоний) споряджений ракетою Х-22,[21] а в «Енгельсі» — пошкоджений Ту-95МС.[22] На поширених згодом фото було видно ушкодження хвостової частини літака Ту-22М3, зокрема обшивки кіля та рулів висоти, форсажних камер двигунів та хвостової артустановки.[23]

19 серпня 2023, близько 10:00, внаслідок атаки безпілотника по авіабазі «Сольці» спалахнула пожежа та було спалено щонайменше один літак Ту-22М3.[24][25][26] Рештки знищеного літака було видно на комерційних супутникових знімках.[27][28] Також на авіабазі було підтверджено аварійну посадку ще одного Ту-22М3 (літак сильно пошкоджений).[29] Офіційно оприлюднені обставини цієї операції ГУР МО України були 24 січня 2024 року.[30][31]

21 серпня 2023 року була атакована авіабаза Шайківка в Калузькій області. За непідтвердженими даними, один літак був пошкоджений або знищений.[8]

У ніч з 18 на 19 квітня 2024 бомбардувальник Ту-22М3 російських ПКС був збитий у повітрі над Ставропольським краєм, на відстані близько 300 км від повітряного простору України. Літак увійшов у плоский штопор і впав біля хутора Богомолов Ставропольського краю. З 4-х членів екіпажу двом вдалося катапультуватися, один загинув, четвертого шукають. Другий бомбардувальник Ту-22М3, який брав участь у цій спробі бомбардування України, по команді зверху був змушений розвернутися, не виконавши пусків ракет.[32] ГУР МО України заявило, що літак збили спільними зусиллями з підрозділами Повітряних Сил, що стало першим ураженням Ту-22М3 в повітрі під час російсько-української війни.[33][34][35] Цього дня також вперше за війну вдалось збити ракети Х-22.[36] За даними Reuters, літак було збито за допомогою модифікованого комплексу С-200.[37]

15 серпня 2024 року в Черемховському районі в районі населеного пункту Михайлівка, за 100 метрів від федеральної траси Р-255, Іркутської області РФ впав стратегічний бомбардувальник Ту-22М3. Авіатроща сталась близько 22:11 за місцевим часом, близько 17:11 за Києвом.[38][39]

1 червня 2025 року Служба безпеки України здійснила операцію «Павутина» з ураження російської стратегічної авіації. Ціллю операції стали 4 аеродроми на території Російської Федерації.[40][41] Том Купер і Мілітарний написали про підтвердження знищення чи пошкодження щонайменше 7—12 одиниць Ту-22М3.[42][43] Це знищило близько 30 % боєготового флоту російських Ту-22М, які застосовували у 2022—2023 роках.[43] Станом на 7 червня 2025 року редактори Oryx Blog знайшли фото чи відео підтвердження безповоротної втрати Росією 8 літаків Ту-22М3, ще 3 отримали пошкодження.[44]

Аварії та катастрофи

ред.

9 серпня 2008 року за 50 кілометрів від грузинського міста Горі, за допомогою ЗРК типу «Бук» або «Оса» було збито літак Ту-22М3 (або Ту-22МР).[9][8]

16 вересня 2017 року літак Ту-22М3 викотився за межі злітно-посадкової смуги на авіабазі Шайківка через аварійне припинення зльоту. Літак було списано. Всі чотири члени екіпажу залишилися неушкодженими.

22 січня 2019 року при посадці у вкрай поганих погодних умовах на військовий аеродром на авіабазі «Оленья», яка розташована на Кольському півострові за 92 км на південь від Мурманська неподалік міста Оленєгорськ сталась авіакатастрофа — розбився Ту-22М3. Відомо, що з чотирьох членів екіпажу вдалось вижити командиру та штурману, однак останній згодом помер у лікарні від отриманих пошкоджень.[45][46] На оприлюдненому відео видно, що після першого торкання злітно-посадкової смуги, літак «підскочив» й буквально розломився у повітрі. При цьому він загорівся, а його охоплена вогнем кабіна відірвалася і почала перекидатися по землі. Охоплена полум'ям хвостова частина з двигунами пролетіла трохи більше та впала неподалік.[47]

23 березня 2021 року на аеродромі Шайковка під Калугою через нештатне спрацювання катапультного обладнання на землі загинуло троє членів екіпажу Ту-22М3.[48] Відомо, що на аеродромі Шайковка розташований 52-й гвардійський важкий бомбардувальний авіаполк (в/ч 33310), озброєний бомбардувальниками Ту-95МС і Ту-22М3. За даними «НТВ» зазначено, що в результаті інциденту загинув командир полку полковник Вадим Белослюдцев.[49]

Втрати під час вторгнення в Україну

ред.
Дата Місце Коментар
1 (пошкоджено) 5 грудня 2022 «Дягілєво», м. Рязань

Дрони невідомого типу атакували аеродром «Дягілєво» у результаті удару було серйозно пошкоджено літак Ту-22М3 з реєстраційним номером RF-34110 («02» червоний).[50]

2 19 серпня 2023 «Сольці», Новгородська область Операція підрозділу Головним управлінням розвідки МО України, авіабазу було атаковано дронами коптерного типу, українським розвідникам вдалося повністю знищити один літак Ту-22M3 та два пошкодити.[51]
3 (пошкоджено)
4 (пошкоджено)
5 19 квітня 2024 Богомолов (45°52'25.9"N 41°22'20.7"E), Красногвардійський р-н, Ставропольський краї (РФ) Зенітні ракетні підрозділи Повітряних сил ЗСУ у взаємодії з Головним управлінням розвідки МОУ знищили Ту-22М3 б/н 11. Літак впав та згорів у Ставропольському краї (РФ).[52][53] Літак належав до складу 52-го важкого бомбардувального авіаполку (в/ч 33310, авіабаза

«Шайківка» Калузької області).[54]

6 (пошкоджено) 25 липня 2024 «Оленья», Мурманська область Внаслідок влучання безпілотника 25 липня 2024, орієнтовно о 15:47 по аеродрому «Оленья» в Мурманській області зафіксовано пошкодження далекого надзвукового бомбардувальника-ракетоносця Ту-22М3.[55]

За оновленою інформацією було вражено два борти Ту-22М3 йдеться про б/н 31(червоний) та б/н 33.[56]

7 (пошкоджено)
8 14 серпня 2024 Михайлівка, Іркутська область Ту-22М3 б/н 78 реєстраційний номер RF-94238 загорівся в небі, почав стрімко знижуватися та розбився в районі населеного пункту Михайлівка, Черемхівського району, Іркутської області (РФ) поблизу федеральної траси Р-255. Всім 4 пілотам вдалося катапультуватися. Один з них згодом помер від отриманих травм.[57][58]
9 2 квітня 2025 Бурять, Іркутська область Бомбардувальник-ракетоносець Ту-22M3 внаслідок аварії розбився поблизу селища Бурять Усольського району Іркутської області. За повідомленням російського Міноборони екіпаж катапультувався, один пілот загинув.[59]
10 1 червня 2025 «Біла», Іркутська область 1 червня 2025 року Служба безпеки України провела масштабну спецоперацію «Павутина», направлену на знищення бортів російської стратегічної авіації.[60][61]

Втрати за авіабазами:

  • «Біла»: 7 од. Ту-22М3. Номери: № 26 RF-94216, що входив до складу 200-го важкого бомбардувального авіаполку.
  • «Оленья»: 2 од. Ту-22М3.
  • Авіабаза «Дягілєво»: 3 од. Ту-22М3. Номери: № 34, що входив до складу 200-го важкого бомбардувального авіаполку.
11
12
13
14
15
16
17 «Оленья», Мурманська область
18
19 «Дягілєво», Рязань
20
21

Оператори

ред.

Поточні

ред.

  Росія — 51 Ту-22М3 на озброєнні та 1 Ту-22МР (небоєздатний), станом на 2025 рік.[62] Справних 27, та ще 2 у ремонті (за даними ГУР МО України станом на другу половину серпня 2023 р.).[63]

Колишні

ред.

  СРСР

  Україна — Ту-22М перебували на озброєнні ВПС України у 1992—2003 роках у кількості: 17–22 Ту-22М2, 43–60 Ту-22М3. Всі були утилізовані, 4 одиниці залишені для музейної експозиції

Україна

ред.
 
Ту-22М3 Повітряних Сил України
 
Ту-22М3 (б/н 96) ВПС України на авіашоу SIAD 2002, Словаччина.

Коли в 1991 році Радянський Союз розпався, Україна отримала у спадок стратегічні бомбардувальники Ту-22М2 та Ту-22М3.

На авіабазі Полтава базувався 185-й важкий бомбардувальний авіаційний полк. У 1991 році на озброєнні 185-го важкого бомбардувального авіаполку перебувало 6 Ту-16П і 18 Ту-22М3.[64]

На авіабазі Кульбакіне базувався 540-й інструкторсько-дослідний морський ракетоносний авіаційний полк. У 1992 році на озброєнні авіаполку перебувало 29 Ту-22М2/М3 і 20 Ту-16К.[65][66] На початку 1990-х років Ту-16К і Ту-22М2 були відправлені на бази зберігання, а потім утилізовані.

1–2 серпня 1996 р. на полігоні Києво-Олександрівка в Миколаївській області проходили навчання. Під час навчань, бомбардувальники, діючи під прикриттям Су-27, здійснили «килимове» бомбардування об'єктів «супротивника» в оперативній глибині, скинувши при цьому за один виліт майже півтори сотні 250-кг уламково-фугасних авіабомб.

У 1998 році Ту-22М3 зі складу полтавської авіадивізії брав учать у RIAT-98 та став першим призером — його екіпаж під командуванням підполковника Миколи Меншикова був визнаний переможцем у конкурсі на кращу посадку. У його кабіні побували принц Філіп, чоловік королеви Великої Британії Єлизавети II та наслідний принц Йорданії Фейсал.[67]

Надалі Ту-22М3 українських ВПС епізодично залучались до участі у деяких інших навчаннях. Зокрема, 27 серпня 2000 р. один літак цього типу узяв участь у третьому етапі навчань ППО Співдружності незалежних держав «Бойова співдружність — 2000», що проходили на полігоні Ашулук під Астраханню (Російська Федерація). У ході цих навчань Ту-22М3, імітуючи використання крилатих ракет, запустив повітряну мішень, яку перехопили два українські винищувачі Су-27. Приблизно в той же час два екіпажі 185 вбап з Полтави подолали понад 4000 км і вразили навчальні цілі в Баренцовому морі.[68]

Брали участь у авіаційних парадах до Дня незалежності України. На початку червня 2002 р. Ту-22М3 представляв українські ВПС на міжнародному авіашоу в Братиславі, де здобув приз «за найбільш вражаючий літак».[69]

У 2002—2006 роках на авіабазах у Миколаєві, Полтаві, Прилуках та Білій Церкві було ліквідовано 60 Ту-22М (43 Ту-22М3 та 17 Ту-22М2), що перебували на озброєнні ВПС і авіації ВМС України, а також перебували на базах зберігання і авіаремонтних заводах.[70] Також на авіабазі Озерне було знищено 423 авіаційні крилаті ракети Х-22.[70] Для музейної експозиції було залишено 4 Ту-22М, з яких один Ту-22М3 перебуває в Полтавському музеї дальньої та стратегічної авіації, і по одному Ту-22М0, Ту-22М2 і Ту-22М3 — у Державному музеї авіації України.[70]

Не на камеру офіцери авіації розповіли: саме вильоти українських Ту-22М3 ставили крапку у трьох територіальних конфліктах. У 1997 році, коли Румунія забажала острів Зміїний, також у 1997 році, коли був перший конфлікт з Росією навколо острова Тузла. І вже в 2003 році, коли Москва дала вказівку насипати косу до цього острова, але потім зупинила роботи.[71]

Тимчасова слідча комісія Верховної Ради України для проведення розслідування відомостей щодо фактів розкрадання в ЗСУ та підриву обороноздатності держави у період з 2004—2018 роки встановила, що лише на підставі даних про розподіл Чорноморського флоту Україна отримала 20 одиниць сучасних стратегічних бомбардувальників Ту-22М3 (19 одиниць були передані РФ), які з невідомих мотивів зняті з озброєння ЗСУ продані та/або утилізовані, хоча такі дії не вимагалися за укладеними міжнародно-правовими договорами щодо скорочення стратегічних наступальних озброєнь, зокрема за Договором про скорочення і обмеження стратегічних наступальних озброєнь від 31 липня 1991 року та Лісабонського протоколу 23 травня 1992 року.[72]

Тактико-технічні характеристики

ред.

Наведені характеристики відповідають модифікації Ту-22М3. Джерела даних: Tupolev Tu-22M, Frawley[73]

Технічні характеристики

ред.
 
Ортогональні проекції Ту-22М
  • Екіпаж: 4 особи (пілот-командир, другий пілот, штурман-оператор, штурман-навігатор)
  • Довжина: 42,46 м
  • Розмах крила:
    • при куті стрілоподібності χ=20°: 34,28 м
    • при куті стрілоподібності χ=65°: 23,30 м
  • Висота: 11,05 м
  • Площа крила:
    • при куті стрілоподібності χ=20°: 183,57 м²
    • при куті стрілоподібності χ=65°: 175,80 м²
  • Коефіцієнт видовження крила: 3,2
  • Маса порожнього: 68 000 кг
  • Нормальна злітна маса: 112 000 кг
  • Максимальна злітна маса: 126 000 кг
  • Маса палива у внутрішніх баках: 54 000 кг
  • Силова установка: 2 × ТРДДФ НК-25
    • Безфорсажна тяга: 2 × 14 500 кгс
    • Форсажна тяга: 2 × 25 000 кгс

Льотні характеристики

ред.
  • Максимальна швидкість:
    • на великій висоті (12 000 м): 2300 км/год
    • на малій висоті (200 м): 950 км/год
  • Бойовий радіус з навантаженням 12 000 кг:
    • на надзвуковій швидкості: 1500—1850 км
    • на дозвуковій швидкості і малій висоті: 1500—1650 км
    • на дозвуковій по змішаному профілю: 2400 км
  • Перегінний радіус: 7000 км
  • Практична стеля: 13 300 м
  • Швидкопідйомність: 15 м/с
  • Навантаження на крило: 688 кг/м²
  • Тягооснащеність: 0,45
  • Максимальне експлуатаційне перевантаження: +2,5 g

Озброєння

ред.
 
Протикорабельна ракета Х-32
  • Стрілецько-гарматне: 1×23 мм авіаційна гармата ГШ-23
  • Точки підвісу: 3
  • Бойове навантаження: 24 000 кг, пілони крила та фюзеляжу та внутрішній відсік озброєння з наступним озброєнням:

Див. також

ред.

Примітки

ред.
  1. Editorial team of "Soviet Transports" (January 2024). airhistory.net (PDF) (англ.). AirHistory.net.
  2. а б в г д е ж Довідник: Ту-22М (укр.). 22 серпня 2023. Процитовано 20 травня 2025.
  3. Рашисти "засвітили" Ту-22М3М із дозаправкою в повітрі, і невідомо, які ракети він нестиме (укр.). 19 березня 2023. Процитовано 21 травня 2025.
  4. а б Китай закупить виробничі лінії для збірки бомбардувальників Ту-22М3. Військова панорама. 4 січня 2013. Архів оригіналу за 12 липня 2013. Процитовано 7 січня 2013.
  5. The Aviationist » Why China’s Tu-22 bombers would represent a serious threat to U.S. Navy aircraft carriers. theaviationist.com. Архів оригіналу за 12 липня 2013. Процитовано 7 січня 2013.
  6. Чому РФ лише за 150 км від лінії фронту поставить на ремонт три Ту-95МС, та що по ракетам для Ту-22М3М (укр.). 21 травня 2025. Процитовано 21 травня 2025.
  7. Як рашисти застосовували Ту-22М3 під час війни в Афганістані, і як вплинуло це на їх дії в Україні (укр.). 29 грудня 2022. Процитовано 30 грудня 0223.
  8. а б в г Довідник: Ту-22М (укр.). 22 серпня 2023. Процитовано 30 грудня 2023.
  9. а б А як над Грузією в 2008 році збили російський Ту-22М3, і який застосували ЗРК. 30 грудня 2023. Процитовано 30 грудня 2023.
  10. а б в InformNapalm розкриває дані командирів екіпажів Ту-22М3, що бомблять мирних жителів Сирії. InformNapalm. 10 грудня 2015. Архів оригіналу за 17 квітня 2021. Процитовано 25 березня 2021.
  11. Люксіков Михайло (25 травня 2021). Росія перекинула до Сирії бомбардувальники Ту-22М3. Український мілітарний портал. Архів оригіналу за 30 травня 2021. Процитовано 1 червня 2021.
  12. Thomas Newdick (25 травня 2021). Russian Tu-22M3 Backfire Bombers Based In Syria Are Going To Patrol The Mediterranean. The War Zone. The Drive. Архів оригіналу за 31 травня 2021. Процитовано 1 червня 2021.
  13. Thomas Newdick (26 травня 2021). Right On Cue, Russian Tu-22M3 Bombers Now Flying From Syria Brandish Anti-Ship Missiles. The War Zone. The Drive. Архів оригіналу за 31 травня 2021. Процитовано 1 червня 2021.
  14. Росіяни задіяли стратегічний бомбардувальник-ракетоносець Ту-22 для удару по Харкову [Архівовано 1 березня 2022 у Wayback Machine.]. zaxid.net, 1 березня 2022.
  15. Росія вперше застосувала дальню авіацію для бомбардування Маріуполя, — Міноборони
  16. Для бомбардування Маріуполя рашисти застосовують вже "сталінські" авіабомби. Defense Express. 10 квітня 2022.
  17. Рашисти для ударів по Україні вперше застосували радянські крилаті ракети Х-22. Defense Express. 9 травня 2022.
  18. Ворог випустив по Одесі сім ракет, є загиблий і поранені. Укрінформ. 10 травня 2022.
  19. росія вдарила по Одесі ракетами «Кинджал», є постраждалі та руйнування. Укрінформ. 9 травня 2022.
  20. Thomas Newdick (11 травня 2022). We May Have Our First Sight Of A Russian Bomber Launching Missiles At Ukraine. The War Zone. The Drive.
  21. Вибухи на аеродромах – один з найбільш стратегічно значущих провалів Росії. Тексти. 6 грудня 2022.
  22. РФ вперше у бойових умовах втратила Ту-95 - супутникові знімки авіабази "Енгельс". Defense Express. 6 грудня 2022.
  23. Чи зможуть росіяни відремонтувати Ту-22М3, побитий "прильотом" від ЗСУ по "Дягилево". Defense Express. 6 грудня 2022.
  24. В результаті удару дрона по авіабазі “Сольци” згорів російський ракетоносець Ту-22М3. ФОТО. Новинарня. Архів оригіналу за 20 серпня 2023. Процитовано 20 серпня 2023.
  25. У Міноборони РФ заявили про «атаку» на військовий аеродром у Новгородській області. radiosvoboda.org. Архів оригіналу за 19 серпня 2023. Процитовано 19 серпня 2023.
  26. Згоріли щонайменше два Ту-22М3: БПЛА атакував аеродром у Новгородській області, — соцмережі (фото). focus.ua. Архів оригіналу за 19 серпня 2023. Процитовано 19 серпня 2023.
  27. Destroyed Tu-22M Seen At Now Empty Russian Airbase. The War Zone. The Drive. 22 серпня 2023.
  28. Ту-22М3 знищено: красномовне фото результату роботи невідомих дронів та важливі деталі. Defense Express. 20 серпня 2023.
  29. @igorsushko (20 серпня 2023). https://twitter.com/igorsushko/status/1693340669006557627?t=fws6AAGPm-0R87w4yq9YTw&s=19 (Твіт) (укр.). Процитовано 20 серпня 2023 — через Твіттер.
  30. Галерея героїв. Бабій Олег Іванович. Герой України
  31. У своєму останньому бою Герой України Олег Бабій знешкодив три ворожі літаки ТУ-22 — ГУР. 24.01.2024, 00:33
  32. УНІАН: Ту-22М3: у ГУР повідомили, що другий ворожий бомбардувальник змусили розвернутися
  33. У Росії впав бомбардувальник Ту-22М3. Мілітарний (укр.). Архів оригіналу за 19 квітня 2024. Процитовано 19 квітня 2024.
  34. У ГУР заявили, що Ту-22М3 збила українська ППО. Мілітарний (укр.). Архів оригіналу за 19 квітня 2024. Процитовано 19 квітня 2024.
  35. Іван Шевчук (19 квітня 2024). УПЕРШЕ ВІД ПОЧАТКУ ВТОРГНЕННЯ ЗСУ ЗНИЩИЛИ ДАЛЬНІЙ СТРАТЕГІЧНИЙ БОМБАРДУВАЛЬНИК РОСІЯН ТУ-22М3. Дзеркало тижня.
  36. Удар по Дніпру - є загиблі та багато поранених. Україна вперше знищила російський Ту-22М3 і ракети Х-22. BBC News Україна (укр.). 19 квітня 2024. Архів оригіналу за 19 квітня 2024. Процитовано 19 квітня 2024.
  37. Balmforth, Tom; Malenko, Anastasiia (19 квітня 2024). Ukraine downs Russian strategic bomber after airstrike kills eight, Kyiv says. Reuters.
  38. У РФ впав дальній бомбардувальник Ту-22М3, катапультувались не всі (відео) | Defense Express. defence-ua.com (укр.). Процитовано 16 серпня 2024.
  39. У Іркутській області Росії впав стратегічний бомбардувальник Ту-22М3. Мілітарний (укр.). Процитовано 16 серпня 2024.
  40. Одразу на трьох аеродромах рф палають стратегічні бомбардувальники (відео). Ми Україна (укр.). 1 червня 2025. Процитовано 1 червня 2025.
  41. Масована атака дронів на російські військові аеродроми. BBC News Україна (укр.). 1 червня 2025. Процитовано 1 червня 2025.
  42. Операція «Павутина»: скільки Ту-95МС, Ту-22М3 та А-50 знищили. Мілітарний (укр.). 4 червня 2025. Процитовано 4 червня 2025.
  43. а б Sarcastosaurus (5 червня 2025). Bean-counting. Sarcastosaurus. Процитовано 7 червня 2025.
  44. Attack On Europe: Documenting Equipment Losses During The 2022 Russian Invasion Of Ukraine. Oryx Blog. 24 лютого 2022. Процитовано 7 червня 2025.
  45. David Cenciotti (22 січня 2019). Russian Tu-22M3 Bomber Crashes in Murmansk Region Killing Two Crew Members. The Aviationist. Архів оригіналу за 3 березня 2021. Процитовано 24 березня 2021.
  46. В Росії розбився стратегічний бомбардувальник Ту-22М3. Український мілітарний портал. 22 січня 2019. Архів оригіналу за 25 січня 2021. Процитовано 24 березня 2021.
  47. З’явилось відео катастрофи бомбардувальника Ту-22М3. Ukrainian Military Pages. 27 січня 2019. Архів оригіналу за 28 листопада 2020. Процитовано 24 березня 2021.
  48. Люксіков Михайло (23 березня 2021). У Росії загинув екіпаж бомбардувальника Ту-22М. Український мілітарний портал. Архів оригіналу за 23 березня 2021. Процитовано 24 березня 2021.
  49. Позаштатна ситуація на борту Ту-22М3 вбила 3 офіцери ПКС Росії (ФОТО, ВІДЕО). Inform Napalm (ua). 24 березня 2021. Архів оригіналу за 25 березня 2021. Процитовано 25 березня 2021.
  50. Удар БПЛА по аеродрому під Рязанню пошкодив стратегічний ракетоносець Ту-22М3. Мілітарний (укр.). Процитовано 22 квітня 2024.
  51. У ГУР розкрили деталі операції зі знешкодження літаків Ту-22M3. Мілітарний (укр.). Процитовано 20 квітня 2024.
  52. У Ставропольському краї Росії знищили бомбардувальник Ту-22М3 (оновлено). ВІДЕО+ФОТО. 19.04.2024, 07:47
  53. ЗСУ розповіли про збиття стратегічного бомбардувальника РФ Ту-22М3. 19.04.2024, 11:24
  54. Співробітники ГУР встановили воєнних злочинців з числа екіпажу знищеного бомбардувальника Ту-22М3. gur.gov.ua. Процитовано 4 серпня 2024.
  55. ГУР підтвердило пошкодження літака Ту-22М3 на російському аеродромі. armyinform.com.ua (укр.). Процитовано 29 липня 2024.
  56. Свобода, Радіо (30 липня 2024). ГУР: під час удару по аеродрому «Оленья» в РФ були пошкоджені одразу два бомбардувальники. Радіо Свобода (укр.). Процитовано 30 липня 2024.
  57. У Іркутській області Росії впав стратегічний бомбардувальник Ту-22М3. Мілітарний (укр.). Процитовано 15 серпня 2024.
  58. У росії розбився Ту-22М3, носій крилатих ракет Х-22. 15.08.2024, 19:23
  59. В Росії розбився бомбардувальник-ракетоносець Ту-22М3. Мілітарний. Процитовано 2 квітня 2025.
  60. Приходько, Роман. На знімках з SAR-супутника виявили знищення ще чотирьох Ту-22М3 на авіабазі «Белая». Мілітарний. Процитовано 2 червня 2025.
  61. Б., Володимир. Операція «Павутина»: скільки Ту-95МС та Ту-22М3 знищили на авіабазі «Белая» та «Оленья» (Оновлюється). Мілітарний. Процитовано 2 червня 2025.
  62. IISS, 2025, с. 188.
  63. Буданов розповів, скільки літаків Ту-22М3 залишилося в Росії. Радіо Свобода. 23 серпня 2023.
  64. 185th Guards Kirovogradsko-Budapeshtskiy Red Banner Heavy Bomber Aviation Regiment [Архівовано 24 грудня 2018 у Wayback Machine.](англ.)
  65. Авіація ВМФ, 33 ЦБЗ ПЛС-Кульбакине [Архівовано 3 грудня 2013 у Wayback Machine.](англ.)
  66. 540th Instructor-Research Maritime Missile Aviation Regiment [Архівовано 12 січня 2019 у Wayback Machine.](англ.)
  67. Триумф ВВС Украины. День. 12 августа. Архів оригіналу за 27 вересня 2022. Процитовано 21 жовтня 2023.
  68. Архівована копія. Архів оригіналу за 27 березня 2019. Процитовано 27 березня 2019.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  69. Архівована копія (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 29 березня 2019. Процитовано 29 березня 2019.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) [Архівовано 2019-03-29 у Wayback Machine.]
  70. а б в 27 січня в Полтаві відбудеться завершальний етап Програми ліквідації важких бомбардувальників типу Ту-22М3 та авіаційних ракет типу Х-22 (архів) // kmu.gov.ua, 26 січня 2006
  71. Україна знищила свій останній справний бомбардувальник-ракетоносець, – «Стежками війни». ZIK. 30 березня 2018. Архів оригіналу за 30 березня 2018. Процитовано 25 листопада 2019. [Архівовано 2018-03-30 у Wayback Machine.]
  72. Здача інтересів України під час передачі РФ стратегічних бомбардувальників та крилатих ракет – звіт ТСК. Ukrainian Military Pages. 11 червня 2019. Архів оригіналу за 11 червня 2019. Процитовано 12 червня 2019.
  73. Frawley, 2002, p. 163.
  74. Russia tests strategic bomber with new air-to-surface missile. Tass.com. Архів оригіналу за 23 липня 2018. Процитовано 16 серпня 2018.

Посилання

ред.

Література

ред.