Громико Андрій Андрійович

радянський політик і дипломат

Андрі́й Андрі́йович Громи́ко (білор. Андрэй Андрэевіч Грамыка; рос. Андрей Андреевич Громыко; 5 (18) липня 1909, Старі Громики, Речковська волость, Могильовська губернія, Російська імперія — 2 липня 1989, Москва, РРФСР, СРСР) — радянський дипломат білоруського походження, міністр закордонних справ СРСР (1957—1985). З 1952 до 1956 — кандидат у члени ЦК КПРС. З 1956 до 1989 — член ЦК КПРС. З 27 квітня 1973 до 30 вересня 1988 року — член Політбюро ЦК КПРС. Депутат Верховної Ради СРСР 2-го, 5-11-го скликань (у 1946—1950 і 1958—1989).

Громико Андрій Андрійович
біл. Андрэй Андрэевіч Грамыка
Andrej Andrejevič Hramyka
Andrei Gromyko at Conference on Security and Cooperation in Europe.jpg
Народився 5 (18) липня 1909
Старі Громикиd, Гомельський повіт, Могильовська губернія, Російська імперія[1]
Помер 2 липня 1989(1989-07-02)[2][3][…] (79 років)
Москва, СРСР[2]
Поховання Новодівичий цвинтар
Країна Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Національність білоруси
Діяльність політик, дипломат, економіст, мемуарист
Alma mater Білоруський державний економічний університет
Науковий ступінь доктор економічних наук[d]
Знання мов російська[5]
Членство Політичне бюро ЦК КПРС
Посада перший заступник голови Ради Міністрів СРСРd, постійний представник Російської Федерації при Організації Об'єднаних Націй, голова Президії Верховної Ради СРСР, посол СРСР в СШАd і ambassador of the Soviet Union to the United Kingdomd
Партія ВКП(б)
Конфесія атеїзм
Родичі Горбачова Раїса Максимівна
У шлюбі з Лідія Громикоd
Діти Громико Анатолій Андрійович і Емілія Андріївна Громикоd
Нагороди
медаль «Серп і Молот» медаль «Серп і Молот» Герой Соціалістичної Праці
орден Леніна орден Леніна орден Леніна орден Леніна орден Леніна орден Леніна орден Леніна орден Вітчизняної війни I ступеня орден Трудового Червоного Прапора орден «Знак Пошани» медаль «В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна» медаль «30 років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «Сорок років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «Ветеран праці» Медаль «60 років Збройних Сил СРСР» медаль «У пам'ять 800-річчя Москви» Орден Хосе Марті орден Прапора Угорської Народної Республіки орден «Сонце Свободи»
Ленінська премія Державна премія СРСР
Орден Клемента Готвальда Великий хрест ордена Сонця Перу Орден Георгія Димитрова
знак «50 років перебування в КПРС»
Орден «Сонце Перу»
IMDb ID 0343063

ЖиттєписРедагувати

Походив зі збіднілого, білоруського шляхетського роду, відомого від початку XVI ст., одна з гілок якого — відомий український старшинський рід Громики, велику частину якого за часів Російської імперії було переведено в податні стани. В офіційних біографіях зазначалося селянське походження і те, що його батько був селянином, який працював на заводі. Навчався в профтехшколі, технікумі.

У 1932 закінчив Білоруський державний інститут народного господарства, а в 1936 — аспірантуру Всесоюзного науково-дослідного інституту економіки сільського господарства в Москві. З 1936 — старший науковий співробітник Інституту економіки АН СРСР.

З 1939 — в Наркоматі закордонних справ (НКЗС) СРСР. У 1939 — завідувач Відділу американських країн НКЗС.

З 1939 до 1943 — радник повпредства СРСР у США. З 1943 до 1946 — посол СРСР у США й одночасно посланник СРСР на Кубі. З 1946 до 1948 — постійний представник СРСР у Раді Безпеки ООН.

З 1946 до 1949 — заступник міністра закордонних справ СРСР. З 1949 до 1952 — 1-й заступник міністра закордонних справ СРСР.

З червня 1952 до квітня 1953 — посол СРСР у Великій Британії. З березня 1953 до лютого 1957 — 1-й заступник міністра закордонних справ СРСР.

З 15 лютого 1957 до 2 липня 1985 року — міністр закордонних справ СРСР. 28-річне перебування на посаді міністра закордонних справ — найдовше в XX столітті у світі. Одночасно з 24 березня 1983 до 2 липня 1985 року — 1-й заступник голови Ради Міністрів СРСР.

З 2 липня 1985 до 1 жовтня 1988 року — голова Президії Верховної Ради СРСР; після смерті К. У. Черненка на цей пост було обрано Громика, а не нового Генсека ЦК КПРС М. С. Горбачова, всупереч усталеній у 1977—1985 традиції суміщення цих посад. Вересневий (1988) пленум ЦК дав генеральному секретареві (Горбачову) рекомендацію виставити свою кандидатуру на вакантну у зв'язку з переходом А. Громика на пенсію посаду голови президії ВР СРСР.[6] Зі жовтня 1988 — на пенсії.

Після його смерті в Гомелі відбувся траурний мітинг, в центрі міста встановлено бюст.

ВідзнакиРедагувати

Двічі Герой Соціалістичної Праці (1969, 1979). Лауреат Ленінської (1982) і Державної (1984) премій СРСР. Доктор економічних наук (1956).

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Громыко Андрей Андреевич // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  2. а б Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #118857886 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  3. SNAC — 2010.
  4. Filmportal.de — 2005.
  5. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  6. Бібліографічне посилання: Кульчицький С. В. КОНСТИТУЦІЙНА РЕФОРМА В СРСР 1988 // Енциклопедія історії України: Т. 5: Кон — Кю / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. — К.: В-во «Наукова думка», 2008. — 568 с.: іл. — Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Konstitutsiyna_Reforma_V_Srsr_1988

Джерела та літератураРедагувати

ПосиланняРедагувати