Відкрити головне меню

Громико Андрій Андрійович

радянський політик і дипломат

Андрі́й Андрі́йович Громи́ко (5 (18) липня 1909, Старі Громики, Могильовська губернія, Російська імперія — 2 липня 1989, Москва, Російська РФСР) — радянський дипломат білоруського походження, міністр закордонних справ СРСР (1957—1985).

Громико Андрій Андрійович
біл. Андрэй Андрэевіч Грамыка
Andrei Gromyko at Conference on Security and Cooperation in Europe.jpg
Народився 5 (18) липня 1909 або 5 липня 1908(1908-07-05)[1]
Старі Громики[d], Гомельський повіт, Могильовська губернія, Російська імперія[2]
Помер 2 липня 1989(1989-07-02)[3][4][…]
Москва, СРСР[3]
Поховання Новодівочий цвинтар
Громадянство
(підданство)
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Національність білоруси
Діяльність політик, дипломат, економіст, мемуарист
Alma mater Білоруський державний економічний університет
Науковий ступінь доктор економічних наук[d]
Знання мов російська[6]
Членство Політбюро ЦК КПРС
Посада перший заступник голови Ради Міністрів СРСР[d], постійний представник Російської Федерації при Організації Об'єднаних Націй, голова Президії Верховної Ради СРСР і ambassadors of the Soviet Union to the United States[d]
Партія ВКП(б)
Конфесія атеїзм
Діти Громико Анатолій Андрійович і Емілія Андріївна Громико[d]
Нагороди
Герой Соціалістичної Праці Герой Соціалістичної Праці медаль «Серп і Молот» медаль «Серп і Молот»
орден Леніна орден Леніна орден Леніна орден Леніна орден Леніна орден Леніна орден Леніна орден Вітчизняної війни I ступеня орден Трудового Червоного Прапора орден «Знак Пошани» медаль «В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна» медаль «30 років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «Сорок років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «Ветеран праці» медаль «60 років Збройних Сил СРСР» медаль «У пам'ять 800-річчя Москви»
Ленінська премія Державна премія СРСР
орден «Сонце Свободи» Grand Cross of the Order of the Sun of Peru‎ Великий Хрест ордену Відродження Польщі орден Прапора Угорської Народної Республіки орден Хосе Марті орден Клемента Готвальда Орден Георгія Димитрова
знак «50 років перебування в КПРС»
IMDb nm0343063

ЖиттєписРедагувати

Походив зі збіднілого, бiлоруського шляхетського роду, відомого від початку XVI ст., одна з гілок якого — відомий український старшинський рід Громики, велику частину якого за часів Російської імперії було переведено в податні стани. В офіційних біографіях зазначалося селянське походження і те, що його батько був селянином, який працював на заводі. Навчався в профтехшколі, технікумі.

У 1932 закінчив Білоруський державний інститут народного господарства, а в 1936 — аспірантуру Всесоюзного науково-дослідного інституту економіки сільського господарства в Москві. З 1936 — старший науковий співробітник Інституту економіки АН СРСР.

З 1939 — в Наркоматі закордонних справ (НКИД) СРСР. У 1939 — завідувач Відділу американських країн НКІД.

З 1939 до 1943 — радник повпредства СРСР у США. З 1943 до 1946 — посол СРСР у США й одночасно посланник СРСР на Кубі. З 1946 до 1948 — постійний представник СРСР у Раді Безпеки ООН.

З 1946 до 1949 — заступник Міністра закордонних справ СРСР. З 1949 до 1952 — 1-й заступник Міністра закордонних справ СРСР.

З червня 1952 до квітня 1953 — посол СРСР у Великій Британії. З березня 1953 до лютого 1957 — 1-й заступник Міністра закордонних справ СРСР.

З 15 лютого 1957 до 2 липня 1985 — Міністр закордонних справ СРСР. 28-річне перебування на посаді міністра закордонних справ — найдовше в XX столітті у світі. Одночасно з 24 березня 1983 до 2 липня 1985 — 1-й заступник Голови Ради Міністрів СРСР.

З 2 липня 1985 до 1 жовтня 1988 — Голова Президії Верховної Ради СРСР; після смерті К. У. Черненка на цей пост було обрано Громика, а не нового Генсека ЦК КПРС М. С. Горбачова, всупереч усталеній у 1977—1985 традиції суміщення цих посад. Вересневий (1988) пленум ЦК дав генеральному секретареві (Горбачову) рекомендацію виставити свою кандидатуру на вакантну у зв'язку з переходом А. Громика на пенсію посаду голови президії ВР СРСР.[7] Зі жовтня 1988 — на пенсії.

З 1952 до 1956 — кандидат в члени ЦК КПРС. З 1956 до 1989 — член ЦК КПРС. З 27 квітня 1973 до 30 вересня 1988 — член Політбюро ЦК КПРС. У 1946—1950 і 1958—1989 — депутат Верховної Ради СРСР.

Після його смерті в Гомелі відбувся траурний мітинг, в центрі міста встановлено бюст.

ВідзнакиРедагувати

Двічі Герой Соціалістичної Праці (1969, 1979). Лауреат Ленінської (1982) і Державної (1984) премій СРСР. Доктор економічних наук (1956).

ПриміткиРедагувати

  1. Find a Grave — 1995. — ed. size: 165000000
  2. Велика радянська енциклопедія / под ред. О. Ю. ШмидтБольшая российская энциклопедия, 1926. — ISBN 978-5-85270-292-0, 978-5-85270-324-8
  3. а б Національна бібліотека Німеччини, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #118857886 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  4. SNAC — 2010.
  5. Filmportal.de — 2005.
  6. ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  7. Бібліографічне посилання: Кульчицький С. В. КОНСТИТУЦІЙНА РЕФОРМА В СРСР 1988 // Енциклопедія історії України: Т. 5: Кон — Кю / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. — К.: В-во «Наукова думка», 2008. — 568 с.: іл. — Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Konstitutsiyna_Reforma_V_Srsr_1988

Джерела та літератураРедагувати

ПосиланняРедагувати