Вікіпедія

Зенітні ракетні війська України

категорія проєкту Вікімедіа

Зенітні ракетні війська́ (ЗРВ) — рід військ у складі Повітряних сил, сухопутних військ і ВМС, призначений для забезпечення у взаємодії з іншими родами військ, протиповітряної оборони важливих адміністративно-політичних центрів, промислово-економічних районів, угруповань збройних сил та інших важливих об'єктів. На озброєнні мають різні типи зенітних ракетних (зенітних артилерійських) комплексів з високими можливостями ураження сучасних засобів повітряного нападу в широкому діапазоні висот та швидкостей їх польоту, за різних погодних умов і часу доби.

Зенітні ракетні війська
Беретний знак військ
Країна  Україна
Вид  Повітряні сили
Сухопутні війська
 Військово-морські сили
Тип зенітні ракетні війська
Знаки розрізнення
Нарукавний знак
Медіафайли на Вікісховищі

Станом на 2016 рік, зенітні війська зі складу Повітряних сил мали 60 дивізіонів ЗРК: 35 дивізіонів С-300П, 9 дивізіонів С-125, 3 дивізіони С-300В, та 15 дивізіонів ЗРК «Бук».[1]

Завдання ред.

Для України захист військово-політичних центрів, об'єктів промисловості та енергозабезпечення, є одним з першорядних завдань забезпечення обороноздатності країни. Щонайменше близько 40 важливих об'єктів держави потребують постійного прикриття силами та засобами протиповітряної оборони. Серед них:[2]

Історія ред.

Див. також: Війська протиповітряної оборони України


Найбільш помітно процес скорочення арсеналів ЗРВ почав відбуватися з 1997 року. Тоді до складу ЗРВ входило 160 дивізіонів у складі різних ЗРС та ЗРК. А саме: 26 дивізіонів С-200, 43 дивізіони С-300П, 19 дивізіонів С-75, 12 дивізіонів С-125, 6 дивізіонів С-300В, 27 дивізіонів «Круг», 23 дивізіони «Бук-М1», 4 дивізіони ЗРК «Куб». Скорочення чисельності сил та засобів ЗРВ здебільшого, відбувалося за рахунок виведення з бойового складу окремих зразків ЗРК (С-75, С-125, Круг, Куб), а також завдяки приведенню зенітних ракетних полків С-300П до трьох дивізіонного складу.

2006 року, внаслідок подальшого впорядкування організаційно-штатної структури, бойовий склад Зенітних ракетних військ Повітряних Сил Збройних Сил України включав 58 дивізіонів. А саме: 4 дивізіони С-200, 35 дивізіонів С-300П, 3 дивізіони С-300В, 16 дивізіонів «Бук-М1».

2007 року один дивізіон «Бук-М1» було продано до Грузії.

На 2008 рік на теренах України було розташовано приблизно 10 зенітно-ракетних формувань.[уточнити] На їх озброєнні пербували до 50 зенітно-ракетних комплексів,[уточнити] сотні ракет різної дальності. Зенітно-ракетні комплекси С-200, з радіусом ураження до 250 кілометрів, створювали зони, які перекриваються між собою і повністю захищали територію країни. Окремі міста, промислові і стратегічні об'єкти додатково охороняли зенітно-ракетні комплекси меншого радіуса дії — «Бук», «Оса», С-300.[3]

2010 року, до ЗРВ входило вже 57 зенітних ракетних дивізіонів у складі 16 військових частин, а саме: 4 зенітні ракетні бригади та 12 зенітних ракетних полків. Всього в Зенітних ракетних військах на озброєнні тоді перебувало понад 4000 зразків озброєнь та техніки, з них майже 1000 — основні зразки ЗРК, АСУ, РЛС. До систем керування відносилось понад 15 комплектів автоматизованих систем керування п'яти різних типів. Радіолокаційне спостереження забезпечують понад 30 комплектів радіолокаційних станцій (РЛС) десяти різних типів — виробництва як колишнього Радянського Союзу, так і України (РЛС 35Д6, 19Ж6, 80К6).

До різних ЗРК зберігалось понад 5000 зенітних керованих ракет.

В межах Державної програми розвитку Збройних сил України на період 2006—2011 рр., а також в рамках заходів з покращення боєздатності військ ЗРВ на період до 2015 р планувалося продовжити ресурс та здійснити осучаснення зенітного ракетного озброєння з урахуванням можливостей української промисловості. А саме: до чотирьох С-300П, двох «Бук-М1», одного С-200 за один рік. Також планувалося:

  • Повернення до бойового складу Повітряних Сил ЗС України та проведення модернізації 9-х дивізіонів ЗРК С-125, а також провести ремонт за технічним станом 3-ох ЗРК С-300П з баз зберігання і включити ці дивізіони до бойового складу;
  • Здійснити заходи з покращення тактико-технічних характеристик певних зразків ЗРК та РЛС. Зокрема, провести модернізацію/підвищення автономності застосування ЗРС С-300П шляхом спряження з РЛС 35Д6М (закупівля 16-ти РЛС та спряження 11-ти з ЗРК С-300П та 5-ти з КПС), удосконалення РЛС 5Н84МА (6-ти комплектів) для ЗРК С-200В, 1Л13МА (10 комплектів) для КП зрп «Бук-М1»;
  • Розробити складові вітчизняного виробництва для зенітних керованих ракет до ЗРК С-300В1, С-300П, Бук-М1, С-200В. А саме — твердопаливні маршеві двигуни, бортову апаратуру наведення. Це мало продовжити ресурсні показники зенітних керованих ракет завдяки виготовленню та заміні окремих вузлів. Особливо гострим було питання заміни пального у твердопаливних ЗКР на аналоги вітчизняного виробництва;
  • Розробити та налагодити випуску клістронів та підсилювачів високої частоти вітчизняного виробництва. Це мало забезпечити заміну значної кількості несправних приладів НВЧ, насамперед, для ЗРК С-300П, що дозволить відновити боєздатність 70 % несправних ЗРК;
  • Модернізувати наявну автоматизовану систему управління (АСУ) як у Повітряних силах, так і у Зенітних ракетних військах — з огляду або на моральну застарілість, або на складність ремонту наявних систем.

Розвиток перспективної системи АСУ ЗРВ був пов'язаний зі створенням автоматизованих командних пунктів, де мали встановлювалися АСУ української розробки (підприємство «Аеротехніка», м. Київ) під назвою «Ореанда-ЗРВ» (як складова АСУ авіацією та протиповітряною обороною «Ореанда ПС» Повітряних Сил у цілому). Переозброєння на АСУ «Ореанда ЗРВ», як планувалося, надасть можливість автоматизувати рівень взаємодії рішень «Повітряне командування» — зрбр (зрп), що вкрай важливо для сучасного швидкоплинного бою з протидії засобам повітряного нападу. Це, зокрема, мало у 2 рази збільшити кількість повітряних цілей/об'єктів, що супроводжуються автоматизовано, та удвічі зменшити необхідний час для автоматизованої видачі цілевказівки (з 10 до 5 секунд). Для вирішення завдань керування процесом автоматизації на тактичному рівні для потреб ЗРВ після завершення усіх етапів робіт планувалось закупити понад двадцять комплектів «Ореанда ЗРВ» для озброєння КП зрбр, зрп, груп зрдн.

У підсумку ці кроки мали збільшити на 25 % кількість вогневих підрозділів.

Заплановані заходи з покращення боєздатності військ ЗРВ були неодноразово оприлюдненні і донесені до громадськості у заявах відповідних посадових осіб Міноборони та Генерального штабу ЗС України. Проте 2011 року ці тези знову були повторені, що зрештою, свідчило про невиконання ключових положень програми.

Проєктом Державної програми реформування Збройних Сил України на 2011—2015 роки, було передбачено заходи із закупівлі нових (модернізованих) зразків ОВТ для потреб Повітряних Сил. На 2011 рік було заплановано провести осучаснення близько 10 зразків ОВТ радіотехнічних військ, капітальний ремонт ЗРК типу С-300 та С-200, виконати роботи з продовження ресурсу зенітних керованих ракет до ЗРК типу С-200, С-300, «Бук-М1».

Проте цього не сталося. Як стверджувалось, з причин обмеженого фінансування Державна Програма розвитку ЗС України та Програми розвитку Повітряних Сил на 2006—2011 роки, була зірвана. Роботи зі створення автоматизованих систем керування — як «Ореанда ПС», так і «Ореанда ЗРВ» — жодним чином не просунулись до рівня, щоб хоч якось вплинути на покращення боєздатності Повітряних сил. Було зірвано виготовлення серійного зразка, проведення державних випробувань та прийняття на озброєння «Ореанда ЗРВ». Бойова підготовка у ЗРВ ПС ЗСУ також зазнала суттєвих змін у бік спрощення.

Події 2014-го року пожвавили цей процес, тож у травні 2016 року вже було проведено кінцевий етап державних випробувань АСУ «Ореанда». Рішення державної комісії, до складу якої входило понад 100 військових фахівців, було позитивним.

Російсько-українська війна ред.

Станом на 2016 рік, зенітні війська зі складу Повітряних сил мали 60 дивізіонів ЗРК: 35 дивізіонів С-300П, 9 дивізіонів С-125, 3 дивізіони С-300В, та 15 дивізіонів ЗРК «Бук».[1]

4 листопада 2017 року на тимчасовому пусковому майданчику поблизу населеного пункту Олександрівка Херсонської області успішно завершилися контрольні льотні випробування зенітних керованих ракет середньої дальності. Загалом було здійснено 23 постріли зенітними ракетними комплексами «Бук-М1» та «С-300» по 11 безпілотних літальних апаратах типу ВР-3 «Рейс» та визначених повітряних точкових координатах. Окрім того, підрозділи Сухопутних військ провели понад 20 пусків із зенітно-ракетних комплексів «Оса».[4]

Станом на вересень 2018 року, стали на озброєння новітні мобільні автоматизовані системи керування (АСК) силами та засобами авіації, протиповітряної оборони ЗСУ «Ореанда».[5]

У жовтні 2018 року на державному випробувальному полігоні «Ягорлик» у Херсонській області, було проведено перевірні льотні випробування зенітних керованих ракет ЗРК С-300В1 та С-125М1.[6]

2 листопада 2018 року на державному полігоні «Ягорлик» у Херсонській області відбулися бойові стрільби зенітних ракетних комплексів малої та середньої дальності. Сталися визначальні відомчі випробування ЗРК С-125-2Д1, також було продовжено державні випробування модернізованого ЗРК Оса-АКМ, бойові стрільби ЗРК Бук-М1 та спеціальні стрільби зенітних ракетних систем С-300В1.[7]

Наприкінці листопада 2018 року в межах введеного воєнного стану проводилися заходи щодо нарощення протиповітряної оборони України, крім того проведено стрільби ЗРК по морським надводним цілям. У грудні планувалося провести стрільби зенітного ракетного комплексу С-125-2Д1 по морським надводним цілям. Тобто цей комплекс може виконувати задачі як із захисту повітряного простору держави так і оборони з моря.

Водночас у січні 2019 року, передбачалося проведення випробування ЗРК «Куб». Цей комплекс також планувалося повернути на озброєння.[8]

Від ранку 24 лютого 2022 року, коли відбулося російське вторгнення в Україну що почалося переважно з бомбардування крилатими ракетами засобів ППО України, зенітні ракетні війська́, почали розмірено знищувати ворожі повітряні цілі — російські ракети, військові літаки, вертольоти та БЛА. 12 квітня 2022 року, знаковою трьохсотою збитою ворожою повітряною ціллю, став російський штурмовик Су-25.[9]

Структура ред.

Повітряні Сили ЗСУ ред.

ППО сухопутних військ ред.

ППО військово-морських сил ред.

  • 7-й окремий зенітний ракетний дивізіон (С-125-2Д1) в/ч А0350, м. Очаків Миколаївська область[16]

Розформовані ред.

Повітряні сили ЗСУ ред.

ППО сухопутних військ ред.

Оснащення ред.

Зняті з озброєння

Навчальні заклади ред.

  • Центр підготовки підрозділів протиповітряної оборони Сухопутних військ А4125, с. Мала Любаша Рівненська область

Командувачі ред.

Традиції ред.

Емблеми:

  •  
    2007 — 2016
  •  
    2016 — дотепер

Примітки ред.

  1. ↑ а б Зенітно-ракетний канібалізм: як держава підтримує свій "повітряний щит" | Defense Express. defence-ua.com (укр.). Архів оригіналу за 8 липня 2021. Процитовано 8 липня 2021.
  2. ↑ Сергій Згурець (11 вересня 2018). ПОВІТРЯНА ТРИВОГА: Зенітні ракетні війська. Як розтріскувався захисний щит. https://defence-ua.com/. Defense Express. Архів оригіналу за 11 вересня 2018. Процитовано 11 вересня 2018.
  3. ↑ Генштаб: Украина готова отразить атаку извне. podrobnosti.ua. 19 серпня 2008. Архів оригіналу за 13 січня 2014. Процитовано 6 серпня 2016.
  4. ↑ На Херсонщині завершилися контрольні льотні випробування зенітних ракет. http://www.mil.gov.ua/. Міністерство оборони України. 4 листопада 2017. Архів оригіналу за 4 листопада 2017. Процитовано 5 листопада 2017.
  5. ↑ ЗСУ отримали нові мобільні системи управління повітряними силами. Архів оригіналу за 14 квітня 2022. Процитовано 14 квітня 2022.
  6. ↑ На Херсонщині стріляють ЗРК С-300В1 та С-125М1. https://www.ukrmilitary.com/. Ukrainian Military Pages. 25 жовтня 2018. Архів оригіналу за 26 жовтня 2018. Процитовано 26 жовтня 2018.
  7. ↑ Десятки пусків зенітних ракет, дослідні випробування та грошові сертифікати... https://www.ukrmilitary.com/. Ukrainian Military Pages. 8 листопада 2018. Архів оригіналу за 7 листопада 2018. Процитовано 28 листопада 2018.
  8. ↑ Зенітники готуються стріляти й по морських цілях. https://www.ukrmilitary.com/. Ukrainian Military Pages. 28 листопада 2018. Архів оригіналу за 29 листопада 2018. Процитовано 28 листопада 2018.
  9. ↑ 300 ПОВІТРЯНИХ ЦІЛЕЙ ЗНИЩИЛИ ЗЕНІТНІ РАКЕТНІ ВІЙСЬКА (24.02-12.04) [Архівовано 13 квітня 2022 у Wayback Machine.]
  10. ↑ а б В Захисників неба подвійне свято!. http://www.mil.gov.ua/. Міністерство оборони України. 1 травня 2018. Архів оригіналу за 2 травня 2018. Процитовано 2 травня 2018.
  11. ↑ Сьогодні день найсильніших синів і доньок України, які боронять Батьківщину на суші, у повітрі, на воді – Президент вручив державні нагороди з нагоди Дня ЗСУ. Президент України. 6 грудня 2023.
  12. ↑ На Полтавщині сформований новий зенітний ракетний полк. armyinform.com.ua (укр.). Процитовано 8 грудня 2023.
  13. ↑ Відбулись урочисті заходи з нагоди відзначення 1-ї річниці створення військової частини А4717 (укр.). Процитовано 24 лютого 2024.
  14. ↑ Україна відновлює ракети до ЗРК С-300В1. https://mil.in.ua/. Український мілітарний портал. 16 липня 2018. Архів оригіналу за 16 липня 2018. Процитовано 16 липня 2018.
  15. ↑ Україна планує розгорнути полк нових ЗРК у 2018 році. https://mil.in.ua/. Український мілітарний портал. 21 лютого 2018. Архів оригіналу за 22 лютого 2018. Процитовано 21 лютого 2018.
  16. ↑ У морській піхоті ВМС України створять [Архівовано 12 січня 2020 у Wayback Machine.] на http://uprom.info/ [Архівовано 29 березня 2022 у Wayback Machine.]
  17. ↑ Указ Президента України № 1376/99 від 23 жовтня 1999 року «Про присвоєння почесного найменування "Євпаторійська" 12 зенітній ракетній Домбровській ордена Олександра Невського бригаді 76 дивізії 60 корпусу протиповітряної оборони Військ Протиповітряної оборони України». http://zakon3.rada.gov.ua/. Верховна Рада України. 23 жовтня 1999. Архів оригіналу за 20 липня 2018. Процитовано 17 грудня 2017.
  18. ↑ а б в Розформовані військові частини. http://www.ukrmilitary.com. Ukrainian Military Pages. Архів оригіналу за 20 жовтня 2016. Процитовано 7 липня 2017.
  19. ↑ Указ Президента України від 23 жовтня 1999 року «Про присвоєння почесного найменування "Закарпатський" 254 зенітному ракетному ордена Червоного Прапора полку 28 корпусу протиповітряної оборони Військ Протиповітряної оборони України. http://zakon3.rada.gov.ua/. Верховна Рада України. 23 жовтня 1999. Архів оригіналу за 7 листопада 2018. Процитовано 17 грудня 2017.
  20. ↑ ЗРК PATRIOT вже в Україні. Як вони допоможуть захиститись від російських …
  21. ↑ а б в г Велика війна: Україна повертає на озброєння радянські зенітні комплекси. https://mil.in.ua/. Український мілітарний портал. 7 травня 2018. Архів оригіналу за 8 травня 2018. Процитовано 7 травня 2018.
  22. ↑ Україна планує модернізувати комплекси ПРО. https://mil.in.ua/. Український мілітарний портал. 12 квітня 2018. Архів оригіналу за 29 червня 2018. Процитовано 7 травня 2018.
  23. ↑ а б в г Армия Украины возвращает из «запасников» в боевой строй сразу шесть типов ракетных комплексов – Эксперт. http://opk.com.ua/. Оборонно-промисловий кур'єр. 7 травня 2018. Архів оригіналу за 9 травня 2018. Процитовано 7 травня 2018.
  24. ↑ Міноборони продовжило ресурс 1443 зенітним керованим ракетам і відновило два ЗРК С-125М. https://uprom.info/. Національний промисловий портал. 17 січня 2020. Архів оригіналу за 24 січня 2021. Процитовано 17 січня 2020.
  25. ↑ В зоні проведення АТО помічений ЗРК “Тор”, які раніше знаходились на консервації. https://mil.in.ua/. Український мілітарний портал. 31 серпня 2017. Архів оригіналу за 8 травня 2018. Процитовано 7 травня 2018.
  26. ↑ В цілодобовому режимі бойове чергування несуть майже 2500 представників зенітних ракетних військ по всій Україні – генерал-майор Дмитро Карпенко. http://www.mil.gov.ua. Міністерство оборони України. 5 липня 2017. Архів оригіналу за 14 лютого 2022. Процитовано 5 липня 2017.
  27. ↑   Повідомлення Командування Повітряних Сил ЗСУ у соцмережі «Facebook»

Матеріали ред.

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Зенітні_ракетні_війська_України&oldid=41831612