Роберт Олійник (нім. Robert Olejnik; 9 березня 1911, Ессен-Борбек, Німецька імперія — 29 жовтня 1988, Мюнхен, ФРН)  — етнічний українець, німецький льотчик-ас Другої світової війни. Здійснив 680 бойових вильотів[1], здобувши 42 перемоги[1], з них 32 на Східному фронті і 10 проти союзників, у тому числі збив три «Літаючі фортеці» B-17. На рахунку Олійника перша перемога Люфтваффе з початку німецько-радянської війни[2].

Роберт Олійник
Robert Olejnik
Роберт Олійник військовий льотчик.jpg
Народження 9 березня 1911(1911-03-09)
Ессен-Борбек, Німецька імперія
Смерть 29 жовтня 1988(1988-10-29) (77 років)
Мюнхен, ФРН
Країна Німецька імперія Німецька імперія
Третій Рейх Третій Рейх
Flag of Germany.svg ФРН
Приналежність Вермахт Вермахт
Вид збройних сил Luftwaffe eagle (spaced).svg Люфтваффе
Рід військ Винищувальна авіація
Роки служби 1935—1945
Звання Майор
Командування I./JG 3, II./JG 1, III./JG 1, I./JG 400
Війни / битви
Нагороди
Лицарський хрест Залізного хреста
Залізний хрест 1-го класу Залізний хрест 2-го класу
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Комбінований Знак Пілот-Спостерігач
Почесний Кубок Люфтваффе
Авіаційна планка Люфтваффе для денних винищувачів у золоті

Безпосередньо брав участь у випробуваннях і бойовому використанні ракетного винищувача-перехоплювача Messerschmitt Me 163 Komet.

Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста[3].

ЖиттєписРедагувати

Роберт Олійник народився 9 березня 1911 у місті Ессен-Борбек, Німецька імперія. Мати німкеня, батько за походженням українець, гірничий інженер, переселився до початку Першої світової війни зі східної частини України, що входила тоді до складу Російської імперії.

У жовтні 1933 вступив до Німецької школи транспортної авіації (нім. Deutsche Verkehrsfliegerschule)[Вин. 1], яка була, в тому числі, прикриттям для підготовки військових льотчиків. Від березня 1935 і до кінця війни служив у Люфтваффе. До червня 1940 інструктор, потім льотчик винищувальної авіації, а згодом командир фронтових і випробувальних ескадрилій у бойових частинах.

У повоєнний час працював консультантом з продажів. Брав участь у зустрічах ветеранів JG 400, востаннє у жовтні 1988[4] на авіабазі «Ольденбург» (ФРН), незадовго до смерті.

Участь у бойових діяхРедагувати

15 червня 1940 оберфельдфебель Роберт Олійник отримав призначення в 2-у ескадрилью другої групи 3-ї винищувальної ескадри «Удет» (нім. Jagdgeschwader 3 «Udet», JG 3). Розпочав війну на Мессершмітті Bf 109E, з осені 1941 воював на Мессершмітті Bf 109F.

26 серпня 1940 відкрив рахунок власних перемог, збивши в районі британського містечка Фейвешем (англ. Faversham) винищувач Hawker Hurricane, 5 вересня 1940 в гирлі річки Темза збив два винищувача Супермарін Спітфайр (англ. Supermarine Spitfire). 17 травня 1941 був призначений командиром 1-ї ескадрильї I./ JG 3. До початку німецько-радянської війни на рахунку Роберта Олійника було п'ять перемог.

22 червня 1941, в районі Львова, приблизно о 3:40 ранку, Олійник збив радянський літак — винищувач І-16. Вважається, що це була перша перемога Люфтваффе на Східному фронті[5][6]. Наступного дня він збив чотири бомбардувальники СБ-2, а 26 червня ще п'ять бомбардувальників ДБ-3. 27 червня 1941 під Каневом Роберта Олійника збив радянський ас молодший лейтенант Деменок (Деменок Василь Федорович; 20 березня 1915 — 14 серпня 1941, вісім перемог, два повітряні тарани) на винищувачі І-16 з 88-ї ВАП, 44-ї винищувальної авіаційної дивізії. 14 серпня 1941 Роберт Олійник знову був збитий і знову пілотом на винищувачі І-16. Здійснив вимушену посадку поблизу Василькова (Київська область). Цього ж дня під Каневом, прикриваючи переправу, загинув молодший лейтенант Деменок[7].

 
Винищувач Bf 109

27 липня 1941 нагороджений Лицарським хрестом Залізного хреста (за іншими даними в серпні 1941).

14 вересня 1941 II./JG 3 перебазували в Райхскомісаріат Нідерланди для патрулювання прибережної зони і оборони портів від нальотів британської авіації. На той момент Роберт Олійник мав 37 перемог з них 32 на Східному фронті (за іншими джерелами, під час німецько-радянської війни 31 перемога)[8].

Від травня 1943 по 28 червня гауптмана Роберта Олійника призначено командиром 2-ї ескадрильї 1-ї винищувальної ескадри «Езау», а від 26 липня 1943 — командиром III./JG 1. В той-же день він збив свій перший бомбардувальник B-17, а третя, збита ним 8 жовтня 1943 над Бременом «Літаюча фортеця», збіглася з останнім днем його командування III./JG 1.

Випробування Мессершміта Ме 163 «Комета»Редагувати

 
Me 163 A-V4

8 жовтня 1943 Роберта Олійника призначено командиром Erprobungskommando 16 (EKdo 16) для проведення випробувань ракетного винищувача-перехоплювача Messerschmitt Me 163 Komet. 1 березня 1944 прийняв під своє командування двадцяту ескадрилью 20./JG 1.

21 квітня 1944 під Wittmundhaven під час посадки вибухнув пілотований Олійником Me 163. Внаслідок катастрофи він дістав важкі травми спини й обличчя. Олійнику пощастило, зазвичай при таких аваріях у пілота мало шансів уціліти. Після виписки зі шпиталю 1 серпня 1944 Олійник прийняв командування I./JG 400, яка була сформована 26 квітня 1944 в Wittmundhafen на основі 20./JG 1.

Перемоги над противникомРедагувати

Список повітряних перемог Роберта Олійника становить 42 літаки противника збиті ним особисто, із них: 5 у Битві за Британію, 32 на Східному фронті (за іншими джерелами, під час німецько-радянської війни здобув 31 перемогу)[8] та 5 у ППО Рейху[1][2] (у тому числі три «Літаючі фортеці» B-17).

НагородиРедагувати

За роки служби в Люфтваффе Олійник здобув наступні нагороди[9]:

Країна Назва отриманої нагороди Вигляд Дата нагородження Військове звання
  Залізний хрест 2-го Класу   17 вересня 1940 Фельдфебель (нім. Feldwebel)
  Залізний хрест 1-го Класу   21 вересня 1940 Фельдфебель
  Планка для льотчиків-винищувачів у золоті   5 травня 1941 Оберлейтенант
  Почесний Кубок Люфтваффе   18 липня 1941 Оберлейтенант
  Лицарський хрест Залізного хреста   27 липня 1941 Оберлейтенант
  Комбінований Знак Пілот-Спостерігач   1941 Оберлейтенант

Військові званняРедагувати

Країна Дата присвоєння Звання
  1 листопада 1933 Єфрейтор (нім. Gefreiter)
  1 листопада 1934 Унтерофіцер (нім. Unteroffizier)
  1 жовтня 1935 Фельдфебель (нім. Feldwebel)
  1 січня 1941 Оберлейтенант (нім. Oberleutnant)
  1 березня 1943 Гауптман (Капітан, нім. Hauptmann)
  1 березня 1945 Майор (нім. Major)

Див. такожРедагувати

ПосиланняРедагувати

  Зовнішні зображення
  Bf 109F-2 Олійника
  Fw 190 Олійника
  Зі своїм механіком
  Зустріч пілотів Me 163 Komet із JG400, жовтень 1988, Олійник крайній праворуч
  Праворуч Heinrich Beauvais та Олійник
  Пілоти I. / JG400, осінь 1944, аеродром Брандіс. На верхньому знімку (крайній ліворуч) командир I./JG400 гауптман Роберт Олійник
  Службові документи Олійника 1 фото
  Службові документи Олійника 2 фото
  Службові документи Олійника 3 фото
  На тлі позначок про збиті літаки
  Обговорення польоту
  Пам'ятний конверт[Вин. 2]

ПриміткиРедагувати

Джерела з інтернету та літератураРедагувати

ВиноскиРедагувати

  1. Німецька школа льотчиків (DVS), також мала назву Німецька школа повітряного транспорту; була прихованим військовим навчальним закладом, що діяв як льотна школа. Почала роботу в передмісті Берліна Staaken, за часів Веймарської республіки у квітні 1925. В 1929 головний офіс був переведений на аеродром Broitzem поблизу Брауншвейга. DVS ззовні виглядала як льотна школа для комерційних пілотів, але насправді була секретним навчальним закладом з підготовки військових льотчиків для майбутніх ВПС. Значення навчального центру зросло в перші роки після приходу Гітлера до влади, на етапі маскування переозброєння Німеччини. Ліквідована 31 травня 1945
  2. Пам'ятний конверт Британської Поштової служби, присвячений 30-річчю першого британського безпосадкового атлантичного переліту. Підписано: Willy Messerschmitt, Robert Olejnik, Wolfgang Späte[de], Mano Ziegler[de] та Fritz Wendel[de]. Поштовий штемпель с. Крануелл, 15 травня 1971