Горбаків

село в Рівненській області, Україна

Горбакі́в — село в Україні, у складі Бабинської сільської громади Рівненської області.

село Горбаків
Свято-Троїцький храм
Свято-Троїцький храм
Свято-Троїцький храм
Країна Україна Україна
Область Рівненська область
Район Рівненський район Рівненський район
Громада Бабинська сільська громада
Облікова картка сайт Верховної Ради України 
Основні дані
Перша згадка 1452 рік
Населення 1547[1]
Площа 2,898 км²
Густота населення 536,92 осіб/км²
Поштовий індекс 35433
Телефонний код +380 3650
Географічні дані
Географічні координати 50°36′40″ пн. ш. 26°37′39″ сх. д. / 50.61111° пн. ш. 26.62750° сх. д. / 50.61111; 26.62750Координати: 50°36′40″ пн. ш. 26°37′39″ сх. д. / 50.61111° пн. ш. 26.62750° сх. д. / 50.61111; 26.62750
Середня висота
над рівнем моря
187 м
Водойми р. Горинь
Відстань до
районного центру
28 км
Найближча залізнична станція Острог
Відстань до
залізничної станції
27,2 км
Місцева влада
Адреса ради 35433, Рівненська обл., Рівненський р-н, с. Горбаків, вул. Центральна, 29
Карта
Горбаків. Карта розташування: Україна
Горбаків
Горбаків
Горбаків. Карта розташування: Рівненська область
Горбаків
Горбаків
Мапа
Мапа

CMNS: Горбаків у Вікісховищі

Географія

ред.

Село Горбаків лежить за 0,2 км на північний захід від містечка Гоща[2]. Розташоване на лівому березі річки Горинь. Через село проходить траса Київ-Чоп М06, відстань до міста Рівне — 28 км, до міста Київ — 303 км. У селі є Горбаківський парк і ставок, а неподалік від села гідрологічна пам'ятка природи — Дорогобузькі джерела.

Ґрунти

ред.

Чорноземи неглибокі слабогумусовані та малогумусні[3][4]:

  • 55д — чорноземи неглибокі карбонатні слабогумусовані слабо змиті неосушені та осушені грубопилувато-середньосуглинкові схилів складної форми з улоговинами крутизною 2-3˚;
  • 56д — чорноземи неглибокі карбонатні сильно змиті середньо суглинкові схилів складної форми з улоговинами 2-3˚

Лучні ґрунти:

  • лучні та чорноземно-лучні ґрунти.

Опідзолені ґрунти:

  • 208г — опідзолені намиті грубопилувато-легкосуглинкові днищ балок 0-1˚

Клімат

ред.

Середня висота над рівнем моря 186 м. Клімат помірний континентальний. Кількість опадів у Горбакові значна, з опадами навіть у найсухіший місяць. За класифікацією кліматів Кеппена — Dfb (зона D — помірний континентальний клімат без посушливого сезону з теплим літом). Середньорічна температура в Горбакові 7,3 °C. За рік кількість опадів становить 631 мм. Найсухіший місяць — березень, 30 мм опадів. У липні кількість опадів досягає свого піку, в середньому 90 мм. Найтепліший місяць року — липень, із середньою температурою 18,8 °C. Січень — найхолодніший місяць року, середньомісячна температура -5.4 °C. Різниця в опадах між найсухішим і найвологішим місяцями становить 60 мм. Різниця річної температури становить близько 24,2 °C[5].

Історія

ред.

Очевидно, назва села походить від слов'янського слова — горб (форма рельєфу, що піднімається над навколишньою поверхнею). Крем'яні знаряддя праці, черепки знайдені в околицях, свідчать, що люди тут над Горинню жили з прадавніх часів. Земля волинян, Волинського князівства, Русі, Галицько-Волинського князівства, Великого князівства Литовського. В 1452 році селом володів князь Юрій Семенович Гольшанський[6] а з 1511 року князь Костянтин Іванович Острозький, зять Семена Юрійовича Гольшанського при якому в Горбакові було чотири господарства а в Горбакові Другому три господарства та одне монастирське з яких сплачувалось подимне. Село Горбаків згадується в актах Луцького замку від 15 червня 1545 року, де між іншим сказано, що з проїжджих купців незаконно беруть мито «з воза по грошу а від коня не потрібно»[7]. Також Горбаків згадується як маєток князя Констянтина Острозького в актах від 6 липня 1562 року в скарзі дорогобузького урядника князя про підтоплення паном Іваном Кирдійовичем Мнишинським сінокосів в селі Горбаків[8].

21 червня 1649 року, під час Національно-визвольної війни на чолі з Богданом Хмельницьким, на село напали дворяни — Ян Козинський і Варфоломій Кулаковський які побили і заподіяли важких ран селянам а одного вбили, забрали коней. Нападників зловили в діброві біля Білої Криниці і пізніше судили[9].

Від 1649 року володарем села був Ян Замойський син Катерини Острозької при якому вже було від 20 господарств. За переписом єврейського населення в 1784 році у селі проживало троє жидів які відносились до кагалу Острога. Пізніше володарями села у різні часи були князі Любомирські, Гулевичі, Вігури, поміщик Чертов, який у 1874 році купив три чверті села (292 десятини орних земель) а решта залишилась за Вігурами[10]. В селі є церква Пресвятої Трійці зведена 1764 року коштом князя Станіслава Любомирського яка вже відсвяткувала 255 років від часу своєї побудови[11][12]. Церква дерев'яна, на кам'яному фундаменті, в 1872 році до неї прибудована триярусна на кам'яному фундаменті дзвіниця на кошти парафіян. В 1885 році церква була пофарбована і в ній був влаштований новий іконостас. Метричні книги велись з 1806 року. Церкві належало 52 десятини 867 сажень орних і інших земель. 29 квітня 1880 року була пожежа в якій згоріли парафіяльний будинок та хазяйські прибудови. Церковно-парафіяльна школа відкрита у вересні 1884 року в селянській хаті, причому від селян виплачувалась заробітна платня вчителю в 60 рублів на рік а на опалення і освітлення школи 12 рублів, на ремонт 5 рублів 25 копійок. Відвідувало школу 20 учнів. Парафіян разом з православними села Шкарів було 810. Священник Констянтин Сільвестрович Олесницький з 1877 року, а псаломщик Георгій Максимович Новаковський с 1880 року. В 1930—1940 рр. священником був Сергій Ковалевський, у минулому кадровий офіцер російської армії. За Вігурів існувала домова капличка Римо-католицької парафії Тучина. Біля автотраси знаходиться старий цвинтар де майже зруйнований і давно пограбований склеп капітана Чертова Андрія Аркадієвича (4.07.1815 — 23.02.1874) та могили його родини[13].

Під владою Російської імперії

ред.

Після поділу Речі Посполитої в 1795 році Волинь відійшла Російській імперії, а село Горбаків увійшло в склад Гощанської волості, а пізніше приєднано до Бугринської волості Острозького повіту Волинської губернії. Станом на 1885 рік тут проживало 564 особи, було 59 дворів, православна церква, корчма, вітряний млин[14].

В 1890 році великим землевласником була Цецилія Кобилянська[15].

Революційні події 1917—1921 рр.

ред.

В період революційних подій 1917—1921 рр. та польсько—радянської війни, через село, у напрямку Київ — Варшава, пересувались армії та кордони ворогуючих держав.

У складі Армії УНР на чолі з С. Петлюрою виборювали незалежність України — Гальчук Адам, Матвійчук Марко, Симончук Іван та Ткачук Клим[16].

24 серпня 1919 року польські війська перейшли ріку Горинь коло містечка Гощі та зайняли Корець[17].

В ніч на 2 липня 1920 року, під сильним артилерійським та рушничнокулеметним вогнем, польська армія відступила перед натиском Першої кінної армії Будьонного за ріку Горинь підірвавши міст, але це не зупинило наступаючих, які після нічного відновлення моста та вбрід перейшли ріку і захопили невеликий плацдарм, а 4 липня і місто Рівне[18] та вже в кінці вересня ця червона навала після Варшавської битви відкотилась назад.

У складі Польської Республіки

ред.
 
Млин Віктора Повара 20-30 (рр.) XX століття

Після підписання Варшавського договору представниками Польщі та Української Народної Республіки та Ризького миру землі Західної України відійшли до Польщі. У період польської адміністрації Горбаків входив у ґміну Бугрин Рівненського повіту, Волинського воєводства Польщі. З метою колонізації та полонізації українських земель польським урядом проводився перерозподіл та скупка земель села загальною площею 1095,68 гектарів, зокрема через Товариство «Горбаківське»[19]. 1928 року польською владою була припинена діяльність філії товариства «Просвіта»[20]. З 1929 року солтисом (старостою) села був Тимофій Сульжук-Поліщук. Мешканці займалися сільським господарством, чоловіки мостили бруківку на будівництві шосейних доріг Рівненського повіту. У селі підпільно діяло «Українське селянське об'єднання», члени якого — Наконечний, Галан, Єремчук, Іван Садовнік, Сульжук, Левко та ін. переслідувались польською дефензивою. Через близькість кордону з УРСР[a], у селі діяла польська розвідка та секретні співробітники розвідувального управління Київського військового округу, які збирали і передавали інформацію про настрої селян, будівництво доріг, мостів, фортифікацій, пересування військових частин Рівненського гарнізону[21]. Кілька юнаків села 1935—1936 роках служили, а 1939 р. були мобілізовані в польську армію, брали участь у військових діях, і навіть потрапили до німецького полону, зокрема така доля спіткала Терещука Луку Вікторовича (07.02.1915 — 04.11.1981).

Друга світова війна

ред.

Друга світова війна почалася для мешканців села 1 вересня 1939 року, коли гітлерівські війська вторглися в Польщу, а 17 вересня у конфлікт втрутився Радянський Союз — союзник нацистської Німеччини і окупував західноукраїнські землі Польщі. За першої більшовицької окупації в селі був організований колгосп, у який добровільно увійшло 30 господарств з 363-х існуючих[22].

З початком німецько-радянської війни, Горбаків неодноразово згадується у бойових донесеннях вермахту[23][24] і побічно в РСЧА[25][26].

2 липня 1941 року село піддавалось бомбардуванню, селяни також спостерігали повітряні бої і численні автоколони на схід.

Спочатку німців населення села сприйняло як визволителів від сталінського режиму (зустрічали з квітами у вишиванках). Під час німецької окупації[b] бачили в селі розвідника Кузнєцова у жіночому вбранні, з німецьких окупантів своєю неприязню запам'ятались жителям угорці та п'яні козаки з нагайками[c]. Літом 1943 року, поблизу села, боївка УПА під командою «Думи» (командир боївки — Ничипорик Євген Андрійович 1922 р.н., уродженець села Липки Гощанського району Рівненської області) організувала засідку на автошляху Київ—Рівне. По дорозі їхало легкове авто з німцями яке повстанці зупинили, німців роззброїли, забрали документи і зникли в темряві[29].

Січень 1944 року видався дощовим, річка Горинь вийшла з берегів. Під час Рівненсько-Луцької операції 13-ї армії село Горбаків безуспішно, з 27 січня 1944 року, атакували підрозділи 524-го стрілецького полку 112-ї стрілецької дивізії, які змогли захопити село тільки 30 січня 1944 року після відступу німців, які просто залишили позиції, уникаючи оточення.

В один з тих похмурих днів радянське командування, яке ніколи не рахувалось з людськими життями, послало розвідників, серед білого дня, викрити вогневі точки гітлерівців. З Гощанського повороту виїхала машина з бійцями, яка тут же була накрита вогнем мінометної батареї на Валу. Один з тих невідомих воїнів перебрався через ріку Горинь і був поранений на нейтральній смузі біля озера. Цілий Божий день він стогнав: «Мать моя родная, зачем ты меня на свет родила !» з кожною годиною все тихіше і тихіше… Місцеві жителі в цей час переховувались на хуторах де тепер школа. Після бою на замінованих полях перед селом залишилась дюжина мертвих німців яких так і поховали в окопах. Перед відступом фашисти підірвали міст через Горинь, пограбували, спалили крайні хати села та залишили після себе вибухонебезпечні іграшки від яких потім загинули або були поранені допитливі діти. На фронтах німецько-радянської війни у складі Червоної армії билися проти гітлерівців 85 мешканців села, з них 64 загинуло. Бойовими орденами і медалями нагороджено 78 чоловік.

Радянський період

ред.

Національно свідомі селяни підтримували діяльність збройного підпілля ОУН та УПА (шили одяг, забезпечували харчами, вели підпільну діяльність[32], вивішували жовтоблакитні прапори[33]), були репресовані або загинули. 18 лютого 1949 р. на хуторі Гора Горбаківської сільради під час бою з військами МДБ, у криївці влаштованій у власній хаті, героїчно загинула Сергійчук Текля Созонівна 1903 р.н. За описом карателів вона кинулась в люк криївки зі словами: «Хлопці не стріляйте, це я, хазяйка!» і додала «Дочко! Прощай!». В криївку кинуто 10 ручних гранат і 8 ракет. Разом з героїнею загинув повстанець «Журавель» (Пасічник Костянтин Федорович, уродженець села Рясники, сліпий на одне око) та двоє невідомих героїв — чоловік і жінка. Катами захоплені трофеї: автомат ППШ, німецький автомат, гвинтівка російського зразка, револьвер Наган, чотири пістолети, друкарська машинка, багато антирадянських листівок (ДАРО, ф-Р-2771, оп.2, спр.4485, т.4, арк.11,12). Тіла героїв вивезли до Гощанського районного відділку МДБ, виглядало це так, як згадує Федір Поліщук: «Нас спеціально класом вивели зі школи де я побачив тіла молодих людей припертими до стіни — двох хлопців та вагітної дівчини з ангельськими обличчями які виглядали мов живі».

Під час голодомору 1946—1947 рр. в селі приймали і годували біженців із східної України. В 50-х роках в Церкву вдарила блискавка але пожежа була вчасно ліквідована.

У листопаді 1948 року, з поверненням радянської влади, продовжились акції насильницького залучення до колгоспу за допомогою погроз, арештів, побиття та пограбування господарів, накладання грошових кар, примусових робіт, переорювання землі на 1-2 метри навколо хат. Не зважаючи на протести селянства, був організований колгосп у який увійшло 7 господарств. До 1949 року кількість колгоспників збільшилась до 50-ти осіб. Першим головою колгоспу був Іван Сульжук[d][22]. Дуже важко горбатились селянки за трудодні на буряках. З 1961 по 1996 роки об'єднаний колгосп, що довгий час називався імені Жданова (потім «Прогрес») очолював Петро Воловіков[ru], який приблизно у 1976—1978 роках примусово переселив цілий куток села (понад 15 сімей), переоравши городи та викорчувавши сади[36].

Для забезпечення водою м.Рівне були проведені дослідження які показали, що в районі Горбакова потрібна для видобутку вода на глибині 100—110 метрів, а в Рівному — потрібний шар знаходиться на глибині 700 м. Відтак, у Горбакові добувати воду виявилося дешевше, ось чому, головний водозабір Рівного знаходиться більш ніж за 20 км від міста. У 1974 році його почали будувати, а ввели в експлуатацію в 1984 році[37]. Значні обсяги відбору підземних вод (43,9 тис.м3 /добу) з горбашівського водоносного горизонту призвели до значних негативних змін гідрогеологічних умов в цьому регіоні. Серед них варто виділити значне зниження рівнів води у водоносних горизонтах, переосушення торфовищ в заплаві р. Горинь, зневоднення сільгоспугідь, появу тріщин на поверхні ґрунту, зникнення питної води в колодязях громадян та ін.

В незалежній Україні

ред.

З моменту проголошення незалежності України, після майже 30 років довгобуду, за рік, 31 серпня 2017 року ТОВ «РЕНОМЕ-ЄВРОБУД» завершена повна реконструкція незавершеного будівництва школи — Горбаківський НВК «ДНЗЗОШ I—III ст.» де втілені принципи «нової української школи». Окрасою школи став мурал рівненського художника Антона Akey на одній зі стін навчального закладу. Для забезпечення вимог енергонезалежності та енергоефективності, на території школи була побудована власна автономна твердопаливна котельня із автоматичною подачею сировини. У приміщеннях закладу створені оригінальні інтер'єри з ілюстраціями, що містять елементи навчального процесу[38].

9 листопада 2017 року школу відвідала дружина президента України Марина Порошенко[39] а 20 грудня 2018 року народний депутат України Ірина Луценко[40].

З 2009 року, на третій день Трійці, відбувався фестиваль вокально-хорового мистецтва «Поліський краю дорогий…» в якому брали участь хорові колективи, ансамблі, дуети, тріо, солісти, самодіяльні композитори та поети-піснярі з Рівненщини та Волині. Назва фестивалю вибрана не випадково — це перші рядки загальновідомої пісні поета-пісняра Степана Кривенького «Волинь моя…»[41].

8 серпня 2018 року на стадіоні села відбувся футбольний матч пам'яті загиблого в зоні проведення АТО Дмитра Оверчука зі Шкарова, який служив у 30-й механізованій бригаді ЗСУ[42].

15 квітня 2019 року урочисто відкрили амбулаторію загальної практики—сімейної медицини завдяки ініціативі Президента України Петра Порошенка «Допомога поруч»[43].

Населення

ред.
Зміни населення
Рік Населення Зміна
1885[14] 564
1906[44] 747 +32.4%
1921[45] 970 +29.9%
1989[1] 1646 +69.7%
2001[1] 1547 −6.0%
Динаміка населення

1885 року в селі Горбаків було 59 дворів, 564 жителі[14].

Станом на 1906 рік в селі налічувалося 115 дворів та проживало 747 осіб[44].

Станом на 10 вересня 1921 року в селі налічувалося 167 будинків та 970 жителів, з них[45]:

Станом на 1989 рік у селі постійно проживали 1646 осіб, серед них — 782 чоловіки і 864 жінки[1].

За даними перепису населення 2001 року у селі проживали 1547 осіб. Рідною мовою назвали[1]:

Мова Кількість осіб Відсоток
українська 1531 98,97 %
російська 13 0,84 %
білоруська 2 0,13 %
молдовська 1 0,06 %

Громада

ред.

Релігія

ред.

Зареєстровані релігійні громади[46]

  • РО «РЕЛІГІЙНА ГРОМАДА СВЯТО-ТРОЇЦЬКОЇ ПАРАФІЇ ПЦУ С. ГОРБАКІВ»
  • РО «РЕЛІГІЙНА ГРОМАДА С. ГОРБАКІВ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ УКРАЇНИ»

Економіка

ред.

Фермерські господарства та підприємства[46]

  • ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО «ІМЕНІ ВОЛОВІКОВА»
  • ФЕРМЕРСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО «ГОРБАКІВСЬКЕ»
  • ФЕРМЕРСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО «ГОРБАКІВСЬКЕ-АГРО»
  • ФЕРМЕРСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО «ГОРБАКІВ АГРО»
  • ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДАК-РІВЕР»
  • ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МОЛІНВЕСТ»

Соціальна сфера

ред.

Горбаківський навчально-виховний комплекс «Дошкільний навчальний заклад — загальноосвітня школа I—III ступенів» (директор — Савонік Галина Степанівна), Будинок культури, амбулаторія ЗПСМ.

Пам'ятки

ред.

Археологічні пам'ятки

ред.
 
Горбаківське городище, схема
 
Козацька люлька (1648 р.) знайдена Марією Вікторівною Поліщук на власному городі
 
Пам'ятник воїнам-односельчанам

В східній частині села в урочищі Городище, на лівому березі р. Горині є давнє оборонне укріплення — вал чотирикутної форми «волинського типу» що як і вал на правому березі Горині на північно-західній окраїні містечка Гощі контролювали давні річкові та сухопутні шляхи які пролягали по Волинській височині від Горині (Розваж, Горбаків) до Західного Бугу (Володимир). Його обстежили Ю. В. Кухаренко у 1953 р., І. К. Свєшніков у 1962 р., Б. А. Прищепа у 1984,1989,2009 рр. Давнє укріплення збудували на корінному березі, що підвищується над заплавою ріки на 5,0-5,5 м Майданчик близький до чотирикутного в плані, із округленими кутами, розмірами 60×55 м (площа 0,3 га). З трьох сторін (за винятком північно-східної, звернутої до річки), захищений валом, який має найбільшу висоту із напільного південно-західного боку (до 1,5 м), із північного заходу його висота 1,0-1,3 м, а із південного сходу не перевищує 1 м. Майданчик використовується під городи, внутрішній схил валу руйнується під час оранки. Оборонний рів краще простежується з південно-західної сторони, а зі сходу і заходу він знівельований оранкою і слабко виражений у рельєфі. В центральній частині майданчик помітно нижчий, ніж біля країв. Сучасний в'їзд на городище знаходиться з південно-західної сторони, тут вал має розрив. Але в давнину, імовірно, в'їзд було влаштовано біля східного кута укріплення. У підйомному матеріалі на майданчику зібрано поодинокі уламки слов'яно- руських ліпних і гончарних посудин, тому час функціонування фортеці можна визначити IX — початком XI ст. Поселення виявлене І. К. Свєшніковим у 1962 р. на південь від городища, на вузькому мисі лівого берега р. Горині. На східному схилі берега, на присадибних городах зібрано кераміку Х-XII ст., матеріали бронзового і раннього залізного віків[47].

На східному схилі лівого берега ріки Горинь в урочищі Над городищем — багатошарове поселення городоцько-здовбицької культури, милоградської культури та давньоруського часу. На лівому березі ріки Горинь навпроти хутора Янівки — давньоруське селище, виявлене у 1962 році. В центрі села на лівому березі ріки Горинь Ю. В. Кухаренком у 1953 році на давньоруському городищі, що оточене кільцевим валом, виявлене поселення черняхівської культури[48].

Історичні пам'ятки

ред.
  • Могила невідомого солдата

Дата поховання: 1944 р. Пам'ятник встановлений в 1973 році. Короткий опис: фігура солдата встановлена на постаменті, пам'ятник — мармурова крихта, цегла, бетон, цемент.[49]

  • Пам'ятник воїнам-односельчанам

Дата встановлення пам'ятника: 1965 р. Обеліск встановлений на постаменті, зверху вниз — орден Вітчизняної війни, барельєф солдата з дівчинкою на лівій руці, з мечом — у правій, цифри — «1941-1945». Перед обеліском на постаменті лежать три плити, на яких викарбувані прізвища 64 загиблих. Матеріал — бетон, цегла, цемент.[50]

Відомі люди

ред.
  Веде нас в бій борців упавших слава  

Галерея

ред.

Див. також

ред.

Посилання

ред.

Виноски

ред.
  1. Застава Славутського прикордонного загону була в селі Скнит, Аннопольського району, напроти села Майків з польської сторони
  2. Німецькою поліцією, за втечу з ув'язнення, розшукувались — Галанюк Дем’ян (30.10.12 р.н.), Наконечний Каленик (1914 р.н.) та Яремчук Іван (18.9.12 р.н.)[27].
  3. За звітом Служби безпеки ВО «Богун» 6 грудня 1943 року міст через Горинь охороняли 63 російських козаки та 2 німці[28], один з яких, за спогадами Ф.Поліщука вгощав дітей цукерками.
  4. Сульжук Іван Степанович, 1913 р.н., освіта 4 кл., швець, за польської окупації належав до підпільної ВЛКСМ, за першої більшовицької окупації бухгалтер в сільському кооперативі, в 1944 році був в УПА. Заарештований 28 січня 1950 р. Обвинувачений за ст. 20-54-1а, 54-11 КК УРСР. Засуджений окремою нарадою при МДБ СРСР 7 червня 1950 р. на 5 р. виправно-трудових таборів. Звільнений 23 квітня 1953 р. Весною 1949 року головою колгоспу став Сливка Адам Миколайович.
  5. Євреї, які записались поляками.

Примітки

ред.
  1. а б в г д Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, розподіл населення за рідною мовою, Рівненська область. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 19 червня 2020.
  2. Інформація про : Опис, Зміни, Фото, Карта, Географія. web.archive.org. 16 липня 2014. Архів оригіналу за 16 липня 2014. Процитовано 3 грудня 2019.
  3. Інтерактивна карта ґрунтів України. Superagronom.com (укр.). Архів оригіналу за 23 вересня 2020. Процитовано 11 жовтня 2020.
  4. Інвестиційна пропозиція Greenfield. Архів оригіналу за 12 жовтня 2020. Процитовано 11 жовтня 2020.
  5. Горбаків climate: Average Temperature, weather by month, Горбаків weather averages - Climate-Data.org. en.climate-data.org. Процитовано 11 жовтня 2020.
  6. Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich, Tom XV cz.1 - wynik wyszukiwania - DIR. dir.icm.edu.pl. Процитовано 30 листопада 2019.
  7. * Торгівля на Україні. XIV ‒ середина XVII століття. Волинь і Наддніпрянщина [Архівовано 29 вересня 2020 у Wayback Machine.] / Упорядники В. М. Кравченко, Н. М. Яковенко. ‒ К.: Наук. думка, 1990. — С. 65. — ISBN 5-12-001238-8.
  8. ИнфоРост, Н. П. ГПИБ | Т. 2 : Уезды Ровенский, Острожский и Дубенский. — 1889. elib.shpl.ru. Архів оригіналу за 12 лютого 2020. Процитовано 30 листопада 2019.
  9. ИнфоРост, Н. П. ГПИБ | Ч. 3 : Т. 4 : Акты, относящиеся к эпохе Богдана Хмельницкого. — 1914. elib.shpl.ru. Архів оригіналу за 20 січня 2020. Процитовано 8 січня 2020.
  10. Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich Tom III strona 122. Архів оригіналу за 7 березня 2016. Процитовано 23 жовтня 2019.
  11. Рівненська єпархія УПЦ. Архів оригіналу за 23 жовтня 2019. Процитовано 23 жовтня 2019.
  12. Горбаків, Гощанський район - дерев'яна церква. decerkva.org.ua. Архів оригіналу за 9 квітня 2019. Процитовано 26 листопада 2019.
  13. Могили сім'ї Чертових - Мої статті - Каталог статей - Публічно-шкільна бібліотека с.Горбаків. gorbakiv-bibl.ucoz.ua. Архів оригіналу за 24 лютого 2021. Процитовано 27 листопада 2019.
  14. а б в Волости и важнейшие селения Европейской России: По данным обследования, произведенного стат. учреждениями М-ва вн. дел. Вып. 3 : Губернии Малороссийские и юго-западные: [Харьковская, Полтавская, Черниговская, Киевская, Волынская, Подольская].— СПб. : Центр. статист. комитет, 1885.— С. 231.(рос.)
  15. пол. Epsztein, Tadeusz. Polska Własność Ziemska Na Ukrainie (gubernia kijowska, podolska i wołyńska) w 1890 r. — Warszawa: Wydawnictwo Neriton. Instytut Historii PAN, 2008. — 618 с. — S. 416.
  16. а б Книга Пам'яті і Слави Волині [Текст]: в 16 т. / О. С. Денищук ; ред. І. Пестонюк. — Рівне: Волинські обереги, 2001. Т. 4 : Рівненська область. Гощанський район. — [Б. м.]: [б.в.], 2002. — С.106 — 111. — ISBN 966-96174-0-5
  17. Архів Української Народної Республіки. Міністерство внутрішніх справ. Справоздання губерніяльних старост і комісарів (1918—1920) / Упоряд.: В. Кавунник. НАН України. Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського — К: Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського, 2017. — С. 29.
  18. ВОЕННАЯ ЛИТЕРАТУРА --[ Мемуары ]-- Будённый С. М. Пройдённый путь. militera.lib.ru. Архів оригіналу за 23 січня 2020. Процитовано 13 січня 2020.
  19. Ogłoszenie Okręgowego Urzędu Ziemskiego [Архівовано 14 січня 2020 у Wayback Machine.] dotyczące postępowania scaleniowego gruntów wsi Białystok, Horbaków, Pudhorodno-Zastawie-Boremszczyzna, Podhajce Duże i Małe// Dziennik Wojewódzki Wołyński. — 1930. — № 20. — Poz. 210. — S. 270.
  20. Robota komunistyczna pod oświatowym płaszczykiem // Kurjer Zachodni Iskra: dziennik polityczny, gospodarczy i literacki. — 1928. — № 81. — С.3.
  21. а б в Поліщук Аврам Дем’янович // ЦДАГОУ. Ф. 263. Оп. 1. Спр. 67360 том 1. 98 а.
  22. а б в Матеріали в справі закладення колгоспів по селах Гощанського району Рівненської області за 1948—1949 рр. // АЦДВР. Ф. 63. — Т. 5.
  23. Марк Солонин - персональный сайт историка. Боевые донесения 14-й танковой дивизии вермахта. www.solonin.org. Архів оригіналу за 21 вересня 2019. Процитовано 26 листопада 2019.
  24. Марк Солонин - персональный сайт историка. Боевые донесения 13-й танковой и 25-й моторизованной дивизий вермахта. www.solonin.org. Архів оригіналу за 22 листопада 2019. Процитовано 26 листопада 2019.
  25. Боевые донесения за 10 августа 1941 года. bdsa.ru. Архів оригіналу за 22 червня 2019. Процитовано 26 листопада 2019.
  26. Боевые донесения за 1 июля 1941 года. bdsa.ru. Архів оригіналу за 15 липня 2019. Процитовано 26 листопада 2019.
  27. книга «Sonderfahndungsbuch Polen». www.sbc.org.pl. Архів оригіналу за 17 грудня 2013. Процитовано 21 січня 2020.
  28. Літопис УПА. Нова серія. Т. 11: Мережа ОУН(б) і запілля УПА на території ВО "Заграва”, "Турів”, "Богун” (серпень 1942 – грудень 1943 рр.) / НАН України. Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С.Грушевського; Видавництво «Літопис УПА» та ін.— Київ-Торонто, 2007.— С. 612,712.
  29. Денищук О. С. Боротьба УПА проти німецьких окупантів. Хронологія подій у 2 — х томах. Т. 1: Волинь.— Рівне: ППДМ, 2008.— С. — 126.— ISBN 978-966-8424-86-1
  30. ЦАМО РФ, ф. 1309, оп. 1, спр. 25, № 1253, «Журнал боевых действий 112 сд» [Архівовано 14 червня 2020 у Wayback Machine.], п-29—33.(рос.)
  31. ЦАМО РФ, ф. 874, оп. 1, спр. 1а, «Боевой путь 24 ск» [Архівовано 12 червня 2020 у Wayback Machine.], п-3,10,12.(рос.)
  32. Антон Василенко, Алексей Ивашин (2017). Я дрался за Украину (рос) . с. спогади Чутика Миколи Андрійовича. ISBN 978-5-4485-5059-1.
  33. Протидія Служби безпеки ОУН(Б) політично-пропагандистським та культурно-освітнім заходам радянської влади на території ПЗУЗ (1946—1951 рр.) / Я. Антонюк // Український визвольний рух: наук. зб. — Львів, 2012. — Збірник 17. — С. 227.
  34. Реабілітовані історією. Рівненська область. Книги 3-8. Архів оригіналу за 24 листопада 2019. Процитовано 17 листопада 2019.
  35. ДАРО, 4561
  36. Несенюк М. Правди не сховаєш, або відповідь горбаківським «багатіям» // Рівне. — 1990. — № 17. — С.3.
  37. Про підприємство - РОВКП ВКГ Рівнеоблводоканал. vodarivne.com. Архів оригіналу за 28 грудня 2019. Процитовано 9 січня 2020.
  38. Горбаківський НВК. evrobud.renome.ua (укр.). Архів оригіналу за 2 січня 2020. Процитовано 2 січня 2020.
  39. Візит першої леді на Рівненщину. - Новини Рівного та області. Рівне Вечірнє (укр.). Архів оригіналу за 30 грудня 2019. Процитовано 2 січня 2020.
  40. Народна депутатка подарувала Горбаківській школі плазмовий телевізор. hoshcha.rayon.in.ua (укр.). Архів оригіналу за 3 січня 2020. Процитовано 3 січня 2020.
  41. ПІСНЯ «ВОЛИНЬ МОЯ» СТАЛА КОЛИСКОЮ ФЕСТИВАЛЮ НА РІВНЕНЩИНІ. www.volyn.com.ua. 1 липня 2016. Архів оригіналу за 11 січня 2020. Процитовано 11 січня 2020.
  42. У Горбакові матчем Ліги АТО вшанували пам’ять Дмитра Оверчука + ВІДЕО – ФК САДОВЕ (укр.). Архів оригіналу за 15 серпня 2018. Процитовано 2 січня 2020.
  43. У Горбакові урочисто відкрили амбулаторію загальної практики сімейної медицини. hoshcha.rayon.in.ua (укр.). Архів оригіналу за 30 грудня 2019. Процитовано 2 січня 2020.
  44. а б Список населенных мест Волынской губернии / Издание Волынского губернского статистического комитета. — Житомир : Волынская губернская типография, 1906. — С. 179.(рос.)
  45. а б Skorowidz miejscowości Rzeczypospolitej Polskiej: Opracowany na podstawie wyników pierwszego powszechnego spisu ludności z dn. 30 września 1921 r. i innych źródeł urzędowych: Т. IX: Województwo Wołyńskie / Główny Urząd Statystyczny Rzeczypospolitej Polskiej. — Warszawa, 1923. — S. 49.(пол.)
  46. а б https://clarity-project.info/
  47. Погоринські міста в Х-XIII ст. - Богдан Прищепа - Тека авторів. Чтиво. Архів оригіналу за 22 листопада 2019. Процитовано 14 листопада 2019.
  48. Археологія та стародавня історія Гощанського району | Замки, відпочинок, оздоровлення, зцілення в Галичині (укр.). Процитовано 14 листопада 2019.
  49. Облікова карта військового поховання № 57. graves.naidy.org.ua. Союз «Народна пам'ять». Архів оригіналу за 24 січня 2021. Процитовано 17 січня 2021.
  50. Облікова карта військового поховання № 1645. graves.naidy.org.ua. Союз «Народна пам'ять». Архів оригіналу за 22 січня 2021. Процитовано 17 січня 2021.
  51. а б в г д е ж и Стіна пам'яті
  52. Указ Президента України № 432/2023 від 18 липня 2023 року.
  53. У селі на Рівненщині попрощались із 50-річним прикордонником Василем Мельничуком
  54. Указ Президента України № 587/2023 від 15 вересня 2023 року.

Джерела

ред.