Горбакі́в — село в Україні, в Гощанському районі Рівненської області, центр сільської ради. Населення становить 1556 осіб (станом на 2001 рік)[1]. Село розташоване у центрі Гощанського району, за 0,2 кілометра[2] від районного центру.

село Горбаків
Свято-Троїцький храм
Свято-Троїцький храм
Країна Україна Україна
Область Рівненська область
Район/міськрада Гощанський район Гощанський район
Рада/громада Горбаківська сільська рада
Код КОАТУУ 5621282001
Облікова картка Облікова картка 
Основні дані
Перша згадка 1452 рік
Населення 1556 осіб
Площа 2,898 км²
Густота населення 536,92 осіб/км²
Поштовий індекс 35433
Телефонний код +380 3650
Географічні дані
Географічні координати 50°36′40″ пн. ш. 26°37′39″ сх. д. / 50.61111° пн. ш. 26.62750° сх. д. / 50.61111; 26.62750Координати: 50°36′40″ пн. ш. 26°37′39″ сх. д. / 50.61111° пн. ш. 26.62750° сх. д. / 50.61111; 26.62750
Середня висота
над рівнем моря
187 м
Водойми р. Горинь
Відстань до
районного центру
0,2 км
Місцева влада
Адреса ради 35433, Рівненська обл., Гощанський р-н, с. Горбаків, вул. Центральна, 29
Карта
Горбаків. Карта розташування: Україна
Горбаків
Горбаків
Горбаків. Карта розташування: Рівненська область
Горбаків
Горбаків
Мапа

ГеографіяРедагувати

Село Горбаків лежить за 0,2 км на північний захід від районного центру, фізична відстань до Києва — 254,7 км. Розташоване на лівому березі річки Горинь. У селі є Горбаківський парк і ставок, а неподалік від села — гідрологічна пам'ятка природи — Дорогобузькі джерела. Найближча станція знаходиться в м. Острог, на відстанні 30,25 км. Через село проходить траса Київ-Чоп М06

ІсторіяРедагувати

Очевидно, назва села походить від слов'янського словагорб (форма рельєфу, що піднімається над навколишньою поверхнею). Крем'яні знаряддя праці, черепки знайдені в околицях, свідчать, що люди тут над Горинню жили з прадавніх часів. Земля волинян, Волинського князівства, Русі, Галицько-Волинського князівства, Великого князівства Литовського. В 1452 році селом володів князь Юрій Семенович Гольшанський[3] а з 1511 року князь Костянтин Іванович Острозький, зять Семена Юрійовича Гольшанського при якому в Горбакові було чотири господарства а в Горбакові Другому три господарства та одне монастирське з яких сплачувалось подимне. Село Горбаків згадується в актах Луцького замку від 1545 року де між іншим сказано що «в селі Горбаків з воза дають по грошу на користь замку а від коня не потрібно». Також Горбаків згадується як маєток князя Констянтина Острозького в актах від 6 липня 1562 року в скарзі дорогобужського урядника князя про підтоплення паном Іваном Кирдевичем Мнишинським сінокосів в селі Горбаків[4].

21 червня 1649 року, під час Національно-визвольної війни на чолі з Богданом Хмельницьким, на село напали дворяни — Ян Козинський і Варфоломій Кулаковський які побили і заподіяли важких ран селянам а одного вбили, забрали коней. Нападників зловили в діброві біля Білої Криниці і пізніше судили[5].

З 1649 року володарем села був Ян Замойський син Катерини Острозької при якому вже було від 20 господарств. За переписом єврейського населення в 1784 році у селі проживало троє жидів які відносились до кагалу Острога. Пізніше володарями села у різні часи були князі Любомирські, Гулевичі, Вігури, поміщик Чертов, який у 1874 році купив три чверті села (292 десятини орних земель) а решта залишилась за Вігурами[6]. В селі є Церква Пресвятої Трійці зведена 1764 року коштом князя Станіслава Любомирського яка вже відсвяткувала 255 років від часу своєї побудови[7][8]. Церква дерев’яна, на кам’яному фундаменті, в 1872 році до неї прибудована триярусна на кам’яному фундаменті дзвіниця на кошти парафіян. В 1885 році церква була пофарбована і в ній був влаштований новий іконостас. Метричні книги велись з 1806 року. Церкві належало 52 десятини 867 сажень орних і інших земель. 29 квітня 1880 року була пожежа в якій згоріли парафіяльний будинок та хазяйські прибудови. Церковно-парафіяльна школа відкрита у вересні 1884 року в селянській хаті, причому від селян виплачувалась заробітна платня вчителю в 60 рублів на рік а на опалення і освітлення школи 12 рублів, на ремонт 5 рублів 25 копійок. Відвідувало школу 20 учнів. Парафіян разом з православними села Шкарів було 810. Священник Констянтин Сільвестрович Олесницький з 1877 року а псаломщик Георгій Максимович Новаковський с 1880 року. В 1930 — 1940 рр. священником був Ковалевський, в минулому кадровий офіцер російської армії. За Вігурів існувала домова капличка Римо-католицької парафії Тучина. Біля автотраси знаходиться старий цвинтар де майже зруйнований і давно пограбований склеп капітана Чертова Андрія Аркадієвича (4.07.1815 — 23.02.1874) та могили його родини[9].

Під владою Російської імперіїРедагувати

Після поділу Речі Посполитої в 1795 році Волинь відійшла Російській імперії а село Горбаків увійшло в склад Гощанської волості  — Острозького повіту Волинської губернії. Станом на 1885 рік тут проживало 564 особи, було 59 дворів, православна церква, корчма, вітряний млин[10].

Революційні події 1917—1921 рр.Редагувати

В період революційних подій 1917—1921 рр. та польсько—радянської війни, через село, в напрямку КиївВаршава, пересувались армії та кордони ворогуючих держав.

У складі Армії УНР на чолі з С. Петлюрою виборювали незалежність України — Гальчук Адам, Матвійчук Марко, Симончук Іван та Ткачук Клим[11].

24 серпня 1919 року польські війська перейшли ріку Горинь коло містечка Гощі та зайняли Корець[12].

В ніч на 2 липня 1920 року під сильним артилерійським та рушничнокулеметним вогнем польська армія відступила перед натиском Першої кінної армії Будьонного за ріку Горинь підірвавши міст але це не зупинило наступаючих які після нічного відновлення моста та вбрід перейшли ріку Горинь і захопили невеликий плацдарм а 4 липня і місто Рівне[13] та вже в кінці вересня ця червона навала після Варшавської битви відкотилась назад.

У складі Польської РеспублікиРедагувати

 
Млин Віктора Повара 20-30 рр. XX століття

Після підписання Варшавського договору 1920 представниками Польщі та Української Народної Республіки та Ризького миру землі Західної України відійшли до Польщі. У період польської адміністрації Горбаків входив у ґміну Бугрин Рівненського повіту, Волинського воєводства Польщі. Кілька юнаків села 1935—1936 роках служили а 1939 р. були мобілізовані в польську армію, брали участь у військових діях і навіть потрапили до німецького полону, зокрема така доля спіткала Терещука Луку Вікторовича (07.02.1915 — 04.11.1981). В 30-х роках тут діяв осередок КПЗУ членів якого переслідувала польська поліція і у 1937—1938 роках дехто з них перейшов кордон з територією Радянської України. Більшовицька влада засудила їх за шпигунство і відправила на довгі роки до тюрем Сибіру. Більше їх ніхто у селі не бачив.



Друга світова війнаРедагувати

Друга світова війна почалася для мешканців села 1 вересня 1939 року коли гітлерівські війська вторглися в Польщу а 17 вересня у конфлікт втрутився Радянський Союз — союзник нацистської Німеччини і окупував західноукраїнські землі Польщі. Горбаків неодноразово згадується у бойових донесеннях вермахту[14][15] і побічно в РСЧА[16][17]. Село піддавалось бомбардуванню, селяни також спостерігали повітряні бої і численні автоколони на схід.

Спочатку німців населення села сприйняло як визволителів від сталінського режиму (зустрічали з квітами у вишиванках), мабуть комуністичний режим вже встиг показати своє нелюдське обличчя. Під час німецької окупації[a] бачили в селі розвідника Кузнєцова у жіночому вбранні, з німецьких окупантів своєю неприязню запам'ятались жителям угорці та п'яні власовці з нагайками[b]. Літом 1943 року, пoблизy селa, бoївкa УПA пiд кoмaндою «Думи» (кoмaндиp бoївки - Ничипopик Євген Aндpiйoвич 1922 p. н. ypодженець сeлa Липки Гoщaнськoгo paйoнy Piвненськoї oблaстi) opгaнiзyвaлa зaсiдкy нa aвтошляху Київ - Piвне. Пo дopoзi їхaлo легкoвe aвтo з нiмцями яке пoвстaнцi зyпинили, нiмцiв poззбpoїли, зaбpaли дoкyменти i зникли в темряві (Петpенкo M. У 27 юнацькuх лim // Boлuнь, I997. — 19 веpеcня)[20]. Горбаків звільнили від німців 28 січня 1944 року війська 13-ї армії внаслідок Рівненсько-Луцької операції. В один з тих похмурих днів радянське командування, яке ніколи не рахувалось з людськими життями, послало штрафників серед білого дня викрити вогневі точки гітлерівців. З гощанського повороту виїхала машина з бійцями яка тут же була накрита вогнем мінометної батареї на Валу. Один з тих невідомих воїнів перебрався через ріку Горинь і був поранений на нейтральній смузі біля озера. Цілий Божий день він стогнав: «Мать моя родная, зачем ты меня на свет родила !» з кожною годиною все тихіше і тихіше... Місцеві жителі в цей час переховувались на хуторах де тепер школа. Після бою на замінованих полях перед селом залишилась дюжина мертвих німців яких так і поховали в окопах. Перед відступом фашисти підірвали міст через Горинь, пограбували, спалили крайні хати села та залишили після себе вибухонебезпечні іграшки від яких потім загинули або були поранені допитливі діти. На фронтах Німецько-радянської війни у складі Червоної армії билися проти гітлерівців 85 мешканців села, з них 64 загинуло. Бойовими орденами і медалями нагороджено 78 чоловік.

Радянський періодРедагувати

Національно свідомі селяни підтримували діяльність збройного підпілля ОУН та УПА (шили одяг, забезпечували харчами, вели підпільну діяльність[21], вивішували жовтоблакитні прапори[22]), були репресовані або загинули. 18 лютого 1949 р. на хуторі Гора Горбаківської сільради під час бою з військами МДБ, в криївці влаштованій у власній хаті, героїчно загинула Сергійчук Текля Созонівна 1903 р.н. За описом карателів вона кинулась в люк криївки зі словами: «Хлопці не стріляйте, це я, хазяйка!» і додала «Дочко! Прощай!». В криївку кинуто 10 ручних гранат і 8 ракет. Разом з героїнею загинув повстанець «Журавель» (Пасічник Костянтин Федорович, уродженець села Рясники, сліпий на одне око) та двоє невідомих героїв — чоловік і жінка. Катами захоплені трофеї: автомат ППШ, німецький автомат, гвинтівка російського зразка, револьвер Наган, чотири пістолети, друкарська машинка, багато антирадянських листівок (ДАРО, ф-Р-2771, оп.2, спр.4485, т.4, арк.11,12). Тіла героїв вивезли до Гощанського районного відділку МДБ, виглядало це так, як згадує Федір Поліщук: «Нас спеціально класом вивели зі школи де я побачив тіла молодих людей припертими до стіни — двох хлопців та вагітної дівчини з ангельськими обличчями які виглядали мов живі».

Під час голодомору 1946—1947 рр. в селі приймали і годували біженців із східної України. В 50-х роках в Церкву вдарила блискавка але пожежа була вчасно ліквідована.

У вересні 1948 року з поверненням радянської влади продовжились акції залучення населення до колгоспу. Першим післявоєнним головою був Іван Сульжик. Дуже важко горбатились селянки за трудодні на буряках. З 1961 по 1996 роки об'єднаний колгосп, що довгий час називався імені Жданова (потім «Прогрес») очолював Петро Митрофанович Воловіков[ru] двічі Герой Соціалістичної Праці. Також цього звання був удостоєний і бригадир тракторної бригади Данилюк Олексій Мусійович. Колгосп імені Жданова був одним з найпотужніших сільськогосподарських підприємств не тільки району і області, але і всієї республіки завдяки підвищенню родючості ґрунтів на основі використання мінеральних добрив та ін.

Для забезпечення водою м.Рівне були проведені дослідження які показали, що в районі Горбакова потрібна для видобутку вода на глибині 100-110 метрів а в Рівному – потрібний шар знаходиться на глибині 700 м. Відтак, у Горбакові добувати воду виявилося дешевше, ось чому, головний водозабір Рівного знаходиться більш ніж за 20 км від міста. У 1974 році його почали будувати, а ввели в експлуатацію в 1984 році. Цей водозабір складався із шести свердловин, насосної станції II підйому, станції знезалізнення води на 40 тис. куб. м на добу, хлораторної, фтораторної, котельні, підстанції 100/6-04 КВ, 2 резервуарів ємністю по 2,4 тисячі куб. м та водоводу в одну нитку діаметром 900 мм із залізобетонних труб загальною довжиною 19 км. Разом із тим освоювалася і друга черга будівництва Горбаківського водозабору, що складалася з восьми свердловин, другої нитки водоводів I підйому діаметром 500 мм і довжиною 9 км, другої нитки водоводу II підйому діаметром 800 мм та довжиною 19 км, станції знезалізнення води на 40 тисяч куб. м на добу, 2 резервуарів ємністю по 2 тисячі куб. м, насосної станції промивки фільтрів і станції очистки промивних вод[24].

Значні обсяги відбору підземних вод (43,9 тис.м3 /добу ) з горбашівського водоносного горизонту призвели до значних негативних змін гідрогеологічних умов в цьому регіоні. Серед них варто виділити значне зниження рівнів води у водоносних горизонтах, переосушення торфовищ в заплаві р. Горинь, зневоднення сільгоспугідь, появу тріщин на поверхні ґрунту, зникнення питної води в колодязях громадян та ін.

В незалежній УкраїніРедагувати

З моменту проголошення незалежності України, після майже 30 років довгобуду, за рік, 31 серпня 2017 року ТОВ «РЕНОМЕ-ЄВРОБУД» завершена повна реконструкція незавершеного будівництва школи — Горбаківський НВК "ДНЗЗОШ І-ІІІ ст." де втілені принципи «нової української школи». Тут на сходах – приклади ділення і множення, в коридорі стоїть бювет з чистою водою для пиття, у просторому коридорі – м’які крісла для відпочинку дітей на перервах між уроками, вражають також креативно розмальовані стіни. Окрасою школи став мурал рівненського художника Антона Akey на одній зі стін навчального закладу. Для забезпечення вимог енергонезалежності та енергоефективності, на території школи була побудована власна автономна твердопаливна котельня із автоматичною подачею сировини. Встановлені сертифіковані вікна профілю «Rehau» – двокамерний склопакет та енергозберігаюче скло, конструктивна глибина 70 мм. Фасад утеплений якісними матеріалами – мінераловатні плити, товщиною 120 мм із декоративним покриттям камінцевою силікон-силікатною штукатуркою. У приміщеннях закладу створені оригінальні інтер’єри з ілюстраціями, що містять елементи навчального процесу. Облаштована сучасна їдальня із кухнею. Кабінети трудового навчання укомплектовані новітніми метало- та деревообробними верстатами, швейним та кухонним обладнанням[25].

9 листопада 2017 року школу відвідала дружина президента України Марина Порошенко[26] а 20 грудня 2018 року народний депутат України Ірина Луценко[27].

З 2009 року, на третій день Трійці, відбувається фестиваль вокально-хорового мистецтва «Поліський краю дорогий...» в якому беруть участь хорові колективи, ансамблі, дуети, тріо, солісти, самодіяльні композитори та поети-піснярі з Рівненщини та Волині. Назва фестивалю вибрана не випадково – це перші рядки загальновідомої пісні поета-пісняра Степана Кривенького «Волинь моя…»[28] .

8 серпня 2018 року на стадіоні села відбувся футбольний матч пам’яті загиблого в зоні проведення АТО Дмитра Оверчука зі Шкарова, який служив у 30-й механізованій бригаді ЗСУ[29].

15 квітня 2019 року урочисто відкрили амбулаторію загальної практики—сімейної медицини завдяки ініціативі Президента України Петра Порошенка «Допомога поруч»[30]. До складу Горбаківської амбулаторії входять фельдшерсько-акушерські пункти сіл Дорогобуж, Мнишин, Томахів, Іллін та медпункт у селі Подоляни. Загалом амбулаторія обслуговує 3900 осіб, з них - 972 дитини, п’ять шкіл і два дошкільних навчальних заклади сільської ради. Завідуюча амбулаторією та сімейний лікар — Марія Мельник[31].

НаселенняРедагувати

Станом на 1989 рік у селі проживало 1642 особи, серед них — 780 чоловіків і 862 жінки[32].

За даними перепису населення 2001 року у селі проживали 1556 осіб. Рідною мовою назвали[33]:

Мова Кількість осіб Відсоток
українська 1540 98,97%
російська 13 0,84%
білоруська 2 0,13%
молдовська 1 0,06%

ГромадаРедагувати

Голова сільської ради — Бойко Володимир Іванович, 1955 року народження, вперше обраний у 2010 році. Інтереси громади представляють 20 депутатів сільської ради[34][35][36]:

Партія Кількість депутатів Відсоток
самовисування 20 100,00%

ЕкономікаРедагувати

Виробництво в галузі сільського господарства. Найбільше підприємство — ТОВ «ім. Воловікова», яке займається вирощуванням с/г культур та розведенням ВРХ[37].

Соціальна сфераРедагувати

Горбаківський навчально-виховний комплекс «Дошкільний навчальний заклад — загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів» (директор — Савонік Галина Степанівна), Будинок культури, амбулаторія ЗПСМ.

Пам'яткиРедагувати

Археологічні пам'яткиРедагувати

 
Козацька люлька (1648 р.) знайдена Марією Вікторівною Поліщук на власному городі

В східній частині села в урочищі Городище, на лівому березі р. Горині є давнє оборонне укріплення – вал чотирикутної форми «волинського типу» що як і вал на правому березі Горині на північно-західній окраїні містечка Гощі контролювали давні річкові та сухопутні шляхи які пролягали по Волинській височині від Горині (Розваж, Горбаків) до Західного Бугу (Володимир-Волинський). Його обстежили Ю. В. Кухаренко у 1953 р., І. К. Свєшніков у 1962 р., Б. А. Прищепа у 1984,1989,2009 рр. Давнє укріплення збудували на корінному березі, що підвищується над заплавою ріки на 5,0-5,5 м Майданчик близький до чотирикутного в плані, із округленими кутами, розмірами 60x55 м (площа 0,3 га). З трьох сторін (за винятком північно-східної, звернутої до річки), захищений валом, який має найбільшу висоту із напільної південно-західної сторони (до 1,5 м), із північного заходу його висота 1,0-1,3 м, а із південного сходу не перевищує 1 м. Майданчик використовується під городи, внутрішній схил валу руйнується під час оранки. Оборонний рів краще простежується з південно-західної сторони, а зі сходу і заходу він знівельований оранкою і слабко виражений у рельєфі. В центральній частині майданчик помітно нижчий, ніж біля країв. Сучасний в’їзд на городище знаходиться з південно-західної сторони, тут вал має розрив. Але в давнину, вірогідно, в’їзд було влаштовано біля східного кута укріплення. У підйомному матеріалі на майданчику зібрано поодинокі уламки слов’яно- руських ліпних і гончарних посудин, тому час функціонування фортеці можна визначити IX - початком XI ст. Поселення виявлене І. К. Свєшніковим у 1962 р. на південь від городища, на вузькому мисі лівого берега р. Горині. На східному схилі берега, на присадибних городах зібрано кераміку Х-ХІІ ст., матеріали бронзового і раннього залізного віків[38].

На східному схилі лівого берега ріки Горинь в урочищі Над городищем – багатошарове поселення городоцько-здовбицької культури, милоградської культури та давньоруського часу. На лівому березі ріки Горинь навпроти хутора Янівки – давньоруське селище, виявлене у 1962 році. В центрі села на лівому березі ріки Горинь Ю.В.Кухаренком у 1953 році на давньоруському городищі, що оточене кільцевим валом, виявлене поселення черняхівської культури[39].

Історичні пам'яткиРедагувати

 
Могила невідомого солдата
  • Могила невідомого солдата
  • Пам’ятник воїнам-односельчанам







Відомі людиРедагувати

ГалереяРедагувати

ВиноскиРедагувати

  1. Німецькою поліцією, за втечу з ув'язнення, розшукувались — Галанюк Дем’ян (30.10.12 р.н.), Наконечний Каленик (1914 р.н.) та Яремчук Іван (18.9.12 р.н.)[18]
  2. За звітом Служби безпеки BО «Бoгун» 6 гpудня 1943 poку міст через Горинь охороняли 63 російських козаки та 2 німці[19], один з яких, за спогадами Ф.Поліщука вгощав дітей цукерками

ПриміткиРедагувати

  1. Офіційний портал Верховної Ради України. w1.c1.rada.gov.ua. Процитовано 2019-12-03. 
  2. Інформація про : Опис, Зміни, Фото, Карта, Географія. web.archive.org. 2014-07-16. Процитовано 2019-12-03. 
  3. Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich, Tom XV cz.1 - wynik wyszukiwania - DIR. dir.icm.edu.pl. Процитовано 2019-11-30. 
  4. ИнфоРост, Н. П. ГПИБ | Т. 2 : Уезды Ровенский, Острожский и Дубенский. - 1889.. elib.shpl.ru. Процитовано 2019-11-30. 
  5. ИнфоРост, Н. П. ГПИБ | Ч. 3 : Т. 4 : Акты, относящиеся к эпохе Богдана Хмельницкого. - 1914.. elib.shpl.ru. Процитовано 2020-01-08. 
  6. Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich Tom III strona 122. Архів оригіналу за 7 березня 2016. Процитовано 23 жовтня 2019. 
  7. Рівненська єпархія УПЦ. Архів оригіналу за 23 жовтня 2019. Процитовано 23 жовтня 2019. 
  8. Горбаків, Гощанський район - дерев'яна церква. decerkva.org.ua. Процитовано 2019-11-26. 
  9. Могили сім'ї Чертових - Мої статті - Каталог статей - Публічно-шкільна бібліотека с.Горбаків. gorbakiv-bibl.ucoz.ua. Процитовано 2019-11-27. 
  10. ИнфоРост, Н. П. ГПИБ | Вып. 3 : Губернии Малороссийские и юго-западные : [Харьковская, Полтавская, Черниговская, Киевская, Волынская, Подольская]. - 1885.. elib.shpl.ru. Процитовано 2019-11-26. 
  11. а б Книга Пам'яті і Слави Волині [Текст]: в 16 т. / О. С. Денищук ; ред. І. Пестонюк. — Рівне: Волинські обереги, 2001. Т. 4 : Рівненська область. Гощанський район. — [Б. м.]: [б.в.], 2002. — С.106 — 111 . — ISBN 966-96174-0-5
  12. Архів Української Народної Республіки. Міністерство внутрішніх справ. Справоздання губерніяльних старост і комісарів (1918-1920) / Упоряд.: В. Кавунник. НАН України. Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського – К: Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського, 2017. – С. 29.
  13. ВОЕННАЯ ЛИТЕРАТУРА --[ Мемуары ]-- Будённый С. М. Пройдённый путь. militera.lib.ru. Процитовано 2020-01-13. 
  14. Марк Солонин - персональный сайт историка. Боевые донесения 14-й танковой дивизии вермахта. www.solonin.org. Процитовано 2019-11-26. 
  15. Марк Солонин - персональный сайт историка. Боевые донесения 13-й танковой и 25-й моторизованной дивизий вермахта. www.solonin.org. Процитовано 2019-11-26. 
  16. Боевые донесения за 10 августа 1941 года. bdsa.ru. Процитовано 2019-11-26. 
  17. Боевые донесения за 1 июля 1941 года. bdsa.ru. Процитовано 2019-11-26. 
  18. книга «Sonderfahndungsbuch Polen». www.sbc.org.pl. Процитовано 2020-01-21. 
  19. УПА. Нова серія. Т. 11: Мережа ОУН(б) і запілля УПА на території ВО "Заграва”, "Турів”, "Богун” (серпень 1942 – грудень 1943 рр.) / HAН Укpaїни. Iнститyт yкpaїнськoї apxeoгpaфii тa джepeлoзнaвствa ім . М. C. Гpyшeвськoгo; Bидaвництвo "Лiтoпис УПA” та ін.— Київ-Торонто, 2007.— С. 612,712.
  20. Денишyк О. C. Бopoтьбa УПA пpoти нiмецькиx oкупaнтiв. Хpoнoлoгiя пoдiй У 2 - х тoмaх. Т. l: Boлинь. Piвне: ППДМ. 2008. С. – 126
  21. Антон Василенко, Алексей Ивашин (2017). Я дрался за Украину (рос). с. спогади Чутика Миколи Андрійовича. ISBN 978-5-4485-5059-1. 
  22. Протидія Служби безпеки ОУН(Б) політично-пропагандистським та культурно-освітнім заходам радянської влади на території ПЗУЗ (1946—1951 рр.) / Я. Антонюк // Український визвольний рух: наук. зб. — Львів, 2012. — Збірник 17. — С. 227.
  23. Реабілітовані історією. Рівненська область. Книги 3-8
  24. Про підприємство - РОВКП ВКГ Рівнеоблводоканал. vodarivne.com. Процитовано 2020-01-09. 
  25. Горбаківський НВК. evrobud.renome.ua (uk). Процитовано 2020-01-02. 
  26. Візит першої леді на Рівненщину. - Новини Рівного та області. Рівне Вечірнє (uk). Процитовано 2020-01-02. 
  27. Народна депутатка подарувала Горбаківській школі плазмовий телевізор. hoshcha.rayon.in.ua (uk). Процитовано 2020-01-03. 
  28. ПІСНЯ «ВОЛИНЬ МОЯ» СТАЛА КОЛИСКОЮ ФЕСТИВАЛЮ НА РІВНЕНЩИНІ. www.volyn.com.ua. 2016-07-01. Процитовано 2020-01-11. 
  29. У Горбакові матчем Ліги АТО вшанували пам’ять Дмитра Оверчука + ВІДЕО – ФК САДОВЕ (uk). Процитовано 2020-01-02. 
  30. У Горбакові урочито відкрили амбулаторію загальної практики сімейної медицини. hoshcha.rayon.in.ua (uk). Процитовано 2020-01-02. 
  31. Електронна медична система для пацієнтів та лікарів. helsi.me (uk). Процитовано 2020-01-02. 
  32. Склад наявного та постійного населення за статтю, Рівненська область (осіб) - 056 ГОЩАНСЬКИЙ РАЙОН, Рік, Категорія населення , Стать. Процитовано 2014-09-07. 
  33. Розподіл населення за рідною мовою, Рівненська область (у % до загальної чисельності населення) - 056 ГОЩАНСЬКИЙ РАЙОН. Процитовано 2014-09-07. 
  34. Горбаківська сільська рада. Облікова картка на сайті ВРУ
  35. Горбаківська сільська рада. Керівний склад попередніх скликань
  36. Горбаківська сільська рада. Результати виборів депутатів ради. Архів оригіналу за 2012-07-28. Процитовано 2014-09-07. 
  37. ТОВ СГП «ім. Воловікова». Архів оригіналу за 23 жовтня 2019. Процитовано 23 жовтня 2019. 
  38. Погоринські міста в Х-ХІІІ ст. - Богдан Прищепа - Тека авторів. Чтиво. Процитовано 2019-11-14. 
  39. Археологія та стародавня історія Гощанського району | Замки, відпочинок, оздоровлення, зцілення в Галичині (uk). Процитовано 2019-11-14. 

ПосиланняРедагувати

ДжерелаРедагувати