Милоградсько-Підгірцівська культура, Милоградська культура (біл. Мілаградская культура) — поліська археологічна культура VII—I століть до н. е. (згідно з Расадіним С. Є. IX—I ст. до н. е.).

Милоградська культура
Зображення
Місце розташування Білорусь
Україна
Попередник Тшинецька культура
Наступник Зарубинецька культура
Час/дата початку 7 століття до н. е.
Час/дата закінчення 100-ті

Ототожнена з неврами Геродота[1]. Носіїв цієї археологічної культури зараховують до балтів[2] або до праслов'ян[3]. Генетично пов'язана з сосницькою і тшинецькою культурою[4].

Надалі зазнала сильного впливу культури підклешово-поморських племен[1], які прийшли з північного заходу і разом з місцевими милоградсько-підгірцівськими племенами сформували згодом на цій території зарубинецьку культуру. На півночі частина території Милоградської культури увійшла до складу культури штрихованої кераміки пізнього періоду.

Межувала з дніпро-двинською культурою на півночі, юхнівською культурою на сході, поморською культурою на заході. На півдні і південному сході межувала зі скіфами.

Назва культури походить від городища Милоград і Підгірці. У 1950-х роках О. Мельниківська, дослідивши городища Милоград Речицького району Гомельської області (Білорусі), виокремила милоградську культуру серед пам'яток ранньої залізної доби[5]. Одночасно археолог В. Даниленко виявив пам'ятки цієї культири у селі Підгірці Обухівського району Київської області[6][7].

Територія ред.

Це культура племен, котрі жили на сточищі річки Дніпро між середньою течією Березини на півночі та річкою Рось на півдні, Західним Бугом на заході та річкою Іпуть на сході (терени Південної Білорусі та Українського Полісся).

Житла ред.

Населення цієї археологічної культури мешкало в поселеннях, які складаються з землянок.

Поховання ред.

Поховальний обряд синкретичний: практикувалася і кремація, і курганні поховання.


Примітки ред.

  1. а б Происхождение славян (Этногенез), Часть 3, 2006 г. [Архівовано 24 жовтня 2014 у Wayback Machine.] (рос.)
  2. Стецюк В., «Исследование предысторических этногенетических процессов в Восточной Европе». Архів оригіналу за 11 травня 2021. Процитовано 11 травня 2021.
  3. Перевезенцев С. В. Россия. Великая судьба. — Москва : Белый город, 2009. — С. 17. — 5000 прим. — ISBN 978-5-7793-1855-6. (рос.)
  4. Максимов Е. В., «Миграции в жизни древних славян» // Славяне и Русь (В зарубежной историографии) — г. Киев: изд. «Наукова думка», 1990 г. — С. 5—11. [Архівовано 21 серпня 2009 у Wayback Machine.] (рос.)
  5. Мельниковская О. Н. Племена Южной Белоруссии в раннежелезном веке. Москва, 1967.
  6. Даниленко В. М. Дослідження пам'яток підгірцівського та бобрицького типів на Київщині в 1950 р. // Археологічні пам'ятки УРСР. К., 1956. Т. 6.
  7. Милоградсько-Підгірцівська культура. Архів оригіналу за 17 серпня 2021. Процитовано 30 серпня 2020.

Джерела та література ред.

Посилання ред.