Лінійні крейсери класу «Рінаун» — серія лінійних крейсерів Королівського військово-морського флоту Великої Британії, побудованих під час Першої світової війни. Було збудовано два кораблі: «Рінаун» та «Ріпалс». Порівняно з попереднім класом лінійних крейсерів «Лайон» та лінійними крейсерами «Квін Мері» і «Тайгер», вони мали потужніше озброєння з шести 381-мм гармат та вищу швидкість ходу, проте їхнє бронювання було слабшим. За проєктом мали розвивати 32 вузли. На випробуваннях «Ріпалс» показав швидкість 31,73 вузла, а «Рінаун» — 32,58 вузла. До появи «Гуда» у 1920 році це зробило їх найшвидшими кораблями основного типу.
Обидва кораблі вступили у стрій наприкінці Першої світової війни та не встигли взяти участь в її основних битвах. Лише «Ріпалс» брав обмежену участь у другій битві в Гельголандській бухті 1917 року. На відміну від попередніх класів лінійних крейсерів, за умовами Вашингтонської морської угоди ці кораблі не були утилізовані та після декількох модернізацій взяли участь у Другій світовій війні. «Ріпалс» був потоплений японською авіацією 10 грудня 1941 року разом з новітнім лінкором «Прінс оф Вейлз». «Рінаун» прослужив усю війну, та 1948 року його відправили на брухт.