Відкрити головне меню

Пономаренко Лідія Антонівна

Лідія Антонівна Пономаренко
Ponomarenko L A.jpg
Народилася 16 лютого 1922(1922-02-16)
Алчевськ
Померла 3 грудня 2013(2013-12-03) (91 рік)
Київ
Громадянство СРСР СРСР Україна Україна
Діяльність краєзнавець
Відомий завдяки геодезист, києвознавець

Пономаре́нко Лі́дія Анто́нівна (16 лютого 1922(19220216), Алчевськ — 3 грудня 2013, Київ) — український геодезист, києвознавець, дослідник топонімії; автор численних розвідок і публікацій.

Зміст

БіографіяРедагувати

Лідія Пономаренко народилася в сім'ї шахтаря на руднику Артема (нині — територія міста Алчевська, Луганська область, Україна). За фахом — інженер-геодезист, у 1949 році закінчила Московський інститут інженерів геодезії, аерофотозйомки і картографії. Працювала за фахом та займалася викладацькою діяльністю в Новошахтинську, Кадіївці.

З 1959 року жила й працювала в Києві. Була, зокрема, співробітницею лабораторії аерометодів Київського університету. У 1967–1970 роках — науковий співробітник Українського інституту науково-технічної інформації[1].

Професійно займалася історичною топографією й картознавством із 1970 року. Старший інженер-картограф Институту історії АН УРСР у 1970–1982 роках. Вивчала плани й описи Києва та інших міст України різних епох; серед розглянутих нею матеріалів деякі були вперше відкриті та введені до наукового обігу. Виявила в Ленінграді рукопис книги «Історія міста Києва…» Максима Берлинського, що вважався втраченим (нині опублікована)[2].

Починаючи з 1960-х років, ґрунтовно досліджувала топонімію Києва. З 1970 року входила до складу міської Комісії з питань найменувань і пам'ятних знаків, ініціатор запровадження й відродження низки київських топонімів. В останні роки життя — почесний член комісії.

Л. А. Пономаренко активно виступала за збереження історичної топонімії, на захист культурної спадщини Києва та України. Була членом Головної ради Українського товариства охорони пам'яток історії та культури; тривалий час очолювала Київську секцію пам'яток науки і техніки.

Померла 3 грудня 2013 року в Києві після тривалої важкої хвороби. Похована на кладовищі села Літки.

Дружина одного з онуків Лідії Пономаренко — Ірина Геращенко.

ПубликаціїРедагувати

Л. А. Пономаренко підготувала понад 300 публікацій, більшість із яких присвячено історії назв вулиць, планам і мапам Києва та інших міст. Серед них:

  • Плани міста Києва XVII–XIX ст. як історичне джерело // Київська старовина. — 1972. — С. 62–69.
  • Топографічні описи Києва кінця XVIII — початку ХІХ ст. // Історичні дослідження. Вітчизняна історія. — Вип. 8. — К., 1982. — С. 39–42.
  • Географические, топографические и другие официальные описания г. Киева второй половины XVIII — начала ХІХ в. // Киев в фондах Центральной научной библиотеки АН УССР. — К. : Наукова думка, 1984. — С. 62–83. (рос.)
  • Офіційні описи губерній XVIII — першої половини ХІХ століття // Рукописна та книжкова спадщина України. — Вип. 1. — К., 1993. — С. 59–69.
  • Вулиці Києва. Довідник / за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1995. — 352 с. — ISBN 5-88500-070-0.
  • Портрет на фоне Киева. — К., 2002. — (Статьи, библиография). (рос.)
  • Київ. Короткий топонімічний довідник. Довідкове видання / Л. А. Пономаренко, О. О. Різник. — К. : Видавництво «Павлім», 2003. — 124 с. : іл. — ISBN 966-686-050-3.
  • Київ. Історія в географічних назвах / Л. Пономаренко, Л. Серенков. — К., 2007.
  • Пономаренко Лідія Антонівна — історик, києвознавець, топоніміст: Біобібліографічний покажчик. — К., 2012.
  • Карти і плани в джерелознавчих студіях Лідії Пономаренко (з описом картографічних джерел Інституту рукопису НБУ імені В. І. Вернадського та додатком відомостей про карти і плани з історії України в російських архівних та рукописних зібраннях) / упор. А. В. Пивовар. — К.: Академперіодика, 2012. — 668 с.

Вона є автором материалів з топонімії міста в енциклопедичному довіднику «Київ» (неодноразово перевиданий у 1981–1986 роках).

ПриміткиРедагувати

  1. Пономаренко Лідія Антонівна — історик, києвознавець, топоніміст: Біобібліографічний покажчик. — К., 2012. — С.12–18.
  2. Берлинський М. Ф. Історія міста Києва. — К. : Наукова думка, 1991. — С. 5—20.

ПосиланняРедагувати

ДжерелаРедагувати