Відкрити головне меню

Бра́уні (англ. brownie, від brown — «коричневий») — у британській, зокрема англійській та шотландській нижчій міфології та фольклорі казкова істота, чарівний чоловічок-дух дому, що в багатьох рисах нагадує слов'янського домовика.

Брауні
англ. brownie
Brownie.jpg
Брауні (автор Палмер Кокс)
Міфологія британська
Місцевість Велика Британія

Брауні у Вікісховищі?
Модернізоване зображення брауні у логотипі Клівленд Браунс, 1950-і рр.

ВіруванняРедагувати

Англійці уявляли брауні маленькими чоловічками, зі зморщеними обличчями, подеколи безносими, що мешкають як у домах, так і згнилих деревах, закинутих будівлях тощо.

Існують перекази про прихильність брауні до деяких людей, родин або родів упродовж поколінь і навіть століть.

Вважалось, що брауні в принципі сприятливі до людей — у вдячність за частунок і шанобливе ставлення брауні допомагають у доїнні корів, хатньому прибиранні, догляді за пасікою або в інших побутових справах. І навпаки, скривджений брауні, здатний помститися — завдати усіляких неприємностей, наробити капості або й наслати хворобу чи занедбати будинок.

У Шотландії, де культ брауні набув найбільшого розвитку, навіть вважалось, що допомога брауні здатна поліпшити якість і смак пива.

ІсторіяРедагувати

Брауні — персонаж чисельних народних казок, в яких розповідається про його вдячність добрим господарям або про помсту тим, хто його зневажив.

Слово брауні вперше згадується на поч. XVI ст. у зв'язку з коричневим кольором волосся чарівних чоловічків.

Вже у ХХ столітті, переважно у Америці, було «реанімовано» образ брауні і навіть здійснено його популяризацію в мас-культурі, в тому числі і з комерціними цілями (в рекламі, для привернення уваги тощо). Одним з сучасних популяризаторів образу брауні є канадо-американський художник і письменник Палмер Кокс (Palmer Cox), що зобразив брауні у своїх гумористичних творах.

ІншеРедагувати

У 1889 році у Росії вийшов переказ коміксів Палмера Кокса російською мовою під назвою «Царство малюток» (автор — Анна Хвольсон). У ньому канадські персонажі отримали нові імена, зокрема, там з'явилися такі герої, як «Мурзилка», «Знайка» і «Незнайка»[1][2]. Очевидно, впливу книжки Хвольсон має завдячувати появою і Незнайко М. М. Носова: відомо, що в 1952 році письменник зустрівся з Богданом Чалим, редактором журналу «Барвінок» і розповів йому про плани твору з головним героєм — Незнайком[3]. Отже, у 1953—1954 р.р. у «Барвінку» з'явилася нова повість-казка «Приключения Незнайки и его товарищей/Пригоди Незнайка і його товаришів», опублікована одразу двома мовами — російською та українською.

ПриміткиРедагувати

ДжерелоРедагувати

  • Мифологический словарь., М.: «Советская Энциклопедия», стор. 99 (рос.)