Буковський Володимир Костянтинович
Володимир Костянтинович Буковський (рос. Влади́мир Константи́нович Буко́вский; 30 грудня 1942, Белебей, Башкирська АРСР, СРСР — 27 жовтня 2019, Кембридж, Велика Британія) — російський політичний і громадський діяч, учений-нейрофізіолог, політолог, письменник, публіцист. Колишній радянський політичний в'язень та один із засновників дисидентського руху в СРСР[9].
Володимир Буковський | |
---|---|
Владимир Буковский | |
![]() | |
Народився |
30 грудня 1942[1][2][…] Белебей, Башкирська АРСР, СРСР |
Помер |
27 жовтня 2019[4][5] (76 років) , Кембридж[6] ·зупинка серця[7] |
Поховання | Гайґейтський цвинтар |
Громадянство |
![]() ![]() |
Національність | росіяни |
Місце проживання | Лондон, Велика Британія |
Діяльність | Письменник, дисидент |
Галузь | письменник і викладач університету |
Alma mater | Королівський коледж, Кембрідж і Стенфордський університет |
Знання мов | російська[8] |
Партія | Солідарність[d] |
Батько | Буковський Костянтин Іванович |
Нагороди | |
IMDb | nm3119739 |
Після 12 років політичного ув'язнення в СРСР в 1976 році був обміняний на генерального секретаря компартії Чилі Луїса Корвалана. В 1991 році був запрошений урядом Бориса Єльцина для підготовки судового процесу проти КПРС. Буковський засканував велику кількість секретних документів КПРС та КДБ, які стали основою вільно доступного в мережі «Архіву Буковського»[10].
ЖиттєписРедагувати
Син відомого радянського письменника і журналіста Костянтина Буковського.
1960 — разом із Юрієм Галансковим, Едуардом Кузнєцовим організує регулярні зібрання молоді біля пам'ятника Маяковському в центрі Москви.
1963–1965 — 1-й арешт за спробу розмножити фотоспособом книжки югославського інакодумця Мілована Джиласа, примусове лікування в Ленінградській спецпсихлікарні, де він познайомився з генералом, українцем Петром Григоренком.
1965–1966 — 2-й арешт за підготовку мітингу на захист Андрія Синявського та Юлія Даніеля (примусова госпіталізація).
1967–1970 — 3-й арешт за організацію демонстрації протесту проти арешту Олександра Гінзбурга, Юрія Галанскова (3 роки таборів).
1971 — 4-й арешт, вирок — 7 років. У пермських політичних таборах у співавторстві зі Семеном Глузманом написав «Посібник із психіатрії для інакодумців».
1974 — як «злісного порушника режиму» його повертають до тюрми.
Грудень 1976 — В.Буковського обміняли на лідера Комуністичної партії Чилі Луїса Корвалана.
У 1977 р. був одним із підписантів Декларації в українській справі. Ініціатива написання Декларації належала польському еміграційному діячу Єжи Ґедройцу, головному редактору паризького видання "Культура". Цю Декларацію також підписали Юзеф Чапський, Юзеф Лободовський, Густав Герлінг-Ґрудзинський, Наталя Горбаневська, Павел Тіґрід та ін. У ній зокрема були такі слова: " [...] не буде справді вільних поляків, чехів чи угорців без вільних українців, білорусів та литовців. І, в кінцевому рахунку, без вільних росіян"[11].
Після висилки з СРСР Буковський оселився у Великій Британії, закінчив Кембриджський та Стенфордський університети за фахом «нейрофізіологія». Брав участь у створенні міжнародної антикомуністичної організації «Інтернаціонал опору», був обраний її президентом.
2007 — висувався кандидатом у президенти Росії на виборах 2008 року, але не був зареєстрований ЦВК.
2008 — брав участь в організації в Росії Об'єднаного демократичного руху «Солідарність».
2010 — підписав звернення російської опозиції до громадян Росії «Путін має піти» (підпис № 2).
2011 — подав позов до Лондонського суду з вимогою заборонити виїзд Михайла Горбачова з Великої Британії з метою його подальшого судового переслідування за звинуваченням у злочинах, скоєних ним на посаді генсека КПРС у Баку, Тбілісі та Вільнюсі.
Основний творчий доробокРедагувати
- «Московский процесс», 1996
- «Золотой эшелон», Буковский В., Геращенко И., Ледин М., Ратушинская И., 2001
- «И возвращается ветер», 2007
- «Письма русского путешественника», 2008
Див. такожРедагувати
ПриміткиРедагувати
- ↑ SNAC — 2010.
- ↑ Discogs — 2000.
- ↑ AlKindi
- ↑ https://www.vladimirbukovsky.com/
- ↑ Babelio — 2007.
- ↑ https://tass.com/society/1085546
- ↑ https://www.latimes.com/world-nation/story/2019-10-28/soviet-era-dissident-vladimir-bukovsky-dies
- ↑ Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ 12 років у таборах і ненависть до Путіна: помер радянський дисидент Володимир Буковський // УНІАН, 28 жовтня 2019.
- ↑ Архів Буковського
- ↑ Kowalczyk, Andrzej Stanisław (1999). Giedroyc i "Kultura" (Польська мова). Wrocław: Wydawnictwo Dolnośląskie. с. загально – 313 с., наведена інформація на 161 с.
ДжерелаРедагувати
- «Росія — це штучний витвір» Інтерв'ю В.Буковського. Український Тиждень. 9 червня, 2011
- Official Presidential campaign site
- Unofficial Presidential campaign site
- https://web.archive.org/web/20070823113749/http://bukovsky2008.org/
- Ігор Скрипченко Пам'яті Володимира Буковського // Цензор.нет, 05.11.2019.