Луїс Корвалан

чилійський політик

Луїс Альберто Корвалан Лепе (ісп. Luis Alberto Corvalán Lepe; 14 вересня 1916, Пуерто-Монт — 21 липня 2010, Сантьяго) — чилійський політик, Генеральний секретар Комуністичної партії Чилі у 1958—1989.

Луїс Корвалан
Luis Corvalan cropped portrait.jpg
Народився 14 вересня 1916(1916-09-14)[1][2][…]
Пуерто-Монтт, Чилі[4]
Помер 21 липня 2010(2010-07-21)[5][1][…] (93 роки)
Сантьяго, Чилі[1]
Країна Flag of Chile.svg Чилі
Діяльність політик, журналіст, педагог
Знання мов іспанська[2]
Посада сенатор Чиліd
Партія Комуністична партія Чилі
Нагороди
орден Леніна орден Жовтневої Революції орден «Плайя Хірон» Орден Клемента Готвальда Орден Карла Маркса
Міжнародна Ленінська премія «За зміцнення миру між народами»
IMDb ID 4474238

Початок політичної діяльностіРедагувати

Батько Корвалана був учителем, мати — селянкою. У 1931 Корвалан вступив до педагогічного училища міста Чильян. У 1932 вступив у Комуністичну партію. Після закінчення училища пропрацював за фахом трохи більше року і був звільнений за політичними мотивами.

У другій половині 1930-х років працював у Спілці комуністичної молоді, потім став партійним журналістом. З 1940 працював у центральному друкованому органі компартії — газеті «Сігла». У 1946 призначений головним редактором газети.

З 1948 по 1958 компартія перебувала поза законом, в підпіллі. У 1948 році Корвалан очолив відділ пропаганди ЦК КПЧ, керував випуском нелегальних партійних видань. У 1950 був заарештований і відправлений на кілька місяців у заслання. З 1952 член ЦК КПЧ. У 1956 знову заарештований і ув'язнений у концтаборі Пісагуа. У 1958—1989 роках — Генеральний секретар ЦК КПЧ.

Ув'язненняРедагувати

Після військового перевороту генерала Аугусто Піночета 11 вересня 1973 Корвалан був заарештований разом з багатьма іншими супротивниками режиму. Утримувався спочатку в одиночному ув'язненні, потім у різних концтаборах, у тому числі на острові Досон. Після вбивства Віктора Хари він став найвідомішим чилійським політв'язнем. Під час ув'язнення в 1975 був удостоєний Міжнародної Ленінської премії Миру.[6]

Обмін політв'язнівРедагувати

СРСР очолив міжнародну кампанію за його звільнення, а в 1976 Андрій Сахаров запропонував обміняти Корвалана на відомого радянського політв'язня, дисидента Володимира Буковського. Обмін відбувся, після чого Корвалан одержав у колишньому СРСР політичний притулок.

Нелегально повернувся в Чилі в серпні 1983, змінивши за допомогою пластичної операції зовнішність. Після закінчення періоду диктатури, 10 жовтня 1989, «повернувся» в країну офіційно. У травні 1989 року залишив пост Генерального секретаря компартії.

Останні роки життя Корвалан разом з родиною провів у Сантьяго. Написав кілька книг, зокрема, мемуари, працю про правління Сальвадора Альєнде і роботу «Крах радянської влади» (El derrumbe del poder sovietico). Незважаючи на крах соціалістичної системи в СРСР, Корвалан продовжував дотримуватися комуністичних поглядів і боротися за соціалізм у Чилі.[7][8]

ВиноскиРедагувати

  1. а б в Deutsche Nationalbibliothek, Staatsbibliothek zu Berlin, Bayerische Staatsbibliothek et al. Record #118522302 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. а б в Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. SNAC — 2010.
  4. Корвалан Луис // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  5. https://web.archive.org/web/20100724175705/http://en.apa.az:80/news.php?id=126600
  6. Большой энциклопедический словарь. — 2-е изд., перераб. и доп. — М.: «Большая Российская энциклопедия», 1997. С. 571 1456 с. ISBN 5-85270-160-2.
  7. Луис Корвалан и Сергей Ковалёв отвечают на вопросы Олега Ясинского. Архів оригіналу за 24 липня 2010. Процитовано 21 липня 2010. 
  8. Интервью представителю РИА Новости. Архів оригіналу за 24 липня 2010. Процитовано 21 липня 2010. 


ПосиланняРедагувати