Зупинка серця — раптове і повне припинення ефективної діяльності серця з наявністю або відсутністю біоелектричної активності. Серце людини являє собою унікальний орган, що складається з величезного числа м'язових волокон, які працюють як єдиний механізм. Але на певному етапі злагоджена робота цих м'язів порушується, і серце людини зупиняється.

Зупинка серця
Спеціальність кардіологія і реаніматологія
Симптоми серцева недостатність[1]
Препарати гідрокарбонат натрію[2], Кальцій хлористий[2], Calcium Gluceptated[2], Атропін[2], адреналін[2] і Глюконат кальцію[2]
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-11 MC82
МКХ-10 I46
OMIM 115080
DiseasesDB 8695
MeSH D006323
SNOMED CT 410429000
CMNS: Cardiac arrest у Вікісховищі
Штучний масаж та ШВЛ

ПричиниРедагувати

Причини зупинки серця різні, але є найбільш часті з них:

Основні факториРедагувати

Додаткові факториРедагувати

Непрямі чинникиРедагувати

НаслідкиРедагувати

З боку ЦНСРедагувати

Втрата свідомості — настає зазвичай не відразу, а через 10-20 секунд від початку фібриляції або асистолії шлуночків, з цієї причини людина може ще здійснювати прості дії навіть після зупинки серця.

З боку дихальної системиРедагувати

Рідкісне агональне дихання із зупинкою через 2 хвилини після втрати свідомості.

 
Емульсія ліпідів, яка застосовується при зупинці серця

З боку кровоносної системиРедагувати

Поступова зупинка кровообігу.

З боку м'язової системиРедагувати

Можлива поява тонікоклонічних судом за 15-30 секунд після втрати свідомості.

З боку зорової системиРедагувати

Розширення зіниць через 2 хв з втратою реагування на світло.

З боку покривної системиРедагувати

Швидко збільшувана зміна забарвлення шкірних покривів у вигляді ціанозу або блідості.

ЗагальнаРедагувати

Після втрати свідомості та зупинки дихання, настає клінічна смерть, розвивається гіпоксія в органах і тканинах.

Перша допомогаРедагувати

Перша допомога передбачає зовнішній масаж серця і штучне дихання (два вдування через кожні 30 натискань).[3] Під час більшості зупинок серця має місце фібриляція шлуночків, яка може бути купована електричною дефібриляцію за допомогою автоматичного зовнішнього дефібрилятора (англ.). Імовірність вдалої дефібриляції знижується з часом, приблизно на 2-7 % кожну хвилину, але перша допомога уповільнює процес відмирання, відсуваючи розвиток асистолії.

Лікарська допомогаРедагувати

  • Непрямий масаж серця і негайна дефібриляція. Її застосування без попереднього ЕКГ-контролю виправдано тим, що більш ніж в 90 % випадків причина зупинки серця — фібриляція шлуночків:

 • дорослим послідовно: 4,5-5,5-7,5 кВ (200, 300 або 360 Дж);

дітям: за умови доброго контакту з поверхнею грудної клітки, застосовують електроди найбільших розмірів (не тільки дитячі). Спочатку дефібриляцію проводять розрядом 2 Дж/кг, потім його збільшують до 4 Дж/кг.  

  • ШВЛ (мішком Амбу, апаратне дихання);
  • 100 % кисень за допомогою маски або крізь ендотрахеальну трубку;
  • Катетеризація центральних вен;
  • Невідкладна лікарська терапія.

Послідовність дійРедагувати

При пароксизмальної шлуночкової тахікардії з відсутністю пульсу на центральних артеріях і фібриляції шлуночків, заходи треба проводити в нижчепереліченій послідовності:  

  • Дефібриляція до трьох разів послідовно 4,5-5,5-7,5 кВ (відповідно 200, 300 або 360 Дж);
  • Перевірити наявність електричної активності на Кардіоскопі;
  • Після кожного введення ЛЗ проводять непрямий масаж серця протягом 30-60 с і повторюють дефібриляцію розрядом 7-7,5 кВ (360 Дж);
  • Необхідний контроль електричної активності міокарда і пульсу після кожного наступного заходу;
  • Епінефрин — 1 мг в/в струменево; за відсутності ефекту його слід вводити повторно через кожні 3-5 хв. Повторно епінефрин можна ввести в середніх (2-5 мг) або високих (0,1 мг/кг) дозах;
  • Лідокаїн — 1,5 мг/кг (болюс від 80 до 120 мг) в/в, потім в/в крапельно протягом 5 хв до загальної дози 3 мг/кг;
  • Бретилію тозилат — 5 мг/кг в/в струменево, потім в/в крапельно протягом 5 хв до загальної дози 10 мг/кг;
  • Магнію сульфат — 1-2 мг в/в у разі підозри на тахікардію типу «пірует», рефрактерну шлуночкову пароксизмальну тахікардію або фібриляцію;
  • Прокаїнамід — 30 мг/хв в/в при рефрактерної шлуночкової фібриляції або тахікардії (найбільша доза — 17 мг/кг);
  • Натрію гідрокарбонат — 1 мЕкв/кг тільки при попередньому метаболічному ацидозі, передозуванні деяких ЛЗ (наприклад, ТАД);
  • Атропін — по 1 мг в/в струменево кожні 3-5 хв до загальної дози 0,04 мг / кг. Можна вводити через кожні 1-2 хв;
  • За відсутності пульсу, але наявності електричної активності (електромеханічна дисоціація, ідіовентрикулярні ритми, шлуночкові вислизаючі ритми, брадисистоличні ритми, ідіовентрикулярні ритми після фібриляції);
  • Наявність кінези міокарда при ЕхоКГ;
  • Оцінка кровотоку методом доплерівського УЗД (за можливості);
  • Кожен наступний етап проводять у разі неефективності попереднього;
  • У разі безуспішності вищевказаних заходів протягом 45 хвилин, слід ухвалити рішення про припинення реанімаційних заходів.

Подальше життя після зупинки серцяРедагувати

Більшість людей, у яких сталася зупинка серця, лікування проходять в реанімаційних відділеннях. Пацієнти виживають, якщо серце вдається запустити протягом 5-6 хвилин після зупинки. Є рідкісні випадки в практиці, коли люди змогли повернутися до повноцінного життя впродовж 30…40 хвилин після відмови серця. По закінченню реанімаційного періоду потрібне постійне стеження за станом пацієнта. Серцева діяльність та інші функції можуть бути порушені, часто хворий потребує тривалої кардіореанімації. Пацієнту робиться рентгенографія, оскільки під час надання допомоги при зупинці серця, могла пошкодитися грудна клітка. Крім того, призначаються біохімічні тести, контролюється діурез і проводяться інші випробування, які можуть виявити розвиток небезпечних ускладнень. За тривалої відмови серця, призначається ноотропні підтримка, необхідна для повноцінного відновлення мозку.

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати

Див. такожРедагувати