Тоні Блер

британський політик, 73-й Прем'єр-міністр Великої Британії

Е́нтоні Чарлз Лі́нтон Блер (англ. Anthony Charles Lynton Blair; нар. 6 травня 1953, Единбург, Шотландія) — 73-й прем'єр-міністр Великої Британії з 2 травня 1997 до 27 червня 2007 року. Представник Лейбористської партії. Перший лорд Казначейства, член Таємної ради, міністр Британської цивільної служби і член парламенту від виборчого округу Седжфілд у північно-східній Англії.

Тоні Блер
англ. Tony Blair
англ. Tony Blair
Тоні Блер англ. Tony Blair
Прем'єр-міністр Великої Британії
2 травня 1997 — 27 червня 2007
Попередник Джон Мейджор
Наступник Ґордон Браун
Лідер Лейбористської партії
21 липня 1994 — 24 червня 2007
Попередник Джон Сміт
Наступник Ґордон Браун
Народився 6 травня 1953(1953-05-06)[1][2][…] (68 років)
Единбург[4][5]
Відомий як політик, дипломат, автобіограф, адвокат
Місце роботи Єльський університет і Близькосхідний квартет
Країна Велика Британія
Освіта Колледж Святого Іоанна (1976), Fettes Colleged[6], юридична школа Сіті і Chorister Schoold (липень 1966)[7]
Політична партія Лейбористська партія
Батько Лео Чарльз Лінтон Блер
Мати Хейзел Блер
У шлюбі з Чері Бут
Діти сини: Юен, Нікі і Лео
дочка: Кетрін
Професія юрист
Релігія католик, колишній англіканин
Нагороди
Президентська медаль Свободи
Підпис Euxropa Konstitucio Parto IV subskriboj (Britio).PNG
tonyblairoffice.org

БіографіяРедагувати

Тоні Блер народився в шотландському місті Единбурзі в сім'ї юриста. У дитинстві три роки прожив в Австралії.

Закінчив два коледжі — в Единбурзі (в привілейованій приватній середній школі Феттес-коледж) і Оксфорді (Оксфордський коледж св. Іоанна). Право вивчав в Оксфорді. Під час навчання він вступив у Лейбористську партію. Після закінчення коледжу Тоні відправився до Парижу, де заради «пізнання життя» цілий рік пропрацював барменом.[джерело?]

Відомо, що під час навчання в школі однокласником майбутнього прем'єра був актор Ровен Аткінсон.[джерело?]

1975 року, після закінчення університету, викладав право в Оксфорді, після чого став працювати в адвокатській конторі Деррі Ірвіна, близького друга одного з керівників Лейбористської партії Джона Сміта, під впливом якого Тоні Блер розпочав політичну діяльність. 1983 року він зайняв щойно створене місце в Парламенті, представляючи Седжфілдський округ — шахтарський регіон на півночі. Активно брав участь у партійній боротьбв, займався журналістикою і в 19871988 роках вів власну колонку в «Таймс». Кар'єра швидко йшла вгору, вже 1992 року Блера обрали до виконавчого комітету партії.

Блер став лідером британської Лейбористської партії в липні 1994, після раптової смерті його попередника, Джона Сміта. Під його керівництвом партія отримала впевнену перемогу на виборах 1997 року, поклавши кінець 18-річному правлінню урядів правоцентристської Консервативної партії. Блер займав посаду прем'єр-міністра довше за будь-якого іншого представника Лейбористської партії і є єдиною людиною, яка привела партію до трьох послідовних перемог на виборах. Він був наймолодшим прем'єр-міністром після лорда Ліверпуля 1812 року.

Разом з Гордоном Брауном і Пітером Мандельсоном, Блеру приписують заслугу повернення Лейбористської партії до центру британської політики, використовуючи термін «нова праця» для того, щоб відрізняти свою проринкову політику від більш колективістської політики партії в минулому. Цю зміну порівнюють з центристськими реформами Демократичної партії США, пов'язаними з Біллом Клінтоном і «новими демократами», хоч з меншою кількістю соціально консервативних елементів та культурними відмінностями між британським і американським суспільствами. Блер описує свою політичну філософію як «сучасну соціал-демократію» і «третій шлях».

Блер підтримав цілий ряд аспектів зовнішньої політики США, брав участь у вторгненнях до Афганістану 2001 та Іраку 2003 року. Унаслідок цього він зіткнувся з різкою критикою більшості ліберально настроєних британців, тобто прихильників своєї власної партії, а обставини участі Британії у війні в Іраку розглядаються багатьма як безчесні.

У жовтні 2004 Блер заявив, що він не зможе піти на четвертий термін прем'єр-міністра. Це привело до роздумів щодо того, як довго його правління буде продовжуватися, наступні загальні вибори були проведені 3 червня 2010. 14 травня 2006 газета Незалежність (англ. Independent on Sunday) повідомила, що Блер конфіденційно повідомив міністрам, що він залишить посаду літом 2007. Передбачалось, що його замінить канцлер Казначейства Гордон Браун. 10 травня 2007 р. Тоні Блер повідомив, що піде в відставку з посади прем'єр-міністра країни 27 червня того ж року.

Останні 2 місяці його перебування на посаді прем'єр-міністра запам'ятались значною міжнародною активністю. У тому числі він зміг відстояти інтереси Сполученого Королівства в новому базовому договорі щодо ЄС, який має замінити Європейську конституцію. Завдяки цьому на Велику Британію не має розповсюджуватись обов'язковість виконання Хартії фундаментальних прав ЄС, замість посади союзного міністра закордонних справ має бути введена лише посада Верховного представника ЄС у справах зовнішньої політики.

27 червня 2007 королева Єлизавета ІІ затвердила відставку Тоні Блера з посади прем'єр-міністра та призначила Гордона Брауна, канцлера казначейства, доручивши йому сформувати Урядом. Тоді ж Блер склав із себе повноваження члена Парламенту від округу Седжфілд, першим представником якого в Палаті громад він був, але залишився таємним радником ЇЇ Величності.

Після відставки та нетривалого відпочинку він був призначений спеціальним представником так званого «близькосхідного квартету» з урегулювання ситуації на Близькому Сході.

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Кривонос Р. А. Блер Ентоні // Політична енциклопедія. Редкол. : Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К. : Парламентське видавництво, 2011. — С. 67.
  • Л. В. Губерський. Блер Ентоні // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К: Знання України, 2004 — Т.1 — 760с. ISBN 966-316-039-X


Попередник: Прем'єр-міністри Великої Британії
3 травня 199727 червня 2007
Наступник:
Джон Мейджор
Ґордон Браун