Вікіпедія

Томас Міджлі (молодший)

Томас Міджлі (молодший) (англ. Thomas Midgley, Jr., 18 травня 1889 — 2 листопада 1944) — американський хімік, який винайшов тетраетилсвинець для додання у паливо та хлорфторвуглець для використання у холодильниках та дезодорантах. Виробництво винаходів Міждлі мало величезний руйнівний вплив на озоновий шар. Згідно з висловом історика Джона Макніла, винахідник «нашкодив атмосфері більше, ніж будь-який інший живий організм в історії Землі»[7].

Томас Міджлі
 Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився18 травня 1889(1889-05-18)[1][2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Бівер-Фоллс, Бівер, Пенсільванія, США Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер2 листопада 1944(1944-11-02)[1][2] (55 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Вортінгтон, Франклін, Огайо, США Редагувати інформацію у Вікіданих
·странгуляція[3] Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняGreen Lawn Cemeteryd[4] Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна США Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьхімік, винахідник, інженер Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materКорнелльський університет (1911)
Betts Academyd Редагувати інформацію у Вікіданих
Галузьмашинобудування Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладGeneral Motors
NCR Corporation
Гірниче бюро США
Ethyl Corporationd
Delco Electronicsd Редагувати інформацію у Вікіданих
Посадавіцепрезидент і президент[d][5] Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоНаціональна академія наук США (1944)
AAAS[6]
Американське хімічне товариство (1944)
American Institute of Chemical Engineersd
SAE International
ASTM Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
CMNS: Томас Міджлі у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Біографія

ред.

Томас Міджлі народився в Бівер Фолз в штаті Пенсільванія. Батько Міджлі теж був винахідником. Виріс у місті Колумбус (Огайо) і закінчив Корнельський університет в 1911 році як інженер-механік. Автор понад 170 патентів. В 1941 році винахідник був нагороджений найвищою премією Американського хімічного товариства — медаллю Прістлі. В 1942 році він одержав медаль Вілларда Гіббса. Вув обраний до Національної академії наук США. Був головою Американського хімічного товариства в 1944 році.

У віці 51 року Міджлі захворів на поліомієліт, що призвело до інвалідності. Через це він винайшов складну систему мотузок та блоків, щоби інші могли піднімати його з ліжка. Поширеною є версія, що цей механізм призвів до смерті винахідника, який помер заплутавшись у мотузках у віці 55 років. Проте коронер визнав його смерть самогубством[8]. Міджлі помер за тридцять років до того, як була зрозуміла шкідливість його винаходів для озонового шару.

Винаходи

ред.
 
Молекули фреонів R-12 та R-13 — ди- та трифторометану

Під час роботи на Дженерал Моторз Міджлі винайшов, що бензин з доданням свинцю знижує детонацію моторних палив у двигунах внутрішнього згорання. При цьому викид свинцю в атмосферу небезпечний через його токсичність. Працівники задіяні у виробництві добавки до бензину одержали серйозні проблеми зі здоров'ям, в тому числі мали місце фатальні випадки. В 1924 році сам Міджлі пішов у подовжену відпустку, щоби вилікуватися від отруєння свинцем. При цьому винахідник приховав цей факт і під час прес-конференції говорив про безпечність контакту з винайденою ним речовиною.

Хлорфторвуглеводні (фреони) були винайдені для того, щоби зробити холодильники безпечнішими оскільки до винаходу Міджлі у приладах використовувались отруйні та вибухові речовини. Для того, щоби продемонструвати те, що фреон не горить та не шкодить здоров'ю Міджлі вдихнув дихлорфторметан та загасив ним свічку під час демонстрації в Американському хімічному товаристві в 1930 році. Згодом фреони стали широко використовуватись як складник дезодорантів.

Спадщина

ред.

Спадщина Міджлі пов'язана з шкідливим впливом на довкілля його винаходів, тетраетилсвинцю та фреона[9]. Історик Джон Макніл висловив думку, що Міджлі «нашкодив атмосфері більше, ніж будь-який інший живий організм в історії Землі»,[7] а Білл Брайсон зазначив, що у Міджлі був «ледь не інстинкт, що призводив до прикрих наслідків»[10]. Фред Пірс, у статті для New Scientist, назвав Міджлі «людиною-екологічною катастрофою»[11].

Через використання винайденого ним тетраетилсвинцю, в атмосферу по всьому світу було викинуто значну кількість свинцю[9]. Внаслідок високого вмісту свинцю в атмосфері у дітей виникали серйозні хронічні проблеми зі здоров'ям, в тому числі й нейрологічного характеру,[12][13][14] а також виросла злочинність як в Америці[15][16][17][18] так і по всьому світу[19][20]. Time включив тетраетилсвинець та хлорфторвуглеводні у свій список «50 найгірших винаходів»[21].

Міджлі помер за три десятиліття до того, як стали загально відомі наслідки викидів хлорфторвуглеводнів, тобто поява озонових дір та вплив на парниковий ефект[22]. У 1987 році було розроблено Монреальський протокол, що передбачає припинення використання хлорфторвуглеводнів по типу фреонів.

Шкода від тетраетилсвинцю та хлорфторвуглеводнів розглядається, як повчальна історія про відомі та невідомі ризики[en]. При винайденні тетраетилсвинцю було відомо, що свинець у великих кількостях є шкідливим, і що це призведе до викидів в атмосферу його незначної частини; було невідомо, які саме будуть наслідки такої кількості свинцю. З іншого боку, про існування озонового шару та шкоду ним від хлорфторвуглеводнів тоді не було відомо[23].

У 2024 році було оголошено, що Теренс Вінтер, сценарист фільму 2013 року Вовк з Уолл-стріт, взяв участь у написанні сценарію до фільму про Міджлі, названого «Мідж»[24][25].

Примітки

ред.
  1. ↑ а б SNAC — 2010.
  2. ↑ а б Encyclopædia Britannica
  3. ↑ https://www.cnn.com/2024/05/24/world/thomas-midgley-jr-leaded-gas-freon-scn/index.html
  4. ↑ FamilySearch Historical Records
  5. ↑ https://www.acs.org/content/acs/en/about/president/acspresidents.html
  6. ↑ NNDB — 2002.
  7. ↑ а б McNeill, J.R. Something New Under the Sun: An Environmental History of the Twentieth-Century World (2001) New York: Norton, xxvi, 421 pp. (as reviewed in the Journal of Political Ecology. Архів оригіналу за 28 березня 2004. Процитовано 10 жовтня 2009.  [Архівовано 2004-03-28 у Wayback Machine.])
  8. ↑ Obituary for Thomas Midg-ley Jr. Newspapers.com (амер.). 10 листопада 1944. Процитовано 25 жовтня 2024. 
  9. ↑ а б Laurence Knight (12 жовтня 2014). The fatal attraction of lead. BBC News. Процитовано 23 серпня 2016. 
  10. ↑ Bryson, Bill (2004). A Short History of Nearly Everything (вид. Black Swan paperback). Transworld Publishers. с. 195. ISBN 0-552-99704-8. 
  11. ↑ Pearce, Fred (7 червня 2017). Inventor hero was a one-man environmental disaster. New Scientist. doi:10.1016/S0262-4079(17)31121-1. Процитовано 25 квітня 2022. 
  12. ↑ ToxFAQs: CABS/Chemical Agent Briefing Sheet: Lead (PDF). Agency for Toxic Substances and Disease Registry/Division of Toxicology and Environmental Medicine. 2006. Архів оригіналу (PDF) за 9 жовтня 2009.  [Архівовано 2010-03-04 у Wayback Machine.]
  13. ↑ Golub, Mari S., ред. (2005). Summary. Metals, fertility, and reproductive toxicity. Boca Raton, Florida: Taylor and Francis. с. 153. ISBN 978-0-415-70040-5. 
  14. ↑ Hu, Howard (1991). Knowledge of diagnosis and reproductive history among survivors of childhood plumbism. American Journal of Public Health. 81 (8): 1070—1072. doi:10.2105/AJPH.81.8.1070. PMC 1405695. PMID 1854006. 
  15. ↑ Mielke, Howard W.; Zahran, Sammy (August 2012). The urban rise and fall of air lead (Pb) and the latent surge and retreat of societal violence. Environment International. 43: 48—55. Bibcode:2012EnInt..43...48M. doi:10.1016/j.envint.2012.03.005. PMID 22484219. Процитовано 22 квітня 2022. 
  16. ↑ Brody, Jane E. (7 лютого 1996). Aggressiveness and delinquency in boys is linked to lead in bones. The New York Times. Архів оригіналу за 25 листопада 2010. Процитовано 22 березня 2023. 
  17. ↑ Hoffman, Jascha (21 жовтня 2007). Clean Air Act: Criminal Element. The New York Times. Архів оригіналу за 19 вересня 2012. 
  18. ↑ Drum, Kevin (February 2013). Lead: America's Real Criminal Element. Mother Jones. 
  19. ↑ Nevin, Rick (July 2007). Understanding international crime trends: The legacy of preschool lead exposure. Environmental Research. 104 (3): 315—336. Bibcode:2007ER....104..315N. doi:10.1016/j.envres.2007.02.008. PMID 17451672. Процитовано 22 квітня 2022. 
  20. ↑ Taylor, Mark Patrick; Forbes, Miriam K.; Opeskin, Brian; Parr, Nick; Lanphear, Bruce P. (16 лютого 2016). The relationship between atmospheric lead emissions and aggressive crime: an ecological study. Environmental Health. 15 (1): 23. Bibcode:2016EnvHe..15...23T. doi:10.1186/s12940-016-0122-3. PMC 4756504. PMID 26884052. 
  21. ↑ Gentilviso, Chris (27 травня 2010). The 50 Worst Inventions: Leaded Gasoline. Time. Процитовано 1 лютого 2018. 
  22. ↑ Laurence Knight (6 червня 2015). How 1970s deodorant is still doing harm. BBC News. Процитовано 23 серпня 2016. 
  23. ↑ Johnson, Steven (15 березня 2023). The Brilliant Inventor Who Made Two of History's Biggest Mistakes. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Архів оригіналу за 18 липня 2024. Процитовано 21 січня 2024. 
  24. ↑ Midge. IMDb.com. IMDb.com, Inc. Процитовано 27 травня 2024. 
  25. ↑ Prisco, Jacopo (24 травня 2024). Once celebrated, an inventor's breakthroughs are now viewed as disasters — and the world is still recovering. cnn.com. Cable News Network. Процитовано 27 травня 2024. 

Див. також

ред.

Джерела

ред.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Томас_Міджлі_(молодший)&oldid=44114165