Владко Володимир Миколайович
Володи́мир Микола́йович Владко́ (справжнє прізвище Єре́мченко, 26 грудня 1900 (8 січня 1901), Петербург — 21 квітня 1974, Київ) — український письменник-фантаст, журналіст та театральний критик.
| Володимир Владко | ||||
|---|---|---|---|---|
 Владко Володимир Миколайович | ||||
| Ім'я при народженні | Єремченко Володимир Миколайович | |||
| Псевдонім | Владко | |||
| Народився | 26 грудня 1900 (8 січня 1901) Санкт-Петербург, Російська імперія | |||
| Помер | 21 квітня 1974 (73 роки) Київ, Українська РСР, СРСР | |||
| Поховання | Байкове кладовище | |||
| Громадянство |  СРСР | |||
| Національність | українець | |||
| Діяльність | прозаїк, журналіст | |||
| Мова творів | українська | |||
| Напрямок | наукова фантастика | |||
| Жанр | наукова фантастика | |||
| Партія | КПРС | |||
| Нагороди |  | |||
|
| ||||
 Висловлювання у Вікіцитатах | ||||
Біографія
ред.Народився в родині службовця. Початкову освіту здобув у реальному училищі, згодом закінчив Інститут народної освіти. Таким чином майбутній письменник мав глибокі та всебічні знання, вільно володів англійською мовою і латиною, знав про найновітніші відкриття в галузі науки і техніки.
Рано втратив батька, почав працювати журналістом у різних друкованих виданнях.
Його книги почали друкуватися з грудня 1917 року. Перша книга «Донбас — золота країна» (1930). Як письменник-фантаст дебютував повістю «Ідуть роботарі», відзначеною в 1929 році премією на всеукраїнському конкурсі. Потім одна за одною виходять його книги: «Чудесний генератор», «Аргонавти Всесвіту», «12 оповідань», «Нащадки скіфів». У «Чудесному генераторі» письменник, полишивши космічні світи, звертається до земних проблем, ніби передбачаючи епоху радіолокації та телебачення, велике майбутнє хвиль ультракороткого діапазону. Зовсім в іншому, на перший погляд, навіть несподіваному плані написано роман «Нащадки скіфів». Письменник спрямовує свій погляд не в майбутнє, як це властиве науковій фантастиці, а в минуле.
Наступні твори Владка мали антифашистське, антивоєнне спрямування — «Аероторпеди повертають назад» та «Сивий капітан», у якому головний герой виходить на двобій з диктатурою. Але всі його зусилля закінчуються трагічно. Приречена на поразку сама філософія життя, яка будується на егоїзмі, жорстокості, зневазі до людей.
Після «Сивого капітана» письменник замовкнув аж на 15 років. Під час Другої світової війни Владко — політичний коментатор на українській радіостанції імені Тараса Шевченка в Саратові. Згодом — спеціальний кореспондент Радінформбюро, власний кореспондент газети «Правда», керуючий Головреперткомом України, завідувач українського відділення «Літературної газети». В 1944 році став членом КПРС.
Лише в 1956 повертається Владко до свого улюбленого жанру. Пише повісті «Позичений час», «Фіолетова загибель», дарує читачам збірку «Чарівні оповідання».
Твори Володимира Владка перекладено мовами багатьох народів світу. Роман «Аргонавти Всесвіту» шість разів видавався в Японії, з творами письменника знайомі читачі багатьох європейських країн.
Псевдонім
ред.Свої перші публікації Володимир Миколайович, працюючи газетярем спочатку в Ленінграді, а потім у Воронежі, підписував справжнім прізвищем — «Владимир Еремченко». Але якось у гранках однієї статті було допущено друкарський брак: від першого слова залишилося «Влад», а від другого — закінчення «ко». Так з'явився псевдонім «Владко».
Основні твори
ред.- «Залізний бунт» («Ідуть роботарі») (1931, 1967)
- «Аероторпеди повертають назад» (1934)
- «Чудесний генератор» (1935)
- «Дванадцять оповідань» (1936)
- «Аргонавти Всесвіту» (1935, 1956)
- «Нащадки скіфів» (1939)
- «Сивий капітан» (1941, 1959)
- «Позичений час» («Ощадкаса часу») (1961)
- «Чарівні оповідання» (1962)
- «Фіолетова загибель» (1963)
- Твори в п'яти томах (1970–1971)
Джерела
ред.- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- Володимир Владко. Останній «український Жюль Верн»? [Архівовано 11 лютого 2017 у Wayback Machine.] Оновлено посилання 06.03.2013 Дзеркало тижня
- «Помер письменник Володимир Владко» // «Свобода», ч. 89, 10 травня 1974, с. 1 [Архівовано 9 липня 2016 у Wayback Machine.]
- Біографія на сайті UaModna [Архівовано 12 листопада 2017 у Wayback Machine.] // UaModna, 24 квітня 2015
- Фантастика в часи індустріалізації: 6 найдивніших романів [Архівовано 10 січня 2019 у Wayback Machine.]