Відкрити головне меню

Експедиція заготовок державних паперів — структурний підрозділ Міністерства фінансів УНР та Української Держави у період національно-визвольних змагань 1917—1921 років, основним завданням якого було виготовлення державних цінних паперів та грошових знаків.

Зміст

ІсторіяРедагувати

 
Державний кредитовий білет УНР, 1918
 
Колишній будинок Київського виправного арештантського відділення, в якому в 1918 р. друкували перші українські гроші
 
Банкнота 50 карбованців УНР, 1918 р.
 
Банкноти 100 гривень (реверс)
 
Банкнота 500 гривень (реверс)
 
Банкнота 2000 гривень Української держави

Українська Народна РеспублікаРедагувати

Наприкінці 1917 року урядом Української Народної Республіки було прийняте рішення запровадити поряд із російською грошовою одиницею також українську[1]. З метою налагодження її виготовлення, а також виробництва інших державних паперів 14 грудня 1917 року як тимчасову було засновано Експедицію заготовок державних паперів (ЕЗДП) України[2].

Експедиція розташовувалася у приміщенні друкарні Василя Кульженка у Києві, на тогочасній вулиці Пушкінській, 6. Оскільки її виробничі потужності не давали можливості швидко видрукувати потрібну кількість банкнот, основним місцем, де друкували українські банкноти, став колишній будинок виправного арештантського відділення.[3] Саме там за часів Центральної Ради було видруковано перші українські грошові знаки вартістю 100 карбованців[4]. Війна з більшовиками не дозволила Експедиції широко розвинути свою роботу, а невдовзі після повернення до Києва у березні 1918 року Центральної Ради УНР було ліквідовано.

Українська ДержаваРедагувати

У результаті державного перевороту 29 квітня 1918 року на чолі з генералом П. Скоропадським на місці УНР було утворено Українську Державу. У цій новій державній формації П. Скоропадського було проголошено Гетьманом усієї України, а виконавчу владу доручено Раді Міністрів. При гетьманському Міністерстві фінансів було збережено Експедицію заготовок державних паперів. Призначення її залишилося тим самим, що і при УНР, — виготовлення державних цінних паперів України. З цією метою при ЕЗДП продовжував роботу Мистецько-гравірувальний відділ на чолі з Іваном Мозалевським, який перебував на цій посаді до червня 1919 року.

Відділ Івана Мозалевського розробляв проекти грошових знаків, поштових марок, державних гербів тощо. Тут працювало понад 20 митців у шести підвідділах: літографічно-перекладному, конгревному (різноколірного друку), металевої гравюри, фототипії, фотоцинкографічному та мистецькому з музеєм. Замовлення на виготовлення державних паперів Іван Мозалевський отримував у директора ЕЗДП, яку спочатку очолював А. Веренакий, а згодом банківський урядовець Барбарів. Пізніше на цій посаді його замінив більш досвідчений колишній заступник директора російської ЕЗДП А. Михайловський[4]. Ще з квітня 1918 року всі замовлення провадилися тільки після їх реєстрації у Департаменті простих податків Міністерства фінансів[5].

Уряд одразу ж узявся за всебічну реорганізацію Експедиції. Для цього планувалося у примусовому порядку реквізувати для її потреб електричні станції, двигуни, паровики, електричні мотори, дроти та інші прилади й матеріали. Порядок надання винагороди власникам і орендарям станцій, машині приладів передбачалося визначити окремим правилами[6]. Наприкінці травня Малою Радою Міністрів було ухвалено фінансування потреб Експедиції заготовок державних паперів у розмірі 500 тис. крб, а вже на початку червня — 3 млн 10 тис. 20 крб[7]. 28 червня 1918 року Гетьман підписав Постанову про відпуск на потреби ЕЗДП 3010020 крб[8]. Восени 1918-го планувалося з коштів Державної скарбниці виділити 2 млн 600 тис. крб у розпорядження ЕЗДП для будівельних робіт, а також надати їй авансом 12 млн крб на різні видатки[9]. Через відомі політичні події кінця 1918 року цей задум здійснити не вдалося.

Експедиція також оголошувала конкурси на проектування цінних паперів різного номіналу. У них брали участь чимало вже визнаних митців, серед яких були такі фахівці, як І. Мозалевський, Г. Нарбут, А. Середа, Г. Золотов, В. Кричевський, А. Богомазов, М. Ждаха та інші. Оцінкою та прийняттям (чи відхиленням) проекту певного державного паперу займалася окрема комісія, що була створена при Міністерстві фінансів. До її складу входили: товариш (заступник) міністра фінансів В. Мазуренко (голова комісії), Барбарів (заступник голови комісії) та члени: від Міністерства освіти і мистецтва — професор Д. Антонович, від Української Академії мистецтв — професор Г. Нарбут, від Мистецько-гравірувального відділу ЕЗДП — І. Мозалевський, завідувач відділом цинкографії Н. Негель та гравери Гришманюк і Петенко[4]. За умови прийняття проекту певного паперу його автор отримував досить високий гонорар: за проект грошового знака — від 2 до 5 тис. крб, за проект поштової марки — від 700 до 1000 крб. За виготовлення, наприклад, проектів державних герба та печатки Української Держави Г. Нарбут отримав, згідно з постановою Ради Міністрів, що була затверджена Гетьманом 20 листопада 1918 року, 2 тис. крб[10].

За часів Гетьманату 1918 року Експедиція заготовок державних паперів налагодила свою роботу і стала стабільно працювати. З приводу її роботи П. Скоропадський згадував, що його незмінний Міністр фінансів А. Ржепецький «перетягнув старих службовців з петербурзької експедиції заготовок паперів і блискуче поставив цю справу»[11].

Директорія УНРРедагувати

Після повалення Гетьманату й відновлення УНР Експедиція не припиняла свого існування і продовжувала діяти при Міністерстві фінансів УНР. 21 серпня 1919 року завідувачем матеріальної частини установи було призначено Бистрицького Дмитра Володимировича[12].

Проте, у зв'язку із військово-політичною ситуацією робота Експедиції вже не мала колишнього обсягу і характеру. Війська та уряд Директорії відступали на захід країни і тривалий час практично не мали чітко визначеної території, а незабаром українську державність взагалі було знищено.

За недовгий час існування державної України в Експедиції заготовки державних паперів було виготовлено зразки державних герба і печатки УНР та Гетьманату, державні кредитові й скарбничі білети (національні паперові грошові знаки номіналом, зокрема, у 100, 25, 50 карбованців та ін.), серію поштових і розмінних марок (шагів) тощо[13]. Експедиція заготовки державних паперів була важливою опорою не лише фінансової політики тогочасних вітчизняних урядовців, але й самої справи українського державотворення 1917—1920 років.

ПриміткиРедагувати

  1. Гай-Нижник П. Фінансова політика Української Центральної Ради (1917—1918) // Наукові записки. — Т.3. — К.: Інститут української археографії та джерелознавства НАН України, 1999. — С. 356—400.
  2. Невмановъ Л. М. Финансовая политика Украины (7 ноября 1917 — 4 февраля 1918 г.). — К.: Культура и знание, 1919. — С. 33.
  3. Будинок Київського виправного арештантського відділення серед. 19 ст., в якому друкувалися перші українські гроші.
  4. а б в Гнатишак М. Державні гроші України 1917—1920 років. Ілюстрований історично-іконографічний нарис. — Клівленд: Український музей-архів, 1974. — С. 183, 189.
  5. ЦДАВОВ України. — Ф. 1064, — Оп. 1. — Спр. 136. — Арк. 1.
  6. ЦДАВОВ України. — Ф. 1064, — Оп. 1. — Спр. 128. — Арк. 1.
  7. ЦДАВОВ України. — Ф. 1064, — Оп. 1. — Спр. 24а. — Арк. 1, зв., 6.
  8. ЦДАВОВ України. — Ф. 1064, — Оп. 1. — Спр. 97. — Арк. 1.
  9. ЦДАВОВ України. — Ф. 1064, — Оп. 1. — Спр. 7. — Арк. 31 зв.
  10. ЦДАВОВ України. — Ф. 1064. — Оп. 1. — Спр. 94. — Арк. 1.
  11. Скоропадський П. Спогади. Кінець 1917 — грудень 1918 р. — Київ-Фладельфія, 1995. — С. 193.
  12. Тинченко Я. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921): Наукове видання. — К.: Темпора, 2007. — 39 с. ISBN 966-8201-26-4
  13. Гай-Нижник П. Експедиція заготовок державних паперів і Х. М. Лебідь-Юрчик — установа і людина, що творила грошову систему України // Фінанси України. — 2008. — № 4.

ДжерелаРедагувати

  • Гай-Нижник П. Експедиція заготовок державних паперів і Х. М. Лебідь-Юрчик — установа і людина, що творила грошову систему України // Фінанси України. — 2008. — № 4.