Богомазов Олександр Костянтинович

Олекса́ндр Костянти́нович Богома́зов (*14 березня (26 березня) 1880(18800326), с. Янків Ріг, Харківська губернія, Російська імперія (нині с. Іванівка, Охтирський район, Сумська область) — †3 червня 1930, Київ, Українська РСР, СРСР) — український графік, живописець, педагог, теоретик мистецтва.

Богомазов Олександр Костянтинович
Народився	26 березня 1880(1880-03-26) Ямпіль, Україна
Помер	3 червня 1930(1930-06-03)[…] (50 років) Київ, Українська СРР, СРСР ·туберкульоз
Поховання	Державний історико-меморіальний Лук'янівський заповідник
Країна	Російська імперія  СРСР
Діяльність	художник, рисувальник
Галузь	живопис
Alma mater	Київське художнє училище
Знання мов	російська
Напрямок	кубізм
У шлюбі з	Монастирська Ванда Вітольдівна
Медіафайли у Вікісховищі

Олександр Богомазов, 1898

Був чільним представником українського й світового авангарду.

Пройшов у своїй творчості декілька творчих періодів. Найвідоміші — кубофутуризм (1913–1917) та спектралізм (1920–1930).

Практично одразу після смерті його ім'я та творчий доробок викреслено з історії радянської епохи. Лише у середині 1960-х під час «відлиги» його ім'я та творчість були перевідкриті групою молодих київських мистецтвознавців (Дмитро Горбачов, Леонід Череватенко та інші).

Життєпис

Народився в сім'ї бухгалтера. Рано залишився без матері, яка покинула чоловіка й одружилася вдруге — із зальотним офіцером.

Навчався в гімназії, потім, за наполяганням батька — у Херсонському земському сільськогосподарському училищі. Заохочуваний рідним дядьком, ходив із ним на етюди. Готувався вступати до Петербурзької академії мистецтв, але наважився в 1902 записатися до Київського художнього училища. Навчався в Олександра Мурашка та Івана Селезньова, відвідував приватні студії в Москві.

Жив і працював у Києві.

Із дружиною Вандою та донькою Ярославою, 1924

1913 — одружився із київською художницею Вандою Монастирською, яка була музою і життя і творчості митця. Саме їй присвятив він свій, написаний у Боярці, новаторський трактат «Живопис та елементи» (1913—1914).

У 1914 написав трактат «Живопис та Елементи», у якому розглянув взаємодію Об'єкта, Митця, Картини та Глядача, а також теоретично обґрунтував пошуки художнього авангарду. Також разом з Олександрою Екстер організував у Києві мистецьке об'єднання «Кільце».

1919 — співробітник Всеукраїнського відділу мистецтва Народного комісаріату освіти УРСР, керував оформленням революційних свят у Києві.

1922—1930 — професор Київського художнього інституту (нині Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури). Серед учнів — Петро Сабадиш.

Помер 3 червня 1930. Похований в Києві на Лук'янівському цвинтарі (ділянка № 1, ряд 10, місце 6), встановлено гранітний пам"ятник.

Творчість

Був одним із чільних представників світового авангарду. Увійшов до історії українського мистецтва як один із фундаторів національного кубофутуризму.

У 1918 брав участь у виготовленні ескізів українських грошових знаків.

Автор теорії «якісних ритмів».

Твори

• «Базар» (1914)
• «Львівська вулиця в Києві» (1914)
• «Тюрма» (1914)
• «Пляшки» (1915)
• «Паровоз» (1916)
• «Спогади про Кавказ» (1916)
• «Пилярі» (1927)
• «Київський пейзаж» (1928)
• «Праця малярів» (1929)

Теоретичні праці

«Живопис та елементи» (1914).

Олександр Богомазов був не тільки митцем-новатором, але й теоретиком нового мистецтва. У 1913–1914 роках він написав теоретичний трактат «Живопис та елементи» в якому розглянув:

• Взаємодію та ролі Об'єкта, Митця, Картини та Глядача в художньому творі.
• Взаємодію структурних елементів картини у сприйнятті глядачем — точок, ліній, базових геометричних фігур, кольорів, ритмів тощо.

«Мистецтво — нескінченний ритм, митець — його чутливий резонатор», — казав Олександр Богомазов своїм студентам у Київському Художньому Інституті, професором якого він був у 1922–1930 рр. Свій викладацький досвід Олександр Богомазов використав для написання своєрідного педагогічного подовження свого трактату у 1928 р.

Вшанування пам'яті

Меморіальна дошка на будинку біля Художнього інституту у Києві, де жив Олександр Богомазов

Довгий час місцем народження художника вважалось смт. Ямпіль. На початку 2020 року сумські ентузіасти Олександр Десятниченко та Костянтин Аленінський знайшли метрику художника, де було вказано, що він народився у с. Янків Ріг (зараз с. Іванівка Охтирського району на Сумщині).

В Боярці існує вулиця Олександра Богомазова.

В 2019 році одну з вулиць в Солом'янському районі міста Києва (мікрорайон Жуляни) названо ім'ям Олександра Богомазова.

Фільми про О.Богомазова

• «Знак божої іскри». Реж. Ігор Недужко. Національна кінематека України. Київнаукфільм. 2001
• В.Соколовський. Д.Горбачов. Український кубофутуризм і О. Богомазов. Серія «Мистецтво світу — внесок України». «Автор — Студія». 2005

Галерея

• 

  «Космос», 1910-ті. Колекція І.Диченка

• 

  Трамвай. 1914

• 

  Пилярі. 1927

• 

  В'язниця, 1914

• 

  Композиція, 1915

• 

  Портрет жінки, 1915

• 

  Портрет, 1916

• 

  Портрет, 1913

• 

  «Київський пейзаж», 1910-ті.

Посилання

• Марко Роберт Стех. «Очима культури» № 36 Про «українського Пікасса» Олександра Богомазова
• * Дмитро Горбачов. Творчість Олександра Богомазова // Авторська екскурсія «Малевич й Україна». (укр.)
• Н. Г. Ковпаненко. БОГОМАЗОВ Олександр Костянтинович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 315. — 688 с. : іл. — ISBN 966-00-0734-5.
• Дмитро Горбачов. Богомазов — один із найбільших футуристів Європи // Zbruch, 07.04.2016
• Державний історико-меморіальний Лук'янівський заповідник^{[недоступне посилання з червня 2019]}
• Олександр Богомазов. Каталог творів. Київ, Гарант, 1991.
• «Український Пікассо» Олександр Богомазов (відео)