Вікіпедія

Богомазов Олександр Костянтинович

український маляр
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Богомазов.

Олекса́ндр Костянти́нович Богома́зов (14 березня (26 березня) 1880(18800326), с. Янків Ріг, Харківська губернія, Російська імперія (нині с. Іванівка, Охтирський район, Сумська область) — 3 червня 1930, Київ, Українська РСР, СРСР) — український графік, живописець, педагог, теоретик мистецтва.

Богомазов Олександр Костянтинович
Народився14 (26) березня 1880[1][4] Редагувати інформацію у Вікіданих
Янків Ріг, Кириківська волость, Охтирський повіт, Харківська губернія, Російська імперія Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер3 червня 1930(1930-06-03)[1][2][…] (50 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Київ, Українська СРР, СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
·туберкульоз Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняДержавний історико-меморіальний Лук'янівський заповідник Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Російська імперія
 СРСР
 Українська СРР[5] Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьхудожник, рисувальник, графік, теоретик мистецтва, викладач університету Редагувати інформацію у Вікіданих
Галузьмалярство, графіка[6] і art theoryd[6] Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materКиївське художнє училище Редагувати інформацію у Вікіданих
Відомі учніОвчинников Василь Федорович, Сабадиш Петро Євлампійович і Гізлер Галина Георгіївна Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовукраїнська[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладНаціональна академія образотворчого мистецтва і архітектури Редагувати інформацію у Вікіданих
Напрямоккубізм і футуризм Редагувати інформацію у Вікіданих
У шлюбі зМонастирська Ванда Вітольдівна Редагувати інформацію у Вікіданих
Олександр Богомазов, 1898

Був чільним представником українського й світового авангарду.

Пройшов у своїй творчості декілька творчих періодів. Найвідоміші — кубофутуризм (1913–1917) та спектралізм (1920–1930).

Практично одразу після смерті його ім'я та творчий доробок викреслили з історії радянської епохи. Лише у середині 1960-х під час «відлиги» його ім'я та творчість були перевідкриті групою молодих київських мистецтвознавців (Дмитро Горбачов, Леонід Череватенко та інші).

Життєпис

ред.

Народився в сім'ї бухгалтера. Згідно з метричним записом батьками були:

Временно проживающій при ​Янковскомъ​ сахарномъ заводѣ, города Суджи купеческій братъ Константинъ Ѳедоровъ сынъ Богомазовъ, и законная жена его ​Анисія​ ​Яковлева​ дочь. Оба православного вѣроисповѣданія.[7]

Рано залишився без матері, яка покинула чоловіка й одружилася вдруге.

Навчався в гімназії, потім, за наполяганням батька, — у Херсонському земському сільськогосподарському училищі, де здобув фах агронома[8]. Заохочуваний рідним дядьком, ходив із ним на етюди. Готувався вступати до Петербурзької академії мистецтв, але наважився 1902 року записатися до Київського художнього училища, де познайомився з Олександрою Екстер та Олександром Архипенком. Навчався в Олександра Мурашка та Івана Селезньова, відвідував приватні студії в Москві. У 1905 році був виключений через участь в страйках під час подій в Києві (Першої російської революції).

Жив і працював у Києві. В 1905 році стає членом соціал-демократичної партії. Також працює в журналі «Шершень». В 1908 році їде до Криму, де живе з друзями (Грищенком та Денисовим) в Алупці. Там же починає змінюватись стиль його роботи з аквареллю, що пізніше можна буде простежити в його роботах.

Після поїздки була невдала спроба вступу до Московського училища. Тому художник обирає навчання у двох приватних студіях (Ф. Рерберга та К. Юона [Архівовано 10 квітня 2021 у Wayback Machine.]), де в його стиль та палітру приходить особливий синій тон.

Улітку 1911 року Олександр Богомазов як кореспондент газети «Киевская мысль» здійснив подорож до Фінляндії, результатом якої став «Фінський цикл» картин художника[9].

 
Із дружиною Вандою та донькою Ярославою, 1924

1913 року одружився із київською художницею Вандою Монастирською, яка була музою і життя і творчості митця. Саме їй присвятив він свій, написаний у Боярці, новаторський трактат «Живопис та елементи» (1913—1914).

У 1914 році написав трактат «Живопис та Елементи», у якому розглянув взаємодію Об'єкта, Митця, Картини та Глядача, а також теоретично обґрунтував пошуки художнього авангарду. Вона була написана після поїздки у Фінляндію в 1911 році та була присвячена його дружині. Також разом з Олександрою Екстер організував у Києві мистецьке об'єднання «Кільце».

В 1915 році був переїзд на Кавказ, яка була для художника розчаруванням через відсутність грошей та малу кількість соціальних інтеракцій, але насичена натхненням для картин. З 1917 року займається педагогічною діяльністю. У добу українських національно-визвольних змагань 1917—1921 років брав участь у мистецькому конкурсі Експедиції заготовок державних паперів[10].

1919 — співробітник Всеукраїнського відділу мистецтва Народного комісаріату освіти УРСР, керував оформленням революційних свят у Києві.

1922—1930 — професор Київського художнього інституту (нині Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури). Серед учнів — Петро Сабадиш.

Помер 3 червня 1930 року. Похований в Києві на Лук'янівському цвинтарі (ділянка № 1, ряд 10, місце 6), встановлено гранітний пам'ятник.

Творчість

ред.

Був одним із чільних представників світового авангарду. Увійшов до історії українського мистецтва як один із фундаторів національного кубофутуризму.

1918 року брав участь у виготовленні ескізів українських грошових знаків.

Автор теорії «якісних ритмів».

Твори

ред.
  • «Базар» (1914)
  • «Львівська вулиця в Києві» (1914)
  • «Тюрма» (1914)
  • «Пляшки» (1915)
  • «Паровоз» (1916)
  • «Спогади про Кавказ» (1916)
  • «Пилярі» (1927)
  • «Київський пейзаж» (1928)
  • «Праця малярів» (1929)

Теоретичні праці

ред.

«Живопис та елементи» (1914).

Олександр Богомазов був не тільки митцем-новатором, але й теоретиком нового мистецтва. У 1913–1914 роках він написав теоретичний трактат «Живопис та елементи» в якому розглянув:

  • Взаємодію та ролі Об'єкта, Митця, Картини та Глядача в художньому творі.
  • Взаємодію структурних елементів картини у сприйнятті глядачем — точок, ліній, базових геометричних фігур, кольорів, ритмів тощо.

«Мистецтво — нескінченний ритм, митець — його чутливий резонатор», — казав Олександр Богомазов своїм студентам у Київському Художньому Інституті, професором якого він був у 1922–1930 рр. Свій викладацький досвід Олександр Богомазов використав для написання своєрідного педагогічного подовження свого трактату у 1928 р.

Вшанування пам'яті

ред.
 
Меморіальна дошка на будинку біля Художнього інституту у Києві, де жив Олександр Богомазов

Довгий час місцем народження художника вважалось смт Ямпіль. На початку 2020 року сумські ентузіасти Олександр Десятниченко та Костянтин Аленінський знайшли метрику художника, де було вказано, що він народився у с. Янків Ріг (зараз с. Іванівка Охтирського району на Сумщині).

В Боярці існує вулиця Олександра Богомазова[11].

В серпні 2018 року ім'ям Богомазова названо вулицю на території колишнього заводу ЗІЛ у Москві поруч з вулицями інших художників та архітекторів.

У 2019 році Калинову вулицю в Солом'янському районі міста Києва (мікрорайон Жуляни) перейменовано на вулицю Олександра Богомазова.

2022 року ім’ям Олександра Богомазова названо колишню вул. Пугачова в Сумах[12].

Фільми про О.Богомазова

ред.

Галерея

ред.

Примітки

ред.
  1. ↑ а б в г Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ а б Aleksandr Konstantinovich Bogomazov
  3. ↑ а б SNAC — 2010.
  4. ↑ Mudrak M. M. Bohomazov, Oleksandr // Grove Art Online / J. Turner — [Oxford, England], Houndmills, Basingstoke, England, New York: OUP, 2017. — doi:10.1093/GAO/9781884446054.ARTICLE.T009615
  5. ↑ Museum of Modern Art online collection
  6. ↑ а б Чеська національна авторитетна база даних
  7. ↑ Державний архів Сумської області. Ф. 745. Оп. 1. Спр. 22. Арк. 368об-369
  8. ↑ УІНП. 1880 – народився Олександр Богомазов, художник-авангардист. УІНП (укр.). Процитовано 3 квітня 2024.
  9. ↑ Терамае Н. «Я гадав, що на півночі мало барв...»: Олександр Богомазов у Фінляндії / Наталія Терамае // Антиквар. — 2022. — № 2/3 (126). — С. 126.
  10. ↑ Ющенко, 1998, с. 272.
  11. ↑ Рішення міської ради. Архів оригіналу за 16 серпня 2016.
  12. ↑ Перелік топонімів у Сумській міській територіальній громаді, назви яких змінюються (перейменовуються). Суми: інформаційний портал Сумської міської ради. Архів оригіналу за 1 жовтня 2023. Процитовано 19 лютого 2024.

Джерела

ред.
  • Олександр Богомазов. Живопис та елементи: Oleksandr Bogomazov. Painting and Elements. Київ, 1996.
  • Кашуба-Вольвач О. Олександр Богомазов. Автопортрет / Олена Кашуба-Вольвач. — Київ : Родовід, 2012. —108 с. : іл. — (Мала серія українського модернізму).
  • Кашуба - Вольвач О. Ритми творчої волі. Ч. І: Історія створення та реконструкція задуму //  Образотворче мистецтво – 2014. -  № 3. – С.66-68.
  • Кашуба-Вольвач Олена.  Творча спадщина Олександра Богомазова: нові знахідки, дослідження, атрибуції // Сучасне мистецтво: наук. зб. Вип. 14. — Київ: ІПСМ НАМ України, 2018. –  С. 169-21.
  • Олена Кашуба-Вольвач. Урок у Київському художньому інституті.(Спроба наукової реконструкції за спогадами В. Овчинникова та мистецькими нотатками О. Богомазова і П. Голубятникова). Частина І. Образотворче мистецтво. 2019, №2 С. 56-59; Частина ІІ. Образотворче мистецтво 2019, № 3 с. 88-89.
  • Олександр Богомазов: творча лабораторія [науковий каталог] / Упорядник О.Кашуба-Вольвач. Київ: Національний художній музей України 2019, 448 c.: іл.
  • Олена Кашуба-Вольвач. Графіка Олександра Богомазова на сторінках київських періодичних видань у 1908-1912 роках // Сучасне мистецтво: наук. зб. Вип. 16 — Київ: ІПСМ НАМ України, 2020. –  С. 93-106.
  • Olena Kašuba-Volvač «Oleksandras Bohomazovas: kūrybos laboratorija». [Каталог виставки ( лит. , англ.)]. Vilnius. Lietuvos nacionalinis dailės muziejus, 2021. 120 р.
  • Кашуба-Вольвач, О. (2023). Графічна спадщина Олександра Богомазова: загальний огляд та нотатки художника «Дещо про графіку». Збірник наукових праць СУЧАСНЕ МИСТЕЦТВО, (19), 183–199.
  • Кашуба-Вольвач, О. (2023). З теоретичної спадщини Олександра Богомазова: нотатки художника «Проблема портрету». Мистецтвознавство України, (23), 115–128.
  • Терамае Н. Богомазов у Фінляндії. Сто років потому / Наталія Терамае. — Київ : Родовід, 2023. — 144 с. : іл.
  • Олена Кашуба-Вольвач. Невідомі сторінкі про дружбу: Лист Олекси Грищенка до Олександра Богомазова // Мистецтво. Музей. Діалоги : наук. щорічник. Київ : НХМУ, 2024. Вип. 2. С. 164 -183.

Посилання

ред.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Богомазов_Олександр_Костянтинович&oldid=45423339