Екстер Олександра Олександрівна

українська художниця

Олекса́ндра Олекса́ндрівна Е́кстер (дівоче прізвище — Григоро́вич; 6 (18) січня 1882(18820118), Білосток, Польща — 17 березня 1949, Фонтене-о-Роз, біля Парижа) — українська художниця, сценографка, педагогиня. Яскрава представниця європейського кубізму та футуризму, українського авангарду, одна з засновниць стилю «ар-деко».

Екстер Олександра Олександрівна
рос. Александра Экстер

Экстер.jpg

Народження 6 (18) січня 1882[1]
Білосток, Російська імперія або Білосток, Гродненська губернія, Литовське генерал-губернаторство, Російська імперія[2]
Смерть 17 березня 1949(1949-03-17)[3][4][…] (67 років) або 1949[2]
  Фонтене-о-Роз, Іль-де-Франс, Франція або Фонтене-о-Роз[2]
Країна Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of the Soviet Union (1924–1955).svg СРСР
Навчання Академія Ґранд-Шом'єр
Діяльність художниця, художниця по костюмах, ілюстраторка, сценограф, графікеса
Напрямок живопис
Відомі учні Vera Rocklined і Епштейн Марко Ісайович
Працівник Вищі художньо-технічні майстерні
Член Супремус

CMNS: Екстер Олександра Олександрівна у Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

БіографіяРедагувати

Олександра Олександрівна Григорович народилася 1882 року в Білостоку Гродненської губернії. Батько — білоруський єврей, мати — грекиня.

Невдовзі батьки переїхали до Києва, і Ася (так називали її друзі) стала киянкою. Закінчила гімназію Святої Ольги та Київське художнє училище, де вчилася в 1901-1903 та 1906 роках. Разом із нею навчалися майбутні авангардисти О.Богомазов та О.Архипенко. Серед викладачів був Микола Пимоненко. Брала приватні уроки в Сергія Світославського.

Одружившись, Олександра Григорович узяла німецьке прізвище чоловіка-адвоката.

У Києві вона оселилася з чоловіком на вулиці Б. Хмельницького, 27. У мансарді знаходилася її студія, а в ній працювали майбутні корифеї світового декораційного мистецтва Вадим Меллер, Анатоль Петрицький, Павло Челищев.

До Парижа Екстер поїхала по нові враження. Але в паризькій академії навчали того самого, що й у Києві: академічні програми повсюди однакові. Київський приятель Екстер познайомив її з прихильником нового мистецтва поетом Аполлінером, а той відвів до майстерні Пікассо. Там вона й знайшла нову філософію мистецтва.

«В її паризькій господі, так само, як у ній самій, впадало в очі своєрідне сполучення європейської культури з українським побутом. На стінах серед малюнків Пікассо і Брака можна було побачити українські вишивки, на підлозі — український килим, до столу подавали глиняні горщечки, яскраві майолікові тарілки з варениками». Це спогади Аліси Коонен, актриси Московського камерного театру, в якому Олександра Олександрівна поставила свої найкращі спектаклі: «Саломея», «Ромео і Джульєтта».

Померла вона 1949 року в передмісті Парижа. Уже зовсім хвора, писала друзям, що тужить за Москвою, за Києвом: «Зима, що надходить, буде дуже важка. Це дев'ята зима від початку війни, і для мене вона буде найважча».

ТворчістьРедагувати

 
Дизайн костюму Фаміра Кифаред до драми «Фаміра Кифаред»

Французький художник-кубіст Леже, приятель Олександри Екстер, не раз закидав Асі надмірну яскравість її полотен. Під впливом цієї критики вона написала кілька монохромних картин.

Але це для неї був кольоровий піст, і починаючи з 1914 року, її кубізм вибухнув усіма барвами веселки, вона була зачарована українським народним мистецтвом.

Ці твори мали комерційний успіх. Їх виставляли й охоче купували в Полтаві, Києві, Москві, Берліні. Сільські художники у свої власні твори внесли динаміку кубофутуризму, а Екстер під їхнім впливом кольорувала площини й грані свого живопису яскравими барвами. Відкриваючи виставку селянки Ганни Собачко в Києві 1918 року, за часів УНР, Екстер промовила: «Молоді слов'янські народи віддають перевагу радісним ясним кольорам». Те ж саме казала вона й Леже. І під її впливом, як і інших вихідців з України та Росії, французькі кубісти розкріпачили свою палітру.

Та Екстер пішла далі за французів. Вона стала абстракціоністкою, на що не зважилися її паризькі друзі Пікассо, Брак, Леже. У своїй київській студії вона навчала абстрактного мистецтва навіть дітей, пропонуючи їм ілюструвати казку не сюжетно, а з допомогою ритмів.

Оновила вона й театральне мистецтво. Чи не вперше у світовій сценографії наважилася обігравати весь куб сцени, а не лише її підлогу-планшет. Теперішні шанувальники Мельпомени в Європі та Америці найчастіше й не здогадуються, що новітнім оформленням сценічного дійства — лаконічним, конструктивним, рухливим — вони зобов'язані художниці з України. Одна з найвідоміших її картин — «Фундуклеївська вулиця» (нині Богдана Хмельницького). Будівлі на її картині мчать униз до Хрещатика, як діти на санчатах.

Ошелешений глядач цього твору не втримався від епіграми: Не може бути сумніву,
Тут доказів чимало:
Чи не за землетрусу
Вона «пейзаж» писала?

Неоціненний вклад Екстер і в театральне мистецтво першої половини XX століття. Інокентій Анненський написав декілька оригінальних трагедій на евріпідівські сюжети і «вакхічну драму» «Фаміра Кіфаред» (йшла в сезон 1916—1917 рр. на сцені Камерного театру в Москві). Режисер театру був Олександр Таїров. Декорації були оформлені в авангардистсько-конструктивіському стилі Екстер.

За мотивами її театральних костюмів також були створені скульптури. Ескізи, виконані на площині паперу, творчо перетворені в пластичні форми. Вилиті з бронзи, вони покриті емаллю.

Твори художниці зберігаються в різних музеях світу і, зокрема, у Національному художньому музеї України, у Києві, де вона розпочинала свій творчий шлях.

Цікаві фактиРедагувати

З легкої руки Бенедикта Ліфшиця за нею закріпилося міфопоетичне визначення «амазонка авангарду»[6].

Свої твори й архів мисткиня заповіла другу-художнику Семену Ліссіму, який жив у Нью-Йорку. Так уся спадщина Екстер потрапила до Америки[7].

У 2000 році в Парижі створено «Товариство Олександри Екстер»[7].

У 2008 році в Києві відбулася перша виставка Олександри Екстер[7].

ПриміткиРедагувати

ЛітератураРедагувати

ПосиланняРедагувати

  Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Екстер Олександра Олександрівна