Відкрити головне меню

Недужко Ігор Маркович

Радянський та український кінооператор вищої категорії, майстер підводних зйомок та педагог.

Ігор Маркович Недужко (7 березня 1934, Дніпропетровськ — 15 січня 2017, Київ) — радянський та український кінооператор вищої категорії, майстер підводних зйомок та педагог.

Ігор Недужко
Дата народження 7 березня 1934(1934-03-07)
Місце народження УРСР, Україна Україна, Дніпропетровськ
Дата смерті 15 січня 2017(2017-01-15) (82 роки)
Місце смерті Київ
Громадянство Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Ukraine.svg Україна
Alma mater Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського»
Професія кінооператор, педагог

Зміст

ЖиттєписРедагувати

Народився 7 березня 1934 р. у м. Дніпропетровську в родині службовців. Закінчив Київський політехнічний інститут (1956).

Працював майстром, інженером Київського Інституту автоматики, керівником кінофотолабораторії й оператором підводних зйомок клубу «Океанія» АН УРСР. З 1973 р. — оператор «Київнаукфільму».

Викладав у Київському національному університеті культури і мистецтв, а також був доцентом Київського міжнародного університету, де викладав в Інституті телебачення, кіно і театру.

Член Національної Спілки кінематографістів України з 1979 р.

Помер 15 січня 2017 року у Києві.

Відомі учніРедагувати

Серед учнів Ігоря Марковича Недужка велика кількість відомих і талановитих діячів мистецтв, зокрема: режисер, актор, та телеведучий Олександр Жеребко; режисер та продюсер Натела Чхартішвілі-Зацаринна та багато інших.[1]

Вибрана фільмографіяРедагувати

КінооператорРедагувати

  • 2004 — «Портрет, написаний глибиною»
  • 2002 — «Ще як були ми козаками. У колі першім»
  • 2002 — «Витоки. Повість минулих літ»
  • 1997 — «Національний музей „Чорнобиль“»
  • 1997 — «Жезли Меркурія»
  • 1997 — «Два життя Соломії»
  • 1996 — «Україна — космос. Вибір шляху»
  • 1993 — «Ті, що приборкали коня. Фільм 7» (стрічка із документального цикла «Невідома Україна. Нариси нашої історії»)
  • 1992 — «Слов'янський детектив» (стрічка із документального цикла «Невідома Україна. Лікарська справа в Україні»)
  • 1988 — «Абетка для котиків»
  • 1983 — «Люди і дельфіни»
  • 1982 — «Ведмежа»
  • 1981 — «Білий олень тундри»
  • 1981 — «Організатор свята — до ваших послуг»
  • 1980 — «Тримати!»
  • 1979 — «Загадковий світ тварин» (Почесний диплом журі XIII Всесоюзного кінофестивалю, Душанбе, 1980)
  • 1979 — «Зоопсихологія»
  • 1979 — «Щоденне диво»
  • 1977 — «Столиця зварювання» (Приз «Великий гранат» Міжнародного кінофестивалю технічних фільмів, Пардубіце, ЧССР, 1978)
  • 1976 — «Створи гармонію»
  • 1975 — «Люди великої мужності» (Золота медаль VII Міжнародного кінофестивалю медично-санітарних фільмів, Варна, Болгарія, 1977)
  • 1975 — «Ці місткі частки секунди» (Срібна медаль ВДНГ, 1976)
  • 1975 — «Модель відкриття»
  • 1974 — «Попередньо напружений залізобетон»
  • 1974 — «Вплив параметрів зварювання на геометрію шва»
  • 1973 — «Конструкція і монтаж паливоподачі»
  • 1972 — «Плазмово-дуговий переплав» (Гран-прі Міжнародного кінофестивалю технічних фільмів, Пардубіце, ЧССР, 1973; Срібна медаль Міжнародного кінофестивалю, Белград, 1974)
  • 1972 — «Контактне зварювання» та ін.

РежисерРедагувати

  • 2001 — «Знак Божої іскри»

Фільм про українського живописця О. Богомазова[2].

ПриміткиРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Спілка кінематографістів України. К., 1985. — СІ 13.

ПосиланняРедагувати