Овчинников Василь Федорович

український радянський художник

Василь Федорович Овчи́нников (нар. 25 грудня 1907, Кам'янське — пом. 5 квітня 1978, Київ) — український радянський живописець і графік; член Спілки радянських художників України з 1938 року. Заслужений діяч мистецтв УРСР з 1969 року. Чоловік художниці театру Раїси Марголіної, батько графіка Олени Овчинникової.

Овчинников Василь Федорович
Народження 12 (25) грудня 1907
Кам'янське, Романківська волость, Катеринославський повіт, Катеринославська губернія, Російська імперія
Смерть 5 квітня 1978(1978-04-05) (70 років)
  Київ, Українська РСР, СРСР
Країна  Російська імперія
 УНР
 СРСР
Навчання Київський інститут пролетарської мистецької культури (1932)
Діяльність художник, графік
Вчитель Пальмов Віктор Никандрович, Богомазов Олександр Костянтинович, Рокицький Микола Андрійович і Голуб'ятников Павло Костянтинович
Працівник КАМЕТ-СТАЛЬ і Музей Ханенків
Член Національна спілка художників України
Партія ВКП(б)
У шлюбі з Марголіна Раїса Гаврилівна
Діти Овчинникова Олена Василівна
Учасник німецько-радянська війна
Нагороди
медаль «За оборону Сталінграда» медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
заслужений діяч мистецтв УРСР

Біографія ред.

Народився12 [25] грудня 1907(19071225) року в селі Кам'янському (тепер місто Дніпропетровської області, Україна). Упродовж 1923—1928 років працював у мартенівському цеху на Дніпровському металургійному заводі. 1924 року вступив до комсомолу і протягом трьох років очолював комсомольську організацію мартенівського цеху[1]. Член ВКП(б) з 1928 року. У 19281932 роках навчався у Київському художньому інституті, де його викладачами були зокрема Віктор Пальмов, Олександр Богомазов, Микола Рокицький, Павло Голуб'ятников.

Протягом 19361978 років (з перервою) був директором Київського музею східного і західного мистецтва[2]. Улітку 1941 року, з початком німецько-радянської війни, організував евакуацію найціннішої частини музей. зібрання до Уфи. Протягом 19411948 рококів служив в Червоній/Радянській армії. Під час війни працював в агітпоїздах, малював плакати[2]. Нагороджений медалями «За оборону Сталінграда» і «За перемогу над Німеччиною»[3].

Жив в Києві, в будинку на вулиці Червоноармійській № 12а, квартира № 5. Помер в Києві 5 квітня 1978 року.

Творчість ред.

Працював в галузі монументального і станкового живопису, графіки. Серед робіт:

живопис
  • «Шахтарі» (1930);
  • «Кохання» (1931);
  • «Молодий Донбас» (1936);
  • «Сестра-партизанка» (1937);
  • «Тарас Шевченко серед друзів» (1939);
  • «Дорога приречених»(1947);
  • «Прощай, село» (1947);
  • «Бабин Яр» (1947, триптих; Національний художній музей України);
  • «Наші солдати» (1949; Дніпровський художній музей);
  • «Зимова казка» (1965);
  • серії:
    • «Героїчний Сталінград» (1943, гуаш);
    • «Окупанти в Києві (Бабин яр)» (1946—1974);
    • «Материнство» (1950—1970);
    • «У Карпатах» (1956);
    • «Між двома війнами» (1962—1965);
    • «Космос» (1962—1977);
графіка
 
Мозаїки у дворі Музею Ханенків.

В кінці 1960-х років розпочав роботу над мозаїками («Київські каштани», «Данко», «Українська Мадонна», «Портрет дочки», «Журавель» та інші) у дворі Музею східного і західного мистецтва на вулиці Терещенківській № 15—17[2].

Брав участь у всеукраїнських виставках з 1930 року, всесоюзних з 1938 року, персональні пройшли в Києві, Дніпродзержинську, Дніпропетровську, Запоріжжі у 19591962 роках.

Крім вище згаданих, роботи художника зберігаються у Національному музеї мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків та Центральному державному архіві-музеї літератури і мистецтва України у Києві, Вінницькому та Одеському художніх музеях.

Примітки ред.

Література ред.