Арбатсько-Покровська лінія

Moskwa Metro Line 3.svg Арбатсько-Покровська лінія
Московський метрополітен
Map Arbatsko-Pokrovskaya.png
Відкриття першої дільниці 13 березня 1938 року
Довжина, км 45,1
Кількість станцій 22
Час проїзду, хв. 67
Максимальна кількість вагонів у складі поїзда 5 (типу Русич),
7 (стандартного типу)
Кількість вагонів у складі поїзда 5
Средньодобове перевезення пасажирів, тис. осіб/добу 733 (2011)
Найнапруженіша станція Щолківська
Наземні дільниці Митинський метроміст, станції «М'якініно», «Кунцевська», «Ізмайлівська»
Електродепо Ізмайлово, Митіно
Арбатсько-Покровська лінія
Оборотні тупики
Щолковська
Первомайська
Ізмайловська
ТЧ-3 «Ізмайлово»
Партизанська
Семеновська
Електрозаводська
Бауманська
Курська 
     
Площа Революції
Арбатська
Смоленська
Київська
Оборотні тупики
Парк Перемоги
Слов'янський бульвар
Кунцевська
Молодіжна
Оборотні тупики
Крилатське
Строгіно
Оборотні тупики
М'якініно
Волоколамська
Митино
Оборотні тупики

Арбатсько-Покровська лінія — хронологічно друга і найдовша лінія Московського метрополітену.

Наземна ділянка Арбатсько-Покровської лінії в Ізмайлівському парку

Східна частина лінії («Щолковська» — «Партизанська») мілкого закладення з однією наземною станцією «Ізмайловська», західна частина («Митино» — «Слов'янський бульвар», не рахуючи ділянки лінії, що проходить по Північно-Західному тунелю також мілкого закладення з наземною станцією «Кунцевська». Середня частина («Семеновська» — «Парк Перемоги») глибокого закладення. За даними на 2002 рік щоденний пасажиропотік по лінії становить 951 200 чол.

Станція «М'якініно» — на середину 2010-х, побудована на кшталт Західних мультисервісних комерційних мегацентрів напівпідземна станція Московського метро, із загальною глибиною закладення 1,5 м (рівень підземної стоянки). «М'якініно» також є єдиною станцією всього метрополітену, розташованою в Московській області.

З будівництвом останнього перегону в 2009 р. Арбатсько-Покровська стала одночасно найдовшою і розтягнутою в плані інтервалів лінією Московського метро. До цього титул найдовшої лінії носила Серпуховсько-Тімірязєвська, чия протяжність на сьогодні поступається Арбатсько-Покровській лише на 2,5 км.

ІсторіяРедагувати

ХронологіяРедагувати

Черга Дата відкриття Довжина
Київська — Олександрівський сад відокремлення від Сокольницької лінії 13 березня 1938 4 km
Олександрівський сад — Курська 4 km
Курська — Партизанська 18 січня 1944 7.1 km
Електрозаводська 15 травня 1944
Площа Революції — Київська 5 квітня 1953 +3.9 km
−4 km *
Партизанська — Першотравнева (стара) 24 вересня 1954 1.5 km
Партизанська — Першотравнева 21 жовтня 1961 +3.8 km
−1.5 km **
Першотравнева — Щолківська 22 липня 1963 1.6 km
Київська — Парк Перемоги 6 травня 2003 3.2 km
Парк Перемоги — Кунцевська 7 січня 2008 4.9 km
Кунцевська — Крилатське відокремлення від Фільовської лінії 4.3 km
Крилатське — Строгіно 6.6 km
Слов'янський бульвар 7 вересня 2008
Строгіно — Митино 26 грудня 2009 6.6 km
Митино — П'ятницьке шосе 28 грудня 2012 1.5 km
Загалом 22 станції 45.1 km

* Після введення нового маршруту до станції Київська замість маршруту через Олександрівський сад.

** При продовженні 1961 тимчасова станція Першотравнева (стара) була закрита, разом з ділянкою колії.

Історія перейменуваньРедагувати

Сучасна
назва
Попередня назва Час актуальності
попередньої назви
Ізмайловська Ізмайловський парк з моменту спорудження у 1961 по 1963
Партизанська Ізмайловська з моменту спорудження у 1944 по 1963
Ізмайловський парк з 1963 по 2005
Семеновська Сталінська з моменту спорудження у 1944 по 1961

ПересадкиРедагувати

# Пересадка на лінію Зі станції На станцію
  Сокольницька лінія Арбатська Бібліотека імені Леніна
  Замоскворіцька лінія Площа Революції Театральна
  Філівська лінія Арбатська
Київська
Кунцевська
Олександрівський сад
Київська
Кунцевська
  Кільцева лінія Курська
Київська
Курська
Київська
  Калінінська лінія Парк Перемоги Парк Перемоги
  Серпуховсько-Тимірязєвська лінія Арбатська Боровицька
  Люблінсько-Дмитровська лінія Курська Чкаловська
  Третій пересадний контур Електрозаводська
Кунцевська
Рубцовська
Можайська
  Московське центральне кільце Партизанська
Парк Перемоги
Ізмайлово
Кутузовська

Депо і рухомий складРедагувати

Депо, що обслуговували лініюРедагувати

Депо Роки обслуговування
«Сокіл» 1938—1941, 1942—1950
«Північне» 1941—1942
«Ізмайлово» з 1950
«Філі» 2008—2018
«Митино» з 2016

Кількість вагонів у потягахРедагувати

Кількість вагонів Роки
4 1938—1947
6 1947—1970
7 1970—2010, 2015—2018
5 (типу «Русич») з 2006

На 2010 рік, на лінії задіяно близько 300 вагонів[1].

Типи вагонів, що використовуються на лініїРедагувати

Тип вагонів Роки
А, Ам 1938 — 4 лютого 1975
Б, Бм 1938 — 4 лютого 1975
Г 1941—1950, 1954—1958, 1970 — 4 лютого 1975 (сьомий у складі з Ам/Бм)
Д 1973 — 2 липня 1995
Е 1990—2005; лютий-квітень 2008 (вагон Е № 3605)
Еж 1990 — 9 серпня 2010
81-740.1/741.1 «Русич» з 26 грудня 2006
81-740.4/741.4 «Русич» з вересня 2009
81-760/761 «Ока» з 23 вересня 2015—2018

З 9 серпня 2010 р типу вагони Ем і Еж були виведені з регулярної лінійної пасажирської експлуатації. Декілька складів з вагонів даного типу значилися у резерві ще до грудня 2010 р.

З 23 вересня 2015 р почалася тимчасова експлуатація вагонів моделі 81-760/761 «Ока», яка завершилася в серпні 2018 року.

ПерспективиРедагувати

  • На перегоні між станціями «Крилатське» та «Строгіно» залишений заділ під станцію «Троїце-Ликово», яку планували добудувати, коли на цьому місці побудують житловий масив. На 2017 рік станція працює як технічна платформа, ніяких актуальних планів по її добудування немає.
  • За станцією «Строгіно» були залишені заділи під організацію кросплатформової пересадки на проектовану лінію з Москва-Сіті.
  • По Генплану є можливість продовження східного радіусу лінії від станції «Щолковська» в район Гольяново.

Цікаві фактиРедагувати

  • Найглибша станція в Московському метрополітені — «Парк Перемоги» (84 м).
  • Найдовший перегін в Московському метрополітені — «Крилатське» — «Строгіно», відстань 6625 м.
  • На станції «Площа Революції» розташовані 76 бронзових скульптур робітників, селян, солдатів, матросів, школярів тощо. Існує повір'я, що найкращий спосіб скласти іспит — потерти ніс бронзового пса у «Прикордонника із собакою». Також люди загадують бажання, залишаючи монетки у лапок курки в однієї зі скульптур.
  • Арбатсько-Покровська лінія пов'язана з Фільовською лінією трьома пересадочними вузлами: між станціями «Олександрівський сад» і «Арбатська» Арбатсько-Покровської лінії, між двома «Київськими» і двома «Кунцевськими». Це пов'язано з історичним розвитком двох ліній-дублерів. З цим же пов'язана і той факт, що на лініях існують дві пари станцій з однаковими назвами («Арбатська» і «Смоленська»), між якими відсутній перехід.
  • При будівництві лінії на перегоні «Площа Революції» — «Курська» проектом було передбачено спорудження станції «Хмельницька» з організацією пересадки на станцію «Китай-город» Калузько-Ризької і Тагансько-Краснопресненської ліній. Ця станція присутня в Генплані, але з урахуванням великої складності та високої вартості будівництва станції на діючому перегоні вона навряд чи буде побудована в найближчому майбутньому.

Аварії й терактиРедагувати

Вибух на перегоні між станціями Ізмайлівська і Першотравнева 8 січня 1977 рокуРедагувати

Перший теракт в історії Московського метрополітену стався 8 січня 1977 року. Тоді в Москві майже одночасно сталися три вибухи. Цей інцидент стався в 17:33 за московським часом: у потязі метро між станціями «Ізмайловська» і «Першотравнева» прогримів вибух, в результаті чого сім осіб загинуло і ще тридцять сім отримали поранення різного ступеня тяжкості. Пошкоджений склад був відбуксований на прилеглу станцію «Першотравнева», яка була закрита для пасажирів і поїзди на ній не зупинялися. Деякий час по тому в Москві відбулися ще два вибухи: один — в гастрономі на вулиці Дзержинського (нині вулиця Велика Луб'янка), другий на вулиці 25 Жовтня (сучасна назва — Микільська).

Інформація про теракти з'явилася тільки через два дні і була відносно скупою, що призвело до появи безлічі чуток і домислів. Через три місяці за звинуваченням в організації вибухів були арештовані Затикян (організатор вибуху), Степанян і Багдасарян (безпосередні виконавці). Суд над ними був таємним, про його дату і місце не були сповіщені навіть найближчі родичі обвинувачених (яких викликали до Москви і повідомили про вже винесений вирок — розстріл). В офіційному повідомленні після суду не були опубліковані деталі (місце і час суду, прізвища двох з трьох обвинувачених). Затикян свою провину заперечував. Степанян частково визнав свою провину, але заперечував участь Затикяна. Багдасарян визнав усі звинувачення. На думку деяких радянських правозахисників, проведення суду в таємному режимі і безпрецедентний для 1970-х років поспіх із приведенням смертного вироку у виконання (через 3 дні після рішення суду) пов'язана з повною фальсифікацією справи органами КДБ. Станом на серпень 2007 року матеріали кримінальної справи про вибух в метро в 1977 залишаються секретними.[2][3][4][5]

Задимлення між станціями «Електрозаводська» і «Семеновська» 27 березня 2010 рокуРедагувати

27 березня 2010 року на Арбатсько-Покровської лінії підземки вранці задимився головний вагон поїзда. Пасажири двох поїздів провели в перегонах сорок хвилин у тунелі між станціями «Семеновська» і «Електрозаводська». Була проведена евакуація близько шестисот пасажирів. Пасажирів почали виводити з поїзда через торцеві двері вагонів до першого вагона, і далі по шляхах до станції «Семеновська». Після цього напруга ненадовго включили, щоб два поїзди, які знаходилися в той момент на перегонах разом з пасажирами, змогли дійти до найближчої станції. Потяги курсували на дільницях «Щолковська» — «Партизанська» і «Курська» — «Митино». Повністю рух потягів по цій гілці було відновлено о пів на дев'яту.

Дерево, що впало між станціями «Ізмайловська» і «Першотравнева» 4 червня 2010 рокуРедагувати

4 червня 2010 року в 20:27 за московським часом в результаті сильної бурі на відкритому перегоні між станціями «Ізмайловська» і «Першотравнева» впало дерево, внаслідок чого на деякий час було зупинено руху поїздів на цій дільниці. Як повідомили в столичному МНС, стовбур довелося пиляти, щоб прибрати його зі шляхів. Пасажирів урешті-решт випустили і почали розвозити автобусами Мосгортранса. Ніхто не постраждав. У 21:47 рух було відновлено.

«Альтернативні» кінцеві станціїРедагувати

Для оптимізації потоків пасажирів і метропоїздів іноді потяги можуть проходити не весь відрізок між станціями «Щолковська» і «П'ятницьке шосе». На станцію «Партизанська» подаються потяги з депо. «Строгіно», «Молодіжна», «Митино», «Київська» і «Партизанська» є найбільш частими станціями призначення поїздів, що курсують за скороченим маршрутом. Після висаджування пасажирів складу сходить з подальшого маршруту і йде у відстій, під оборот або в депо. Необхідність «укорочення» маршруту пов'язана не стільки з зменшенням кількості пасажирів на околицях міста, скільки з малим інтервалом руху: оборот на кінцевій станції займає близько 3 хвилин, а частота руху досягає 1 хвилини 40 секунд.

ПриміткиРедагувати

  1. Наумов М. С. Под семью холмами. Прошлое и настоящее Московского метро. — М.: АНО НИЦ «Москвоведение», 2010. С. 448. ISBN 978-5-7853-1341-5
  2. Московская Хельсинкская Группа (рос.). Архів оригіналу за 30 березень 2018. Процитовано 17 квітень 2011. 
  3. https://archive.is/20120731113620/www.fsb.ru/fsb/history/author/single.htm!id%3D10317984@fsbPublication.html Филипп Бобков. Национальные проблемы (рос.)
  4. "Facty i kommentarii ". 05-January-2002. Право (рос.). Архів оригіналу за 15 грудень 2004. Процитовано 15 грудень 2004. 
  5. Сын за отца не отвечает (рос.). Архів оригіналу за 8 грудень 2008. Процитовано 17 квітень 2011. 

ПосиланняРедагувати