Відкрити головне меню

Кільцева лінія Московського метрополітену

лінія Московського метрополітену
(Перенаправлено з Кільцева лінія)

Зміст

Кільцева лінія
Київська  ↔  Київська  ↔  Київська  +зал
     
Російська  ↔  Конюшковська
     
Краснопресненська  ↔  Барикадна
     
ТЧ-4 «Червона Пресня»
     
Білоруська  ↔  Білоруська  +зал
     
Новослобідська  ↔  Менделєєвська
     
Суворівська площа  ↔  Достоєвська
     
Проспект Миру  ↔  Проспект Миру
     
Комсомольська  ↔  Павелецька  +зал  +зал  +зал  +зал
     
Курська  ↔  Марксистська  ↔  Курська  +зал
     
Таганська  ↔  Марксистська  ↔  Таганська
     
Павелецька  ↔  Павелецька  +зал
     
Добринінська  ↔  Серпуховська
     
Жовтнева  ↔  Жовтнева
     
Парк культури  ↔  Парк культури

Кільцева лінія Московського метрополітену — замкнуте кільце, що з'єднує в єдиний вузол всі радіальні лінії, крім Бутовської лінії легкого метро і Каховської, і сім з дев'яти московських залізничних вокзалів (Білоруський, Казанський, Київський, Курський, Ленінградський, Павелецький і Ярославський).

ІсторіяРедагувати

В початкові плани будівництва Московського метрополітену Кільцева лінія не входила. Замість неї планувалося побудувати «діаметральні» лінії з пересадками в центрі міста. Однак після відкриття другої черги метрополітену в 1938 році з'ясувалося, що навантаження на пересадкові вузли в такому випадку було б завеликим. Для вирішення цієї проблеми було вирішено побудувати Кільцеву лінію.

За «Перспективною схемою Московського метрополітену» 1938 року Кільцева лінія планувалася значно далі від центру, але щоб розвантажити Центральний пересадочний вузол (станція Площа Свердлова, нині — Театральна), у 1943 році було прийнято рішення про будівництво лінії по нинішній трасі, яка частково повторює обриси наземного Садового кільця.

До будівництва Кільцевої лінії приступили ще до закінчення Німецько-радянської війни. При проходці тунелів для лінії будівельники зіткнулися з великими труднощами: чотири проходи під Москвою-рікою, давні карстові породи в гирлі Яузи, піщані розмиви та пливуни. Застосовувалося штучне зниження підземних вод насосами, кесонні роботи, заморожування ґрунтів.

Незважаючи на складні умови будівництва, Кільцева лінія була побудована в рекордно короткий строк. Лінію здавали трьома пусковими ділянками.

1 січня 1950 була прийнята в експлуатацію перша ділянка Кільцевої лінії від станції «Курська» до станції «Парк культури» протяжністю 6,4 кілометра. Вона пройшла від Парку Горького до Курського вокзалу вздовж південного півкола Садового кільця зі станціями на всіх головних площах: «Калузька», «Серпуховська», «Павелецька», «Таганська».

30 січня 1952 було відкрито ділянку від станції «Курська» до станції «Білоруська» протяжністю 7,0 км. Лінія проходила за межами Садового кільця, приєднавши до системи метрополітену найбільші транспортні вузли: площа трьох вокзалів (станція «Комсомольська»), Проспект Миру, вулицю Новослободську і Білоруський вокзал.

14 березня 1954 була введена в експлуатацію ділянка від станції «Білоруська» до станції «Парк культури», яка замкнула цю лінію. Довжина ділянки — 5,9 кілометра. Ця ділянка пройшла через Красну Пресню і Київський вокзал.

1 квітня 1954 було прийнято в експлуатацію електродепо «Красна Пресня», до якого передали всі поїзди, котрі працювали на Кільцевій лінії. До цього їх обслуговувало депо «Сокол».

ХронологіяРедагувати

Черга Дата відкриття Довжина
Парк культури — Курська з 1 січня 1950 6.5 km
Курська — Білоруська 30 січня 1952 7.0 km
Білоруська — Парк культури 14 березня 1954 5.9 km
Загалом: 12 станцій 19.4 km

Історія перейменуваньРедагувати

Станція Попередні назви Роки
Парк культури Центральний парк культури і відпочинку імені Горького 1950–1980
Жовтнева Калузька 1950–1961
Добринінська Серпухівська 1950–1961
Проспект Миру Ботанічний Сад 1952–1966

ПересадкиРедагувати

Депо і рухомий складРедагувати

Депо, що обслуговували лініюРедагувати

Депо Роки обслуговування
«Сокіл» 1950-1954
«Червона Пресня» з 1954

Кількість вагонів у потязіРедагувати

Станції Кільцевої лінії розраховані на прийом восьмивагонних поїздів (стандартної довжини), проте такі поїзди по ній ніколи не ходили. На Кільцевій лінії перевантаженими є центральні вагони поїзда (оскільки навпроти них найчастіше розташовуються переходи на інші станції), а крайні вагони відносно вільні. У зв'язку з цим додавання сьомого і восьмого вагонів практично не розвантажило б лінію , коли там ходили вагони 81-717/714. На середину 2010-х, оскільки на лінії зараз експлуатуються виключно 5-вагонні потяги «Русич», які по довжині приблизно рівні 7-вагонним «номерним», проблему можна вважати частково вирішеною.

Кількість вагонів Роки
4 1950 - 1978
6 1978-2012
4 (типу «Русич») 2009-2011
5 (типу «Русич») з 2011

На 2010 рік, на лінії задіяно близько 230 вагонів[1].

Типи вагонів, що використовуються на лініїРедагувати

Парад потягів на Кільцевій лінії 15 травня 2015
Тип вагонів Роки
Г 1950-1983
81-717/714 1978-2012
81-740.4/741.4 «Русич» з 2009

СтанціїРедагувати

На Кільцевій лінії Московського метрополітену розташовані 12 станцій: "Парк культури", "Октябрська", "Добрининська", "Павелецька", "Таганська", "Курська", "Комсомольська", "Проспект Миру", "Новослободська", "Білоруська" , "Краснопресненська", "Київська". Кожна з них є пересадочною (в 1954 році, при замиканні кільця, пересадочних було тільки п'ять, остання залишалася на лінії станція без пересадки — "Новослободська" — отримала перехід на станцію "Менделєєвська" в 1988 році). Протяжність Кільцевої лінії становить 19,4 кілометра, час у дорозі — 30 хвилин.

Для зручності пасажирів частина станцій Кільцевої лінії іменуються за назвою розташованих поблизу вокзалів ("Курська", "Павелецька", "Київська", "Білоруська"), частина за найменуванням розташованої поблизу станції метро площі, вулиці, проспекту.

Станція метро "Краснопресненська" названа по вулиці Красна Пресня, на честь революційних подій 1905 року на Пресні. У 1991-1992 роках її планували перейменувати на "Пресня".

Станція "Комсомольська" була названа по "Комсомольській площі", або "площі трьох вокзалів" — Ленінградського, Ярославського і Казанського. Її двічі хотіли перейменувати на "Каланчевська" (1991) і "Три вокзали" (1992).

Станція "Новослободська" названа по однойменній вулиці. "Таганська" — за однойменним майданом і вулицею. У 1991 і 1992 роках її хотіли перейменувати в "Каменярі".

Станція "Парк культури імені Горького" отримала назву за розташованим неподалік Центральним парком культури і відпочинку. У 1980 році вона позбулася частини своєї назви через проведення Олімпіади, під час якої назви станцій оголошували англійською мовою і планували оголошувати французькою. Станція стала називатися "Парк культури". Після розпаду Радянського Союзу станцію хотіли перейменувати на "Кримську".

Станція метро "Добрининська" до червня 1961 називалася "Серпуховська". "Добрининська" названа на честь учасника Жовтневої революції, токаря Московського телефонного заводу Петра Григоровича Добринина (1894-1917).

Станція "Проспект Миру" до червня 1966 називалася "Ботанічний сад". У 1991-1992 роках її хотіли назвати "Міщанською слободою".

"Октябрська" раніше називалася "Калузька", після розпаду СРСР ця назва хотіли повернути.

Усі станції Кільцевій лінії є пам'ятками архітектури і по праву вважаються не тільки найкрасивішими станціями Московського метрополітену, але і частиною вигляду самої столиці. В оздобленні "Білоруської", "Комсомольської", "Таганської", наземних павільйонів "Октябрської" і "Курської" переважає тема тріумфу. Ці станції є величними пам'ятниками народу-перемжцю у важкій війні. За стилем вони перетинаються зі сталінським ампіром семи московських висоток. Архітекторами станцій Кільцевої лінії були Олексій Щусєв, Олексій Душкін та Іван Таранов.

Найбільші станції Московського метрополітену "Комсомольська" і "Курська" побудовані колонними, а решта 10 станцій мають пілонну конструкцію.

На станціях "Комсомольська" та "Київська" вперше в практиці метробуду були споруджені чотиристрічкові ескалаторні тунелі діаметром 11,5 метра.

На станції "Новослободська" вперше були використані вітражі з кольорового скла. Всі 32 вітража виконані ризьким майстрами за ескізами художника Павла Коріна. Склепіння стелі станції "Білоруська" декоровані — вперше в спорудах метрополітену — 12 мармурово-мозаїчними панно.

Усі станції Кільцевій лінії розраховані на прийом поїздів з восьми вагонів, однак такі поїзди по ній ніколи не ходили. З моменту відкриття першої черги 1 січня 1950 на лінії працювали шестивагонні поїзди, потім у зв'язку з малою кількістю пасажирів кількість вагонів у потягах було зменшено до п'яти, а з травня 1951 до чотирьох.

У 1953 році у зв'язку зі збільшенням пасажиропотоком і очікуваннями різким збільшенням кількості пасажирів після завершення будівництва третьої черги Кільцевої лінії поїзди стали п'ятивагоними, а до кінця року шестивагоними.

У 2010 році Кільцеву лінію обслуговують шестивагонні склади або п'ятивагонні типу "Русич".

ПерспективаРедагувати

У майбутньому для зниження навантаження на Кільцеву лінію планується побудувати ще дві станції. Одну в районі Театру Російської армії між станціями "Новослободська" і "Проспект Миру" з пересадкою на заплановану станцію "Достоєвська" Люблинсько-Дмитровської лінії, іншу в районі Білого дому — на перегоні між "Київською" і "Краснопресненською".

ПриміткиРедагувати

  1. Наумов М. С. Под семью холмами. Прошлое и настоящее Московского метро. — М.: АНО НИЦ «Москвоведение», 2010. С. 448. ISBN 978-5-7853-1341-5

ПосиланняРедагувати