Вікіпедія

Оборотний тупик

Оборóтний тупи́к — частина станції метрополітену, легкорейкового транспорту або трамвая, який призначений для обороту рухомого складу.

Оборотний тупик в метрополітені ред.

У метрополітені оборотний тупик — частина зонної або кінцевої станції метрополітену: зазвичай одна або дві станційні колії (пронумеровані відповідно 3 та 4 колії), які розташовані за станцією між головними коліями і призначені для обороту та нічного відстою составів. В оборотних тупиках також знаходяться пункти технічного обслуговування (ПТО).

Будова тупика ред.

Найчастіше зустрічаються 3- або 6-стрілочні оборотні тупики. 3-стрілочні оборотні тупики складаються з однієї колії, 6-стрілочні — з двох, при цьому між ними влаштований перехресний з'їзд.

Існує різновид 3-стрілочних оборотних тупиків, в яких одна з головних колій з'єднується з тупиком перехресним з'їздом, що знаходиться в двоколійному тунелі.

Типові схеми оборотних тупиків

Оборот составів ред.

На кінцевій станції машиніст через внутрішню частину складу переходить в задню кабіну потяга. Устаткування задньої кабіни, яка тепер стає передньою, включається лише після того, як перший машиніст відключив обладнання передньої і передав управління другому машиністу, який буде з цього моменту управляти потягом. Якщо в маневрі буде задіяний один чоловік, то ця операція займе багато часу.

Зазвичай і найчастіше, коли інтервали руху маленькі, потрібна допомога ще двох машиністів. З цією метою залучаються «маневрові» машиністи. Машиністи спочатку на платформі сідають у потяг, один в передню кабіну, інший — в задню. Перший машиніст заводить потяг в оборотний тупик, а другий — виводить з нього. Основний машиніст в цей час йде приймати «розгорнутий» потяг, пішки перетинаючи платформу на кінцевій станції метрополітену. Таким чином одній людині не доводиться переходити через увесь состав потяга, що значно економить час.

Галерея ред.

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Оборотний_тупик&oldid=40845257