Відкрити головне меню

Моско́вський метрополіте́н (рос. Московский метрополитен, повна назва — рос. Московский ордена Ленина и ордена Трудового Красного Знамени метрополитен имени В. И. Ленина) — система ліній метрополітену у Москві.

Московський метрополітен
рос. Московский метрополитен
Логотип метро в системе бренда московского транспорта.svg
Metro MSK Collage 2016.png
Опис
Країна Росія Росія
Місто Москва
Дата відкриття 15 травня 1935 року
Вартість проїзду 55 ₽
Щоденний пасажиропотік

6,498 млн (2016)[1]

9,55 млн (максимальний)
Річний пасажиропотік 2378,3 млн (2016)[1]
Сайт mosmetro.ru
Підприємницькі дані
Оператор Московский метрополитен[d]
Нагороди Орден Леніна Орден Трудового Червоного Прапора
Маршрутна мережа
Кількість ліній 15 (+ монорейка + МЦК)
Кількість станцій 230 (+ 6 станцій монорейки; + 31 станцій МЦК)
Довжина мережі 381 км (+ 4,7 км монорейки та 54 км МЦК)
Ширина колії Російська колія
Схема маршрутів

Moscow metro map en sb.svg

CMNS: Московський метрополітен на Вікісховищі

Багато станцій метрополітену міняли свої назви, деякі — по декілька разів. Метрополітен спочатку носив ім'я Лазара Кагановича. З 1955 року метрополітену присвоєно ім'я Володимира Леніна. Орденом Леніна метрополітен нагороджений 6 вересня 1947 року «за зразкову організацію роботи з перевезення населення і успішне освоєння нової техніки», а в 1985 році метрополітену також присуджений орден Трудового Червоного Прапора «за успішне виконання планів перевезення пасажирів». Сама транспортна система з 1992 року переважно іменується стисло як Московський метрополітен.

Зміст

Короткий опис мережіРедагувати

Система включає 13 ліній (включаючи лінію легкого метро) і відгалуження, яке раніше проектувалося як лінія міні-метро, загальна протяжність становить 360 км, на яких розташовані 212 станцій. Також до складу метрополітену входить монорейкова дорога. У звичайний робочий день пасажири здійснюють 8,038 млн поїздок (дані річного звіту за 2007 р.), в середній календарний день — 6,92 млн поїздок. Всім лініям привласнені назви і короткі позначення, які для всіх ліній є порядковим номером (окрім Бутовської лінії легкого метро, яка позначається як Л1 та 12). Кільцева лінія сполучає всі останні лінії, окрім Бутовської і Каховської.

Велика частина дороги і станцій знаходиться під землею, проте є і винятки. Так, Фільовська лінія має довгу наземну ділянку від станції «Студентська» до станції «Кунцевська» з 7 наземними станціями, а також відкритий метроміст між станціями «Смоленська» і «Київська». Бутовська лінія легкого метро на 2/3 проходить по поверхні, єдина підземна станція на ній — «Вулиця Старокачаловська». Наземні ділянки також є на Тагансько-Краснопресненській (наземна станція «Вихіно» і частина перегону «Текстильники» — «Волгоградський проспект»), на Арбатсько-Покровській (наземні станції «Ізмайлівська» і «Кунцевска» і частина перегонів, що примикають до них) лініях. Окрім згаданого Смоленського метромосту Фільовської лінії, є метромости через Яузу на Сокольницькій лінії (між «Преображенською площею» і «Сокольниками»), на Замоскворецькій (між «Автозаводською» і «Коломенською»), і найвідоміший — критий метроміст, на нижньому ярусі якого розташована станція «Воробйови гори» (побудований у 1958 році, з 1983 по 2002 рік був на реконструкції).

Спуск на підземні станції метрополітену і підйом на надземні здійснюється за допомогою ескалаторів і сходових маршів. В більшості випадків ескалатори однопролітні, три- або чотири-ниткові. На станціях Бутовської лінії і на станціях «Строгіно», «Кунцевська» і «Слов'янський бульвар» також побудовані ліфти для людей з обмеженнями опорно-рухової системи, а на станціях «Алтуфьєво» і «Строгіно» на сходах для їхньої зручності встановлений спеціальний пересувний пандус.

Багато старих станцій мають свої власні наземні вестибюлі, проте за часів активного розвитку мережі метрополітену їхнє будівництво було визнане економічно і практично недоцільним, і станції стали будувати з підземними вестибюлями, часто суміщеними з підвуличними пішохідними переходами.

У Московському метрополітені експлуатується пересувний склад трьох поколінь, і в наш час[коли?] йде активне оновлення парку вагонів, зокрема — старі і такі, що відслужили свій термін, списуються, менш старі модернізуються, а також інтенсивно купуються нові.

Лінії метрополітенуРедагувати

Назва лінії №/Колір Російською Введена в дію Довжина Кількість станцій
Сокольницька   Сокольническая 1935 44,1 км 26
Замоскворецька   Замоскворецкая 1938 42,9 км 24
Арбатсько-Покровська   Арбатско-Покровская 1938 45,5 км 22
Фільовська   Филёвская 1958 14,9 км 13
Кільцева   Кольцевая 1950 19,4 км 12
Калузько-Ризька   Калужско-Рижская 1958 37,8 км 24
Тагансько-Краснопресненська   Таганско-Краснопресненская 1966 42 км 23
Калінінсько-Солнцевська     Калининско-Солнцевская 1979 27 км 19
Серпуховсько-Тимірязєвська   Серпуховско-Тимирязевская 1983 41,2 км 25
Люблінсько-Дмитрівська   Люблинско-Дмитровская 1995 33,5 км 23
Велика кільцева лінія   Большая кольцевая линия 2018 10,5 км 6
Каховська   Каховская 1995 3,3 км 3
Бутовська   Бутовская 2003 10,0 км 7
Монорейкова[2]   Монорельс 2004 4,7 км (6)
Московське центральне кільце   Московское центральное кольцо 2016 54,0 км (31)
Некрасовська   Некрасовская линия 2019 6,9 км 4
Всього: 360 км 231[3]

ЕлектродепоРедагувати

Діючі електродепо Дата відкриття Лінії Вагони Координати
ТЧ-1 «Північне» 26 квітня 1935   Сокольницька 81-717/714, 81-717.5М/714.5М, 81-717.5А/714.5А 55°46′52″ пн. ш. 37°39′32″ сх. д. / 55.781° пн. ш. 37.659° сх. д. / 55.781; 37.659 (Депо Северное)
ТЧ-2 «Сокіл» 10 вересня 1938   Замоскворецька лінія 81-717/714, 81-717.5/714.5, 81-717/714РУ2[4] 55°48′43″ пн. ш. 37°30′43″ сх. д. / 55.812° пн. ш. 37.512° сх. д. / 55.812; 37.512 (Депо Сокол)
ТЧ-3 «Ізмайлово» 14 січня 1950   Арбатсько-Покровська 81-740.4/741.4. 55°47′20″ пн. ш. 37°46′23″ сх. д. / 55.789° пн. ш. 37.773° сх. д. / 55.789; 37.773 (Депо Измайлово)
ТЧ-4 «Червона Пресня» 01 квітня 1954   Кільцева 81-740.4/741.4, Еж/Ем-508Т. 55°46′05″ пн. ш. 37°33′43″ сх. д. / 55.768° пн. ш. 37.562° сх. д. / 55.768; 37.562 (Депо Красная Пресня)
ТЧ-5 «Калузьке» 13 жовтня 1962   Калузько-Ризька 81-717/714, 81-717.5/714.5, 81-717/714РУ2[4] 55°39′36″ пн. ш. 37°32′46″ сх. д. / 55.660° пн. ш. 37.546° сх. д. / 55.660; 37.546 (Депо Калужское)
ТЧ-6 «Планерне» 28 грудня 1975   Тагансько-Краснопресненська Еж3, Ем508Т, Еж6, 81-717/714 55°52′05″ пн. ш. 37°26′10″ сх. д. / 55.868° пн. ш. 37.436° сх. д. / 55.868; 37.436 (Депо Планерное)
ТЧ-7 «Замоскворецьке» 10 липня 1969   Замоскворецька
  Каховська
81-717/714, 81-717.5/714.5, 81-720/721 55°38′42″ пн. ш. 37°37′19″ сх. д. / 55.645° пн. ш. 37.622° сх. д. / 55.645; 37.622 (Депо Замоскворецкое)
ТЧ-8 «Варшавське» 04 листопада 1983   Серпуховсько-Тимірязєвська
  Бутовська
81-740/741, 81-740А/741А, 81-740.4/741.4, 81-760/761 55°38′13″ пн. ш. 37°37′19″ сх. д. / 55.637° пн. ш. 37.622° сх. д. / 55.637; 37.622 (Депо Варшавское)
ТЧ-9 «Філі» 01 січня 1962   Арбатсько-Покровська
  Філевська
81-717/714, 81-740.1/741.1 55°44′42″ пн. ш. 37°30′11″ сх. д. / 55.745° пн. ш. 37.503° сх. д. / 55.745; 37.503 (Депо Фили)
ТЧ-10 Свіблово 30 вересня 1978   Калузько-Ризька 81-717/714, 81-717.5/714.5, 81-717.5M/714.5M 55°51′36″ пн. ш. 37°39′11″ сх. д. / 55.860° пн. ш. 37.653° сх. д. / 55.860; 37.653 (Депо Свиблово)
ТЧ-11 Вихіно 31 грудня 1966   Тагансько-Краснопресненська Еж3, Ем508Т, Еж6, 81-760/761, 81-760А/761А/763А 55°42′40″ пн. ш. 37°49′44″ сх. д. / 55.711° пн. ш. 37.829° сх. д. / 55.711; 37.829 (Депо Выхино)
ТЧ-12 Новогіреєво 30 грудня 1979   Калінінсько-Солнцевська 81-760/761 55°44′56″ пн. ш. 37°50′10″ сх. д. / 55.749° пн. ш. 37.836° сх. д. / 55.749; 37.836 (Депо Новогиреево)
ТЧ-13 Черкізово 24 червня 1990   Сокольницька 81-717.5М/714.5М 55°48′29″ пн. ш. 37°44′20″ сх. д. / 55.808° пн. ш. 37.739° сх. д. / 55.808; 37.739 (Депо Черкизово)
ТЧ-14 Владикіно 01 березня 1991   Серпуховсько-Тимірязєвська 81-760/761 55°51′00″ пн. ш. 37°36′40″ сх. д. / 55.850° пн. ш. 37.611° сх. д. / 55.850; 37.611 (Депо Владыкино)
ТЧ-15 Печатники 28 грудня 1995   Люблінсько-Дмитрівська 81-717.5/714.5, 81-717.5М/714.5М, 81-717.6/714.6, 81-720.1/721.1 55°42′00″ пн. ш. 37°43′05″ сх. д. / 55.700° пн. ш. 37.718° сх. д. / 55.700; 37.718 (Депо Печатники)
ТЧ-16 Митіно 24 грудня 2016   Арбатсько-Покровська 81-740.1/741.1 55°51′47″ пн. ш. 37°21′43″ сх. д. / 55.863° пн. ш. 37.362° сх. д. / 55.863; 37.362 (Депо Митино)
ТЧ-17 Братєєво 15 січня 2014   Замоскворецька лінія
  Люблінсько-Дмитрівська
81-717/714, 81-717.5/714.5 55°37′34″ пн. ш. 37°46′12″ сх. д. / 55.626° пн. ш. 37.770° сх. д. / 55.626; 37.770 (Депо Братеево)

Крім того, заплановано введення в експлуатацію наступних депо:

ГалереяРедагувати

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б ОСНОВНЫЕ ТЕХНИКО-ЭКСПЛУАТАЦИОННЫЕ ХАРАКТЕРИСТИКИ МЕТРОПОЛИТЕНОВ ЗА 2016 ГОД. Международная Ассоциация «Метро». 
  2. У грудні 2015 року рішенням адміністрації метрополітену монорейка був включений до складу метрополітену.
  3. Кількість станцій на червень 2019 року без урахування монорейки та МЦК
  4. а б Вагоны, прошедшие капитальный ремонт на площадке «Сокол» ЗРЭПС в 2006 году
  5. а б Москва утвердила план строительства новых станций метро. rb.ru. Архів оригіналу за 2011-08-22. Процитовано 20 июня 2010. 
  6. В Москве завершен первый этап строительства Кожуховской линии метро
  7. СТРОИТЕЛЬНЫЙ МИР — О внесении изменения в постановление Правительства Москвы от 4 мая 2012 г. N 194-ПП. Архів оригіналу за 18 червень 2013. Процитовано 30 грудень 2016. 

ПосиланняРедагувати