Відкрити головне меню

Семеновська (станція метро)

станція Московського метрополітену
(Перенаправлено з Семенівська (станція метро))

Координати: 55°46′59″ пн. ш. 37°43′20″ сх. д. / 55.78306° пн. ш. 37.72222° сх. д. / 55.78306; 37.72222

Семеновська
Арбатсько-Покровська лінія
Semenovskaya-mm.jpg
Загальні дані
Тип пілонна трисклепінна глибокого закладення
Глибина закладення 40 м
Стара назва Сталінська (до 30 листопада 1961 )
Кількість 1
Тип Острівна
Форма Пряма
Дата відкриття 18 січня 1944 року
Архітектор(и) С. М. Кравець
Інженер(и)-конструктор(и) В. І. Дмитрієв
Виходи до Семеновська площа, Ізмайловський Вал, Щербаковська вулиця.
Час відкриття 5:25
Час закриття 1.00
Код станції 049
Арбатсько-Покровська лінія
Щолковська
Первомайська
Ізмайловська
Первомайська
ТЧ-3 «Ізмайлово»
Партизанська
Семеновська
Електрозаводська
Бауманська
Курська 
СЗГ до ЗЛ
Хмельницька
     
Площа Революції
СЗГ до ФЛ
Арбатська
Смоленська
Київська
Парк Перемоги
Слов'янський бульвар
Кунцевська
СЗГ до ФЛ
Молодіжна
Крилатське
Троїце-Ликово
Строгіно
М'якініно
Волоколамська
Митіно
Оборотні тупики
П'ятницьке шосе
ТЧ-16 «Митіно»
Рождествено

«Семе́новська» (рос. Семёновская) — станція Арбатсько-Покровської лінії Московського метрополітену. Розташована між станціями «Партизанська» і «Електрозаводська», на території району Соколина Гора Східного адміністративного округу Москви.

Відкрита 18 січня 1944 у складі ділянки «Курська»-«Ізмайловська» (наразі «Партизанська») (третя черга будівництва). Сьогоденну назву дано по Семеновській площі, початкову («Сталінська») — по колишньому Сталінському району Москви. Станція має статус виявленого об'єкта культурної спадщини[1].

Зміст

ІсторіяРедагувати

Історія проектування станції «Семенівська» пов'язана з історією проектування Покровського радіусу Московського метрополітену, який мав починатися біля бібліотеки імені Леніна і закінчуватися в Ізмайлові. Перший проект Покровського радіусу з'явився у 1932. Після станції «Курський вокзал» планувалося побудувати станції «Гороховська Вулиця», «Бауманська Площа», «Спартаківська Площа», «Переведеновський Провулок», «Електрозаводська», «Семеновська Площа», «Мироновська Вулиця» і «Стадіон». У грудні 1934 року було скасовано будівництво станції «Гороховська Вулиця», а в березні — квітні 1935 року «Переведеновський Провулок» перейменували в «Бакунінську Вулицю». У генеральному плані реконструкції Москви 1935 були виключені станції «Спартаківська Площа» і «Миронівська Вулиця». У липні 1937 року «Семеновська» була виключена з проекту[2].

Будівництво ліній третьої черги почалося у 1938 році. Було прийнято остаточне рішення про будівництво «Семенівської» на тому ж місці, але під іншою назвою — «Сталінська» (за назвою району Москви). Після початку Великої Вітчизняної війни будівництво було заморожено, а споруди використовувалися під бомбосховище. 18 січня 1944 «Сталінська» була відкрита у складі ділянки «Курська» — «Ізмайловська»[2].

У 1944 році[3] на станції «Сталінська»[4] була встановлена ​​створена в 1936 році радянським скульптором Г. Д. Лавровим п'ятиметрова скульптура «Спасибі товаришу Сталіну за наше щасливе дитинство!» (відома також під назвою «Сталін і Геля»[5]).

30 листопада 1961 станція була перейменована на «Семеновську»[6]. У 1989 році планувалося побудувати другий вихід станції і відкрити його в наступному, 1990 році. Головною метою цього плану був ремонт ескалаторів без закриття станції[7].

У 1992 було запропоновано проект зміни назви станції на «Семеновське», проте він не був здійснений[6]. Станція була закрита з 15 травня 2005 по 25 квітня 2006 для проведення робіт по заміні ескалаторів та реконструкції вестибуля[8].

У генеральному плані Москви, прийнятому в 2010, передбачалося будівництво в серединній частині міста до 2025 Великого кільця Московського метрополітену[9]. Згідно з проектом, пересадка з кільця на Арбатсько-Покровську лінію передбачалося здійснювати через станцію метро «Семенівська»[10]. Пізніше проекти будівництва Великого кільця і Третього пересадного контуру були об'єднані[11]. Згідно з новим проектом, пересадка з кільця на Арбатсько-Покровську лінію здійснюватиметься через станцію метро «Електрозаводська»[12].

Технічна характеристикаРедагувати

Конструкція станції — пілонна трисклепінна глибокого закладення (глибина закладення — 40 м)[6]. Споруджена за індивідуальним проектом (за типорозмірами пілонної станції, проте геологічна обстановка дозволила замінити кожен пілон чотирма колонами)[6] Це з'явилося розвитком творчої думки архітекторів, метою яких було створення зручнішої для пасажирів глибокої станції[13]. У результаті простір всіх залів збільшився. Ці ідеї були пізніше розвинуті в архітектурному вирішенні станції «Курська» Кільцевої лінії, де бічні станційні тунелі дещо зближуються, кожна поперечна пара колон присувається одна до одної і утворює одну розширену колону[14].

Колійний розвитокРедагувати

Станція без колійного розвитку.

ОздобленняРедагувати

Оздоблення присвячено темі Радянської Армії та зброї. Колони оздоблені світлим мармуром «коєлга» зі вставками червоно-строкатого мармуру «нижній тагіл». В орнаменті склепіння центрального залу позначені види важкого озброєння — танки, САУ, літаки тощо[15]. Підлогу викладено чорним, червоним, сірим і білим гранітом. Колійні стіни оздоблені сірим з білими прожилками мармуром «уфалей», в якому через рівні проміжки зроблені трикутні вставки із зеленого шаруватого пісковику. На них зображені карбовані бронзові щити із зображенням зразків радянської зброї[16]. Торцеву стіну прикрашає горельєф, який зображає орден Перемоги на тлі зброї і прапорів з написом «Нашій Червоній Армії — Слава!». Барельєфи із зображенням зброї і портретів воїнів прикрашають колійні стіни, зображення зброї прикрашають також стелю центрального залу. Світильники в центральному залі розташовані на торшерах із зеленого мармуру з бронзовою підставою[17].

Наземний вестибюль, виконаний у формі арки, оздоблено шліфованим туфом і червоним гранітом (фасад)[18]. Касовий зал оздоблено білим і червоним мармуром. Спочатку у верхній частині вестибюля розташовувався круглий барельєф із зображенням Сталіна, який було знято у 1960[19].

Ресурси ІнтернетуРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Станция «Семёновская». reestr.answerpro.ru. Архів оригіналу за 2013-02-25. Процитовано 2012-04-26. 
  2. а б Проектирование и первые очереди строительства. metro.molot.ru. Архів оригіналу за 2011-08-14. Процитовано 11 марта 2011. 
  3. Дашибалова И. Н. Образ детства в советском визуальном дискурсе 1930-х гг. // ik.childsoc.ru
  4. Людмила Алексеева. Поколение оттепели. — М.: Твердый Переплет, 2006 г., — 430 стр.
  5. Анастасия Гнединская. Сталин приговорил счастливое детство // Московский комсомолец, 18 февраля 2009
  6. а б в г Семёновская. Арбатско-Покровская линия. Официальный сайт Московского метрополитена. Архів оригіналу за 2012-10-23. Процитовано 12 октября 2012. 
  7. Лисов И. От Генплана 1971 года до наших дней. metro.molot.ru. Архів оригіналу за 2012-01-26. Процитовано 15 ноября 2011. 
  8. Арбатско-Покровская линия. Станция «Семёновская». news.metro.ru. Архів оригіналу за 2012-10-23. Процитовано 2011-10-18. 
  9. Генеральный план города Москвы. Книга 1. Страница 63. Москомархитектура. Архів оригіналу за 2011-08-22. Процитовано 24 июня 2010. 
  10. Генеральный план города Москвы. Книга 3. Страница 386. Москомархитектура. Архів оригіналу за 2012-01-25. Процитовано 24 июня 2010. 
  11. Большое кольцо метро Москвы и Третий пересадочный контур решено объединить. riarealty.ru. 2011-10-17. Архів оригіналу за 2012-08-04. Процитовано 2012-07-11. 
  12. Третий пересадочный контур. Метрострой. Архів оригіналу за 2012-08-18. Процитовано 2012-08-14. 
  13. Катцен, 1947, с. 58
  14. Катцен, 1947, с. 161
  15. Катцен, 1947, с. 113
  16. Наумов, 2011, с. 189
  17. Буклет к открытию станции «Семёновская». Официальный сайт Московского метрополитена. Архів оригіналу за 2012-11-04. Процитовано 2012-10-22. 
  18. Катцен, 1947, с. 110
  19. Наумов, 2011, с. 151
Попередня станція Лінія Наступна станція
Партизанська   Арбатсько-Покровська лінія   Електрозаводська